Теоретичні основи розвитку підприємницької діяльності в економіці україни

Малінчук л.о., любохинець л.с.

Хмельницький національний університет

В статті розкриті аспекти розвитку підприємницької діяльності в економіці україни, визначені етапи формування підприємництва та аналіз світової практики розвитку останнього.

Актуальність теми. Підприємництво - це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок-підприємець- власник. Воно базується на самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності по виробництву продукції, надання послуг і зайняттю торгівлею і має на меті отримання прибутку. В розвинутих країнах підприємництво є невід'ємною частиною ринкового господарства. Воно є джерелом прогресивних економічних змін: сприяє розвиткові конкуренції, створює нові робочі місця, інтенсивно впроваджує наукові розробки. Крім того приватний бізнес є запорукою демократизації економіки та суспільного життя, чинником підтримання соціальної справедливості в суспільстві. Розвиток підприємницького сектору є необхідною умовою формування повноцінного ринкового середовища.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемі розвитку підприємницького сектора економіки присвячені праці як вітчизняних, так і зарубіжних економістів, таких як о.амоша, г.беккер, б.вейсборгр, з.варналія, о.гальчинського, м. Долішнього, с.дорогубцова, а.маршалла, в.мінєєва, т.шульца та інш.

Метою статті є розгляд етапів розвитку підприємницької діяльності в україні.

Виклад основного матеріалу. У ринковій економіці приватна, колективна і державна форми власності взаємодіють і виконують свої власні функції. При переході до ринку приватний і колективний сектори можуть розвиватися двома напрямами. Перший - це порівняно швидкий розвиток приватних і колективних форм власності. Другий - поступове розмежування приватних і колективних економічних відносин від державного сектора економіки і їх поєднання. Головною проблемою економічної політики перехідного періоду є співвідношення та взаємодія між приватною, колективною та державною формами розвитку економіки. Об'єктивною реальністю перехідного періоду від командної до ринкової економіки є протиріччя між державним і приватним секторами економіки.

Підприємницької діяльності можна поділити на три основні її види: виробниче підприємництво; комерційне підприємництво; фінансово-кредитне підприємництво [1].

Виробниче підприємництво є найважливішим, визначальним, провідним видом підприємницької діяльності, спрямованим на виробництво продукції, послуг, інформацій тощо, які підлягають реалізації споживачам.

У центрі виробничого підприємництва - виготовлення споживчих благ. Таким чином, до виробничого підприємництва належать заводи, і фабрики, і перукарні, і кав'ярні, і школи, і ліцеї. Ці підприємства можуть і самі реалізувати свою продукцію, але головна їх функція - виробництво.

Володар робочої сили

Т--------------------------------------------------------------- 1

 

Власник основних засобів

Рис. 2. Принципова схема виробничого підприємництва

Здійснення виробничого підприємництва пов'язане з необхідністю здобуття підприємцем цілої низки факторів виробництва, з яких на рис. 2. Відображені лише найголовніші узагальнюючі. Так, щоб виготовити продукцію, товари, підприємцю необхідні оборотні засоби виробництва у вигляді матеріалів, із яких виготовляється продукція. Крім того, у виробництві знадобляться напівфабрикати, тобто, готові складові, які будуть використані при виготовленні товарів (наприклад, ґудзики, цвяхи, електродвигуни тощо). Для отримання необхідних матеріалів необхідно придбати їх у власників оборотних коштів, сплативши їм певну суму грошей.

Комерційне підприємництво - це діяльність пов'язана з обміном розподілом та споживанням товарів і послуг. Представниками комерційного підприємництва є різні торговельні організації, що реалізують предмети споживання і методи виробництва.

Принципова схема комерційного підприємництва є істотно простішою за схему виробничого підприємництва у зв'язку з незначною кількістю основних чинників, які впливають на комерційний бізнес.

 

Покупець товар;

 

Рис. 3. Принципова схема комерційного підприємництва

Підприємець закупає товар у володаря товарів. Товар є у комерсантів визначальним чинником бізнесу. Підприємець сплачує за товар його власнику грошову суму, яка залежить від обсягу товару та його ціни на ринку продажу, як правило, за оптовиками, які значно менші, ніж ринкові роздрібні ціни, за якими реалізуються закуплені товари.

Тому під час реалізації всієї партії товару комерсант отримує згідну виручку.

Основною формулою торговельної угоди є: "товар - гроші" (за товар - гроші) при продажу та "гроші - товар" (за гроші - товар) при купівлі.

Фінансово-кредитне підприємництво - це діяльність, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - гроші, іноземна валюта, цінні папери.

Сутність фінансово-кредитного підприємництва полягає в тому, що підприємець придбає головний фактор підприємництва у вигляді різних грошових коштів (грошей, валюти, цінних паперів) за грошову суму у володарів грошових коштів. Придбані грошові кошти потім продаються покупцям, за плату, що перевищує попередню грошову суму, у результаті чого утворюється підприємницький прибуток (рис. 4.).

Фінансово-кредитне підприємництво здатне приносити не менші доходи, аніж комерційне, але вимагає більш високих вимог до знання і досвіду підприємців, продавців і покупців грошових коштів.

Роль підприємництва в економіці багатьох країн визначається етапами його розвитку. Перший етап (1929-1933рр.) Пов'язаний із формуванням монополістичної структури економіки. Ознакою даного періоду було витіснення підприємницької діяльності і розвиток великих підприємств. Другий етап (до середини 70-

Х рр..) Відзначився рядом змін у техніці і технології, що сприяло підвищенню ефективної діяльності суб'єктів підприємництва. У цей час малі підприємства починають тісно взаємодіяти з великими. Формується комплекс фірм з участю малих і середніх компаній. Третій етап почався з кризи середини 1970-х років відзначається бурхливим розвитком підприємництва. Це викликано розвитком високопродуктивних і ресурсозберігаючих технологій, індустрії інформації та зв'язку, збільшенням асортименту продукції і зниженням її серійності, динамічністю змін ринкової кон'юнктури, що потребує підвищення оперативності управлінських дій, домінуванням в економіці сфери послуг, що в кінцевому підсумку призвело до зменшення оптимального розміру підприємства і створило нові напрями діяльності фірм. Характерним для третього етапу є те, що підприємництво починає відігравати значну роль в економіці розвинутих країн. Так, у сша частка зайнятих у підприємництві становить 54 %, а частка їх у ввп - 50-52 %, у країнах єс - у середньому 72 % та 63-67 % відповідно [4] така вагома роль підприємництва в розвинутих країнах визначає функції, які виконує цей сектор економіки: формування конкурентного середовища; надання гнучкості ринковій економіці; джерело ринкових новацій; сприяння повній занятості.

Однією із форм підприємницької діяльності є розвиток спільних підприємств. Спільні підприємства, що створюються на території україни в формі акціонерних та інших господарських товариств, мають власне майно, потрібне для здійснення діяльності, передбаченої засновницькими документами. Іноземні юридичні особи мають право володіти на території україни промисловими та іншими підприємствами, будівлями, спорудами та іншим майном, потрібним для здійснення ними господарської та іншої діяльності згідно з законодавчими актами україни. Іноземні держави і міжнародні організації вправі мати на території україни майно, потрібне для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин відповідно до міжнародних договорів і законодавства україни.

У законодавстві україни, зокрема, зазначається, що у власності громадян можуть бути житлові будинки, квартири, дачі, гаражі, предмети домашнього господарства та особистого споживання; грошові кошти; акції, облігації, інші цінні папери; засоби масової інформації; підприємства, майнові комплекси у сфері виробництва товарів, побутового обслуговування, торгівлі, інших сферах підприємницької діяльності, а також будови, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо; земельні ділянки; будь-яке інше майно виробничого, споживчого, соціального, культурного призначення, за винятком окремих видів майна, яке виходячи з державної та громадської безпеки не може належати громадянину.

У сучасних умовах ефективне управління високотехнологічним виробничим процесом можливе лише на основі належного інформаційного забезпечення, оскільки ефективно управляти будь-яким об'єктом можна лише за умови наявності повної та достовірної інформації про стан і закономірності розвитку об'єкта й середовища, у якому він перебуває. Змінюється попит споживачів, який стає дедалі диверсифікованішим і відповідно інформаційно насиченішим, що зумовлює необхідність формування зовнішнього блоку інформації щодо характеристик товару й того, як його потрібно використовувати і підтримувати на ринку. Суб'єкти підприємницької діяльності мають бути готові до сприйняття принципово нової інформації, яка здатна змінити їхнє уявлення щодо перспектив розвитку, способів і засобів їх досягнення. Готовність і здатність до змін є поштовхом до інноваційного характеру підприємницької діяльності.

В україні бурхливо розвивається і малий бізнес, характерні риси якого суттєво відрізняють його від підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме:

-         Низький рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі; низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин;

-         Прагнення до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працює за умов франчайзинга, субпідряду тощо);

-         Поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності, неможливість в більшості випадків орієнтуватися на однопродуктову модель розвитку;

-         Відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва;

-         Відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм;

-         Практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки;

-         Недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців.

Крім того, слід зазначити, що стан товарного ринку в україні, на якому діють суб'єкти малого підприємництва, суттєво відрізняється від економічно розвинутих країн. Розвинутим ринковим відносинам притаманні переважаючий вплив попиту з швидкою реакцією на нього, пріоритет приватної власності, розвинута ринкова інфраструктура, дієвість та усталеність законодавства, фінансова стабільність, доступність засобів виробництва, традиції використання договірних відносин, інформаційна відкритість, офіційно мінімальна криміналізація.

Таким чином, як показує досвід розвинутих країн, сектор підприємницької діяльності слугує необхідною умовою існування ринкової економіки, активно впливає на процес концентрації капіталу з одночасним встановленням фінансового і управлінського контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній і відповідних монопольних угруповань.

Література

1.                Варналій з. С. Основи підприємництва: навч. Посіб. - к.: знання - прес, 2002 - 239с.

2. Варналій з.с. мале підприємництво: основи теорії і практики. - к.: товариство "знання" коо, 2001.

- 276 с.

3. Василевська г.в. податкова політика у регулюванні економічного зростання // фінанси україни. 2003. № 2. - с. 39-43.

4. Іщенко о.а., чумаченько м.г. концепція створення регіональних бізнес-інкубаторів сфери послуг // економіка промисловості. - -2005 - № 4. - с. 43-51.

Проблеми становлення та перспективи розвитку малого бізнесу в україні

Мартинюк о.в.

Ват кб «надра» хмельницьке ру

Шавкун в.м.

Хмельницький національний університет

У даній статті розглянуто проблеми розвитку та функціонування малих підприємств в україні, шляхи забезпечення позитивного розвитку малого підприємництва в україні, форми державної та регіональної підтримки малого підприємництва.

В україні ринкова економіка сприяє конкурентоспроможності вітчизняних виробників, має вирішальний вплив на економіку. Хоча, водночас, деякі політики висловлювали побоювання щодо закриття державних підприємств і втрати робочих місць через банкрутство неприбуткових підприємств. В таких країнах, як польща, словенія, чехія та угорщина швидко запровадили ряд реформ для створення вільної ринкової економіки. Після появи позитивних результатів лібералізації у прогресивніших сусідів поступово змінювалось ставлення до лібералізації з боку консервативних політиків і населення інших колишніх соцкраїн. Економічний прогрес у цих країнах дає підстави для висновку про те, що його поступ значною мірою був забезпечений створенням малого бізнесу.

Аналіз стану малого підприємництва в україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.

Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в україні та її регіонах є:

-         Відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;

-         Неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;

-         Низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності;

-         Відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;

-         Обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;

-         Недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо [1, с. 4].

На тенденції розвитку малого підприємництва в україні безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Зокрема, спад ввп призвів до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення тощо.

До основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, передусім, обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств, зниженням реальних доходів населення, незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість кредитів.

З огляду на проведене опитування та аналіз спеціалісти міжнародної фінансової корпорації (мфк) вважають, що ключовими проблемами на шляху подальшого розвитку та росту малого бізнесу в україні є труднощі при виході на ринок для новостворюваних підприємств та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючих підприємств.

Сьогодні процес реєстрації є дуже трудомістким і потребує значних фінансових витрат для нових підприємств.

Ліцензування вимагає адекватного визначення та переконливого обґрунтування. У майбутньому право давати ліцензії повинно бути уніфіковано та централізовано, на відміну від теперішньої ситуації.

Підприємства, особливо малі, фінансують свій подальший ріст із прибутку. Якби підприємства могли залишати більшу частину доходів у себе, загальний рівень інвестицій значно збільшився б. Цей захід також сприяв би тому, що нові підприємці були б готові ризикувати і вкладати свої кошти та сили або у новостворювані фірми, або в існуючі компанії. Зниження рівня податків допомогло б зробити рівень українських капіталовкладень менш залежним від вливань іноземного капіталу. Малі підприємства менше залежали б від урядових кредитних ліній.

Велика кількість різноманітних податків та нестабільність оподаткування створюють суттєві труднощі для підприємців, тому варто спростити систему оподаткування.

У порівнянні з іншими країнами перехідного періоду підприємства та підприємці в україні витрачають багато часу на розв'язання питань регулятивного характеру. Сьогодні надмірні регулятивні вимоги, а також часті зміни в цих вимогах призводять до величезних витрат з боку українського приватного підприємництва. Спрощення регулятивних актів дозволило б знизити рівень корупції.

Українські та іноземні інвестори вважають, що фінансові звіти, які існують зараз, дають чітке уявлення про фінансовий стан підприємства. Така невизначеність утримує інвесторів від вкладань капіталу, які б за інших обставин були доцільними і прибутковими. В україні треба запровадити загальновживані бухгалтерські засади, які б дозволили підприємствам одержати доступ і вільно використовувати засоби від амортизації основних засобі підприємств.

Економіка україни має великий потенціал економічного росту. Аби вивільнити його, дуже важливо, щоб ресурси, ризик та ініціатива були тісніше пов' язані між собою. Такого росту можна набути, перш за все, надавши більше свободи підприємцям і надавши їм можливість отримувати адекватну винагороду за їх зусилля.

Аналіз стану та проблем розвитку малого бізнесу в україні свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може привести до згортання (в основному - через подальшу тінізацію) даного сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Тому виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30 % дієздатного населення та виробництва до 25 % ввп.

Розв'язання цього завдання має зосереджуватися на таких основних напрямах:

1)Створення відповідної нормативно-правової бази;

2) Розв'язання питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед: розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням;

3) Впровадити єдину вертикальну систему органів виконавчої влади з питань малого підприємництва від кабінету міністрів україни до обласних, районних державних адміністрацій; розробити єдину систему реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва;

4) Удосконалити мережу та підвищити дієвість роботи громадських об'єднань малого підприємництва;

5) Формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, для чого в першу чергу необхідно внести зміни та доповнення до закону україни «про систему оподаткування» та інші закони, в яких передбачити скорочення кількості зборів та відрахувань, перехід на єдиний сукупний податок, введення системи патентів для громадян-підприємців (фізичних осіб), звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб'єктів малого підприємництва;

6) Передбачити використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування при умові створення нових робочих місць;

7) Створити спеціалізовану банківську установу або установи з кредитування малого підприємництва;

8) Розробити механізм цільового використання коштів фонду сприяння зайнятості населення на розвиток малого підприємництва;

9) Впровадити порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;

10)Забезпечити надання малим підприємствам, що підпадають під державні цільові програми підтримки малого підприємництва, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов'язань;

11)Впровадити віднесений на собівартість витрат, пов'язаних з формуванням страхового фонду (ре-зерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні малих підприємств;

12) Ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредиту-вання малих підприємств;

13) Організувати інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, насамперед: відновити щоквартальну статистичну звітність про діяльність суб'єктів малого підприємництва; розробити методику прогнозування розвитку малого підприємництва; створити мережу інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва; проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності; організувати підготовку та перепідготовку кадрів через систему бізнес-центрів, інкубаторів та технопарків; запровадити в учбові програми навчальних закладів основи підприємницької діяльності та організації малого підприємництва. [2, с. 90].

Дані пропозиції перегукуються з рекомендаціями мфк, основні з яких: спростити процедури реєстрації нових підприємств; пояснити та обмежити процедури ліцензування; знизити рівень податків;

Обмежити кількість податків; обмежити та спростити урядові нормативні акти; перейти до загальних міжнародних засад бухгалтерського обліку.

Формування державної політики щодо підтримки малого підприємництва, визначення шляхів її реалізації повинно бути не лише «об'єктивною необхідністю» переходу до ринку, а й невід'ємною частиною загальнодержавної доктрини соціально-екомічних перетворень в україні. Це сприятиме формуванню чисельного середнього класу суспільства, який є основою ринкових перетворень та гарантом незворотності економічних процесів.

Безумовно, суб' єкти малого підприємництва можуть розраховувати перш за все на власні сили, свої матеріальні та фінансові ресурси. У такому випадку державна підтримка не матиме характеру заохочення утриманства та розглядатиметься як щось постійне, та як основне джерело підвищення конкурентоспроможності і рентабельності.

Формування державної політики розвитку малого підприємництва, створення цілісної системи його державно-громадської підтримки - складний і тривалий процес, однак вже сьогодні можливо і необхідно закласти організаційно-правові та економічні засади відповідної державної політики.

Міністерством економіки, відповідно з положенням концепції державної політики розвитку малого підприємництва розроблена і затверджена постановою кабінету міністрів україни державна програма розвитку малого підприємництва в україні на 2004-2005 роки.

Головними завданнями програми визначені: створення правових, економічних і організаційних умов для сталого розвитку малого підприємництва як важливого чинника розвитку і структурної перебудови економіки; цілеспрямоване формування системи державної і суспільної підтримки малого підприємництва; розвиток малих підприємств у виробничій, інноваційній та соціальних сферах, створення нових робочих місць, підтримка ділової та інвестиційної діяльності, розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг; ініціювання фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, а також нових джерел фінансування підприємницької діяльності, у першу чергу за рахунок власних можливостей малих підприємств, які ефективно розвиваються; формування розвинутої інфраструктури малого підприємництва на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях; створення широкого прошарку підприємців-власників; формування стимулів для саморозвитку малого підприємництва.

Система програмних заходів включає:

1.                Формування правової бази з питань малого підприємництва.

2.Фінансово-кредитну підтримку малого підприємництва.

3.                Матеріально-технічну та інноваційну підтримку малих підприємств.

4.Кадрове і науково-методичне забезпечення розвитку малого підприємництва.

5.Організаційне забезпечення, міжнародну фінансову та технічну допомогу у сфері малого підприємництва.

З метою формування правової бази розвитку малого підприємництва програмою передбачена підготовка низки проектів законів та інших правових актів які відображають специфіку регулювання розвитку підтримки малого підприємництва. Важливим напрямом у реалізації державної підтримки розвитку малого підприємництва є формування стабільної податкової системи.

Особливу увагу приділено розвитку та вдосконаленню фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва, в тому числі створення механізму кредитування та страхування малого підприємництва.

Програмою передбачається створення державних та громадських структур для підтримки підприємництва, удосконалення організаційного забезпечення розвитку малого підприємництва, зниження адміністративних бар'єрів, удосконалення систем реєстрації суб'єктів підприємництва та ліцензування видів підприємницької діяльності, звітності та обліку.

У рамках програм міжнародної фінансової та технічної допомоги від міжнародних організацій та країн- донорів програмою передбачається здійснити ряд організаційних заходів щодо: створення та підтримки регіональних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо; формування мережі фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів; створення інформаційно-аналітичної мережі для суб'єктів малого підприємництва. Для розв'язання передінвестиційних проблем підприємців реалізовуватимуться проекти технічної допомоги за програмою тасш комісії європейського союзу та консультативною програмою трансформ уряду німеччини.

Важливим моментом є врахування регіональних особливостей розвитку малого підприємництва, соціально-економічної ситуації, стану виробничої інфраструктури і низки інших чинників. Для цього розроблялись регіональні цільові програми підтримки малого підприємництва.

Реалізація програм за умов економічної стабілізації створить умови для збільшення кількості діючих малих підприємств у 1-2 рази, що дозволить забезпечити значний (близько 1 млн) приріст нових робочих місць, ріст частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті (10-15 %). Це дозволить забезпечити додаткові надходження до бюджету від діяльності суб'єктів малого підприємництва, отримати додаткові товарні ресурси, підвищити рівень конкуренції серед вітчизняних товаровиробників. [3, с. 34].

Виконання заходів щодо забезпечення розвитку малого підприємництва допоможе розв'язанню соціально-політичних завдань; формуванню широкого прошарку дрібних власників (середнього класу), який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства, і, відповідно, послаблення тенденції до соціальної диференціації населення.

Література

1.                Варналій з. Тенденції становлення малого підприємництва в україні // ринкові перетворення.

2.Реверчук с.к. малий бізнес: методологія, теорія і практика. - к.: ізмн, 1996. - 192 с.

3. Кузьмін о.є., загородній а.т., громяк л.с. малі форми підприємництва. Навчальний посібник. - львів: центр європи, 1996.

4. Лагутін в.д. кредитування: теорія і практика: навч. Посіб.. - 2.вид., стер. - к.: знання, 2001. - 216 с.

5.                Ніщимна с.о. правове регулювання державного кредитування в україні: дис. Канд. Юрид. Наук: 12.00.07 / київський національний ун-т ім. Тараса шевченка. - к., 2005. - 240 арк.

6. Хмеленко о.в., вовк в.я. кредитування та контроль: навч. Посіб. / харківський держ. Економічний ун- т. - х.: вд "інжек", 2004. - 240 с.