СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
План
1. Складносурядні речення як синтаксична одиниця.
2. Структурно-семантичні типи складносурядних речень.
Література:
1. СУЛМ, Білодід І.К., ст.. 387-409.
2. Грам., І.Р.Вихованець, ст.. 279-312.
3. Синтаксис, І.І.Слинько, ст.. 416-423, 597-627.
4. СУЛМ, М.Я.Плющ, ст.. 352-358.
5. Синтаксис, Марун М.Є. ст.
6. Шульжук К.Р. Складне речення в українській мові: Посібник для вчителя. – К., 1981. – 135 с.
7. Грищенко А.П. Складномурядне речення в сучасній українській літературній мові. – К., 1969. – 128 с.
СКЛАДНИМ РЕЧЕННЯМ називається синтаксична конструкція, яка складається з двох або більше предикативних одиниць, які утворюють семантичну, граматичну та інтонаційну єдність. За допомогою наявних у мові засобів відмінності між простим і складним реченнями:
1) Просте речення складається з певних словоформ, а складне – з предикативних одиниць.
2) Просте речення монопредикативне, а складне – поліпредикативне.
3) Граматичним значенням простого речення є предикативність, а складною – відношення між його частинами.
4) Моделі простого речення визначаються складом предикативних одиниць, а моделі складного речення (за Бєлошапковою В.) визначаються такими категоріями: а) вид синтаксичного зав’язку між компонентами і засоби його вираження; б) будова предикативних одиниць; в) порядок розташування складових частин.
На основі цих відмінностей М.Я.Плющ виділяє такі найістотніші ознаки складного речення, як 1) поліпредикативність, 2) особлива структурна схема; 3) семантична й інтонаційна цілісність та завершеність. Такі ж ознаки виділяє й І.Р.Вихованець. Він же характеризує формально-синтаксичну семантико-синтаксичну та комунікативну структуру складного речення.
Формально-синтаксичну структуру складного речення визначають більшість частин, граматичні особливості цих частин характер синтаксичного зв’язку між ними, засоби вираження синтаксичного зв’язку, внутрішнє формально-синтаксичне членування складних речень.
Семантично-синтаксична структура складного речення визначається на основі семантико-синтаксичних відношень між його частинами (єднальні, часові, з’ясувальні тощо.
Комунікативна структура складного речення подібна до комунікативної структури простого речення, бо вони обидві становлять його єдину комунікативну цілісність – препозитивна частина складного речення здебільшого є темою висловлювання, а поспозиційна – ремою.
Засоби поєднання предикативних одиниць у складі складного речення:
1) інтонації, тобто сукупність фонетичних засобів мови за допомогою яких частин речення сполучаються між собою.
Перелічувальна: Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива.
Протиставна: Зайця ноги носять – вовка зуби годують.Пояснювальна: Він знав пощади їм не буде тощо.
2) сполучникові засоби, тобто сполучники сурядності, які поєднують рівноправні одиниці (Хмара чорна, а весела барвиста); сполучники підрядності, які поєднують нерівноправні предикативні одиниці (Сідлайте коней, бо пора вирушати), сполучні слова, які будучи повнозначними частинами мови, виступають членами речення і одночасно сполучають його з іншим реченням (Хто не робить, той не їсть), вказівні слова, які входять до складу головних частин речення і пояснюються підрядними реченнями.
3) співвідношення видо-часових і способових форм дієслова, тобто певна скоординованість присудків (одночасність подій – один час, послідовність подій – зміна часу: Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, щастя всіх прийде по наших аж кістках).
4) порядок розміщення предикативних одиниць, який можу бути вільним (одночасність подій, с-п речення часові, умовні тощо), сталим, фіксованим (послідовність подій, с-п речення з’ясувальні).
5) наявність лексичних елементів, найчастіше відповідних займенників і прислівників (спочатку попримовили кожним, тоді коротко шелеснуло листя, потім знову запала тиша і раптом вітерець шпарко пробіг по верхів’ях, і ліс зітхнув і зразу прокинувся).
Залежно від того, якими основними засобами поєднані між собою предикативні частини, розрізняють сполучникові, безсполучникові і сполучниково-безсполучникові речення. Сполучникові поділяються на складносурядні, складнопідрядні і складні речення із сурядністю і підрядністю, безсполучникові – на речення з однотипними і різнотипними частинами.
За кількістю предикативних одиниць виділяють дво- і багатокомпонентні (більшість двох) складні речення. Багатокомпонентні можуть бути неускладненими, якщо поєднуються одним видом синтаксичного зв’язку, і ускладненими (складними синтаксичними конструкціями), якщо поєднуються різними типами синтаксичного зв’язку.
З погляду можливості чи неможливості продовження речення за допомогою того самого типу синтаксичного зв’язку виділяють складні речення відкритої і закритої структури.
В українській граматичній літературі у ХVIII-ХIХ ст. Складне речення називалося “зложене положеньє”, ”зложене речення”, “складчасте речення”, “сполука речень” О.Пєшковський називав його “Складне речення”, а О.Шахматов –“сполучення речень”. Лише в середині 30-х років ХХ ст. Установився термін “складне речення”.
Найдавнішою є логіко-граматична класифікація складних речень (основоположник – Ф.І.Буслаєв), в основі якої співвіднесеність членів речення і підрядних частин складнопідрядних речень. (Підметові, присудкові...).
Формально-граматична класифікація (основоположник – О.М.Пєшковський) базується на засобах зв’язку головної і підрядної частин (сп.-реч. Зі сполучниками і сполучними словами...).
В основі структурно-семантичної класифікації лежать засоби поєднання предикативних одиниць і смислові відношення, які між ними виникають, тобто осмислюється усе складне речення в цілому (основоположники – П.Фортунатов, О.Шахматов, В.Богородицький, П.Поспєлов, В.Бєлошапкова).
До будови складного речення ставляться такі вимоги:
Кожна окрема частина складного речення повинна бути правильно побудована (перше, на чому я хочу зупинитися, - це на підготовцідо свята української мови).
Частки складного речення повинні бути логічно пов’язані між собою (товариш захоплено розповідав про матч, я не слухав його).
Правильна граматична організація речень (ми говорили, що будемо робити влітку і про відпочинок).
Займенники повинні правильно співвідноситися з іменниками попередньої частини (я заглянув у кабінет директора, який був у кінцікоридора).
СКЛАДНОСУРЯДНИМИ називаються складні речення, предикативні частини яких синтаксично рівноправні і об’єднані в одне семантичне, граматичне і інтонаційне ціле, сурядним зв’язком за допомогою інтонації, сполучників сурядності та інших засобів.
Отже, основними ознаками складносурядного речення є:
а) рівнозначність предикативних частин;
б) наявність сполучників сурядності;
в) неможливість знаходження частин однієї предикативної одиниці всередині іншої.
За типом сполучників за допомогою яких поєднуються предикативні одиниці, складносурядні речення поділяються на: 1) єднальні; 2) розділові; 3) зіставно-протиставні; 4) приєднувальні; 5) градаційні.
Єднальні складносурядні речення можуть вказувати на перелічення (І вітри наскрізь продували хатину, і дощі раз у раз обливали її стіни); одночасність подій (Літо йде полями і гаями, і вітер віє, цвіте блакить); послідовність подій (Скоро хмари з’єднаються між собою і тоді над землею прошумить довгождана літня злива); причиново-наслідкові відношення (Тебе нема і сад хитається в журбі) тощо.
Переважно це відкриті дво- або багатокомпонентні структури.
Зіставно-протиставні складносурядні речення можуть вказувати на зіставлення (а - сполучники): І потечуть великі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть
Та протиставлення але, проте, зате, однак (Вітру на морі не було, проте хлестав сильний прибій).
В основному це двокомпонентні речення закритої структури.
Розділові складносурядні речення вказують на чергування явищ (То вітер дихне, то коник в траві засюрчить) або їх взаємо виключення (Або все, або нічого).
В основному це відкриті структури дво- або багатокомпонентні.
Приєднувальні складносурядні речення бувають власне приєднувальними, які вказують на меншу смислову вагу приєднувати, які вказують на меншу смислову вагу приєднувати конструкцій (Батьки розпитали, порадились, та й за старостами послав марно), та приєднувально-пояснювальні (спол. Тобто, цебто як-от, а саме), які уточнюють частину (Завтра випуск, тобто нарешті ми станемо справжніми спеціалістами із вищою освітою).
В основному це двокомпонентні закриті структури.
Градаційні складносурядні речення поєднуються першими сполучниками, причому друга коордитивна одиниця має більшу смислову вагу (не тільки дощ поливав, а й градинки час від часу зайвали його льодовитм зерном).
Двокомпонентні закриті структури.
Раніше складносурядні речення іменувалися рівно рядними, або рівно рядно-сполучниковими і до їхнього складу вводили безсполучникові речення з однотипними частинами.
Ще з часів М.Греча (1840 р.) такі речення поділялися на єднальні, розділові та протиставні. Потім почали додавати приєднувальні та пояснювальні речення.
В.Бєлошапкова складносурядні речення поділялися на незамкнені структури (єднальні і розділові) та замкнені (протиставні, пояснювальні, градаційні).
Автори “Русской грамматики - 1980” складносурядні речення поділяли на речення з недиференційованими сполученнями (єднальні, протиставні і розділові) і диференційованого значення (пояснювальні, коментуючи, причиново-наслідкові, градаційні).
М.Я.Плющ виділяє складносурядні речення з єднальними, приєднувальними, пояснювально-приєднувальними, зіставно-протиставними та градаційними, розділовими сполучниками.
І.І.Слинько визначає складносурядні речення з єднальним, зіставно-протиставним, розділовим, пояснювальним та градаційним значенням.
І.Р.Вихованець складносурядні речення поділяє на відкриті структури (єднальні зі значенням одночасності та послідовності та розділові) і закриті (зіставні, протиставні, приєднувальні, градаційні, єднальні, причиново-наслідокові) тощо. Він же визначає такі основні семантичні типи складносурядних речень: часові, зіставні, протиставні, розділові, приєднувальні, градаційні, причиново-наслідкові, умовно-наслідкові, обмежувальні.
Складносурядні багатоаспектні речення, предикативні одиниці яких поєднані різнотипним зв’язком утворюють складносурядні ускладнені речення. Сонце пригрівало веселіше, але вода в морі була ще холодна, і ми вирішили не купатися – скл.-сур. Речення з протист. і єднальним зв’язком.
Між частинами складносурядних речень ставиться кома, крапка з комою рідше (Іще одна-єдина мить – і дальній поїзд прошумить).
Кома не ставиться між двома частинами складносурядного речення, з’єднаними єднальним або розділовим сполучником. Якщо є спільний другорядний слен речення або якщо це побажальні, спонукальні, окличні, номінативні або безособові речення (Вчора було холодно і йшов дощ. Де ви працюєте і як до вас їхати. Хай день цвіте над нами веселково і хай життя вирує молоде, день і ніч. Холодно і темно).
При аналізі складносурядних речень слід звертати увагу на тип речення, семантичні відношення між компонентами, їх кількість закритість-відкритість, пунктуацію.
До граматичного заняття потрібно підготувати таблицю: тип речення, семантика, питання, сполучники, вказівні слова, порядок частин, приклад, схема.
СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ
Єднальні складносурядні речення (ССР) вказують на:
– перелічення
1І вітри наскрізь продували хатину, 2і дощі раз у раз обмивали її стіни.
І [...], і [...];
– одночасність дій, процесів, явищ
1Літо йде полями і гаями, 2і вітер віє, 3і цвіте блакить.
[...], і [...], і [...];
– послідовність дій, процесів, явищ
1Скоро хмари з’єднаються між собою, 2і тоді над землею прошумить довгождана літня злива.
[...], і [...];
– причиново-наслідкові відношення
1Тебе нема, 2і дні – як ночі, 3і сад хитається в журбі.
[...], і [...], і [...].
1А ти узяв сірник – 2і полетіли в небо дими...
[...] – і [...].
Переважно це відкриті дво- або багатокомпонентні структури.
Зіставно-протиставні ССР вказують на:
– зіставлення (сполучник а)
1І потечуть веселі ріки, 2а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть.
[...], а [...];
– протиставлення (але, проте, зате, однак)
1Вітру на морі не було, 2проте клекотав сильний прибій.
[...], проте [...].
Переважно це двокомпонентні речення закритої структури.
Розділові ССР вказують на:
– чергування явищ
1То вітрець дихне, 2то коник в траві засюрчить.
То [...], то [...];
– взаємовиключення явищ
1Або все, 2або нічого.
Або [...], або [...].
Переважно це відкриті дво- або багатокомпонентні структури.
Приєднувальні ССР бувають:
– власне приєднувальними (та й, оце й, і при цьому), які вказують на меншу смислову вагу приєднувальних конструкцій
1Батьки розпитали, порадились, 2та й за старостами пішов Марко.
[...], та й [...];
– приєднувально-пояснювальні (тобто, цебто, як-от, а саме), які уточнюють першу частину
1Завтра випуск, 2тобто нарешті ми станемо справжніми спеціалістами із вищою освітою.
[...], тобто [...];
Переважно це двокомпонентні речення закритої структури.
Градаційні ССР поєднуються парними сполучниками (не тільки – а й; не лише, – але й ), причому друга предикативна одиниця має більшу смислову вагу
1Не тільки дощ поливав поле, 2а й градинки час від часу засівали його льодовим зерном.
Не тільки [...], а й [...].
Двокомпонентні закриті структури.