Лекція 7. Вплив підприємств машинобудівного
комплексу на стан навколишнього середовища
Ливарне виробництво забезпечує отримання виливків – литих металевих виробів шляхом заливання розплавленого металу або сплаву у ливарну форму.
Вплив ливарного виробництва на довкілля. У ливарному виробництві на 1 т виливків утворюється від 1 до 3 т відходів, які містять відпрацьовану та невикористану суміш, шлаки, пил, гази, стічні води.
Викиди до атмосферного середовища характеризують найбільшою небезпекою у зв’язку з тим, що їх важко вловлювати та відводити. При виробництві 1 т виливків зі сталі або чавуну у викидах утворюються забруднюючі речовини: пил – 50 кг, оксид сірки (IV) – від 1,5 кг до 2 кг, вуглекислого газу – 250 кг, вуглеводнів – 1 кг. Виділяються також шкідливі гази: фенол, формальдегід, фурфурол, ацетон, бензол тощо, загальна кількість яких, хоча і невелика, але являє небезпеку через їх токсичність.
Основними джерела утворення викидів, що містять пил, є дільниці ливарних цехів, що пов’язані із складуванням, переробкою та використанням шихтових та формувальних матеріалів: шихтові подвір’я, сумішоприготувальні дільниці, дільниці формування та приготування стержнів тощо. Тут використовуються різноманітні бункерні транспортуючі пристрої, сушильні та випалювальні апарати тощо, які викидають до 2,5 кг/год. пилу на одиницю працюючого обладнання.
Джерелом утворення стічних вод у ливарних цехах є установки гідравлічної та електрогідравлічної очистки литва, вологої очистки повітря, гідрогенерації відпрацьованих формівних сумішей. Велике економічне значення для господарства має утилізація стічних вод. Кількість стічних вод можна значно зменшити шляхом здійснення оборотного водопостачання.
Використання пилоочисних споруд дає можливість не тільки домогтися очистки газів від пилу, але й повторно використовувати раніше викинутий пил. Для очищення викидів використовують система вологої і сухої очистки газів у рукавних фільтрах з уловлюванням часточок Fе2O3, і подальшого їх використання. З токсичних газів перше місце посідає оксид вуглецю (II). Головний спосіб зменшення кількості оксиду вуглецю у викидах, що надходять до навколишнього середовища, – це його допалювання до оксиду вуглецю (IV).
Тверді відходи ливарного виробництва, які надходять у відвали, являють собою, в основному, відпрацьовані ливарні піски, шлаки. Невелику частку (< 10 %) займають металеві відходи, кераміка, деревина, сміття тощо. Головним напрямом зменшення кількості твердих відходів ливарного виробництва є регенерація відпрацьованих ливарних пісків і їх пов-торне використання.
Оброблювальне виробництво включає багато способів обробки матеріалів, у т.ч.:
– обробка різанням (обробка зі зняттям стружки) є найбільш розповсюдженою. При такому методі обробки деталям надають потрібну форму та розміри, зрізуючи шар матеріалу різальним інструментом;
– електротермічна обробка ґрунтується на оплавленні поверхні деталі, яка обробляється, струмом високої густини. Струм підводиться до деталі через інструмент, через який і відводиться оплавлений метал;
– електрохімічна обробка. Відбувається руйнування поверхневих шарів деталі під впливом електричного струму та електроліту, оскільки металеві частинки на поверхні деталі розчиняються в електроліті. Оброблена поверхня в цьому випадку має блискучий, полірований вигляд. Застосовується для будь-яких профілів та твердості матеріалу;
– електрохімічне полірування. Проводять в електрохімічній ванні, поміщена у ванну деталь слугує анодом;
– гальванічне нанесення покриття на деталі (хромування, кадмування, цинкування).
Стічні води гальванічного виробництва розрізняють за складом забруднень, режимом скидання і концентрації. За складом забруднень стічні води поділяють на такі групи: кислотно-лужні, ціановмісні, хромовмісні, що містять солі важких металів. Концентрація забруднюючих речовин у відпрацьованих електролітах у 100–1000 разів більше, ніж у розведених промивних водах, а їх об’єми у багато разів менші.
У таблиці 2.3 наведені основні методи очистки стічних вод.
Усі методи очищення стічних вод можуть бути здійснені за періодичною або безупинною схемою технологічного процесу.
Таблиця 2.3 – Методи очищення стічних вод гальванічних відділень
Метод |
Хімічний склад стічних вод |
|||
кислотно-лужні |
що містять солі, важких металів |
ціано- вмісні |
хромовмісні |
|
Реагентний |
+ |
+ |
+ |
+ |
Іонообмінний |
+ |
+ |
+ |
+ |
Електрохімічний: |
|
|
|
|
– електроліз; |
– |
– |
+ |
+ |
– електрокоагуляція; |
+ |
– |
– |
+ |
– електродіаліз |
– |
+ |
+ |
– |
Мембранний: |
|
|
|
|
– гіперфільтрація (зворотний осмос); |
– |
– |
– |
+ |
– ультрафільтрація |
– |
– |
+ |
+ |
Сорбційний |
– |
– |
+ |
+ |
Термічний |
– |
– |
+ |
– |
Біохімічний |
– |
– |
– |
+ |
Примітка. “+” – використовуються для очищення; “–” не використовуються.