Забезпечення конкурентоспроможності продукції промислового підприємства

Дибленко в.і, шевченко о.о., заровська к.а.

Київський національний університет технологій та дизайну

На сучасному етапі розвитку промислового виробництва якість та конкурентоспроможність вітчизняних товарів відповідають вимогам сьогодення, а вироби стають більш конкурентоспроможними. Дана стаття має проблемний характер і покликана привернути увагу до процесу забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції та визначення можливих напрямів їх підвищення через вивчення позиції підприємства та його продукції на ринку.

Проблема забезпечення і підвищення якості та конкурентоспроможності продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Розвиток експортних відносин показав, що продукція вітчизняних підприємств є неконкурентоспроможною на світовому ринку саме з якості. Якість продукції в умовах конкуренції є головним стимулом придбання продукції, одним з факторів її конкурентоспроможності.

Питання дослідження різних підходів до проблеми підвищення якості та конкурентоспроможності продукції відображені в роботах провідних вітчизняних і зарубіжних вчених економістів: е. Демінга, о.с. бородкіна, в.л. диканя, м. Портера, м.г. чумаченка, і. Ансоффа, в.ю. огвоздіна, ф.котлера, а.п. градова,

В.г. афанасьєва, і. Герасимчука, а.п. наливайко, р.а. фатхутдінова, а.шеремета, ф.ф. бутинця, с.ф.голова, м.в. кужельного, та інших. Разом з тим вивчення і аналіз опублікованих з даної проблеми праць дозволили зробити висновок про те, що незважаючи на значні здобутки в дослідженнях цих учених, потребує свого розв' язання ще низка питань.

Якість, як відзначають одні вчені, - це сприйняття споживачем характеристик товару, у кінцевому підсумку того, що він чекав отримати, заплативши означену ціну; другі вважають, що головне у визначенні якості - це відсутність дефектів, постійне вдосконалення та врахування інтересів споживачів [1,с.712]. Більш оптимальним є формулювання: "якість продукції - це характеристика продукції, яка визначає ступінь її відповідності сукупності вимог, встановлених технічною документацією та висунутих споживачами" [3,с.67].

Розв' язання проблеми докорінного поліпшення якості продукції передбачає використання світового досвіду управління якістю і запровадження підходу до управління якістю за системами [5,с.19]:

-         Загального управління якістю (total quality management - tqm);

-         За стандартами iso серії 9000;

-         Загального керівництва підприємством.

Всі системи знаходяться в постійному розвитку, але мають принципово важливі відмінні особливості. Системи якості першого рівня направлені на забезпечення стабільної якості продукції, яка відповідає вимогам споживачів. Система другого рівня передбачає постійне поліпшення якості продукції, що випускається. Рівень дефектності оцінюється не відсотками, а числом дефектних виробів на мільйон випущених. Крім того, орієнтація підприємств на систему якості другого рівня, на критерії різних премій з якості сприяє і розв' язанню соціальних завдань, пов'язаних перш за все з задоволенням працівників своєю працею.

Ідеологія третьої системи включає в цільові настанови забезпечення максимальної ефективності функціонування підприємств шляхом мінімізації витрат, спричинених низькою якістю продукції на всіх етапах її життєвого циклу.

Система тqм є комплексною системою постійного поліпшення якості, мінімізації виробничих витрат і постачання точно в термін. Основна філософія тqм базується на принципі - поліпшенню немає межі і має спеціальний термін - "постійне поліпшення якості" (quauty іmprovement).

Стосовно до якості діє цільова настанова - прагнення до 0 дефектів, до витрат - 0 непродуктивних витрат, до постачань - точно в термін; до цього треба постійно прагнути і не зупинятися на досягнутих результатах.

Використання програм підвищення якості допомагає підприємствам стати кращими з кращих. Споживачі у всьому світі прагнуть купувати високоякісні японські товари, а американські та європейські виробники втрачають свої конкурентні позиції, тому що японці раніше за інших прийняли на озброєння методи управління загальною якістю.

Продукція високої якості забезпечує економічні вигоди і дає змогу задовольнити суспільні потреби меншими обсягами виробництва. В умовах ринкової економіки політика підприємства в галузі якості повинна бути складовою частиною загальної комерційної політики з урахуванням можливостей випуску продукції, конкурентоспроможної на зовнішньому та внутрішньому ринках.

Комплексний підхід до підвищення якості і конкурентоспроможності продукції передбачає:

-         Створення й освоєння нової конкурентоспроможної продукції і забезпечення тривалості життєвого циклу раніше освоєних видів товарів.;

-         Забезпечення відповідності виробництва вимогам європейських та міжнародних стандартів якості;

-         Технічне переозброєння і модернізацію виробництва, впровадження прогресивних технологічних процесів;

-         Розробку та впровадження системи управління якістю;

-         Активізацію інвестиційної та інноваційної діяльності.

Розробку ефективної стратегії зовнішньоекономічної діяльності, експортну орієнтацію товарної політики підприємства, розвиток співробітництва на взаємовигідних умовах із світовими провідними партнерами щодо виготовлення наукомісткої високоякісної продукції;

Проблема якості привертає сьогодні підвищений інтерес, тому що споживачі вважають за краще купувати одяг, який довше носиться і довше виглядає елегантним в порівнянні з ультрамодними але швидкозношуваними виробами. Деякі фірми вже відгукуються на цей зростаючий інтерес до якості.

На успіх на ринку, тобто на успіх у споживачів, можуть розраховувати тільки ті виробники, які спроможні оперативно задовольняти різні і досить нестабільні їх потреби, виграш забезпечують переваги його системи управління якістю. Системи забезпечення якості продукції сприймаються підприємствами - конкурентами як активна складова їхнього виробничого потенціалу. Якщо ці системи функціонують ефективно, то вони забезпечують скорочення виробничих витрат за рахунок їх зниження за такими позиціями, як відходи виробництва, усування браку, гарантійний ремонт виробів, доробка технічної документації, створення страхових запасів, відмови клієнту.

Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають успіх товару на ринку, тобто його спроможність бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції інших конкуруючих товаровиробників. Корисність даного продукту складає здатність даної споживчої вартості до задоволення потреб. Споживча вартість являє собою цілісну сукупність властивостей продукту, завдяки яким він здатен задовольняти ту чи іншу людську потребу.

У результаті оцінки конкурентоздатності продукції можуть бути прийняті наступні шляхи підвищення конкурентоздатності:

-         Зниження собівартості продукції, зміна цін на продукцію та послуги з обслуговування;

-         Зміна складу, асортименту, структури матеріалів, сировини, напівфабрикатів, що комплектують

Виріб;

-         Зміна порядку проектування та конструкції продукції;

-         Зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, контролю якості, порядку реалізації продукції на ринку;

-         Зміна структури і розміру інвестицій у розробку, виробництво і збут продукції;

-         Зміна системи стимулювання постачальників та виробників;

-                                 Зміна структури зовнішньоекономічних зв' язків і видів імпортованої продукції. Конкурентоспроможність продукції вимірюється кількісно, що дає можливість управляти її рівнем.

Стратегія підвищення конкурентоздатності є найважливішою складовою частиною стратегії фірми. Об'єктами прогнозування є показники якості і ціни товару, що уступають аналогічним показникам товарів конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам корисніші у розрахунку на грошову одиницю для споживачів, ніж товари конкурентів. Конкурентоспроможність підприємства можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.

До кола показників, які визначають конкурентоспроможність підприємств, доцільно включати кількість основних конкурентів та частку на внутрішньому і світовому ринках, продуктивність праці робітників, чисельність зайнятих, чистий дохід на одного працівника та інші.

Випуск продукції легкої промисловості невпинно зростає по рокам, в тому числі зростають обсяги випуску одягу. При цьому обсяги випуску продукції фірмою "дана" зменшуються з кожним роком, займаючи менше 0,5 % в загальному випуску даної галузі. (табл. 1).

 

Вибір конкретного ринку визначає і конкурентів підприємства і можливості його позиціонування. Вивчивши позиції конкурентів, підприємство вирішує, чи зайняти місце, близьке до позиції одного з конкурентів, або спробувати заповнити виявлену на ринку «прогалину». Якщо позиція поряд з одним з конкурентів, то вона має бути диференційована за рахунок товару, його ціни і якісних відмінностей. Рішення про точне позиціонування дозволить приступити до наступного кроку, а саме до детального планування комплексу маркетингу. Конкурентне позиціонування можна забезпечити, спираючись на властивості товару, його оформлення, якість, ціну і інші характеристики.

При дослідженні діяльності зат втшф "дана" проведена оцінка конкурентоспроможності жіночих жакетів, курток, брюк та пальт в порівнянні з конкурентами. Виявлено, що в цілому продукція підприємства є конкурентоспроможною, проте два види виробів фірми "дана" - куртки та брюки, мають низький рівень конкурентоспроможності.

Доцільним є випуск тільки якісної та конкурентоспроможної продукції, тому необхідно зменшити випуск тих моделей, що мають найменший рівень якості, та збільшити найбільш якісних. За допомогою економіко-математичного моделювання встановлений економічно обґрунтований оптимальний обсяг випуску по моделям двох виробів: брюки - 6898 од., куртки - 3010 од. Та куртки - 2773 од., що дасть змогу забезпечити випуск товарів найбільшого рівня якості з доступних. При цьому може бути зекономлено 6336 м² тканини для виробництва курток. Тоді найбільш конкурентоздатні з моделей будуть мати максимально можливий випуск і це принесе підприємству найбільший ефект від виробництва конкурентоспроможних товарів.

Висновки

Головна увага на підприємстві в сучасних умовах господарювання присвячена якості продукції, а відповідно і її конкурентоспроможності, та шляхам їх підвищення. Позиціонування товарів фірми зат втшф "дана" та основних конкурентів дозволило зробити висновок, що продукція зазначеного підприємства має нижчу конкурентоспроможність в порівнянні з конкурентами.

Можливість підвищити конкурентоспроможність продукції підприємства була знайдена за рахунок випуску моделей більш високої якості. Для оптимізації виробничої програми була використана економіко- математична модель, реалізація якої дозволить позитивно вплинути на діяльність підприємства в цілому.

Література

1.                Бодди д., пэйтон р. Основы менеджмента: пер. С англ. - спб.: изд-во "питер", 1999. - 816 с.

2. Гетьман о.о., шаповал в.м. економічна діагностика: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - київ, центр навчальної літератури, 2007. - 307 с.

3. Фомичев с.к., старостина а. А., скрябина н.и. основы управления качеством: учебное пособие. - к.: мауп, 2002. - 192 с.

4. Швиданенко г.о., дмитренко а.і., олексюк о.і. бізнес-діагностика підприємства: навч. Посібник. - к.: кнеу, 2008. - 344 с.

5. Альперин л. Как предприятиям подняться по ступеням развития систем качества // стандарты и качество. - 1996. - № 2. - с. 19-23.