Лекція 6. Вплив хімічного комплексу

на стан навколишнього природного середовища

 

Хімічний комплекс охоплює низку галузей промисловості, серед яких найважливішою є виробництво з неорганічних та органічних речовин різних хімічних сполук для інших видів промисловості. Основною сировиною для хімії органічного синтезу є вуглеводні нафти, природний та попутний газ. Використовуються також вуглеводні сполуки, що одержуються з вугілля. Фосфатно-добувна промисловість використовує як сировину фосфорити та апатити. Промисловість хімії органічного синтезу використовує сиру нафту.

Підгалузі хімічного комплексу:

1. Хімічна промисловість:

1.1. Гірничо-хімічна промисловість (калійні солі, кам’яні солі, вапняки).

1.2. Головна або основна хімія (виробництво кислот, соди, мінеральних добрив.

1.3. Виробництво хімічних волокон (синтетичні волокна, штучний шовк, штучне волокно).

1.4. Виробництво полімерних матеріалів (поліхлорвінілові сполуки і пластмаси, склопластики і пластмасові вироби, кремнійорганічні сполуки, синтетичні смоли, полівініл, полістирол).

1.5. Лакофарбова промисловість.

1.6. Промисловість органічного синтезу.

1.7. Побутова хімія.

2. Хіміко-фармацевтична промисловість.

3. Нафтохімічна промисловість:

3.1. Нафтопереробка (виробництво сажі, переробка привізного синтетичного і натурального каучуку).

3.2. Гумо-азбестна промисловість.

Характеристика впливу на довкілля та стан здоров’я людини. В останні десятиріччя світ став свідком частих катастроф, які виникають внаслідок технологічних аварій, руйнування підприємств хімічної промисловості або зберігання сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), а також порушень на транспорті. Масові отруєння, що трапляються на виробництві, важкі ураження значної кількості людей, які перебувають в безпосередній близькості до осередку ураження, у закритому приміщенні та навколо нього. Через відсутність вентиляції забруднених примі­щень створюються так звані невентильовані зони, в яких концентрація токсичних речовин найбільша і люди одержують дуже сильні отруєння. Винесення токсичних речовин у навколишнє середовище призводить до масових уражень населення та біологічного (тваринного, рослинного) світу.

Отруєння мають такі основні три групи з погляду екології: отруєння нітритами; отруєння пестицидами і гербіцидами; отруєння металами (свинець, тетраетилсвинець, ртуть, марганець, берилій).

До важливих промислових отрут відносяться:

- подразнюючі гази – хлор, хлорид водню, сірчаний газ, сірководень, оксиди нітрогену, аміак, окис вуглецю.

- органічні розчини – бензин, метиловий спирт, сірковуглець, бензол, чотирихлористий вуглець, дихлоретан, амідо- та нітросполуки бензолу та інших циклічних сполук.

- анілін, нітробензол, тринітротолуол, двохядерні амідосполуки та поліциклічні вуглеці.

Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля. Заходи зменшення негативного впливу підприємств хімічної галузі на довкілля суттєво відрізняються залежно від профілізації підприємства. Розглянемо їх на прикладі виробництва азотних і фосфорних добрив. Мінеральні добрива можуть бути простими та складними, тобто містити один або де­кілька компонентів. У виробництві селітри можливе забруднення повітря оксидами азоту, пилом селітри; крім того, існують джерела тепло- та вологовиділення, небезпека хімічних і термічних опіків людей. Відомо також, що селітра, особливо калієва, вибухо- та пожежонебезпечна. Бо­ротьба з негативними факторами включає ряд технічних заходів, пов’я­заних з використанням газоочисного устаткування: скруберів, абсорбцій­них колон. На підприємствах, щоб захистити здоров’я і життя людини, вико­ристовують штучну вентиляцію з фільтрами, подвійну систему водозабезпе­чення: одна – питна, друга – промислова; замкнений цикл роботи технологічних процесів.