Механізм використання порівняльних переваг американської та японської моделей економічного розвитку

Гусак о.б., любохинець л.с.

Хмельницький національний університет

Головною метою моєї статті є зображення економічної ситуації у кожній із досліджуваних держав та проведення на основі наведених фактів порівняльного аналізу для оцінки переваг кожної з економічних систем. У статті зображено поточний стан економік японії та сша, а також описано шляхи, якими ці країни досягли теперішніх успіхів. Для наочного зображення у статті вміщені деякі статистичні дані та посилання на джерела, що містять детальну інформацію щодо питання.

На нинішньому етапі спостерігається значне зближення американської, та японської моделей економіки, що визнані на сьогодні найуспішнішими у світі. Розвиток науково-технічного прогресу і конкуренції ведуть до нівелювання наявних між ними відмінностей. Сучасна світова спільнота та країни, що прагнуть успішно розвиватися мають за мету перш за все вивчення тенденцій, що ведуть до того ж успіху, якого досягли лідери в економічному та політичному плані - сша та японія. Тому важливим є саме механізм дослідження та використання переваг американської та японської моделей економічного розвитку для успішного їх втілення.

Дослідження питання поточного стану та подальшого розвитку американської та японської моделей економічного розвитку є досить актуальним сьогодні, особливо з позицій економічного моделювання та планування. Беручи до уваги набутий сша та японією досвід ведення державної політики та використовуючи окремі аспекти розвитку економік цих країн як базу для розробки вдалої економічної політики, науковці та аналітики різних країн світу ставлять собі за мету детальне дослідження кожної з моделей. Зокрема, питання вивчення та аналізу моделей економічного розвитку сша та японії знаходить відображення у дослідницьких статтях професора економіки каліфорнійського університету в берклі та помічника міністра фінансів сша під час правління президента клінтона дж. Бредфорда делонга, який займається проблемою проведення компаративістського аналізу американської та європейської моделей розвитку економіки.

Дослідженню японської економіки значної уваги надали вчені-економісти майкл портер, хіротака такеуті та маріко сакакібара, які описали результати власних досліджень у книзі «японська економічна модель. Чи може японія конкурувати?» [5].

З українських дослідників питання впливу американської економіки на українську дослідив керівник фінансової компанії «сократ» роман сазонов.

Крім того, дослідження теми проводиться дослідницькими групами вищих навчальних закладів різних країн світу. Так, проведене швейцарською бізнес-школою institute for management development (imd) щорічне всесвітнє дослідження вже не вперше визначило американську економіку найконкурентоздатнішою економікою у світі, тоді як японія є загальновизнаною другою за потужністю економічною силою [6].

Розгляд можливостей втілення переваг моделей варто починати з базових аспектів розвитку економічних систем америки та японії. Так, беручи до уваги сша, варто підкреслити, що принциповими рисами американської моделі є глобалізація бізнесу та інформаційна революція, тобто інтеграція країни і її суб'єктів господарювання у світову економіку та так званий «інформаційний бум», що призвів до вдосконалення цифрових технологій, утворення нових компаній, якісного покращення усіх галузей промисловості. Крім того, в американській моделі управління краще, ніж в інших країнах, поставлена робота по підготовці кадрів керівних структур, накопичений багатий досвід керівної діяльності. В зв'язку з тим, що в затратах на виробництво близько 70 % припадає на працю, американські керівники орієнтуються на використання працезберігаючих методів виробництва з причини обмеженості та дороговизни людських ресурсів. Важливою особливістю американської моделі управління є комплексне використання сильних сторін на мікрорівні (фірма) і макрорівні (державне регулювання). В зовнішній торгівлі і пересуванні капіталу домінуючі позиції займають великі фірми, вони враховують вплив окремих підприємств на міжнародну спеціалізацію країни, їх здатність адаптуватися до макроекрекономічних умов виробництва, їх пріоритетне положення в розробці і створенні нових товарів, кооперування виробництва і збуту з фірмами інших країн для взаємопередачі технологій. Американські корпорації надійно утримують першість у світі за такими напрямками нтп, як виробництво літаків та космічних апаратів, надпотужних комп'ютерів та їх програмного забезпечення, напівпровідників і найновіших потужних інтегральних схем, лазерної техніки, засобів зв'язку, розробка біотехнологій.

Американські фірми відрізняються гнучкою та ефективною організацією виробництва і праці, високою спеціалізацією виробництва і управління, що на практиці відображається в успішному функціонуванні економіки країни в цілому. Основним завданням ради директорів сьогодні виступає вивчення перспектив розвитку підприємства: середньої ланки - маркетинг, нижчої ланки (майстрів) - удосконалення трудових відношень у колективі, створення здорової робочої обстановки. Такий підхід забезпечує високу продуктивність праці, підвищення якості продукції та зниження витрат виробництва на одиницю продукції, успіх в конкурентній боротьбі та достатній прибуток не лише для збереження фірми в галузі, але й для подальшого її розвитку. На рівні макроекономіки управління удосконалюється в першу чергу в галузі фінансів і грошово- кредитної політики [1].

Загалом варто відзначити, що американська економіка носить чітко виражений ліберально-ринковий характер. В основу її розвитку покладена система сприяння підприємництву, досягненню особистого успіху, збагачення найбільш активної частини населення. Проблеми соціальної рівноваги не розглядаються, а втручання держави у функціонування економіки є досить незначним. Незначною є і державна власність у промисловості країни. Достатній рівень для життєдіяльності малозабезпечених верств населення забезпечується за рахунок перерозподілу частини національного доходу або податкових регуляторів. В цілому національне господарство характеризується високим рівнем економічного благополуччя. Американська філософія бізнесу за мету ставить отримання максимально можливого прибутку, задовольняючи споживчі потреби [2].

Як показують макроекономічні дослідження, середній темп зростання американської економіки в минулому десятиріччі становив 3,4 % за рік. Сполучені штати сьогодні на 9 % багатші, ніж насмілювалися прогнозувати економісти десять років тому [3]. Отже, в америці «нова економіка» виявилася реальною, і є всі підстави припускати, що темпи зростання в наступному десятиріччі будуть вищими, аніж у минулому, оскільки вміло підібрана та об'єктивно скерована політика, проведена урядом сша за участю керівних органів управлінської діяльності країни, дозволила забезпечити стабільний ріст американської економіки, закріплення сша на світовому ринку та діяльність на світовій арені як лідера з багатьох позицій, посилення економічної потужності за рахунок заохочення інновацій та проведення низки заходів щодо підтримки ефективного функціонування економіки згідно вимог глобалізаційних процесів, інтернаціоналізації та динаміки суспільного розвитку світу.

Використання набутого сша досвіду у побудові успішної процвітаючої держави з потужною економікою набуває сьогодні особливої актуальності, оскільки кожна країна прагне досягти успіху у своєму розвитку та займати передові позиції у світовій спільноті. Механізм втілення визначених переваг, перш за все, повинен базуватися на виокремленні ключових аспектів, якими варто керуватися при веденні економічної політики. Тому, зважаючи на авторитетні позиції країни-лідера, держави, що розвиваються та прагнуть досягти успіху, беруть до уваги основні постулати, що уможливили досягнення сполученими штатами лідерства у сучасній глобалізованій спільноті.

Розглядаючи японію, важливо відзначити, що вона належить до країн, у яких оптимально поєднуються регулююча і спрямовуюча роль держави з функціонуванням механізмів ринку.

Сучасна японська економіка відрізняється від західноєвропейської і економіки сша значно вагомішою роллю держави.

В японії склалась розвинута система державного програмування. Для виконання функції регулювання розробкою і реалізацією макроекономічних проектів тут створена система органів програмування і регулювання, підпорядкованих економічній консультативній раді, де застосовуються найновіші методи експертних оцінок, економічного прогнозування і програмування..

Другим напрямком державного регулювання в японії є різні форми виливу на приватний капітал. Форми дії на приватний капітал в японії охоплюють систему жорстких юридичних заходів з відповідними формами контролю через адміністративний апарат і поліцію, контроль з боку державних органів управління, систему економічних заходів (надання грошових субсидій, регулювання цін, введення додаткових податків, надання податкових пільг, застосування диференційованої кредитної політики).

У зовнішньоекономічній політиці японія ще у 60-х роках хх ст. Взяла курс, орієнтований на активну торгівлю та пошук зовнішніх ринків. Але важливо зауважити, що зовнішньоторговельна політика виходила з принципу експортно-орієнтованого протекціонізму, який дав змогу перейти до лібералізації торгівлі лише після зміцнення власного виробництва. З 1960 р. Поступовій лібералізації торгівлі пріоритет мав імпорт сировини, важко заміщуваних та конкурентоспроможних товарів, а також нововведень. Застосовувалося квотування імпорту. Було встановлено низькі тарифи на ввезення первинних продуктів, виробничої, дефіцитної в країні продукції, устаткування для нових галузей або тих, що скорочуються, товари першої необхідності, високі - на товари із значною додатковою вартістю, споживчі товари, що є в достатній кількості, продукцію галузей, нових для японії чи тих, що скорочуються, предметів розкоші тощо. Таким чином, було здійснено ряд заходів для захисту національного виробника, що дало свої позитивні результати і зараз широко застосовується багатьма країнами для досягнення таких же успіхів в їх економічному розвитку.

Японія має також великий досвід державного управління науково-технічним прогресом. Відома програма «технополіс» втілює системний підхід до управління науково-технічною діяльністю і передбачає створення 19 міст науки, довгострокове планування випуску та збуту продукції.

Ефективність державного регулювання економіки в японії забезпечується наявністю «напівурядових організацій», які уособлюють злиття бізнесу і державного апарату [4].

На відміну від інших країн, в японії, по суті справи, не існує проблеми безробіття, а в крупних містах нерідко виникає дефіцит робочої сили. Високий рівень життя відображається і в такому показнику, як середня тривалість життя, яка в японії є найвищою у світі. Ці фактори, доводячи японські успіхи, визначають важливість порівняльного аналізу японського і американського шляху розвитку.

У останні десятиліття японія виступає як одна з головних економічних держав, будучи другою по розміру національною економічною силою у світі. Нинішні позиції японії у світовому господарстві - результат її економічного розвитку в другій половині хх століття. Для порівняння, у 1938р. На її частку доводилося усього 3 % внп [1].

З огляду на детальний аналіз моделей економічного розвитку японії та сша, можна зробити висновок про наявність різного роду відмінностей у достатній кількості, щоб розглядати подетально кожну з моделей та мати можливість якісного їх співставлення і порівняння. На базі порівняльного аналізу виявляються переваги кожної з моделей, одночасно і з наявними недоліками. Такий аналіз дає можливість розглянути моделі економічного розвитку двох лідерів світової спільноти - японії та сша - не з односторонньої, а з різносторонньої позицій для кращого розуміння їх особливостей та можливості використання певних аспектів їх розвитку для досягнення успіху в інших країнах.

Отже, самі країни-лідери, а також країни, що прагнуть змін та вдосконалень, застосовують переваги, що дали можливість сша та японії вийти на передові позиції у глобальній спільноті. Механізм застосування порівняльних переваг коригується відповідно до обставин і дозволяє втілити в життя найуспішніші проекти та методи, що ведуть до досягнення успіху.

Література

1. Жлуктенко в.і. успіх американських та японських нововведень // http://www.repetitor.ua/essay/97/aspx

2.                Шегда м.г. типи моделей організації менеджменту // http://i-kar- 100.narod.ru/referatu/ekonomika/rizni_modeli_ekonomiku.html

3.Prefectural economic almanac // march 2006, economic and social research institute, cabinet office

4. Козак ю.г., ковалевський в.в., ржепішевський к.і. економіка зарубіжних країн: навч. Посібник., - к.: цул, 2003. - 352с.

5. Майкл портер, хіротака такеути, маріко сакакібара. Японская экономическая модель. Может ли япония конкурировать?, - москва.: альпина бизнес букс, 2005, 261 с.

6. Сек о.б. статистичний опис досягнень країн-лідерів // http://www.management.com.ua/news