Новітні технології на сучасному етапі розвитку туристичної галузі україни та світу

Іванченко д.ю., йохна м.а.

Хмельницький національний університет

Розглянуто рівень застосування новітніх технологій у світовій практиці туризму, проаналізований стан туристичної галузі україни та її забезпеченість інформаційними технологіями, окреслені перспективи їх розвитку.

В сучасному світі бурхливо розвиваються процеси глобалізації світової економіки, що безперечно торкається й інших сфер і галузей діяльності людини, зокрема і туристичної галузі, в якій на сьогодні зайнята кожна шоста людина працездатного населення нашої планети. Діяльність туристичних підприємств в сучасних умовах вимагає швидкої передачі і обробки значних обсягів інформації, швидкого прийняття управлінських рішень і розробки конкурентоспроможного туристичного продукту, який відповідав би світовим стандартам. Тому для україни є надзвичайно важливим запровадження і розробка новітніх технологій у цій галузі, що забезпечить ефективне функціонування туристичних підприємств, як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, адже країна знаходиться на шляху європейської інтеграції.

Питаннями інноваційних технологій займались такі вчені як д. Белл, ф. Махлуп, і. Умесао, у. Маруда. Саме ці дослідники звернули увагу на зростаючу роль сучасних технологій у прогресі суспільства. Вони визначили та обґрунтували нову «інформаційну економіку», що базується на найновіших технологіях обробки, передачі та створення інформації [1, 61-63]. В останні роки вітчизняними та зарубіжними вченими в цьому напрямку проведений цілий ряд досліджень. Серед науковців, що займаються дослідженнями з даної проблеми можна відзначити блохіна ю.і., богданова ю.в., волкова b.c., які розробили принципи розвитку сфери туризму в ринковій економіці. Біржаков м.б., дрогов і.а., марінін м.м. - запропонували оригінальні технології розвитку автотурів, дитячо-юнацького туризму, виїзного туризму.

Метою даного дослідження є аналіз новітніх технологій у сфері туризму, які забезпечують процвітання туристичного бізнесу у всьому світі, і які досить доречно розвивати і запроваджувати в україні для підвищення конкурентоспроможності вітчизняного турпродукту на світовому ринку.

Порівняльний аналіз ситуації початку 90-х та 2000 р. Дає підстави стверджувати про динамічність ситуації в міжнародному готельному та туристичному бізнесі, що позначилось на змінах рейтингу навіть серед найпотужніших готельних мереж світу. Більшість з них за приналежністю сполучених штатів, а також франції та великої британії. Найпотужнішими готельними мережами в світі залишаються (за низхідною): «хоспітеліті франчайз систем», «холидей інн», «бест уестерн», «аккор», «чойс хотелз», «марріот», «ітт шератон», «хілтон», «форте», «хайятт». Якщо в десятці лідерів зміни незначні, то вже в другій десятці помітно зростання впливу європейських готельних груп, що свідчить про загострення конкурентної боротьби на ринку готельних послуг. Серед регіонів вто найпотужніший готельний фонд мають європа та америка, причому зростання готельного фонду американського макрорегіону відбувається за рахунок значних темпів в країнах південної америки. Значна позитивна динаміка притаманна останні десятиріччя східній азії та тихоокеанському макрорегіону, особливо завдяки цілеспрямованій розбудові галузі в китаї, малайзії та тайланді. Розвиток готельних послуг просувається в напрямку оптимізації критерію ціна/якість і передбачає створення комфортних умов перебування, високої якості обслуговування при дотриманні відносно помірних цін і урізноманітнення пропозиції. Світовим лідером за обсягами пропозиції готельних послуг і їх споживанням є європа. На європейський макрорегіон припадає майже половина номерного фонду світового готельного господарства. Зростання туристичного попиту на ринку відпочинку і розваг стимулювало значне зростання готельної пропозиції в країнах перш за все середземномор'я, чим і пояснюється найбільший приріст номерного фонду саме в цьому субрегіоні.

На сьогодні лідерські позиції серед транспортних послуг в туризмі належать автомобільному (переважно на внутрішніх маршрутах) та авіаційному (при міжрегіональних переміщеннях) транспорту, на залізничний та морський транспорт припадає, відповідно 7 % та 8 % від загального туристичного потоку.

Зростає потужність та комфортність всіх видів транспорту: на залізницях досягнуто швидкості руху 250-300 км/год, а сучасні літаки здатні перевозити 250-500 пасажирів на відстань до 10 тис км зі швидкістю 800-900 км/год. Так, компанія boeing розробила нову модель літака boeing-777-200 з підвищеною швидкістю та дальністю польоту, який здатен обслуговувати маршрути дальністю понад 16 тис. Км. Його використовують, на таких далеких маршрутах як токіо -чикаго, лос-анжелес - париж, лондон - кейптаун, лондон -токіо, і дозволяє зменшити час перельоту більш ніж на півтори години.

Підсумки розвитку туристичної галузі україни в цілому відповідають динаміці економічних процесів, що відбуваються в державі. Водночас, світові політичні та економічні процеси останніх років також справляють суттєвий вплив на обсяги, напрямки та структуру туристичних потоків.

Завдяки різноманітним ресурсам рекреаційний комплекс україни є багатофункціональним. В україні діє 45 курортів міжнародного і державного значення, 13 курортів місцевого значення, 400 санаторіїв. Найбільшою популярністю у населення користуються райони південного берегу криму, гірський крим, узбережжя чорного і азовського морів та карпати [5, 156-157]. Україна за рівнем розвитку готельної мережі в п'ять разів відстає від середніх по європі показників, майже втричі - від країн центральної європи, хоча дещо (в 1,2 рази) перевищує показники, середні для снд. В україні прийом та розміщення туристів здійснюють готелі різного типу, мотелі, заклади лікування (санаторії, пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії) та відпочинку (будинки, бази відпочинку, пансіонати, туристичні бази), спеціалізовані установи (кемпінги, молодіжні табори відпочинку та центри, транспортні засоби розміщення), приватні засоби розміщення (апартаменти у приватному чи орендованому житловому фонді). Наявні туристичні фірми працюють у абсолютній більшості на вивіз туристів, а отже і капіталу. Навіть такі туристично-привабливі міста як львів, ужгород, чернівці, мукачеве не мають необхідної інфраструктури для прийому груп зарубіжних туристів. Туристична індустрія потребує відповідного рівня товарів і послуг. Таким чином, сільський район має забезпечити якісними продуктами харчування та створити умови для розвитку зеленого сільського туризму. Міста потребують необхідної кількості відповідного рівня готелів, а їхня інфраструктура вимагає складної техніки та якісних комунальних послуг. Необхідно мати розвинені інформаційну та транспортну системи, які забезпечать обмін інформацією і пересування туристів. Туристичні оператори та менеджери туристичних фірм мають розробити привабливі туристичні маршрути і забезпечити необхідний рівень дозвілля й екскурсій.

Виробництво турпродукту є основною функцією індустрії туризму, яка, як міжгалузевий комплекс, підвладна дії всіх сучасних процесів, притаманних світовому господарству. Сучасна світова економіка характеризується процесом глобалізації, що полягає перш за все в певній єдності виробничої сфери, але розповсюджується й на інші сфери життя, формуючи відповідний життєвий стандарт. Процес цей ґрунтується на поступальному русі науково-технічного прогресу, прояви якого відбиваються в усіх аспектах життєдіяльності: це техніка і технології, засоби пересування і комунікації, планувальні особливості й архітектура поселень, облаштування помешкань, насиченість їх складними технологічними приладами тощо. Новітні технології сприяють інтернаціоналізації економіки, її «над державності», що знаходить прояв у формуванні різних економічних союзів, в інтеграційних процесах. Розробка та впровадження новітніх технологій, що забезпечують стійкі позиції на світовому ринку, потребують значної концентрації діяльності, тобто виробничих потужностей і капіталу, та забезпеченості кадрами відповідної кваліфікації. Тому сучасній економіці притаманні процеси централізації діяльності та концентрації капіталу, що в поєднанні з міграцією робочої сили сприяє процесу глобалізації. На розвиток індустрії туризму і туристичного ринку пропозиції справляє значний вплив загальний перебіг процесів на світовому ринку послуг та його регіональні прояви. У сфері послуг, невід'ємною частиною якої є туризм, інновації стосуються самих послуг (інновації продукту), процесу їх виробництва (технологічні інновації) та організації споживання (інноваційний менеджмент). Інновації продукту, тобто створення принципово нових послуг, найчастіше пов'язані з загальним поступом технологізації суспільства і діють в таких напрямках: зміна сутності послуги внаслідок впровадження нових технологій; виникнення послуги в зв'язку з використанням нових технологій впровадження нових технологій шляхом надання послуг; створення нових технологій за допомогою послуг. В цілому радикальні інновації в сфері послуг менш поширені, ніжу виробничій сфері. Гетерогенність сфери послуг обумовлює різну інтенсивність та можливості впровадження інновацій. Одним з найпоширеніших видів технологічних інновацій у сфері послуг є часткова або повна автоматизація. Вона дозволяє зменшити витрати часу та здешевіти надання послуг і за рахунок отриманого ефекту розширити мережу пунктів надання такої послуги, максимально наблизивши її до споживача. З іншого боку, дослідники відзначають, що заміна виробника автоматом в окремих випадках викликає у певної категорії споживачів опір таким інноваціям, що для підприємства обертається втратою клієнтури. Найсуттєвішими технологічними інноваціями останнього часу є впровадження та використання комп'ютерних технологій, internet, інтерактивного телебачення, банківських карток. Використання новітніх технологій в сфері послуг надає переваги і в використанні робочої сили, зокрема, поширюється таке явище, як «надомництво»: наприклад, у сша майже 4 % зайнятих - це надомники, які використовують для роботи телекомунікаційну мережу. Створення високотехнологічних галузей (комп'ютерні, комунікаційні, інформаційні послуги, інжинірінг та інші) з високою оплатою праці забезпечує приток у цю сферу інтелектуальних ресурсів. Сучасні світогосподарські процеси створили попит і тим самим обумовили випереджаючий розвиток комунікаційних і інформаційних технологій. Це докорінно змінило не тільки організацію і характер праці в багатьох галузях, в тому числі й сфери туризму, а й вплинуло на інтенсивність ринкової діяльності. Оптико-волоконна система зв'язку, використання internet, інтерактивного телебачення підвищило можливості візуалізації послуг, прискорило процес переговорів та укладання угод (часто без обов'язкового раніше безпосереднього контакту) і здешевіло його. Наприклад, проведення двогодинної відеоконференції коштує в п'ять разів дешевше за звичайну.

Устрій туристичної галузі схожий на організацію будь-якої іншої економічної сфери діяльності. Однак, виділяється одна особливість - зв'язуючим центром утримуючим різних виробників у рамках туристичної галузі, є інформація. Про зростаюче застосування інформаційних технологій говорить той факт, що туризм входить у п'ятірку, а по деяким даним і в трійку галузей з найбільшою реалізацією товарів та послуг через internet. У перспективі ж, по оцінках ведучих світових експертів, він стане першим. Переваги використання даної мережі для суб'єктів туристичного ринку україни очевидні: вона дає необмежений доступ до інформації, дозволяє заощаджувати кошти при міжміських і міжнародних переговорах, надає інформацію про передові технології, дозволяє обмінюватися думками з колегами. Необхідно також відзначити, що реклама в мережі internet дешевше звичайної, а в більшості випадків ефективніше, оскільки спрямована на цільову аудиторію. Використовуючи інформаційні технології будь-яка туристична фірма може комплектувати свої тури за допомогою глобальної мережі internet. Інформація про конкретну фірму в мережі internet може бути представлена на web-сторінці, сайті-візитці або повномірному сайті (наприклад, вартість web-сторінки на сьогоднішній день складає орієнтовно 100грн.) [4, 149-150]. Світова індустрія туризму заснована на основі використання комп'ютерних систем бронювання і глобальних розподільчих мереж (gds-global distribution systems). Глобальні комп'ютерні системи резервування amadeus, galileo, sabre, worldspan є сьогодні засобом і місцем кушвл^продажу туристичних послуг практично всіх видів по всьому світу. Термінали цих систем охоплюють майже 500 тис. Суб'єктів світового туристичного ринку. Наприклад, міжнародна система бронювання galileo, що була заснована авіакомпаніями європи та сша, такими як air lingus, apr canada, alitalia, austrian airlines, british airways, klm royal dutch airlines та інші, охоплює біля 42 тис. Агенств у 107 країнах світу зі 170 тисячами підключених до системи galileo терміналами. На цю систему припадає майже третина від загальних обсягів бронювання в глобальних розподільчих мережах. Міжнародна система бронювання amadeus також була створена провідними авіакомпаніями (lufthansa, air franse, continental) наприкінці 80-х років і з того часу забезпечує діяльність в індустрії туризму по таких основних напрямках: amadeus air, hotels, cars, servis. Програма amadeus-авіа є найпопулярнішою серед пропонованих програм. Ця система бронювання авіапослуг містить інформацію про тарифи на рейси 740 авіакомпаній і дозволяє бронювати авіабілети у 440 компаніях, до того ж, можливості системи дозволяють автоматично прорахувати ціну комплексного резервування, не створюючи броні, підтримувати постійний діалог між amadeus та комп'ютером авіакомпанії. Бронювання, зроблене через систему amadeus-авіа, одразу надходить до авіакомпанії, яка підтверджує продаж місця, надсилаючи свій номер pnr до amadeus. Програма amadeus-готель надає доступ до інформації про наявність вільних місць в 37 тис. Готелей [4, 150­152]. Використання глобальних систем розподілу та можливостей internet є не тільки одним з провідних напрямків маркетингової діяльності суб'єктів ринку туристичної пропозиції, а й обумовило формування провайдингового сегменту посередників. Провайдинг-компанія на основі угод з готелями, туроператорами, турагенціями тощо від свого імені провадить маркетингові заходи (рекламні, виставкові, інші) в електронних мережах та змі, здійснюючи просування їх продукту на світовому та регіональних ринках, забезпечує завантаження до gds та регіональних комп'ютерних систем резервування. Комп'ютерні технології активно використовують у своїй роботі різні служби готелю, а саме для відеоспостереження за допомогою телекамер, для обліку телефонних розмов і часу перегляду платних телевізійних каналів. Також широко застосовується використання спеціалізованого програмного продукту для турфірм voyage office pro. Ця найповніша комп'ютерна програма - версія опису процесу діловодства і бухгалтерії для роботи туристичних фірм. Програма потрібна для організації і ведення роботи з клієнтами та партнерами фірми, а також для одержання статистичних і аналітичних даних діяльності туристичної фірми [4, 152-158].

Успіх туристичного підприємства залежить не тільки від наявності новітніх технологій, але і від впровадження нових видів послуг. Для нашої країни доцільним буде розробка і впровадження таких нових видів туризму як кінний та піший туризм, особливо в карпатах, річковий туризм. Ділова людина, яка приїхала на конференцію, семінар або симпозіум, повинна мати можливість у стислі терміни отримати набір туристично- пізнавальних та розважальних послуг. На часі - створення ділових центрів, де належним чином були б представлені туристичні можливості україни та відповідного регіону. Доречним буде розвиток екотуризму, він є складовою частиною природного туризму, вплив якого може бути дуже різним (від явно негативного до нейтрального і позитивного). До речі, поняття „екотуризм" широко використовується в сучасній діяльності заповідних зон і природних парків. Бурхливий ріст цього виду подорожей у світі протягом останніх десятиліть пояснюється не тільки погіршенням стану навколишнього середовища, але й усе більшим „окультуренням" популярних районів відпочинку - гірських курортів, узбереж теплих морів, використання для сільських потреб рівнин і полісь. Такий вид послуг є досить актуальним для нашої держави [3, 7-10]. Наразі широкого застосування набуває супутникова система gps, послуги якої також доцільно пропонувати клієнтам, особливо для подорожуючих видів туризму, адже ця система може надати карту місцевості, перелік маршрутів, навіть може слугувати голосовим штурманом.

Таким чином, провівши дане дослідження, можна сказати про те, що науково-технічний прогрес впливає на всі галузі світового виробництва послуг, а в даному випадку на сферу туризму і є невід'ємною складовою нашого життя. Використання споживачами мережі internet та систем прямого броніювання квитків на транспорт, місць в готелях та інших супутніх послуг, представлених у зазначених мережах, стимулюватимуть зростання ролі інформаційних технологій у туристичній галузі, а також сприятимуть розробці нових видів послуг, щоб максимально задовольнити потреби сучасного споживача. Науково-технічний прогрес невпинно розвивається і більшість країн намагаються не відставати від новітніх досягнень, але саме для україни необхідно вийти хоча б на рівень, вище розглянутих технологій, так як наша країна ще не має достатньої потужності, як в економічному, так і фінансовому плані для впровадження інновацій сучасного рівня.

Література

1.                Гава ю. Роль сучасних технологій в економіці // економіст № 6, 2006.

2. Горобець н.п. нові технології в галузі туризму // економіка і інформатизація, № 7, 2006, с. 27-28.

3.Зіновчук т.с. вплив екологічних факторів на туризм // екологічний вісник, № 9, 2005.

4.Мальська м.п., худо в.в., цибух в.і. основи туристичного бізнесу: навч. Посібник. - київ: центр навчальної літератури, 2004 - 272 с.

5. Нижник в.м. розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навч. Посібник. - хмельницький: хду, 2003. - 327 с.

6. Економічна і соціальна географія світу / яценко б.п., юрківський в.м., любіцева о.о., кузьмінська о.к., бейдик о.о // за ред. Б.п. яценка / 4-е стереотипне видання. - к.: «артек», 2000. - 288 с.

Инновации системы энергоснабжения в аспекте энергосбережения в республики беларусь

Климов д.о., дрозд с.с.

Гомельский государственный технический университет им. П.о. сухого

Г. Гомель, республика беларусь

Энергетические проблемы развивающихся стран, в том числе и республики беларусь, обусловлены как сугубо энергетическими факторами, так и комплексом политических, финансово-экономических, социальных и других обстоятельств. В данной статье проанализированы основные проблемы энергобезопасности и на основании проведенных фактов строится гипотеза дальнейшего инновационного развития энергосистемы в развивающихся странах, в том числе и республики беларусь.

Энергетическую безопасность следует воспринимать как наличие надежного, достаточного и бесперебойного энергоснабжения по разумным ценам, которая является неотъемлемым компонентом безопасности любого государства. Если страна в слишком большой степени зависит от поставок топливно- энергетических ресурсов из-за рубежа, то при малом числе их источников она рискует серьезно ограничить или даже потерять свой суверенитет. Для обеспечения энергобезопасности в развитых странах, как правило, создается не менее чем 15 % избыток энергетических мощностей по сравнению с их объемом, достаточным для обслуживания пиковой нагрузки в энергосистеме. Для экономики таких стран, как республика беларусь, характерны низкая самообеспеченность топливно-энергетическими ресурсами (13- 16 %), ограниченность инвестиций в топливно-энергетическом комплексе (тэк) и наличие практически единственного поставщика первичных энергоносителей. В настоящее время 85-87 % топливных ресурсов импортируется из россии.

Говоря об энергобесопасности и надежности республики беларусь, теоретически большинство энергетических объектов характеризуется достаточно высокими показателями безотказности. Однако в условиях отечественной хозяйственной практики имеет место существенный износ энергооборудования. Согласно ряду оценок, он превышает 60 %. Связано такое положение вещей с одновременным возведением в послевоенное время энергетических и оборонных объектов. Нынче же в беларуси оборонная индустрия на прежнем уровне не функционирует, и для обслуживания существующих и вновь создаваемых производств с избытком хватает оставшихся 40 % энергетических мощностей. Поэтому рассуждения о недостатке энергии в беларуси в связи с невысокой надежностью отечественного тэк, возродившие идею строительства аэс, не имеют под собой серьезных оснований.

Однако республика беларусь - единственное на постсовецком пространстве государство, которое сформировало целостную многоуровневую систему программно-целевого управления энергетическим сектором страны. Основа этой системы заложена в директиве президента республики беларусь от 14 июня № 3 « экономия и бережливость - главные факторы экономической безопасности государства». В целом поставлена задача радикального снижения ресурсоемкой экономики страны.

Для беларуси решение этой задачи является необходимым условием долгосрочной конкурентоспособности. Сегодня уже очевидно, что прогнозируемый экономический рост в развивающихся странах, и в первую очередь, в китае и в индии, будет подталкивать спрос на все виды ресурсов, стимулируя рост цен и использование монопольной власти государств, обладающих этими ресурсами.

Стоит обратить внимание на следующие факты. На долю россии и стран, входящих в опек, приходится 83,4 % доказанных запасов нефти и газа, при том что эти государства в 2006 году произвели лишь 6,6 % мирового ввп (по іii 1с). Экономика развивающихся стран все больше нуждается в ресурсах, которые будут импортироваться. Глобальный межотраслевой дисбаланс между наделенностью ресурсами и потребностью в них, определяемой уровнем экономического развития, станет фактором долгосрочной дестабилизации сырьевых рынков.

Рис. 1. Глобальный дисбаланс в наделенности энергетическими ресурсами

В такой ситуации беларусь стратегически должна делать ставку на новые технологии, учитывая, что существующие материало- и энергоемкие производства могут стать фундаментом для инновационного развития страны, но они не обеспечат устойчивых конкурентных преимуществ в долгосрочном периоде. Поэтому одним из основных приоритетов является на сегодняшний день ускорение технического переоснащения т модернизация производств на основе внедрения энерго- и ресурсосберегающих технологий и техники. Это курс на инновационность не только в энергетике, но и в народном хозяйстве каждой страны в целом.

Это качественная, а не количественная цель, к которой надо идти максимально быстро. Институты, инновационная инфраструктура, кадры и финансы - эти элементы инновационной системы еще не получили в республике беларусь должного развития. Но глобальная конкуренция не будет делать скидки на медлительность. И если программа инновационного развития - это конкретный план, направленный на снижение ресурсоемкой экономики, то концентрация энергетической безопасности и повышения энергетической независимости - важнейший элемент системы экономической безопасности.

Решение таких задач должно рассматриваться сквозь призму возможного мультипликативного эффекта, который вызывают в экономике любые инновации. Данный факт можно отследить на примере развития атомной энергетики. Например, ученые республики беларусь занимаются научными проблемами ядерной физики и теплофизики, исследованиями эффективной и режимной и экономической интеграции атомных электростанций (аэс) в энергосистему страны. Промышленники, со своей стороны, должны воспользоваться уникальным шансом выйти на принципиально новый сегмент глобального растущего рынка товаров и услуг ядерной энергетики. Имеется в виду производство сопутствующего энергооборудования и общего машиностроения, строительных конструкций, систем проектирования объектов инфраструктуры и обеспечения жизнедеятельности атомщиков.

Перспектива такого развития не секрет, так как сегодня в мире настоящий «ренессанс» ядерной энергетики, в то время как мощности специализированных строительных организаций - на гране исчерпания. Только российская федерация планирует к 2020 году ввести в эксплуатацию более 20 атомных энергоблоков, страны азии - до 80 (в основном индия и китай). Это самое благоприятное время для компаний выйти на рынок, который характеризуется дефицитом предложения и высокой степенью доходности.

По официальным данным международного агентства оон по атомной энергии (магатэ), более 80 % электроэнергии, вырабатываемой в мире, производится на ядерных реакторах. И в отличие от электростанций, работающих на органическом топливе, аэс не выбрасывает в атмосферу загрязняющих веществ, которые негативно влияют на здоровье людей.

31 января 2008 г. Президент республики беларусь подписал постановление совета безопасности № 1 «0 развитии атомной энергетики в республике беларусь». В соответствии с принятым решением в стране будет осуществлено строительство атомной электростанции суммарной электрической мощностью 2 тыс. Мвт с вводом в эксплуатацию первого энергетического блока в 2016 г., второго - в 2018-м.

В общественном мнении беларуси набирает силу тенденция к росту поддержки развития атомной энергетики. 54,8 % респондентов проведенного в республике исследования на вопрос: «должна ли беларусь иметь и развивать ядерную энергетику?» ответили положительно, 23 % - отрицательно.

Конечно, авария на чернобыльской аэс замедлила темпы развития ядерной энергетики: некоторые страны объявили мораторий на строительство новых аэс. Понадобилось время для повышения безопасности действующих атомных электростанций и разработки более безопасных атомных реакторов.

К настоящему времени атомная энергетика успешно преодолела кризис и смогла продемонстрировать свою жизнеспособность, экологическую привлекательность и возможность безопасного и конкурентоспособного обеспечения энергопотребностей общества.

Стоимость электричества, произведенного на аэс, ниже, чем на большинстве электростанций иных типов. Подсчитано, что если цена ядерного топлива возрастет в 2 раза, то стоимость электричества, вырабатываемого на аэс, увеличится всего на 2-4 %. Если удвоится цена природного газа или нефти, то стоимость электричества увеличится на 70 и более процентов. Строительство собственной атомной электростанции позволит снизить зависимость от импорта энергоресурсов и обеспечить республику относительно дешевой электроэнергией.

По расчетам национальной академии наук беларуси, введение в энергобаланс аэс суммарной

Электрической мощностью 2 тыс. Мвт позволит удовлетворить около 25 % потребности страны в электроэнергии и приведет к снижению ее себестоимости на 13 % за счет сокращения затрат на топливо.

Технологические инновации в системе энергоснабжения, как правило, очень капиталоемкое, многие технологии генерации энергии, особенно нетрадиционные, ориентированные на возобновляемые источники, по экономическим показателям окупаемости сегодня уступают традиционным. Однако делать вывод о слабой перспективности нетрадиционной энергетики, основываясь только на анализе существующего положения вещей, недальновидно. Технологии солнечной, геотермальной и ветровой энергетики, очевидно, станут технологиями завтрашнего дня. Доступная бестопливная энергетика - это единственный выход для энергетически бедных государств в эпоху истощения углеводородного сырья. Чтобы не быть аутсайдерами, необходимо приступать к созданию собственной элементной базы этих технологий уже сегодня. Иначе технологические барьеры создания новых производств станут непреодолимыми, а существующий научный потенциал в области нетрадиционной энергетики не будет востребован. В эпоху, когда знания становятся мощным экономическим ресурсом, не использовать имеющийся в стране научный потенциал не менее расточительно, чем неэкономно расходовать топливно-энергетические ресурсы.

Сфера генерации энергии, в которой сосредоточены немалые резервы для роста энергоэффективности и внедрения инноваций, - это начало технологической цепочки энергоснабжения. Существенный потенциал для экономии топливно-энергетических ресурсов есть в сфере потребления топливно-энергетических ресурсов. Здесь также невозможно обойтись без инновационных энерготехнологий, которые надо внедрять в первую очередь на наиболее энергоемких производствах для быстрого получения ощутимого эффекта в масштабе республики.

Литература

1. Киркор м.а., евдокимов а.в. теплофизические свойства топливных ресурсов // энергоэффективность, 2008, № 6, с.7 - 11

2. Козел т.ф. о ходе реализации проекта «устранение препятствий в повышении энергетической эффективности предприятий государственного сектора беларуси // энергоэффективность, 2008, № 7, с. 11 - 12

3. Лаврентьев н.а., жуков д.в. энергетические проблемы и экономическая эффективность ветроэнергетики // энергетика и тэк, № 5, 2008, с. 14 - 17

4.Молочко а.н. цены на энергоносители: сценарии роста // энергетика и тэк, 2008, № 5, с. 20 - 24

5. Мясникович м.п. инновации в системе энергосбережения - основа повышения энергоэффективности экономики страны // энергетика и тэк, 2008, № 6, с.8 - 11

6. Панцхава е.с. биогаз - высокорентабельное топливо // энергоэффективность, 2008, № 7, с.8 - 10

7. Степаненко в.н. энергосбережение в бюджетной сфере украины // электропанорама, 2007, № 12, с.14 - 18

8. Чурко о.и., крюкова э.э. ит-безопасность энергетических комплексов за рубежом // энергетика и тэк, № 5, 2008, с. 18 - 19

9. Шенец л.в. по итогам работы департамента по энергоэффективности // энергоэффективность, 2008, № 6, с. 2 - 5

10.             Шуляк в. А. О развитии атомной энергетики в беларуси // энергоэффективность 2008, № 6. - с.22-24

Міжнародний рух капіталів і його вплив на економіку україни

Колеснік а.в., любохинець л.с.

Хмельницький національний університет

Проаналізовано процес міжнародного руху капіталу, зроблена оцінка міжнародних потоків капіталу. Значну увагу приділено аналізу притоку іноземних інвестицій в україну.

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку україни відбувається в умовах потужних процесів інтернаціоналізації. Минуле десятиріччя внесло істотні корективи до міжнародних відносин, зокрема до темпів зростання обсягів міжнародного руху капіталу (мрк). Відсутність в історії аналогів цим явищам та зростаюча залежність успішного розвитку національних економічних систем від їх оптимальної участі в зазначених процесах обумовлює те, що ключовими імперативами та визначальними чинниками майбутнього україни стають визначення економічних пріоритетів і життєво важливих національних інтересів, усвідомлення суспільством ролі та місця україни в глобальному просторі. Отже, дослідження питань інтеграції національної економіки до процесів мрк є дуже актуальними для сучасної україни.

Аналіз останніх досліджень. Серед зарубіжних учених, які присвятили свої роботи процесу міжнародного руху капіталу можна виокремити наступних: м.клейн, дж.олівер, п. - р.агенор, х.едисон, р.левін, л.річчі та т.слок, ф.лейн та д. - м.мілезі-ферретті, м.обстфельд та а.тейлор, е.прасад, к.рогофф, с.вей та м.кос, к. Далі, с.котьолкін. Вагомий внесок у вивчення даної тематики зробили такі вітчизняні вчені, як о.рогач, т.шемет, а.філіпенко, о.в.гаврилюк, м.с.герасимчук, з.о.луцишин, ю.в.макогон, а.а.пересада, в.м.хобта, в.г.федоренко та інші [1].

Метою дослідження є аналіз розвитку та сучасного стану міжнародного руху капіталів в світі та перспектив інтеграції україни в потоки мрк з урахуванням вже здійснених досліджень, вимог сучасних

Глобалізаційних процесів та реалій україни.

Виклад основного матеріалу. Міжнародні фінансово-кредитні відносини - це відносини, що виникають між суб'єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів з метою отримання їхніми власниками підприємницьких прибутків, позичкових процентів. Міжнародні кредитні відносини - це відносини, що існують між кредиторами і позичальниками з різних країн з приводу надання, використання і погашення позики, включаючи наростання процентів.

Міжнародний рух капіталу - це переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування.

Класифікація форм міжнародного руху капіталу відбиває різні сторони цього процесу. Капітал вивозиться, ввозиться і функціонує за кордоном у наступних формах:

1)За джерелами походження капіталу на світовому ринку виділяють офіційний та приватний капітал;

2) За характером використання капітал поділяється на підприємницький, позичковий капітал та міжнародну економічну допомогу;

3) За строком вкладення капітал буває коротко-, середньо- та довгостроковий;

4) За метою вкладення капітал буває у вигляді прямих та портфельних інвестицій.

Експорт капіталу - це одностороння міграція капіталу з однієї країни в інші з метою здобуття зиску.

Протягом двох останніх десятиліть спостерігалося істотне розширення й поглиблення міжнародних фінансових ринків, а також помітне збільшення обсягів угод на валютному ринку й ринках капіталу. Прогрес у інформаційних і телекомунікаційних технологіях, лібералізація ринків капіталу й розробка нових фінансових інструментів, безумовно, і далі будуть стимулювати збільшення міжнародних потоків капіталу. А це, у свою чергу, призведе до збільшення обсягів акумульованих іноземних активів і зобов'язань й, відповідно, до збільшення ролі міжнародної інвестиційної позиції (міп).

Останні роки хх та початок ххі ст. Характеризувалася стрімким нарощуванням потоків мрк. Соціально-економічні і політичні зміни в європі, значні темпи розвитку ринків південно-східної і східної азії, руйнування соціалістичного табору призвели до появи двох десятків нових фінансових ринків, змінили економічне обличчя європи, викликавши істотні зміни в процесах мрк. Об'єктивною причиною високої динамічності фінансових ринків стала також активна глобалізація сучасної світової економіки. З кожним роком успіхи країн усе більше залежать від можливостей і ступеня інтеграції національних економік у процеси мрк. Розвиток процесів мрк на сучасному етапі характеризується неухильно зростаючою зацікавленістю національних економік як у вкладенні, так і в залученні іноземного капіталу.

Дані про накопичену на початок 2007 року суму потоків іноземних інвестицій (піі) в 180 країнах і територіях свідчить про далеко нерівномірний їх розподіл і про високий ступінь їх географічної концентрації.

Третій рік поспіль загальносвітовий приток піі зріс в 2006 році - на 38 % - і досяг 1 306 млрд дол. Сша. Цей показник виявився зовсім близько з рекордним рівнем 1 411 млрд дол. Сша, який був досягнутий в 2000 році, і відображає високу економічну активність в багатьох частинах світу.

Збільшення загальносвітового об'єму піі, яке спостерігається останніми роками підкріплюється розширенням транскордонних зіп. Такі операції суттєво виросли в 2006 році як по вартості (на 23 %, сягнувши 880 млрд дол. Сша), так і в кількісному відношенні (на 14 %, 6 974 угод), наблизившись до попереднього пікового рівня зіп, зареєстрованого в 2000 році. Факторами росту стали збільшення вартості на фондовому ринку, ріст прибутків компаній і сприятливі умови фінансування. В географічній структурі піі прослідковуються ознаки змін, при цьому з'являються нові крупні приймаючі країни і країни базування. Важливими тенденціями останнього часу є ріст піі із країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою.

Приток піі в розвинені країни різко підскочив до 857 млрд дол. Сша - на 45 % порівняно з рівнем попереднього року - як результат ще однієї хвилі транскордонних зіп. На відміну від зростаючої тенденції попереднього циклу піі в кінці минулого десятиліття, цього разу збільшення проходило всеохоплююче по всіх регіонах розвинених країн. В результаті енергійного росту в 2006 році приток піі в сполучені штати склав 175 млрд дол. Сша, при цьому рекордної відмітки досягли інвестиції в хімічну промисловість, а в канаді в результаті хвилі транскордонних зіп в гірничодобувному секторі приток піі подвоївся до рекордного рівня 69 млрд дол. Сша. Приток піі в 25 країнах єс зріс на 9 % і склав 531 млрд дол. Сша. Скорочення вивозу піі в ірландію, іспанію і об'єднане королівство легко компенсувалось збільшенням потоків в бельгію, італію ті люксембург, а до 10 нових членів єс було ввезено 39 млрд дол. Сша - поки що їх найбільш високий показник. Як наслідок декількох крупних угод по продажу зарубіжних філіалів японським компаніям приток піі в японію вперше з 1989 року поміняв знак на негативний (-6,5 млрд дол. Сша). Частка іноземних інвестицій із країн, що розвиваються в сукупному вартісному обсязі транскордонних зіп склала в 2006 році 9 % проти 7 % в 2005 році, що в значній мірі пояснюється заключення ряду мегаугод.

Вивіз піі з розвинутих країн також зріс на 45 %, склавши 1 трлн. Дол. Сша. Сполучені штати і п'ять країн єс входять в число десяти найкрупніших зовнішніх інвесторів у світі. Другий рік поспіль другим по величині інвестором у світі залишається франція (115 млн дол. Сша), в той час як іспанські компанії наполегливо продовжували свою зовнішню експансію, вийшовши на рівень 90 млрд дол. Сша. Це - найбільший показник, який коли-небудь був відмічений в іспанії.

Отже, експерти відзначають зростання потоків прямих іноземних інвестицій у світі і прогнозують, що в найближчі три роки ця тенденція зберігатиметься. Як повідомляється в новій доповіді конференції оон з торгівлі і розвитку (юнктад), найпривабливішими для інвесторів країнами є китай, індія, сша, росія, бразилія і в'єтнам. У список 20 країн, які стануть найбільшими одержувачами прямих іноземних інвестицій у

2007-2009 роках, увійшла і україна. Вона на 18-му місці. Однак, не дивлячись на в цілому сприятливі перспективи, світова економіка постає перед лицем ряду викликів і небезпек, які можуть вплинути на потоки піі в наступних роках.

Економічний розвиток будь-якої країни значною мірою обумовлений рівнем інвестиційної діяльності. Економіка україни, як і будь-якої країни, перебуває під впливом зовнішнього середовища. Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, що супроводжується глобалізацією економічних зв'язків, вимагає прогресивних структурних зрушень в економіці україни, поліпшення якісних показників на мікро- та макрорівнях, одним з важливіших засобів забезпечення яких є інвестиції.

Аналіз динаміки іноземних інвестицій в україну свідчить про те, що до 2003 р., порівняно з країнами східної європи, україна залишалася менш привабливою для іноземних інвесторів. Так, чистий приплив іноземних інвестицій в україну був нижчим, ніж до польщі у 7 разів, чехії - у 6 разів, угорщини - у 3 рази. Покращення інвестиційного клімату в україні, зокрема активізації процесів приватизації із залученням іноземних інвесторів, забезпечило значний приріст прямих іноземних інвестицій у 2003 - 2007 рр. (табл. 1).

 

На сьогодні україна стає цікавішою для іноземних інвесторів, оскільки віддача від інвестицій достатньо висока. В деяких галузях економіки рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівень прибутку у відповідних галузях країн західної європи.

Фахівці британського дослідного і видавничого центру oxford business group, який спеціалізується на вивченні ринків, що розвиваються, назвали україну однією з найпривабливіших країн для іноземних інвестицій у європі. У своїй доповіді «україна у стадії оновлення 2007» експерти obg прогнозують подальше залучення піі в країну.

Україна увійшла до списку 20 країн світу, які в 2007-2009 роках стануть найбільшими реципієнтами прямих іноземних інвестицій. Про це повідомляється в доповіді конференції оон з торгівлі і розвитку (unctad). Україна знаходиться на 18-му місці, проте фахівці відзначають зростаючу зацікавленість інвесторів до країн східної європи та снд.

Інвестиції надійшли зі 123 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83 % загального обсягу прямих інвестицій, входять: кіпр - 5941,8 млн дол., німеччина - 5917,9 млн дол., нідерланди - 2511,2 млн дол., австрія - 2075,2 млн дол., сполучене королівство - 1968,8 млн дол., російська федерація - 1462,2 млн дол., сполучені штати америки - 1436,8 млн дол., франція - 1046,2 млн дол., віргінські острови, британські - 1045,7 млн дол. Та швеція - 1006,6 млн дол [2].

30

25-

20

Ці

10

 

І ій-ьі гйж

І ш їж

 

Кіпр німеччина нідерланди австрія сполучене російська сша франція

Королівство федерація

□ на 01.01.2007 □ на 01.01.2008

Рис. 2. Розподіл прямих інвестицій в україні за основними країнами-інвесторами

Слід зазначити, що найбільше у 2007 році зріс капітал нерезидентів з кіпру - на 2754,3 млн дол., нідерландів - на 977,4 млн дол., швеції - на 869,3 млн дол., російської федерації - на 460,1 млн дол., австрії - на 441,4 млн дол., сполученого королівства - на 405,4 млн дол., німеччини - на 339,8 млн дол. Продовжують нарощувати свій капітал інвестори з польщі (приріст капіталу склав 275,9 млн дол.), віргінських островів, британських (239,5 млн дол.) Та франції (215,9 млн дол.).

Загалом, обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в україну, станом на 1.01.2008 р. Склав 29 489,4

Млн дол.

Найбільшу частку в капіталі вітчизняних корпорацій з іноземним капіталом у теперішній час мають інвестори з країн європейського союзу - німеччини (23,5 %), кіпру (17,6 %), австрії (8,6 %), великобританії (6,9 %) та нідерландів (8,2 %). Починаючи з 2003 р. Прямі іноземні інвестиції в україну з країн єс зросли майже у 9,7 рази, а частка інвесторів сша та російської федерації у статутних фондах українських підприємств скоротилися з 17,3 % та 7,0 % до 8 % та 5 % відповідно. Одночасно спостерігалося значне зростання товарообороту між україною та країнами-членами єс. Процеси євроінтеграції, з одного боку, позитивно відбиваються на збільшенні обсягів інвестицій з країн-членів єс, з іншого - формують передумови зростання імпортної залежності країни, що може мати негативні наслідки для економіки україни у довгостроковому періоді.

Залученню інвестицій покликана також сприяти концепція державної цільової програми, що стосується модернізації ринків капіталу в україні. Програма розрахована на 2008-2011 роки. Згідно з прогнозами міністерства економіки, притік піі в україну в 2008 році становитиме $5,5 млрд

Загальний обсяг піі в україну станом на 1 квітня 2008 року досяг 32,896 млрд дол. Сша, що на 11,4 % більше, ніж на початку року - в розрахунку на одну особу піі склали 710 дол. Сша.

Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. У реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу має потребу практично все агропромислове господарство україни. Великомасштабного іноземного інвестування вимагає паливно-енергетична галузь.

Отже, необхідні додаткові заходи щодо зниження впливу негативних чинників на інвестиційний клімат в україні, серед яких досягнення національної згоди між різними соціальними групами, політичними партіями з приводу розв'язання загальнонаціональної проблеми виходу україни з економічної кризи; вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією; розробка правової бази інвестування; радикалізація боротьби зі злочинністю; створення конкретного механізму надання податкових пільг банкам, іноземним інвесторам на довгострокові інвестиції з метою компенсації втрат з уповільнення обороту капіталу.

Висновок. Міжнародний рух капіталу в глобальному економічному просторі є визначальною рисою сучасного світового розвитку. Світова фінансова система постійно змінюється та характеризується на сучасному етапі високим рівнем мобільності капіталу. Україна з кожним роком все більше долучається до цього процесу. Таким чином, залучення іноземних інвестицій є необхідною умовою прискорення темпів економічного розвитку україни, стимулює промислове виробництво, забезпечує умови стійкого й швидкого економічного росту й збільшення рівня суспільного добробуту в країні.

Отже, для україни дуже важливо не відставати від новітніх світових тенденцій та напрямів діяльності. Вона поступово стає активним учасником міжнародного інвестиційного ринку, зростає зацікавленість іноземних інвесторів у ній як потенціальному реципієнті капіталовкладень, і приплив іноземних інвестицій в україну з року в рік збільшується.

Література

1. Касьянов я. А. Україна як суб'єкт міжнародного інвестиційного ринку // проблеми науки. - 2007. - № 12. - с. 32-36.

2. Офіційна сторінка державного комітету статистики україни. - http://www.ukrstat.gov.ua.

Модернізація ринку капіталу в україні

Комарніцький а.м., бабич л.м.

Хмельницький національний університет

Існування будь-якої держави з ринковою економікою неможливе без ефективного функціонування розвинених ринків капіталу. Зарубіжна практика переконливо свідчить про те, що створення та розвиток таких ринків саме на першому етапі є неможливим без втручання держави, її всебічної підтримки. Розвиток ринкових відносин в україні вимагає забезпечення прийнятого для неї місця на міжнародному ринку капіталів.

Постановка проблеми та аналіз досліджень по темі. Велика недостатність капіталу в економіці і відсутність умов для його накопичення являються одним з головних перешкод подолання економічної кризи в україні. Проблеми мобілізації капіталу і його ефективного використання стають важливими для вітчизняної економіки. Ринок капіталів сприяє зростанню виробництва і збільшенню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню основного капіталу. Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об' єднати дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу.

Постановка завдання. Метою статті є розгляд проблеми розвитку ринку капіталу в україні, а також фактори, котрі їх обумовлюють. Також у роботі розглянуто основні напрямки удосконалення системи ринку капіталу.

Результати. Ринки капіталу є складовою з фінансового сектору україни. Фінансовий сектор є однією з найважливіших складових національної економіки, що сприяє підвищенню добробуту нації і забезпечує стабільний розвиток усіх галузей народного господарства. Інституційні реформи фінансового сектору призвели до формування в україні економіки ринкового типу і створення трьох ланкової системи її фінансування - бюджетне фінансування, банківське кредитування та інвестування через механізми фінансових ринків, зокрема ринків капіталу.

Існування будь-якої держави з ринковою економікою неможливе без ефективного функціонування розвинених ринків капіталу. Зарубіжна практика переконливо свідчить про те, що створення та розвиток таких ринків саме на першому етапі є неможливим без втручання держави, її всебічної підтримки.

В україні останнім часом намітились позитивні тенденції щодо зміни соціально-економічної ситуації в цілому. Цьому не в останню чергу сприяло визнання нашої держави як країни з ринковою економікою з боку європейського союзу та сша. Для забезпечення подальшого економічного розвитку необхідним є більш активно задіяти всі ринкові механізми щодо забезпечення саме індустріального сектора необхідними фінансовими ресурсами з метою отримання реального підґрунтя для цього розвитку. Ефективний розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів на основі платності можливий за умови існування в країні ефективних, прозорих та ліквідних ринків капіталу і, перш за все, ринку цінних паперів. Це відкриє нові можливості для розвитку вітчизняної економіки, покращення інвестиційної привабливості нашої країни шляхом вдосконалення існуючої нормативно-правової бази та створення відповідної інфраструктури її ринків капіталу.

Шляхом розв'язання проблем розвитку ринків капіталу україни є їх модернізація ("осучаснення"), яка полягає не у докорінній їх перебудові, а у приведенні сектору інституційного інвестування, системи біржової торгівлі, обліково-розрахункової інфраструктури ринків капіталу та корпоративного управління до міжнародних стандартів.

Необхідність термінової модернізації ринків капіталу в україні викликана відсутністю належним чином організаційно оформлених ринків, сучасних механізмів первинного розміщення акцій, ринків похідних фінансових інструментів, високою ризикованістю та низьким рівнем розвитку ринкової інфраструктури.

Таблиця 1

 

Порівняльний аналіз інфраструктури ринків капіталу в україні [3, с. 65]

Функція

 

Відсутність таких інституцій, як центральний депозитарій, центральний контрагент, централізована система розкриття інформації, наявність великої кількості брокерів і реєстраторів не сприяє розвитку ринків капіталу україни, гальмуючи надходження іноземних інвестицій в нашу країну, а вітчизняний ринок є одним із трьох європейських ринків, який має найгіршу інфраструктуру з рейтингом ввп. Короткий порівняльний аналіз інфраструктури ринків капіталу в україні та світі представлений у таблиці 1. Таким чином, сучасний стан розвитку ринку цінних паперів не відповідає європейським і світовим вимогам та не дає змоги україні інтегруватися в світову економіку. Основними шляхами розв' язання цієї проблеми є можлива модернізація ринків капіталу україни, створення консолідованої біржової системи, централізованої депозитарної системи та системи доступу і розкриття інформації на ринку цінних паперів. Лише модернізовані ринки капіталу можуть створити можливості для розвитку національної економіки.

Оптимальний варіант розв'язання проблеми визначається на основі порівняльного аналізу розвитку світових ринків капіталу.

Світові ринки капіталу протягом останнього десятиріччя стрімко модернізувалися за всіма напрямами їх функціонування - правовим, інституційним та технологічним. Основними світовими тенденціями розвитку ринків капіталу є:

-        Створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування світової торгівлі;

-        Підвищення рівня використання новітніх інформаційних і фінансових технологій, впровадження фінансового інжинірингу;

-        Універсалізація діяльності фінансових установ (як банківських, так і небанківських), внаслідок чого увага приділяється передусім якості, швидкості та мінімальній ризикованості послуг, а не спеціалізації цих установ за видами фінансових послуг;

-        Зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній тощо) у здійсненні фінансових інвестицій через ринки капіталу;

-        Комерціалізація центральних ринкових інституцій, тобто остаточний перехід від публічних форм управління системо утворюючими організаціями до приватних;

-        Консолідація системи державного регулювання всіма складовими ринків капіталу, що завершилася в багатьох країнах утворенням єдиного державного органу консолідованого нагляду за фінансовими послугами та ринками, з одночасною дерегуляцією окремих складових ринків капіталу та посиленням їх саморегулювання.

У листопаді 2007 року кабінет міністрів схвалив концепцію державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в україні.

"інфраструктура ринків капіталу, яка сформувалася в 90-х роках минулого століття, залишається й донині на дуже низькому рівні, - коментує документ голова державного агентства україни з інвестицій та інновацій віктор івченко. - вона не відповідає ані потребам емітентів, ані вимогам інвесторів. Наш ринок вітчизняні та зарубіжні експерти вважають одним із найнерозвинутіших у світі." [2, с. 16].

У країнах єс співвідношення капіталізації ринку акцій до ввп у 2006 році становило близько 100 %, в росії, польщі та угорщині - майже 70 %, тоді як в україні - 42 % [2, с.16].

Середнє співвідношення обсягу торгів акціями до капіталізації, що є однією з основних характеристик ліквідності ринку, у росії, польщі та угорщині позаторік було на рівні 58 %, а в україні - 3 %. Власне, аби ліквідувати таке відставання й була затверджена урядом концепція модернізації ринків капіталу в україні [2,

Міжнародні стратегії інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності економіки україни с.16].

Після ухвалення концепції перед вітчизняними фахівцями постало нове завдання - впродовж трьох місяців розробити спеціальну державну програму. У ній буде окремо визначено прогнозні обсяги фінансування, спрямовані на капітальні вкладення, інноваційну діяльність, наукові дослідження та розробки, пошук інших джерел фінансування (власні кошти, гранти, залучені кредити та інші кошти). Результатом виконання програми стане консолідована біржова система, створення і повноцінне функціонування центрального депозитарію цінних паперів і центральної клірингової установи. Співвідношення капіталізації ринку акцій до внутрішнього валового продукту становитиме у 2012 році не менше 60- 70 %. А показник співвідношення торгів акціями на біржовому ринку до капіталізації зросте до 30-40 %, що виведе ринки капіталу україни на рівень показників провідних країн [2, с.16].

Належним чином сформовані та організовані ринки капіталу в європі та світі мають ряд наступних

Переваг:

-         Є кращим посередником між постачальниками і користувачами капіталу, ніж кредитні посередники;

-         Забезпечують широку участь інвесторів у всіх секторах економіки (приватному, державному і індивідуальному);

-         Спрямовують капітал в інноваційні проекти, що збільшує ринкову вартість підприємств та стимулює подальші інвестиції;

-         Запобігають відпливу інвестицій в офшорні зони (створюючи інвестиційні можливості для пенсійних фондів) і залучають іноземні інвестиції;

-         Визначають ціни на товарні і фінансові активи всередині країни, а не за її межами;

-         Є середовищем, яке створює фінансове і інтелектуальне багатство з перевагами, які матимуть наслідки для інших сфер економіки, що є важливим економічним мультиплікатором;

-         Спрямовують кошти на створення добробуту, а не в інфляцію;

-         Створюють робочі місця, притягують і утримують в країні висококваліфіковані кадри;

-        Через зрівняння доходу на капітал зменшують відтік інвестицій за кордон;

-         Надають поштовх структурним змінам в економіці через знищення прихованих субсидій, що дає довгострокові переваги;

-         Забезпечують ліквідність малих. І середніх підприємств, що сприяє створенню нових робочих

Місць.

Висновки. Таким чином, виконання поданих вище завдань забезпечить створення ефективних та надійних ринків капіталу, сприятиме економічному розвиткові, розширить спектр засобів для інвестування заощаджень населення.

В результаті виконання завдання передбачається створення:

-         Нових фінансових інститутів за участю держави: венчурного корпоративного інвестиційного фонду інноваційного розвитку, державного інноваційно-інвестиційного банку та державної фінансової установи муніципального розвитку;

-         Національної фондової біржі, що існує як єдина консолідована біржова торговельна платформа, яка забезпечує стандартні критерії лістингу та формування справедливих ринкових цін за будь-якими фінансовими інструментами;

-         Центрального депозитарію цінних паперів, до повноважень якого відноситься зберігання і облік всіх емісійних цінних паперів у без документарній формі існування, складання реєстрів власників іменних цінних паперів;

-         Центральної розрахунково-клірингової палати, що здійснює розрахунково-клірингове обслуговування біржової системи україни;

-         Центрального контрагента (сср) як структури, що займає позицію між установами платіжної системи (покупців та продавців цінних паперів), і яка діє в якості ексклюзивного контрагента цих установ відносно їхніх платіжних доручень.

Література

1.Алексеєнко л., кузнецова л. Теоретичні та інституціональні засади функціонування ринку фінансового капіталу // світ фінансів. - тернопіль. - 2006. - № 3. - с. 95-102.

2. Модернізуються вітчизняні ринки капіталу // діловий вісник. - к.. - 2008. - № 2. - с. 16.

3. Радзімовська с. Ринки капіталу: українська та світова практика. Напрями розвитку та вдосконалення // економіка та держава. - к.. - 2007. - № 4. - с. 63-66.

4. Рак р. Оцінка україни на міжнародному ринку капіталів // підприємництво, господарство і право. - к.. - 2005. - № 7. - с. 152-155.

5.www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=118&id=891 - 62к

Створення транснаціональних корпорацій українського походження - шлях реалізації інтеграційних процесів

Контурова с.м., гончаров ю.в.

Науково-дослідний економічний інститут м. Київ

У статті розглянуто важливість функціонування транснаціональних корпорацій, розроблено модель інноваційно-економічного розвитку країни через обґрунтування взаємодії макроекономічних і соціальних мотивів, стимулів діяльності транснаціональних корпорацій українського походження та держави.

Розвиток світової економіки відбувається під впливом прискорюючих процесів економічної глобалізації. Вирішальну роль у даному процесі відіграють транснаціональні корпорації (тнк), що уявляють собою основний важіль міжнародного бізнесу і діють у світовому масштабі. Використовуючи політико- економічні зв' язки корпорації проникають у саму серцевину національних та регіональних економічних систем, нав'язуючи та відстоюючи свої інтереси.

У сучасних умовах операції тнк стають усе більш глобальними і при придбанні факторів виробництва, товарів та ринків орієнтуються на глобальний обсяг. Розміщення за кордоном значної частини виробництва і багаточисельних філій, інтегрованих в єдину мережу продукування товарів і послуг, дозволяє транснаціональним корпораціям використовувати ресурси і конкурентні переваги багатьох країн. Це зумовлюється тим, що глобальній економіці властиве функціонування її суб' єктів, основане на пріоритеті інвестиційних зв'язків на рівні міжнародних відносин.

Так, для країн з перехідною економікою, чутливою до зовнішніх чинників, міжнародна економічна інтеграція залишається єдиним рішенням, незалежно від географічного положення або політичної орієнтації. Зважаючи на таку тенденцію, дуже актуальним є дослідження важливості та необхідності створення тнк українського походження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Багато вітчизняних вчених активно досліджують проблеми пов' язані з діяльністю тнк, їх участю у процесах транснаціоналізації світової економіки та впливом на розвиток національних економік країн. Серед них слід назвати о. Білоруса, ю. Пахомова, а. Гальчинського, д. Лук'яненка, ю. Гончарова, о. Плотникова, л. Руденко [1-4]. Серед опублікованих робіт недостатньо уваги приділено важливості створення та функціонування тнк українського походження як базису підйому національної економіки.

Метою статті є дослідження характеру і особливостей розвитку тнк, пошук оптимальних шляхів, способів підйому національної економіки за рахунок створення та функціонування транснаціональних корпорацій українського походження.

У даний час відбувається інтеграція не тільки підприємств на основі взаємозв' язку технологій, але і національних економік в єдиний світовий економічний організм. Його формування відбувається завдяки функціонуванню транснаціональних корпорацій. Так, значно активізувалася в 2006 році діяльність 100 найбільших тнк, при цьому показники зарубіжних продажів і чисельності працівників за кордоном підвищилися у порівнянні з 2005 роком відповідно майже на 9 % і 7 %. Особливо значне зростання наголошувалося у разі 100 найбільших тнк з країн, що розвиваються: у 2006 році їх зарубіжні активи оцінювались у 570 млрд дол. Сша, що означає підвищення у порівнянні з 2005 роком на 21 %. Географія їх країн походження за останніх 10 років практично не змінилася, і у верхніх позиціях списку 25 таких тнк переважали компанії з східної і південно-східної азії [5].

Обсяг виробництва товарів і послуг приблизно 79 000 тнк і їх 790 000 іноземних філій продовжує збільшуватися, при цьому сумарний обсяг їх прямих іноземних інвестицій (піі) в 2007 році перевищив 15 трлн. Дол. За оцінками юнктад, сукупний обсяг продажів тнк склав 31 трлн. Дол. Сша - це збільшення у порівнянні з рівнем 2006 року на 21 %. Обсяг доданої вартості (валова продукція) іноземних філій у всіх країнах світу склав, за оцінками, у 2007 році 11 % від світового ввп, при цьому число працівників зросло приблизно до 82 млн (таблиця 1).

Активна виробнича, інвестиційна й торговельна діяльність тнк у сучасній світовій економіці дає їм можливість виконувати функцію міжнародного регулятора виробництва і розподілу продукції, бути важливим визначальним фактором у позиції тієї чи іншої країни в системі міжнародного поділу праці та світових

Міжнародні стратегії інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності економіки україни господарських зв'язків.

Дослідження діяльності тнк на території розвинутих країн свідчать, що вони суттєво впливають на динаміку росту економіки цих країн, а також на їхню державну політику. Позитивним результатом діяльності тнк у розвинутих країнах є те, що вони значною мірою визначають динаміку, структуру й географічні пріоритети зовнішньоекономічних зв'язків цих держав. За даними юнктад, вони забезпечують приблизно 20 % зайнятості працездатних осіб розвинутих країн, створюють конкурентне середовище для місцевих фірм і тим самим сприяють прискоренню економічного прогресу країн [6].

Досвід багатьох країн (китай, південна корея, індія, росія) доводить, що для забезпечення підйому економіки необхідно використовувати практику транснаціональних корпорацій, яка спрямована на розвиток національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності в умовах загострення глобальної конкуренції.

У таких умовах набуває значення необхідність створення вітчизняних тнк, бо закордонні тнк орієнтуються лише на високоприбуткові сегменти економіки, що не дає можливості нагромадження капіталу та модернізації економічного комплексу україни загалом.

Реальними передумовами формування вітчизняних тнк є потужні промислово-фінансові групи (фпг), котрі виникли в україні, наприклад, в металургійній галузі.

Нині в україні серед десяти основних бізнес-груп наймогутнішими фінансово-промисловими групами є корпорації представлені в таблиці 2.

Менш впливові і потужні бізнес-групи утворилися в інших галузях. Серед них визначаються групи, які мають сформований системний бізнес. Це група "укрпромінвест" (кондитерське, автомобільне та інше виробництво), група "укравто" (виробництво і продаж автомобілів, автосервіс). Особливе місце посідає група "футбольний клуб "динамо", яка є конгломератом і базується на політичному впливі основних її фігурантів.

Україні з метою посилення конкурентоспроможності, розвитку національної економіки та іміджу країни потрібно створювати власні транснаціональні структури, як це зробили раніше китай, індонезія, мексика, венесуела, росія та ін. Досвід цих держав свідчить, що національний капітал здатний витримати конкуренцію з тнк лише тоді, коли він сам структурується в потужні корпорації, що здатні провадити активну зовнішньоекономічну політику.

Для прискорення процесу транснаціоналізації української економіки доцільно використати модель інноваційного розвитку країни на основі функціонування українських транснаціональних корпорацій, що вирішує проблеми реструктуризації економіки, тобто організації виробництва і збуту наукоємної продукції (рис. 1). Інтернаціоналізація української економіки і створення тнк з участю українського капіталу обумовлюються могутніми макроекономічними і соціальними стимулами.

По-перше, фундаментальні інтереси держави і транснаціональних корпорацій з українським капіталом об'єктивно співпадають, оскільки транснаціональні корпорації дозволяють державі отримати доступ до ресурсів інших країн. І це не тільки природні і людські ресурси, але і їхній науково-технічний потенціал.

По-друге, розміщуючи своє виробництво за кордоном транснаціональні компанії позбавляють державу від необхідності долати протекціоністські бар'єри.

По-третє, транснаціональні корпорації зміцнюють позиції своєї держави на території інших країн,

(я о

Я й

V-!    С0

Я £

» 13

Й ®

Та     ^

* а

В н

О »

О £2- (я

Й

Й я о о н

Н

Р5 я р5 о

Я о н

А>

3. »

Й я о о н

Та й о я о

Со р5 о» а> и я а>

<п

Та

А> р5 й сґ

Я

Я

Я;

-8 о

Й я я я<

По-четверте, транснаціональні корпорації роблять сприятливий вплив на міжнародні відносини, і як наслідок - сприяють розвитку міждержавних відносин.

Необхідно зробити акцент на тому, що українські підприємства повинні крок за кроком освоювати світовий економічний простір, використовуючи весь накопичений досвід інвестиційної активності найбільших тнк світу і ураховуючи основні регіональні, галузеві та стратегічні особливості транснаціоналізації виробництва.

Таким чином, без вітчизняних тнк україна не зможе виступати на рівних на світовому ринку, а залишатиметься сировинним придатком розвинених країн. Тому, необхідно створення і реалізація загальнонаціональної програми щодо формування тнк українського походження.

В умовах інтеграційних процесів саме тнк є і будуть залишатися основою організації великого виробництва й відіграватимуть й надалі економічно домінуючу роль у сучасному ринковому господарстві. Саме тому в україні необхідно всі зусилля держави та приватного сектора спрямувати на створення українських тнк на базі потужних підприємств суднобудування, літакобудування, виробництва феросплавів тощо, де вітчизняний товаровиробник ще не втратив реальний потенціал, що дасть змогу забезпечити його конкурентоспроможність на світовому ринку високотехнологічних товарів.

Створення українських тнк може бути вагомим стимулом, як для розширення виробничих потужностей структур, що входитимуть до складу цих тнк, так і для збільшення їхніх фінансових показників, що, у свою чергу, сприятиме подальшій диверсифікації виробництва, нарощуванню темпів і обсягів випущеної продукції, а також дозволить інтегрувати двосторонній економічний простір на порядок вище, аніж десяток міждержавних угод і домовленостей.

Використовуючи механізм запропонованої моделі інноваційного розвитку, українські підприємства будуть освоювати світовий економічний простір, використовуючи весь накопичений досвід інвестиційної активності найбільших тнк світу і ураховувати основні регіональні, галузеві і стратегічні особливості транснаціоналізації виробництва.

Перспективи подальших досліджень включають роботу з розробки науково-методичних основ функціонування тнк українського походження.

Література

1.                Філіпенко а.с. глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність. - к.: знання, 2007. -

670 с.

2. Руденко л.в. управління потоками капіталів у сучасній бізнес-моделі функціонування транснаціональних корпорацій: монографія. - к.: кондор, 2004. - 480 с.

3. Глобалізація і безпека розвитку: монографія / о.г. білорус, д.г. лук'яненко та ін.: керівник авт. Колективу і наук. Ред. О.г. білорус. - к.: кнеу, 2001. - 733 с.

4. Гончаров ю.в. світ. Європа. Україна: трансформація економіки та інтеграція / ю.в. гончаров, ю.о. петін, о.м. сальник. - к.: знання україни, 2007. - 504 с.

5.Unctad, world investment report 2008: transnational corporations and the infrastructure challenge.

6. Кравченко м. Проблеми залучення прямих інвестицій транснаціональних корпорацій в економіку україни // персонал. - 2007. - № 3. - с. 77 - 81

7.Гузенко н. Супер бабки // український діловий тижневик "контракти. - 2007. - № 52. - с. 32- 40.