Лекція 5. Моніторинг навколишнього
природного середовища в межах України
5.1. Загальні положення про системи регіонального
і державного моніторингу
5.2. Структура та зміст програм регіонального і державного моніторингу
5.3. Рекомендації до проведення моніторингу довкілля у регіоні
5.1. Загальні положення про системи
регіонального і державного моніторингу
Моніторинг довкілля, як вже було відмічено, здійснюється за певною програмою. Програма моніторингу довкілля – це сукупність послідовних завдань, що направлені на здійснення спостережень за ста-ном навколишнього природного середовища, та механізм їх реалізації.
Виділяють державні і регіональні програми моніторингу.
Державна програма моніторингу – сукупність завдань, що ґрунтуються на законодавчій та нормативно-правовій базі державного значення і дозволяють реалізувати основні цілі моніторингу із залученням засобів та систем в масштабах країни.
Регіональна програма моніторингу – сукупність завдань, направлених на реалізацію цілей моніторингу в межах адміністративно-територіального регіону (область, район, місто), з урахуванням географічних, соціально-економічних та адміністративних особливостей. Регіональна програма моніторингу має входити, як складова частина, до загальнодержавної програми.
Програма реалізується у системі моніторингу довкілля. Виділяють державну, регіональну, локальну і відомчу системи моніторингу.
Державна система моніторингу довкілля (ДСМД) – це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроб-лення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.
Регіональна система моніторингу – система, що реалізує зав-дання моніторингу в межах адміністративно-територіального регіону. Регіональна система моніторингу має бути пов’язана із загальнодер-жавною системою моніторингу і включати до себе елементи та інформацію локальних систем.
Локальна система моніторингу – система, яка функціонує в межах окремого району, міста, об’єкта. Локальна система моніторингу має бути пов’язана із загальнодержавною та регіональною системами моніторингу.
Відомча система моніторингу – система, що належить окремим суб’єктам моніторингу довкілля, і входить складовою частиною до державної системи моніторингу. За своїм рангом відомча система моніторингу може функціонувати на державному, регіональному та локальному рівнях.
Згідно з положенням про державну систему моніторингу дов-кілля, затвердженим постановою КМУ від 30 березня 1998 р. № 391 (зміни затверджені постановою від 16 травня 2001 р. № 528) організа-ційна інтеграція суб’єктів системи моніторингу на всіх рівнях здійснюється органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на основі:
– загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля;
– угод про спільну діяльність під час здійснення моніторингу довкілля, що укладені між усіма суб’єктами системи моніторингу на відповідному рівні.
Пропозиції щодо розробки загальнодержавної програми моніторингу довкілля у встановленому порядку подає Міністерство охорони навколишнього природного середовища України за результатами вивчення і аналізу стану довкілля та окремих проблем природокористування. Організацію підготовки регіональних програм здійснюють відповідні органи державної виконавчої влади в областях (АР Крим, м. Києві, м. Севастополі) за результатами вивчення і аналізу стану дов-кілля та екологічної діяльності в регіоні, з урахуванням існуючих прог-рам реалізації природоохоронних заходів. Інформація про розроблення регіональних програм надасться доМіністерства охорони навколишнього природного середовища України.
5.2. Структура та зміст програм
регіонального і державного моніторингу
Загальнодержавна та регіональні програми моніторингу дов-кілля повинні містити в собі такі розділи: підстава для розробки прог-рами, обґрунтування необхідності програми, мета та основні завдання програми, концептуальні положення формування системи моніторингу довкілля (для загальнодержавної програми), склад функцій і задач, що вирішуються згідно програми моніторингу, заходи та етапи реалізації, механізм забезпечення реалізації та критерії оцінки реалізації програми.
Залежно від особливостей регіону, програма може містити й інші розділи та висвітлювати додаткові питання.
У розділі “Підстава для розробки програми” повинен бути на-ведений перелік законодавчих актів, постанов та рішень органів державної влади відповідних рівнів, природоохоронних програм (якщо такі існують), на основі яких створюється програма моніторингу довкілля.
У розділі “Обґрунтування необхідності програми” слід вказати чинники, що створюють необхідність розробки програми. Це можуть бути: необхідність удосконалення системи планування, управління та контролю у сфері охорони довкілля та природокористування, незадовільний стан довкілля або негативні тенденції його розвитку, виконання вимог міждержавних договорів та угод, необхідність підвищення якісного рівня та оперативності надання інформації та ін.
У розділі слід визначити пріоритети програми, що пропонується, вказати, які недоліки попередніх програм усунені. В стислій формі також доцільно навести характеристики існуючої системи спостережень за станом довкілля.
Крім того, в загальнодержавній програмі слід вказати в яких областях вже розроблені і реалізуються регіональні програми моніторингу довкілля, а в яких лише розробляються.
В регіональних програмах повинні також бути наведені: загальні характеристики регіону, адміністративно-територіальна структура, фі-зико-географічні характеристики регіону, відомості про господарчий комплекс, демографічний та екологічний стан регіону.
У розділі “Мета та основні завдання програми” слід вказати, на розв’язання яких першочергових та довгострокових проблем спрямовані регіональні та загальнодержавна програми, та що є кінцевою метою їх реалізації.
Головною метою програми має бути досягнення належного рівня інформаційного забезпечення державного контролю за станом дов-кілля, прогнозування його змін та розробка ефективних управлінських рішень в галузі охорони довкілля та природокористування.
Основними завданнями програми можуть бути: створення та забезпечення функціонування інфраструктури ДСМД, як основи інтеграції відомчих та регіональних мереж в єдину систему спостережень; створення уніфікованого програмно-методичного забезпечення ведення баз даних та інформаційного обміну; удосконалення мереж спостережень за станом довкілля; удосконалення та впровадження в роботу усіх суб’єктів ДСМД єдиної нормативно-методичної бази; створення та ведення банків даних по всіх складових довкілля; удосконалення та втілення нормативно-правового та економічного механізму прийняття та виконання рішень у сфері моніторингу довкілля; створення механізму комплексної оцінки, прогнозування та управління станом довкілля.
За результатами аналізу існуючої системи спостережень за станом довкілля до програми можуть бути включені й інші завдання.
У розділі “Концептуальні положення формування системи моніторингу довкілля” слід навести основні положення концепції моніторингу довкілля України, що включає характеристику сучасного стану моніторингу довкілля, його стратегічні цілі, основні принципи, питання сумісності з відповідними міжнародними геоінформаційними системами, наслідки реалізації та ін. Слід визначити науково-технічний рівень створюваної системи у порівнянні із світовим.
У розділі “Склад функцій і задач, що вирішуються згідно програми моніторингу” слід навести перелік задач і функцій суб’єктів ДСМД, які мають виконуватись при проведенні моніторингу по кожній із складових довкілля. Перелік складається в табличній формі за результатами аналізу екологічного стану та існуючої системи спостережень за станом довкілля у відповідності з вимогами Положення про державну систему моніторингу довкілля.
До цього розділу включаються спеціальні регламенти спостереження за екологічно небезпечними об’єктами.
У розділі “Заходи та етапи реалізації програми” необхідно в табличній формі навести перелік заходів, що мають здійснюватись при реалізації програми. Ці заходи мають бути покладені в основу при розробленні програм моніторингу довкілля та доповнені відповідно до конкретних завдань, що обумовлені станом існуючої системи моніторингу та екологічною ситуацією в регіонах.
Доцільно передбачити два основних етапи реалізації програми. На першому етапі, який має охоплювати не більше трьох років, здійснюються заходи, що не потребують великих капіталовкладень і можуть бути реалізовані, в основному, з використанням існуючих структур та засобів. На другому етапі здійснюються заходи, направлені на суттєве переоснащення системи спостережень за станом довкілля та доведення її до світового науково-технічного рівня, які дозволять підвищити якісний рівень проведення моніторингу.
Розділ “Механізм забезпечення реалізації програми” має вклю-чати такі підрозділи: організаційне забезпечення; нормативно-правове забезпечення; науково-методичне забезпечення; фінансове забезпечення.
У розділі “Критерії оцінки реалізації програми” слід вказати критерії, за якими має бути проведена оцінка ефективності реалізації завдань програми. Такими критеріями можуть бути: підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування суб’єктів моніторингу довкілля та інших державних органів; скорочення строків розробки і прийняття та якісне поліпшення управлінських рішень в галузі охорони довкілля та раціонального природокористування; підвищення ефективності використання наявних організаційних структур і засобів спостереження за станом довкілля та антропогенним впливом на нього; зменшення чисельності людей, зайнятих впровадженням та виконанням моніторингу і витрат на його здійснення; створення умов для управління екологічними даними, що забезпечить можливість об’єд-нання всіх даних, суттєвих для оцінки та управління процесами, які відбуваються в навколишньому середовищі, в єдину інформаційно-аналітичну систему.
5.3. Рекомендації до проведення
моніторингу довкілля у регіоні
Для обґрунтування необхідності та визначення завдань прог-рами моніторингу, а також розробки комплексу заходів з її реалізації проводиться аналіз і оцінка стану довкілля та існуючої системи спостережень в регіоні.
Аналіз проводиться на основі існуючої інформації з використанням матеріалів Національної доповіді про стан навколишнього середовища, статистичної звітності та даних спостережень.
Результати аналізу доцільно викласти у формі звіту, що має містити розділи, в яких у короткій формі викладається наступне.
1. Загальна характеристика регіону:
– адміністративно-територіальна структура регіону: її опис з за-значенням площі території, загальної чисельності населення, кількісного складу адміністративних одиниць (районів, міст, смт, сіл); опис економічного районування і відповідного розподілу населення по територіях;
– фізико-географічна характеристика: опис географічного положення регіону, його геологічних умов, гідрографії, лісів, ландшафтів, рельєфу, кліматичних умов, рослинності, тваринного світу;
– господарський комплекс: опис структури господарського комплексу з зазначенням кількості підприємств промисловості, енергетики, транспорту, комунального господарства, гірничодобувних і сільськогосподарських, які найбільше забруднюють навколишнє середовище; опис можливих аварійних ситуацій;
– демографія і здоров’я населення: опис демографічної структури населення території регіону, структури нозологічних форм захворюваності різних вікових груп населення; зазначення можливостей медичної реабілітації населення в лікувальних та оздоровчих закладах.
– екологічний стан: скласти і описати карту-схему регіону з зазначенням основних підприємств і великих автомагістралей з інтенсивними транспортними потоками, місць забору питної і технічної води, місць скидів стічних вод і розташування очисних споруд; визначити за даними статистичної звітності валові викиди і скиди забруднюючих речовин в цілому по регіону, основних підприємствах, пріоритетним речовинам; скласти зведений перелік пріоритетних забруднюючих речовин по регіону; провести оцінку стану атмосфери, гідросфери, лісів і ґрунтів шляхом порівняння фактичних концентрацій забруднюючих речовин із нормативами; провести оцінку стану поводження з відходами; описати стан мереж водопостачання і каналізації з зазначенням санітарно-гігієнічної оцінки якості питної води і ступеня очищення стоків.
2. Існуюча система спостережень за станом довкілля:
– опис існуючих в системі структур: організаційної, функціональної, інформаційної, технічної;
– опис нормативно-правового забезпечення: перелік законодавчих актів, положень про відомчі та державні служби, методичних вказівок і рекомендацій, посадових і технологічних інструкцій;
– висновки щодо включення до переліку завдань та заходів пунктів з удосконалення існуючих в системі спостережень структур та нормативно-правового забезпечення.