Стан макроекономічної безпеки в україні та погляди вітчизняних науковців на проблему детінізації економіки
Свідерська а.в., бабич м.с.
Хмельницький національний університет
Виконано аналіз основних показників макроекономічної безпеки україни за 2007 р. Та спрогнозована їх динаміка на наступний. Обґрунтована необхідність детінізації економіки з погляду українських науковців.
Постановка проблеми. Протягом останніх років розвиток соціально-економічних та політичних процесів в незалежній україні призвів до ситуації, коли однією з найгостріших проблем, з можливими катастрофічними державоруйнівними наслідками, постає проблема економічної безпеки держави. З огляду на це, виникає потреба контролю та моніторингу за її станом та динамікою розвитку.
Формулювання мети статті. Дане дослідження покликане детально проаналізувати поточний стан макроекономічної безпеки україни, як однієї із складових економічної безпеки, за аналітичними даними офіційних урядових установ (мінекономіки) та спрогнозувати зміни основних індикаторів макроекономічної безпеки у майбутні роки. Визначення найбільш проблемних у цьому аспекті показників, як-от рівня тінізації економіки та пошук шляхів їх покращення, беручи до уваги думки провідних вітчизняних експертів та економістів, є безпосередньо головним завданням даної наукової публікації. Тому важливе місце відводиться поглядам та пропозиціям українських науковців.
Виклад основного матеріалу. Перш за все необхідно визначити поняття „макроекономічної безпеки". Макроекономічна безпека будь-якої країни - це такий стан економічної системи, що характеризується збалансованістю усіх макроекономічних відтворювальних пропорцій. Економічна система, яка має високий рівень макроекономічної безпеки, є більш стійкою до зовнішніх і внутрішніх загроз, володіє кращими адаптивними здатностями до виживання за умови впливу несприятливих факторів, а також більшим потенціалом до економічного зростання.
За розрахунками мінекономіки за 2007 рік інтегральний індекс рівня макроекономічної безпеки нашої держави зменшився на 7,8 % у порівнянні з 2006 і становить 66,1 % (оптимальне значення = 100 %) [1].
Якщо давати оцінку стану макроекономічної безпеки україни за її складовими показниками можна одержати більш повну характеристику явищ і тенденцій в макроекономічній сфері.
У 2007 році і порівнянні із базовим 2006 позитивна динаміка спостерігалась у змінах таких індикаторів безпеки: валове нагромадження основного капіталу у ввп зросло на 2,8 % і становить 27,4 %; а також збільшився індикатор, який характеризує відношення обсягу ввп до середнього значення у країнах єс - до 78,65 % (приріст становить 8,62 %). Саме значення цих індикаторів за звітний період досягли оптимального
Зрозуміло, що зменшення загального показника макроекономічної безпеки є власне наслідком зростання відношення сальдо поточного рахунку платіжного балансу україни до ввп на 2,7 %, у 2007 році цей показник складав -4,2 %, тоді як оптимальні значення охоплюють інтервал (-1 - + 1) %.
Також погіршилися значення таких показників:
- Відношення зміни матеріальних оборотних коштів до ввп зменшилося на 1, 65 %, перевищило порогове значення на 0,03 %;
- Рівень тінізації економіки до ввп, який зріс на 3 % і становить 30 %, що є відповідно пороговим значення даного індексу безпеки.
Решта показників або не зазнали змін, або хоч і мали динаміку до зростання, проте все ще залишаються у небезпечній зоні і більшість з них не демонструють значного приросту для скорочення різниці та досягнення оптимальних значень.
За прогнозами національного банку україни сальдо рахунку поточних операцій за підсумками 2008 року буде негативним на рівні 10,7 млрд доларів [2] якщо прогнози нбу збудуться, то ми матимемо показник відношення сальдо поточного рахунку платіжного балансу україни до ввп, який буде відхилятись від порогового значення на ще більшу величину, ніж у 2007 році. Цей індикатор може зрости майже вдвічі і становити „мінус" 7-8 %, адже за прогнозами деркомстату ввп в україні за 2008 рік збільшиться на 5,6 %. [3].
За умови, що інвестиційна складова не компенсує зростання вище зазначеного показника, а також рівня тінізації економіки до ввп, і якщо динаміка приросту решти показників суттєво не зміниться, можна спрогнозувати ще більше скорочення інтегрального показника рівня макроекономічної безпеки. У протилежному випадку можлива його стабілізація.
Що ж стосується рівня тінізації економіки, то сам факт, що цей індикатор набув порогового значення, свідчить про те, що заходи уряду по детенізації економіки не є успішними. Тому це питання потребує особливої уваги.
Суттєвим недоліком нашої економіки безперечно є те, що значна її частина знаходиться в тіні. „негативні наслідки, які спричиняє тіньова економіка, є абсолютно очевидними. Перехід у „тінь" з легального обігу значного обсягу коштів знижує функціональну спроможність загальної кредитно-фінансової' системи, „заморожує" ситуацію з неплатежами, погіршує інвестиційно-інноваційний клімат у країні, руйнує соціальну інфраструктуру суспільства, створює умови для відпливу капіталу за кордон і створює сприятливе середовище для зростання організованої злочинності" [4; 30].
Значний внесок у дослідження тіньової економіки зробили представники сучаної української економічної думки. Так український науковець о.турчинов визначив тіньову економіку як „економічну діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямовану на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства" [5; 32] на думку, вченого-юриста в. М. Поповича, тіньова економіка - це економічна ситуація, що виникає внаслідок перетворення доходів злочинного походження на основу відтворення незаконних капіталів. За рахунок формування тіньових капіталів відбувається заміна легальних форм економічної діяльності на тіньові. Все вище сказане є механізмом розвитку тіньової економіки. "тіньова економіка" є хоча і негативним, але реально діючим та об'єктивно обумовленим "додатком" до ринкової економіки, " - вважає український експерт з "тіньової економіки" з.с. варналій [6; 41].
За його висновками, боротися з цим явищем необхідно, але розраховувати на остаточну перемогу в умовах ринку не можна, а реально можливим є таке регулювання з боку держави, яке б дозволило звужити сферу діяльності "тіні" до певних допустимих розмірів. Звідси випливає, на думку з. С. Варналія, подвійне завдання: по-перше, створення сприятливих умов для становлення та розвитку суб'єктів підприємницької діяльності і, по-друге, створення відповідних правових, економічних, організаційних, соціально-психологічних умов легалізації тіньового капіталу.
|
Міжнародні стратегії інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності економіки україни рівня, залишивши небезпечну зону. Індикті тор мпкроєкономічнін безпеки % (ьшзимальне значення = 10(р/о) |
|
Рис 1. Динаміка інтегрального індикатора макроекономічної безпеки [1]. |
Предборський в. А. Також вважає ефективним засобом детінізації економіки легалізацію тіньового капіталу, „оскільки у тіньовому секторі економіки, а також за її межами перебувають значні капітали, які потенційно здатні і істотно збільшити обсяг легальних інвестицій, стати фінансовим забезпеченням подальших
Якісних змін в економічній структурі суспільства." [7; 531] науковець ставить завдання - максимально залучити капітали і доходи незлочинного походження до легального сектора економіки. Оскільки приватизаційний процес в україні у 90-х роках сприяв зосередженню власності в руках олігархічних структур, то безперечно легітимність нагромадженого приватного капіталу є недостатньою. Зрозуміло, що цей капітал був створений на основі тіньових схем і з порушенням норм чинного законодавства. Роль держави у легалізації капіталів. Предборський в. А. Вбачає у: по-перше, створенні умов для справедливого перерозподілу власності від менш ефективних власників до більш ефективних у процесі ринкової конкуренції; і, по-друге, втручанні державних органів у процес перерозподілу власності із використанням адміністративних засобів. До таких адміністративних методів корекції власності він відносить націоналізацію, деприватизацію та реприватизацію.
До такого інструменту перерозподілу власності, як реприватизація, значна частина вітчизняних експертів ставиться з настороженістю. Оскільки підставою для реприватизації є „неефективне використання власності", що у правовому відношенні є поняттям невизначеним, науковці побоюються, що в умовах корумпованості судової і правоохоронної систем, можливі масштабні зловживання еліти, а в окремих випадках навіть із застосуванням адмінресурсу. Окрім цього, перерозподіл власності може негативно вплинути на інвестиційну привабливість країни, знизити темпи припливу іноземного капіталу в умовах зростання інвестиційних ризиків. Проте, у статегічному аспекті ці втрати можуть бути виправдані за умови послаблення впливу елітних структур на ринкові механізми господарювання та, як наслідок, посилення довіри інвесторів у довгостроковій перспективі.
Український спеціаліст з питань неформальної економіки мандибура в. О. Переконаний, що феномен економіко-господарської діяльності в „тіні" нерозривно пов'язаний із власне самим існуванням державної форми організації суспільних відносин. Він підкреслює, що ліквідація тіньового сектора економіки не є можливою, зазнавати змін може лише механізм його взаємодії з легальною економікою, а також питома вага неформальних економічних процесів та їх роль у суспільному житті.
Ю. Харазішвілі переконаний, що причиною тіньової економіки є низький рівень заробітної плати і високий податковий тиск на фонд оплати праці. „для зменшення тіньової складової необхідно ліквідувати диспропорції в оплаті праці та ввести диференціацію оподаткування" [4; 31].
Український економіст новак а. Вважає джерелом постійної „тінізації" економіки україни та системної руйнації її макроекономічної безпеки насамперед внутрішню економічну незахищеність основних суб'єктів економічних відносин. Крім цього, науковець зазначає, що розв'язання проблеми „тіньової економіки" створить передумови для рельного досягнення позитивних наслідків економічної політики. На його думку, держава у боротьбі з тінізацією економіки повинна проводити таку податково-бюджетку та грошово-кредитну політику, при якій не виникала б потреба суб'єктів господарювання здійснювати нелегальні виробничі, фінансові, товарообмінні операції, „перебування в „тіні" було б економічно невигідним або невиправданим з одного боку, та дуже ризикованим і небезпечним з іншого". [8; 156].
Новак а. Визначає 3 основні причини приховування доходів для несплати податкових платежів у повному обсязі:
- Небажання суб'єктів господарювання сплачувати податки взагалі;
- Необгрунтований надмірний податкового тиску на бізнес, що веде до збитковості і неприбутковості організацій;
- Недовіра владним структурам, сумніви у справедливому бюджетному розподілі.
„перша причина може усуватись лише методами кримінального переслідування і покарання. Друга причина може вирішуватись лише пом'якшенням податкового навантаження через відповідні зміни у податковій системі країни. Третя причина може бути ліквідована лише досягненням відкритості і прозорості бюджетного розподілу - громадяни у кожному куточку країни повинні на власній кишені і на власні очі відчувати присутність бюджетних витрат на соціальні, комунальні, гуманітарні цілі та програми розвитку." [8; 157].
Детінізація перш за все необхідна тому, що в умовах „тіньової економіки" наша держава не може розраховувати ні на високий рівень інвестицій, ні на адекватну віддачу від їх використання. „без детінізації під постійною загрозою знаходяться всі соціальні зобов'язання держави. Без детінізації будь-яке вкладення коштів частину з них спрямовує на фінансування і підтримку „тіні" [8; 156].
Висновки. Таким чином, даючи оцінку стану макроекономічної безпеки в україні, можна стверджувати про її недостатній рівень та дати невтішний прогноз стосовно можливої зміни динаміки розвитку. В дослідженні проаналізовано вплив складових показників на загальну картину явища, що вивчається. Важливе місце серед них займає показник відношення рівня тінізації економіки до ввп. Стосовно останнього вітчизняні експерти, погляди яких висвітлені в данній публікації, вважають, що детінізація економіки державі необхідна, державна політика повинна бути спрямована не на викорінення економіки в „тіні" загалом (оскільки це реально неможливо), а власне на суттєве обмеження її частки у загальноекономічних процесах. Сучасні українські науковці пропонують безліч заходів і способів боротьби з тінізацією економічного життя країни, усі вони заслуговують на увагу, проте єдиного рецепту „лікування" „хронічної хвороби" української економіки немає.
2. http://www.newsru.ua/finance/
3.Мельник в. Госкомстат уточнил показатель ввп // http://www.utro.ua/articles/
4. Харазішвілі ю. Вимірювання тіньового ввп на основі функцій сукупності попиту та сукупності пропозиції // економіка україни. - 2007. - № 1. - с. 30-31.
5. Турчинов о. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження. - к.: "артек", 1995. - с. 32.
6. Варналій з.с. тіньова економіка: сутність, причини, можливості легалізації // економіка і управління. - 1999. - № 3. - с.41.
7. Предборський в. Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів. Питання теорії та методології: монографія. - к.: кондор, 2005. - 614 с.
8.Новак а. Як підняти українську економіку. - к.: „гнозис", 2006. - 304 с.
Аналіз ефективності ціноутворення та впливу держави в умовах входження україни в сот
Сидорук г.о., бабич л.м.
Хмельницький національний університет
У статті визначено вплив держави на ціноутворення. Проаналізовано проблеми ціноутворення в сучасних умовах входження україни до світової організації торгівлі. Розглянуто проблему надання для україни статус країни з ринковою економікою.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тема ефективного ціноутворення розроблена не одним вітчизняним та зарубіжним вченим. С.с.гаркавенко стверджує: «...витрати дають змогу відзначити мінімальний рівень цін...» [1, 307]. Україна, ставши в 1991 р. На шлях незалежності, за прикладом інших постсоціалістичних держав східної європи почала налагоджувати економічні зв'язки з країнами світу. Інтеграція у світові структури та розвиток співробітництва з єс є не самоціллю, а засобом досягнення, в першу чергу, конкретних економічних цілей. Проблеми ціноутворення в умовах входження україни в сот, є чи не найпершою темою періодичних видань україни. Адже це є актуальною темою як для політиків, так і для простих громадян, які краще за всіх відчувають зміни цін.
Постановка завдання. Мета статті - дослідити вплив держави на механізм ціноутворення, проаналізувати проблеми ефективності ціноутворення в умовах входження україни до сот.
Результати. Ціноутворення - це процес встановлення цін на товари та послуги. При ринковому ціноутворенні процес формування цін відбувається не у сфері виробництва, не на підприємстві, а на ринку під дією попиту і пропозиції. Кожна фірма ставиться до проблем ціноутворення по-своєму. У різних дрібних фірмах ціни звичайно встановлюються головним менеджером. У ринкових умовах ціна, як правило, встановлюється на основі співвідношення між попитом та пропозицією. Але це не означає, що підприємці не беруть жодної участі у встановленні ціни. Вони ще до початку реалізації товару, враховуючи його якісні характеристики, маючи розрахункову величину витрат, знаючи ціни конкурентів і споживчий попит на ринку, починають формувати вихідну ціну на свою продукцію. За такою початковою ціною товар надходить до ринку, де в процесі купівлі-продажу під впливом співвідношення між попитом і пропозицією встановлюється остаточна ціна реалізації. У великих компаніях проблемами ціноутворення, як правило, займаються керівники середнього рівня. Однак і тут керівництво формує цілі політики цін, затверджує ціни, запропоновані керівництвом нижчих підрозділів.
В україні держава поступово відмовляється від встановлення цін. Результат можна побачити вже зараз. Раніше держава встановлювала всі ціни, а тепер - лише ціни на ті товари, що нею виробляються в особі її органів та підприємств. Тим не менше, складається враження, що в нашій країні відсутня єдина політика щодо цін і ціноутворення, навіть незважаючи на значну кількість законів, що їх регламентують. Це можна було б зрозуміти, якби ми мали чітку політику в напрямку забезпечення конкурентних умов розвитку. В результаті страждає і соціальна політика, яка має бути спрямована не лише на мінімізацію цін, а й на підвищення рівнів доходів населення. Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги (ст. 19) [3]. Цінова політика в україні спрямована на забезпечення всіх суб'єктів господарювання рівними економічними умовами, соціальних гарантій для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку з підвищення цін і тарифів, об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг за винятком тих, на які встановлюється державне регулювання цін і тарифів. В даний момент україна фактично все ще знаходиться в умовах переходу до ринкової економіки, тому саме державне регулювання має істотний вплив на формування цін, її вплив легко просліджується через державні фіксовані ціни і тарифи, визначення переліку продукції і послуг, що підлягають державному регулюванню, установлення граничних рівнів рентабельності продукції для цілей ціноутворення, декларування зміни цін, заморожування цін. Стимулюючий вплив вільних цін на економіку може забезпечуватись тільки за умов зрілого ринку, де обмежена недобросовісна діяльність монополій, панує вільна конкуренція та ефективно працює вся ринкова інфраструктура. В україні бракує таких умов, тому вільне ціноутворення відіграє негативну роль, іноді породжуючи такі явища, як падіння виробництва, зростання безробіття, високу інфляцію, що добре просліджується в останні роки. Вільні ціни в україні не враховують такі соціально-економічні проблеми, як пенсійне забезпечення громадян, утримання непрацездатних, безплатну освіту, екологію, оборону країни та ін. Тому врахування цих обставин забезпечується державним втручанням в процеси ціноутворення, шляхом розроблення цінової політики.
України потребує входження до сот, адже ця організація надає ряд переваг: торговельна система сот сприяє збереженню миру - на двох фундаментальних принципах системи сот - безперешкодному перебігу торгівлі й конструктивному розв' язанню торгівельних суперечок - будується міжнародна довіра й співпраця, що є запорукою миру між народами. Із зростанням обсягів торгівлі, різноманіття товарів і кількості залучених країн і компаній, збільшується ймовірність суперечок. Система сот допомагає розв'язувати непорозуміння між країнами та компаніями мирно й конструктивно, вона надає для цього правову базу - угоди сот - і форум для обговорення. Протекціонізм коштує дорого, бо він підвищує ціни. Торговельна система сот зменшує торговельні бар'єри й застосовує принцип недискримінації, що призводить до зниження вартості продукції та зменшення цін на кінцеві товари й послуги. Торгівля збільшує прибутки - зниження торговельних бар'єрів сприяє інтенсифікації торгівлі, а це збільшує державні й особисті прибутки. Торговельна система сот убезпечує уряди від лобіювання інтересів вузьких груп. Відповідно до правил сот, перегляд уже взятих обов' язків щодо лібералізації торгівлі доволі утруднений, правила також стають на заваді необачним політичним крокам - для бізнесу це означає більшу впевненість і ясність щодо засад торгівлі. Для уряду це часто означає дисципліну й зменшення можливостей для корупції.
Визначення ринкової економіки є досить не повним. Головною ознакою вважається конкурентне ціноутворення, без втручання держави. Отримуючи статус країни з ринковою економікою, україна отримує ряд переваг, поліпшення умов для розвитку зовнішньої торгівлі, можливе різке зростання макропоказників. В даний момент ступень втручання держави в економіку не такий вже й високий. Втручання держави поширюється лише на окремі категорії товарів, більша ж частина виробляється в ринкових умовах. Мабуть саме така обставина зіграла важливу роль, коли 30 грудня 2005 року єс офіційно визнав україну країною з ринковою економікою.
Вступ україни до сот і переговори з єс про створення зони вільної торгівлі втягують у розв'язання затяжної кризи державних закупівель міжнародних гравців [4,9]. Одна з основних функцій держави полягає в ефективному витрачанні податків. Держава є економічним гравцем, бо закуповує товари та послуги, роботи для виконання власних зобов' язань. Система державних закупівель покликана гарантувати, що держава закуповує товари та послуги високої якості та за конкурентними цінами [4,9]. Так, як статус країни з ринковою економікою необхідний для вступу до сот, то україна має виконати ряд вимог від інших країн-експертів, зокрема сша за тарифним актом (стаття 771 (18)в) вимагає: „низький ступінь контролю держави над засобами виробництва (великі обсяги приватного сектору, низький ступінь контролю над держпідприємствами); низький ступінь держконтролю над ресурсами, цінами та обсягами виробництва підприємств". За директивою єс № 905/98, до україни висуваються такі вимоги: „рішення про ціни, обсяг виробництва, вартість технологій і робочої сили, обсяги продажу інвестицій приймаються підприємствами самостійно на основі попиту і пропозиції без суттєвого втручання влади, а ресурсні витрати відображають ринкову вартість ресурсів" [7,16]. За оцінками журналу „галицькі контракти" вимоги, висунуті сша до україни, станом на 2006 рік виконані не були, а більш лояльні вимоги єс були виконані частково.
Після приєднання до сот, буде спостерігатись незначне падіння цін на товари та послуги, адже в наявності буде чиста конкуренція. Громадяни, які сплачують податки зможуть отримувати від держави більше товарів та послуг. Перевага ринкового статусу для україни полягає у розслідуванні антидемпінгових справ. У розслідуваннях щодо можливого демпінгу стосовно країн з неринковою економікою, використовуються жорстокі, іноді несправедливі методи. Адже, вважається, що ціноутворення в таких країнах є неправильним, а отже і ціни тих експортерів є демпінговими. Це свідчить ще про один великий плюс для експортерів, стосовно визнання україни країною з ринковою економікою, а також входження до сот.
Висновки. За умов стабілізації економічної ситуації і переходу до розвинутого ринку державне втручання в ціни поступово зменшується і в основному обмежується відповідним впливом на передумови та побічні наслідки вільного ціноутворення. Але і після проведення лібералізації, уряд україни продовжує здійснювати регулювання цін на товари та послуги, що мають особливе значення для підтримки життєвого рівня населення. Таким чином, в умовах входження україни до сот ціноутворення є складним процесом, підданим впливу багатьох факторів. Закон україни "про ціни і ціноутворення" та відповідні доповнення до нього визначають правові та економічні підходи до формування цін на продукцію вітчизняних підприємств. Будучи визнаною країною з ринковою економікою, україна отримує низку переваг.
Література
1. Гаркавенко с.с. маркетинг: підручник. - к.лібра, 2004. - 712 с.
2.Десять загальних переваг торговельної системи // www.wto.in.ua
3. Конституція україни // www.rada.gov.ua
4. Масуров а.мартін райзер: "україна має вирішити - чи хоче вона рухатися до міжнародних стандартів держзакупівель?" // дзеркало тижня. - 2008. - № 34. - с.9.
5. Про ціни та ціноутворення: закон україни (проект) // www.zakon1.rada.gov.ua
6.Світова організація торгівлі // www.introcen.org
7. Шкарпова о. Блошиний ринок // галицькі контракти. - 2006. - № 1-2. - с.16.
Трубкин п.а., лаврентьев в.м.
Ргутис. Москва, российская федерация
В статье рассматривается современное бизнес-образование, его тенденции и особенности. Даются представления о целях и перспективах развития бизнес-образования в условиях рыночной экономики и болонского процесса. Выявляются как положительные, так и отрицательные черты современного бизнес - образования в целом и даётся их осмысление. Также автором акцентируется внимание на российском бизнес образование. Приводится его краткий анализ с учётом интеграции россии в болонский процесс, выявляются его тенденции, «подводные камни» и общие направления развития в ближайшее время. В заключении даются некоторые рекомендации к развитию российского бизнес - образования и выявляются сильные слабые стороны бизнес-образования в целом.
Бизнес-образование - сравнительно новое для российской образовательной системы понятие, всецело связанное со становлением рыночной экономики. Как уникальный социально-экономический феномен, за свою вековую историю этот вид профессионального обучения превратился в междисциплинарную область образовательной деятельности, основу получения знаний, умений и навыков для предпринимательства и бизнеса в интересах получения прибыли.
Социально-экономическая обусловленность и прагматическая направленность бизнес-образования вызвана масштабной трансформацией экономики, созданием критической массы менеджеров для рынка, формированием цивилизованных рыночных отношений, необходимостью поддержки субъектов бизнеса и предпринимательства и, конечно же, процессами глобализации, которые охватывают все сферы жизни общества.
С усилением конкуренции на рынке труда крупные международные корпорации осознали необходимость привлечения и развития местных управляющих кадров и необходимость получения ими местного бизнес-образования. В большинстве стран, возможности местных бизнес школ готовы удовлетворить потребности менеджеров в обучении. А для международных компаний обучение руководителей, например, в школе usb в южной африке, имеющей 2 международные аккредитации, намного дешевле, чем, например, в европе [1].
Реформирование системы высшего образования развитых стран было положено в соответствиями с целями и задачами болонского процесса. В россии этот процесс характеризуется ломкой традиций на рынке труда, невостребованностью на рынке труда бакалавров и повышенным спросом на бизнес-образование. И от того, в каком направлении оно будет развиваться, зависит будущее не только всей страны, но и всего мира.
Хотелось бы выделить несколько основных тенденций развития бизнес-образования в целом:
1. Выпускники бизнес школ пользуются повышенным спросом на рынке труда.
В текущем году спрос на выпускников бизнес школ среди работодателей вырос на 24 %. И это не удивительно, ведь выпускники бизнес школ получают по большей части не теоретическое, а практическое образование по программам адаптированным к современному экономическому положению в мире.
2. Отмечен рост студентов обучающихся по программам executive mba
Так как программы делового администрирования появились совсем недавно, то вызвали повышенный интерес. Руководители получают новые знания и быстро внедряют их в своих компаниях без отрыва от производства. Ввиду данной тенденции отмечено возникновения всё большего числа новых бизнес школ. Школы в основном возникают в городах с активной бизнес средой или в крупных сырьевых центрах. Это объясняется тем что, современный быстроменяющийся мир предъявляет все более жесткие требования к компаниям, желающим стать успешными. То, что вчера было уникальным преимуществом, завтра становится базовыми требованиями для существования предприятия в целом. Задача лидера отрасли - успевать изменяться и использовать изменения раньше других.
3.Повышению цен на бизнес образование, связано с его востребованностью во всём мире. Это бизнес- образования во всём мире объясняется тем, что для управления производством в частности, и государством в целом, нужны квалифицированные специалисты с повышенной подготовкой.
4.Развитие дистанционного образования.
Оно становится более удобным для работающих людей, которые не могут посещать аудиторные занятия, ввиду из занятости. Получив знания и проанализировав их, человек сразу же погружается в профессиональную среду, где непосредственно использует их.
Данные тенденции характеризуют мировой рынок бизнес-образования в целом, но для более точного понимания ситуации нам необходимо выделить его характерные черты.
Следует заметить, что основа рынка бизнес-образования закладывается ещё при получении высшего образования. Необходимо обратить внимание на те программы, по которым подготавливаются студенты высших учебных заведений. На профилирующие предметы студенту экономического факультета отводиться только 55-60 % учебного времени, что, несомненно, очень мало [2].
Также следует отметить тот факт, что подготовка специалистов на 95 % ведётся на основе теоретической базы без применения практических навыков. В учебных планах практически отсутствуют такие виды занятий как, деловая игра и кейс-стадия. Но при введении кейс-стадии, она должна быть не просто искусственной имитацией бизнес - проблем и бизнес - ситуаций, которые применяются в современном
Обучении, а сама жизнь обучаемого должна стать актуальным кейсом
Ещё одним камнем преткновения при получении достойного бизнес-образования является устаревшая литература, дающая только теоретические знания, либо просто пересказ иностранной литературы. Но для более плодотворного обучения должен стать тьютор - организатор всех сфер учебного процесса
Всё вышеперечисленное является отрицательными тенденциями, которые требуют своего решения прежде всего на частном уровне.
Отрицательной же чертой российского бизнес-образования является то, что большинство менеджеров выбирают для обучения, как и по краткосрочным, так и долгосрочным программам зарубежные бизнес школы. А краткосрочные курсы ориентированны в большинстве своём на удовлетворение амбиций клиента. А достигнут ли результат? Ежегодно 300-400 человек уезжают учиться за границу предпочитая отдавать тысячи долларов зарубежным бизнес школам за участие в семинарах и тренингах. Также некоторые компании приглашают зарубежных тренеров для проведения корпоративных тренингов и семинаров в россии. Но в российском бизнес образование есть и положительные черты, такие как:
1. Развитие бизнес школ в стране.
В страну вливаются новые инвестиции и технологии, и она всё больше вовлекается в мировой рынок. А для успешного развития страны необходимы специалисты высшего класса. И именно для подготовки таких специалистов необходимо создание новых бизнес школ.
2. Создание новых программ
Почти в каждой школе помимо general management (программы общего и стратегического менеджмента) присутствует одна или несколько специализированных программ. Наиболее часто встречающаяся специализированная программа - менеджмент в финансах / банковский менеджмент
3.Повышение цен на бизнес образование
Следующей тенденцией, является тенденция к повышению цен на бизнес-образование, а соответственно и с его востребованностью во всём мире. Востребованность бизнес-образования во всём мире объясняется тем, что для управления производством в частности и государством в целом, нужны квалифицированные специалисты с повышенной подготовкой.
4.Корпоративное образование
В последнее время просматривается тенденция корпоративных заказов в бизнес школах. Корпоративное образование не только даст необходимые навыки во многих областях экономики, но и сплотит коллектив.
Но также не стоит забывать, что в россии, в стране, которая вышла на международный рынок должно быть широко развито собственное бизнес-образование. К сожалению, в данный момент качество российского бизнес-образования оставляет желать лучшего. Но есть и положительный момент: российское образование год от года совершенствуется и перенимает опыт более развитых стран в этом вопросе. Так что можно смело предположить, что через несколько лет оно станет пользоваться спросом среди российских менеджеров. И для того чтобы в россии можно было получить достойное бизнес - образование бизнес - школа должна быть интегрирована в современную экономику, а её преподаватели участвовать в бизнесе, понимать его потребности и осознавать правила игры [3].
Рынок бизнес-образования в россии развивается громадными темпами роста: от 30 до 70 % в год. При этом ёмкость рынка сегодня еще очень мала и сильно отстает от рыночных параметров. Даже в пессимистичном варианте рост рынка составит 400-500 %. А при оптимистическом варианте рынок вырастет в б0-70 раз. Однако этот рост сопровождается резким изменением требований к качеству бизнес образования [4].
Статистические данные свидетельствуют об огромном потенциале расширения рынка бизнес- образования в россии. Количество вузов, реализующих программы мва, за три года возросло с 33 до 54, но в год они выпускают менее 5 тысяч специалистов по указанным программам. По оценкам специалистов российской ассоциации бизнес-образования (рабо), россии необходимо в два раза увеличить выпуск специалистов по программам мва, чтобы достичь уровня развитых стран.
Но, несмотря на все негативные черты бизнес-образования в россии у него большое будущее. Ведь всё больше людей стремятся получить бизнес-образование, а это значит, что страна развивается и уже в ближайшем будущем сможет конкурировать со странами европы.
Стоит отметить, что современный рынок бизнес образования имеет богатейшие возможности, которыми нельзя не воспользоваться. Это в первую очередь возрастание потребностей в бизнес образовании более высокого уровня; введение новых, более высоких стандартов для мва-образования и возможность повышения квалификации преподавателей. Эти возможности позволяют не только развивать российской рынок бизнес образования, но и развиваться специалистам в нём.
Также существуют угрозы рынку российского бизнес-образования. Это в первую очередь конкуренция на рынке образовательных услуг. Также это жёсткий контроль государства за финансовой стороной деятельности и ограничение самостоятельности вузов и экономическая нестабильность в россии.
В заключении хотелось бы привести сильные и слабые стороны российского рынка бизнес образования и дать некоторые рекомендации. Сильными сторонами являются: высокая квалификация преподавателей, менеджеров, сопровождающих учебный процесс, использование современных форм активного обучения и репутация, имидж «школы», программы бренд вуза.
Слабыми сторонами российского бизнес образования являются: отрыв от потребностей рынка, слабая обратная связь со слушателями и консерватизм преподавателей, и негибкость подачи материала разным
Для более интенсивного развития бизнес образования необходимо внедрение в большинство программ подхода soft skills - отказ от готовых инструкций в пользу поиска индивидуального решения для каждой ситуации [5]. Необходимо создание системы мониторинга и прогнозирования высшей школы. Создание «школы практического лидерства», подобно комсомолу, в которой молодёжи закладывались первичные навыки успешного управления. Также следует отказаться от «линейной» системы обучения в пользу «асинхронной», что приведёт к качественной трансформации учебных заведений и, конечно же, необходимо добиваться применения полученных знаний сразу же на практике.
Но, несмотря на все отрицательные стороны, автору статьи кажется, что российское бизнес образование развивается динамично и у него достаточно большое будущее, учитывая, то экономика россии, находится в стадии подъёма.
Литература
1. Business education review, м., № 2, 2005, с.7
2. Кузьминов я., филонович с. Бизнес-образование в россии: состояние и перспективы (содержательно-институциональные аспекты) // вопросы экономики. - 2004. - № 1. - с. 33-36.
3. Журнал «элитные персонал». - № 31 (519). - 14 августа 2007.
4. Бизнес-образование / под ред. Проф. Филоновича. - м.: изд. Дом гу вшэ. - 2004. - с. 127-128.
5. Кочурова т.б. учись, трудись и не ленись. Стратегия совершенствования подготовки специалистов мва // российское предпринимательство. - м.: 2006. - № 3
6. «независимая газета». - № 263-264. - 07.12.2007.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 Наверх ↑