Лекція 9. Характеристика впливу харчової промисловості на стан навколишнього середовища

 

Харчова промисловість посідає значне місце у функціонально-галузевій структурі агропромислового комплексу і розвивається у тісному взаємозв’язку з центральною його ланкою – сільським господарством.

Харчова промисловість України представлена більш як 40 спеціалізованими галузями і виробництвами, які об’єднано в харчосмакову, м’ясну, молочну і рибну промисловість.

Вплив галузі на навколишнє середовище. В першу чергу вироб­нича діяльність підприємств галузі наносить шкоду водним ресурсам. У меншій мірі повітрю і ґрунту. Це викликає необхідність екологізації виробництв майже 20 галузей промисловості через розробку і впровадження маловідходних технологій, безвідходних технологічних процесів, замкнених відносно навколишнього середовища.

Підприємства харчової промисловості, хоча і в меншій мірі, ніж заводи хімічної і металургійної промисловості, також викидають в атмосферу забруднюючі речовини. Викиди в атмосферу можна поділити на такі групи:

- що виникають при виробленні пари і теплоти, а також ті, що утворюються при використанні транспортних засобів з ДВС;

- супутні основним технологічним процесам;

- цехів з переробки вторинних матеріальних ресурсів;

- допоміжних цехів і виробництв.

Джерелом першої групи викидів є теплоелектроцентралі і паросилове обладнання, хлібопекарські і кондитерські печі та автотранспорт. Як правило використовуються котли ДКВР, Е-1/9 чи ДЕ, які працюють на газі, мазуті, твердому паливі. В хлібопекарських печах – природний газ, електрообігрів. Найбільше екологічно чистим є природній газ (немає SO2 та твердих частинок, є СО та окиси азоту).

Викиди з технологічного обладнання розрізняються залежно від виробництва:

– цукрові заводи: вапняковий і жомовий пил, відхідні гази сатурації і сульфітації (СО та SO2);

– солодові та пивзаводи: зерновий пил, що утворюється при прийомі, транспортуванні і очищенні зерна солоду, при дробінні солоду і зерна; гази бродіння, СО2, етиловий спирт, альдегіди, ефіри, летючі кислоти; аміак і фреон компресорних установок; з пляшкомийних машин – пари лугу;

– кондитерські фабрики: борошняний пил (борошно, цукор, крохмаль, какао-вела), NO2 та CО з печей для випікання вафель, печива, заготовок для тортів, аміак і фреон компресорів;

– хлібопекарські підприємства: борошняний і цукровий пил, гази компресорно-повітряних установок системного повітря, що використовується для аерозольного транспортування борошна;

– спиртові заводи: зерновий пил при очищенні, діоксид вугілля, що виділяється при бродінні, а також етиловий спирт, альдегіди, складні ефіри, метанол, фурфурол;

– м’ясокомбінати: неприємно пахучі речовини (НПР) – цехів технічних і кормових фабрикатів, цехів первинної обробки (опалювання); димові гази процесів обсмажування і копчення; пил.

– підприємства молочної промисловості: пил сухих продуктів; гази сушильних агентів (NO2, SO2); металевий пил, пари олова; коптильні дими; пари лугу.

Для уловлювання пилу органічного походження використовують як правило різні системи сухих уловлювачів: циклони; пилоосадні камери; тканинні фільтри; електрофільтри. Широкого застосування набули тканинні фільтри (для видалення борошняного пилу).

Найбільш небезпечним місцем з точки зору екологічної безпеки є цехи сухих кормових дріжджів. Тому сьогодні дріждевирощувальні апарати обладнуються тільки мокрими фільтрами (98 % ККД). Для викидів мікроорганізмів також можна використовувати форсуночні скрубери та скрубери Вентурі. Для уловлювання етилового спирту використовують спиртоловки, які працюють по типу абсорберів.

Підприємства харчової промисловості є потужними споживачами, а відповідно, і забруднювачами води. На підприємствах стічні води утворюються при гідротранспортуванні; митті; як сировина; санітарно-побутових потребах; поглинанні твердих частинок газів при їх очищенні.

Методи очистки стоків включають такі групи: механічні, біологічні, фізико-хімічні.

Механічні методи базуються на використанні пісколовок, від­стійників, жироловок, біологічні – полів фільтрації, біологічних ставків, аеротенків, анаеробних реакторів (метантенків), мулових майданчиків, біологічних фільтрів. Фізико-хімічну обробку проводять з метою коагуляції із наступним вилученням коагульованих жиро-білкових компонентів.

Якщо підприємства розташовуються у межах міста, то вони можуть передавати стічні води на очищення у міську каналізацію.