Міжнародний рух капіталу та підвищення інвестиційної привабливості економіки україни

Любохинець о.в., бабич л.м.

Хмельницький національний університет

В статті розглядаються питання інвестиційних привабливості української економіки. Досліджені джерела інвестиційного забезпечення економіки україни. Дана оцінка інвестиційного клімату та окреслені головні напрямки державної інвестиційної політики..

Постановка проблеми. Глобалізація світової економіки спричинили помітну активізацію міжнародних інвестиційних процесів. Їхня динаміка наприкінці xx століття значно випереджала темпи зростання валового національного продукту та світової торгівлі. Міжнародні інвестиційні процеси стали важливим стимулом розвитку економіки. Тому політика багатьох країн-реципієнтів спрямована на забезпечення економічного зростання саме на основі активного залучення іноземних інвестицій. Важливе значення для країн, що стали на шлях ринкової економіки, набувають питання визначення основних цілей, умов та мотивів іноземних інвесторів щодо просування своїх капіталів.

Залучення іноземних інвестицій є необхідною умовою розвитку економіки україни. Вони сприймаються не тільки в якості додаткового джерела фінансування відтворювальних процесів, але і в ролі своєрідного "каталізатора" економічних реформ в державі, процесу прискореної інтеграції україни в міжнародну економічну спільноту. Підвищення активності іноземних інвесторів на ринку країни свідчить про довіру уряду і готовність працювати на території україни.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку україни розглядають такі вчені як в. Александрова, ю. Бажал, л. Безчасний, м. Герасимчук, гуткевич с.а., даниленко о. Д., пересада а. А., пращак о.в., савлук м.і., чухно а. А. Та інші.

Вибір інвестиційної діяльності як основного фактору економічного зростання ставить проблему підвищення ефективності використання обмежених інвестиційних ресурсів із метою забезпечення стрімкішого й стійкішого економічного зростання. Ці та низка інших актуальних проблем зумовили мету, завдання та логіку дослідження.

Виклад основного матеріалу. Сутністю будь-якої інвестиційної політики є забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни на основі якісного оновлення основних і оборотних фондів. Розв'язання такого завдання потребує не лише нарощування інвестиційних ресурсів, а й підвищення економічної і соціальної ефективності їх використання. Кожний обсяг інвестицій у поєднанні з інноваціями має давати позитивний ефект - збільшувати кількість робочих місць і обсяг продукції, знижувати вартість одиниці продукції й поліпшувати її якість, підвищувати рентабельність виробництва, поліпшувати умови праці та збільшувати її продуктивність. Для україни це особливо актуально, оскільки повноцінна інтеграція нашої економіки у світову систему господарювання можлива лише за умов випереджального розвитку, що базується на широкому використанні інновацій.

На сьогоднішній день питома вага іноземних інвестицій у фінансуванні розвитку національного господарства залишається на низькому рівні. Хоча розмір іноземних інвестицій протягом останніх років дещо зростає, іноземні інвестиції поки що не відіграють важливої ролі в структурній перебудові економіки україни. Незначний у порівняні з нашими потребами обсяг іноземних інвестицій свідчить про несприятливий інвестиційний клімат в україні.

Успішне розв'язання завдання щодо залучення та ефективного використання іноземних інвестицій залежить від вдалої державної політики у сфері регулювання іноземного інвестування. Державне регулювання іноземного інвестування є одним із видів соціального управління та врегульованою нормами права виконавчою й розпорядчою діяльністю відповідних органів державної влади. Провідне місце у процесі регулювання іноземного інвестування належить економіці, на яку покладено завдання проведення державної політики щодо іноземного інвестування. За ринкових умов роль держави полягає у створенні необхідних гарантій, інституцій, певних умов, механізмів розвитку й передачі частки повноважень на місця шляхом реформування як усієї системи влади, так і її структури та функцій. Тому на сьогодні особливо важливою є необхідність удосконалення державної інвестиційної політики, побудова ефективної системи регулювання інвестиційної діяльності, спрямованої на довготривалу перспективу. Загалом державне регулювання у сфері інвестування здійснюється з урахуванням економічних чинників, що вміщують елементи формування джерел інвестицій; методичне забезпечення державного регулювання інвестицій; стимулювання залучення інвестиційних ресурсів і формування умов здійснення інвестування. Водночас реалізація процесу державного регулювання у сфері інвестування ґрунтується на правовому, організаційному та інформаційному забезпеченні й моніторингу.

Важливим елементом для створення ефективної системи залучення іноземних інвестицій є реалізація певних організаційних заходів зі створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б приваблювала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, узгоджувала діяльність із міжнародними організаціями, проводила експертизи найважливіших проектів. Такою структурою може бути спеціалізована державна компанія україни з іноземних інвестицій. У структурі такої системи доцільно створити інформаційно-аналітичний банк даних з питань іноземного інвестування, який міститиме інформацію про підприємства та проекти, що потребують інвестицій, про інвесторів, спонсорів, міжнародні тендери.

Особливу увагу слід приділити інформаційному забезпеченню залучення іноземних інвестицій. Інформаційне забезпечення і моніторинг відбивають стан капіталу галузей економіки, залучення інвестицій і здійснення інвестиційної діяльності - стан інвестиційного потенціалу, а також діяльність суб'єктів та об'єктів інвестування.

Економічний імідж, а тим більше позитивний - це одна із складових ефективного функціонування економіки будь-якої держави, в тому числі і україни, яка має значний економічний потенціал у вигляді земельних та трудових ресурсів, природних багатств, інтелектуальної власності. Але на сьогодні вони ще не беруть повноцінної участі у виробничому обороті, вони ще не є активним капіталом. Якби вдалося створити й запустити ринки таких ресурсів, це привело б до великого економічного прориву. Отже в україні треба організовувати первинні і вторинні ринки інвестиційних ресурсів, які були б інтегровані у світовий економічний простір, бо саме це і формує привабливий інвестиційний клімат та інвестиційний імідж, які в державі дещо поліпшуються. Так, світовий банк готує проект кредитів українському сільському господарству, європейський банк реконструкції і розвитку має сприяти реалізації енергетичних, регіональних проектів; змінюється структура кредитних вкладень у банківській сфері; зростають обсяги довгострокових кредитів.

У міжнародній практиці, як правило, іноземне інвестування пов'язане із взаємним виграшем. Інвестор отримує доступ до ринків робочої сили чи сировини, збуту продукції, надання послуг. Водночас інша сторона заповнює нішу у своїх фінансових ресурсах, вирішує низку соціально-економічних проблем відповідних

Міжнародні стратегії інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності економіки україни територій.

Питання формування інвестиційного іміджу території та роботи з іноземними інвесторами треба розглядати як на регіональних, так і на обласних рівнях. Особливо це актуально для прикордонних регіонів, адже міжнародний бізнес - надзвичайно мобільний, і він завжди обирає ринки, на яких корпоративне управління має найвищий стандарт, де правила прості й доступні, а також виключена можливість їх неправильного тлумачення.

Більшість науковців поділяють інвесторів на дві групи: інституційних інвесторів та інвесторів- підприємців. Інституційні інвестори є фінансовими посередниками, які залучають кошти переважно через продаж акцій (паїв) в інвестиційних фондах і вкладають ці кошти у диверсифікований портфель цінних паперів. Інвестори-підприємці - це, як правило, іноземні компанії, які намагаються використати переваги іноземних країн для вкладення капіталів та отримання прибутків. Такі інвестори орієнтуються на створення підприємств у країнах-реципієнтах.

Економічний спад у розвинених країнах змусив інвесторів шукати нові напрями розміщення інвестицій з нижчими витратами. Це зумовило переорієнтацію міжнародних інвестиційних можливостей у країни з низькими рівнями заробітної плати, до яких належить й україна. Ввезення інвестицій може також збільшитися з тих країн, в яких внутрішні ринки зростають нижчими темпами, ніж зовнішні. Саме ці чинники відіграли свою роль у розширенні міжнародних інвестиційних можливостей для країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою. У цих регіонах іноземні інвестиції залишалися досить стабільними. У 2000-2001 роках в країнах, то розвиваються, та країнах з перехідною економікою, ввезення інвестицій в десятки разів перевищувало вивезення. Наведені дані свідчать про великі міжнародні можливості залучення іноземних інвестицій, насамперед для зазначених груп країн. Наприклад, вивезення капіталу із великобританії у 2000 році майже в 10 разів перевищувало його ввезення до країн центрально-східної європи та у 200 разів - в україну. До речі, по кожній із 10 країн - провідних експортерів капіталу - обсяги вивезених інвестицій у 2000 та 2001 роках у десятки разів перевищують обсяги залучених інвестицій в україну [2].

Обсяги піі в економіку україни в розрахунку на душу населення збільшилися з 27 дол. У 1996 р. До 453 дол. У 2006 р., тобто в 17 разів. Проте такий приріст забезпечено не тільки за рахунок припливу капіталу, а й внаслідок зменшення чисельності населення україни з 51,3 млн до 46,6 млн осіб.

За даними держкомстату україни найбільші обсяги інвестиції внесено з кіпра, німеччини, нідерландів, австрії. (табл. 1) поряд із збільшенням обсягів піі з різних країн світу в економіку україни спостерігаються значні структурні зрушення у складі країн походження капіталу. Якщо до 2000 р. Частка надходження в економіку україни піі, залучених із сша, становила 16,4 %, то протягом наступних років вона знизилася до 4 %. Водночас зменшилася частка інвестицій з російської федерації (від 7,4 до 5,8 %), тоді як частка піі з країн західної європи значно зросла. У 2000-2006 рр. Випереджальними темпами збільшувалися обсяги інвестицій з німеччини (у 23,6 раза), франції (20,7), австрії (13), сполученого королівства (5,2) і нідерландів (4,1 раза).

 

Нарощування капіталу нерезидентів (понад 70 %) в україні відбулося переважно у вигляді грошових внесків, а також у вигляді внесків цінними паперами, рухомим і нерухомим майном.

Серед регіонів найбільші обсяги іноземного капіталу були вкладені в київ - 5538,2 млн дол., дніпропетровську область - 2331,9 млн дол., харківську область - 1015,4 млн дол.

За останні роки істотно змінилися пріоритети в напрямах вкладання іноземного капіталу. Якщо у 2000 р. Понад 20 % піі припадало на харчову промисловість, то у 2006 р. - лише 6 %, а на оптову торгівлю, відповідно, - 18,8 і 10,7 %. Водночас іноземні інвестиції у сфери фінансової діяльності збільшувалися випереджальними темпами, а тому їхня ринкова вага за досліджуваний період зросла з 6,4 до 11,4 %. Значні обсяги піі в україні вкладаються в розвиток таких галузей, як машинобудування, металургійна промисловість, будівництво, транспорт і особливо зв'язок найбільший обсяг інвестицій на 1 січня 2007 року був зафіксований у фінансових установах - 2419,8 млн дол., оптовій торгівлі і посередництві в торгівлі - 2264 млн дол., в організаціях, що здійснюють операції з нерухомістю - 1773,4 млн дол., в металургії і обробці металів - 1398,3 млн дол., харчовій промисловості - 1274,6 млн дол [10].

На думку переважної більшості дослідників у найближчій перспективі збережеться визначальний вплив основних мотиваційних чинників, які діяли до останнього часу. До таких належать: 1) надлишок капіталів; 2) потреба у нових ринках збуту; 3) формування певного рівня конкурентоспроможності економіки; 4) міжнародний поділ праці; 5) транснаціоналізація світової економіки; 6) пошук стабільних умов застосування капіталів; 7) політичні мотиви; 8) особисті мотиви.

Такі ж мотиваційні чинники дослідники пов'язують і з україною. Інвестиційний клімат в україні перебуває у прямій залежності від викривлення деформацій у відносинах власності, забезпечення надійного державного захисту приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів і кредиторів, стимулювання приватної ініціативи.

Таким чином, міжнародний рух капіталу охопив більшість країн світу, став високодинамічним у часі і широкомасштабним у просторі. Він охоплює дедалі ширше коло донорів капіталу і реципієнтів його вкладання. Сформувалася мережа посередників руху капіталів, система управління їх мобілізацією, трансформацією, вкладенням та поверненням. Отже, міжнародний рух капіталів набув рис міжнародного інвестиційного процесу, визначальний вплив на який на сучасному етапі мають чинники прибутковості активів, у які робляться вкладення.

У системі міжнародного руху капіталу іноземний інвестор та країна-реципієнт тісно взаємопов' язані. Для успішного залучення іноземних інвестицій потрібна тісна взаємодія іноземних інвесторів та представників країни-реципієнта, їхня злагоджена інвестиційна політика. Узгодженість такої спільної інвестиційної політики радше неформальна, але взаємоприйнятна. Для іноземного інвестора - це політика "відкритості капіталу", для країни-реципієнта - політика "відкритості економіки". Тому для успішного залучення іноземних інвестицій країні-реципієнту дуже важливо формувати інвестиційну привабливість своєї економічної системи.

Для підвищення інвестиційної привабливості української економіки треба спростити податкові, реєстраційні й ліцензійні процедури, максимально прибрати пільги й перекоси, створити нормальну інфраструктуру фондового ринку аби іноземцям було зручніше інвестувати українські підприємства за звичними для них схемами купівлі акцій. Крім того, іноземний інвестор повинен добре вивчити український ринок, мати надійних і чесних партнерів та бачити перспективи своєї роботи. Без таких умов іноземного інвестування просто не буде. Необхідно розвивати й такі нові організаційні елементи інвестиційної інфраструктури як бізнес центри, технопарки, спільні міжнародні центри, а також забезпечити створення мережі інформаційно-аналітичних центрів.

Таким чином, розв'язати проблему залучення іноземних інвестицій в економіку україни можна тільки за умов поліпшення макроекономічної ситуації у країні в цілому, так і послідовної реалізації системи взаємозв' язаних економічних, правових, організаційних і інформаційних заходів спрямованих на утворення привабливого інвестиційного клімату та пожвавлення інвестиційної активності.

Література

1. Вдосконалення законодавчої бази україни щодо регулювання іноземних інвестицій - діючий інструмент покращення інвестиційного клімату / м. В. Диха // вісник українського державного університету водного господарства та природокористування. М. Рівне - 2004 - випуск 2 (26), ч.2. С. 636-641.

2. Гайдуцький а.п мотиваційні чинники міжнародних інноваційних процесів // фінанси україни. - 2004 - № 12. - с. 50-57.

3. Поплавська ж.в. поплавський в.г. інвестиційний імідж: регіональні аспекти // фінанси україни. - 2004 - № 7 - с.47-55.

4. Гальчинський а. Льовочкін с. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання україни / // економіка україни. - 2004 - № 6. - с. 4-11.

5.Вишивана б.м. управління інвестиційною діяльністю в україні // фінанси україни. - 2004 - .№ 10. - с. 82-88.

6. Харламова г.о. вплив інвестицій на економічне зростання // фінанси україни. № 3, 2005. - с. 57-64.

7. http://h.ua/story/22821/ - іноземні інвестиції в україну

8.Цигічко м. Стимулювання притока іноземних інвестицій // фінанси україни. - 2002. - № 7. - с.21

9. http://www.ukrstat.gov.ua/

10. Саблук п., пріб к. Процеси міжнародного руху капіталів та участь у них україни // економіка україни. - 2008. - № 8. - с.56-68