Тема 7. Вимоги екологічної безпеки при різних видах діяльності людини.
Питання теми та основні терміни
Охорона довкілля при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів.
Вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки при використанні агресивних хімічних речовин.
Екологічна безпека при виникненні сильних фізичних і біологічних факторів.
Охорона довкілля від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.
Вимоги екологічної безпеки при використанні ядерної енергії.
Вимоги екологічної безпеки до інших небезпечних видів діяльності.
Основні терміни теми: охорона довкілля, вимоги екологічної безпеки, агрохімікати, пестициди, гранична допустима концентрація, агресивні хімічні речовини, вплив на людей, сильні фізичні та біологічні фактори, побутові відходи, ядерна енергія.
Інформаційні матеріали теми
Вимоги екологічної безпеки при різних видах діяльності людини
Проблемна ситуація. Антропогенне забруднення, пов'язане з виробничою та іншою діяльністю людини. Дослідження, які супроводжують ці процеси, дають можливість розробляти та застосовувати певні вимоги екологічної безпеки, що забезпечують безпечну роботу та віддих людей.
Знання та виконання вимог екологічної безпеки збереже навколишнє природне середовище нашої планети в пристойному вигляді.
1. Н.п. Охорона довкілля при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів
Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для навколишнього природного середовища і здоров'я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенями небезпечності визначаються нормативними документами на основі висновку державної екологічної експертизи і погоджуються Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством екології та природних ресурсів України.
Перелік засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин і препаратів, застосування яких дозволяється в народному господарстві, а також способи, умови їх застосування затверджується Міністерством охорони здоров'я України й Міністерством екології та природних ресурсів України.
Пестициди - токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів (внаслідок діяльності яких уражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям), а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.
Агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.
Основними принципами державної політики у сфері діяльності, пов'язаної з пестицидами й агрохімікатами, є:
пріоритетність збереження здоров'я людини й охорони навколишнього природного середовища по відношенню до економічного ефекту від застосування пестицидів і агрохімікатів;
державна підконтрольність їх ввезення на митну територію України, реєстрації, виробництва, зберігання, транспортування, реалізації і застосування;
обґрунтованість їх застосування;
мінімалізація використання пестицидів за рахунок впровадження біологічного землеробства та інших екологічно безпечних, нехімічних методів захисту рослин;
безпечність для здоров'я людини та навколишнього середовища під час їх виробництва, випробування й застосування за умови дотримання вимог, встановлених державними стандартами, санітарними нормани , регламентами та іншими нормативними документами;
єдність державної політики щодо діяльності, пов'язаної з пестицидами й агрохімікатами.
Порушення законодавства про пестициди й агрохімікати тягне за собою цивільну, дисциплінарну, адміністративну, економічну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Таким чином пестициди і агрохімікати відіграючи позитивну роль в аграрному секторі економіки, при невиконанні вимог екологічної безпеки можуть негативно впливати на стан довкілля. Тому екологічні вимоги пов'язані з їх виробництвом, транспортуванням, зберігання і застосуванням закріплені в Законі України «Про пестициди і агрохімікати», слід запроваджувати.
2. Н.п. Вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки при використанні агресивних хімічних речовин
Розвиток хімії, як науки, та хімічної промисловості зумовлюють різкий ріст асортименту хімічних речовин, що використовуються у промисловості, сільському господарстві й побуті. Певна частина цих хімічних речовин токсична й шкідлива для здоров'я людей - вони є агресивними хімічними речовинами.
Окремі види їх є у великих кількостях на підприємствах, які їх виготовляють або використовують. У випадку аварії вони можуть бути скинуті в навколишнє середовище, або викинуті в атмосферу, що може призвести до отруєння людей, знищення фауни та інших об'єктів біорізноманітгя.
Хлор (Cl2) - зеленувато-жовтий газ з різким запахом. Хлор у 2,5 раза важчий за повітря. Температура кипіння - 34,6 С (навіть взимку знаходиться в газоподібному стані). Смертельна концентрація при одногодинній експозиції - 0,1 мг/л.
Вплив на людей - подразнює дихальні шляхи, викликає набряк легенів. При високих концентраціях смерть наступає від 1 - 2 вдихів, при менших концентраціях - дихання припиняється через 5 - 25 хвилин.
Аміак (NH3) - безбарвний газ із характерним різким запахом (запах «нашатирного спирту»). Маса 1л аміаку за нормальних умов становить 0,77 г. Легший за повітря. При охолодженні до -33,4oс аміак під звичайним тиском перетворюється в прозору рідину, що затвердіває при -77,8oс. Смертельна концентрація при 30-хвилинній експозиції - 7 мг/л. Граничне допустима концентрація в повітрі - 0,02 мг/л. Аміак дуже добре розчиняється у воді. Розчин аміаку у воді називають «нашатирним спиртом». Звичайний медичний нашатирний спирт містить 10 % аміаку.
Дія аміаку на людей при високих концентраціях викликає корчі. Смерть наступає через декілька годин або діб після отруєння від набряку легенів та гортані. При попаданні на шкіру може викликати опіки різного ступеня.
Сірчаний ангідрид (SO2) (двоокис сірки, «сірчаний газ») - один з поширених видів сильнодіючих отруйних речовин. Являє собою безбарвний газ з характерним різким запахом. При звичайному тиску твердіє при температурі –75oс і зріджується при –10oс. В 2,2 раза важчий за повітря. Розчинність його у воді досить велика і складає при звичайних умовах біля 40 об'ємів на 1 об'єм води. При взаємодії з водою утворюється сірчана кислота. Розчиняється в спиртах, ефірі, бензолі. Отримують спалюванням сірки на повітрі, обпалюванням піриту, дією сірчаної кислоти на сульфат натрію.
Газ небезпечний при вдиханні. Навіть дуже мала концентрація його створює неприємний смак у роті і подразнює слизові оболонки. Пари сірчаного ангідриду у вологому повітрі сильно подразнюють слизові оболонки та шкіру. З'являються кашель, різкий біль в очах, сльози, дихання й ковтання утруднене, шкіра червоніє. Можливі опіки шкіри та очей. Вдихання повітря, яке містить більше 0,2 % сірчаного ангідриду, викликає хрипоту, задишку і швидку втрату свідомості. Можлива смерть.
Шкідливим є вплив і на рослинність при концентраціях більше 0,1 мг/м3.
Найвища чутливість у смереки та сосни, найменша - в берези та дуба.
Сірководень (Н2S) - безколірний газ з різким неприємним запахом. При звичайному тиску твердне при -85,5ос і зріджується при -60,3ос. Густина газоподібного сірководню при нормальних умовах становить приблизно 1,7, бо він важчий від повітря. Сірководень із повітрям, що містить від 4 до 45 % цього газу, вибухонебезпечний. На повітрі спалахує при 300oс. Розчинність в органічних речовинах значно вища, ніж у воді.
Небезпечний для вдихання, подразнює шкіру і слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльозоточіння, подразнення в носі, металевий смак в роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль в грудях. ГДК сірководню 0,008 мг/м3, у приміщеннях промислового виробництва -10 мг/м3.
Нітрил акрилової кислоти - безбарвна летка рідина, має неприємний запах. Її пари важчі від повітря, при взаємодії з ним утворює вибухонебезпечні суміші. При горінні кислота виділяє отруйні гази. Захист органів дихання й очей забезпечують промислові протигази.
Пари викликають подразнення слизової оболонки й шкіри, виникає головний біль, запаморочення, слабкість, нудота, блювота, задишка. В таких випадках потерпілого виносять на повітря, забезпечують спокій і тепло, дають подихати киснем, а також аміннітритом (на ватці протягом 15 – 30 с) із перервою 2 хв.
Синильна кислота (НСМ) - безбарвна прозора, дуже летка рідина. Пари її переважно безбарвні. Добре змішується з водою.
Викликає запаморочення, параліч дихальних шляхів. При отруєнні відчувається запах і смак мигдалю, а також металевий присмак у роті. Потім виникає відчуття пекучості в горлі, піднебіння і язик утрачають чутливість. Усе це супроводжується нудотою, блюванням, тече слина. Задишка збільшується.
Фосген - безбарвний газ, який при температурі нижче 8 °С конденсується в безбарвну рідину. Його запах нагадує прілі фрукти або сіно. Він важчий за повітря, малорозчинний у воді.
Отруйні лише пари фосгену. Перші ознаки отруєння з'являються не відразу, а після 4 - 8 годин. Виникають незначні позиви до кашлю, пече й дере в носоглотці, потім починається сильний кашель, задишка, обличчя і губи синіють. Потерпілий повинен лежати на спині з грілкою, можна давати гарячі напої й кисень, йому необхідний повний спокій.
Бензол (С6Н6) - безбарвна рідина з характерним запахом. ЇЇ пари важчі від повітря і утворюють із ним вибухонебезпечні суміші.
При вдиханні відчувається слабкість, головний біль і запаморочення, з'являється сонливість, нудота, блювота, посіпування м'язів, свербіння й почервоніння шкіри. Потерпілий може знепритомніти.
Ртуть (Нg) - єдиний метал, який при кімнатній температурі перебуває в рідкому стані. Пари ртуті дуже отруйні. Досить найменшої кількості пари ртуті, яка утворюється при кімнатній температурі при її розливі або зберіганні у відкритій посудині, щоб отруїтись. Працюючи з ртуттю, потрібно бути дуже обережним. Усі роботи з ртуттю виконувати на емальованих або залізних підносах. Дуже небезпечна ртуть, розлита на підлозі. Падаючи на підлогу, вона розбивається на велику кількість дрібних краплин, які потрапляють у щілини і можуть протягом тривалого часу отруювати повітря. Якщо ртуть розлилась на підлозі, слід негайно зібрати її пилососом або піпеткою з грушею.
Вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки при використанні агресивних хімічних речовин - невід'ємна умова стабільної роботи підприємств, установ, організацій та їх діяльності з охорони навколишнього природного середовища.
3. Н.п. Екологічна безпека при виникненні сильних фізичних і біологічних факторів
До фізичних факторів належать шум, ультразвук, інфразвук, електромагнітні випромінювання, електричні та магнітні поля, лазерне, інфрачервоне, ультрафіолетове випромінювання, іонні струми, електричні заряди, видиме світло, всі види іонізуючого випромінювання, аероіони.
До біологічних факторів належать окремі види живих або вбитих дріжджових пліснявих грибів, бацил, вірусів, інших одноклітинних організмів і продукти їх життєдіяльності (білки, амінокислоти, ферменти, антибіотики, токсини).
Крім того, до фізичних і біологічних факторів належать інші фактори техногенного походження, наявність яких в атмосферному повітрі за певних рівнів може негативно впливати на здоров'я людей та об'єкти навколишнього природного середовища.
Встановлення рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря спрямоване на поступове досягнення нормативів граничне допустимих шкідливих впливів фізичних і біологічних факторів, що визначаються для кожного джерела їх утворення з урахуванням забезпечення дотримання у даному районі санітарно-гігієнічних норм, на основі яких прийняті нормативи екологічної безпеки.
Підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та предметів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.
4. Н.п. Охорона довкілля від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами
Відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Небезпечні відходи - відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.
Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів із метою забезпечення його сталого розвитку.
До основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належить:
А) забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;
Б) зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;
В) забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;
Г) сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого, повторного чи альтернативного використання ресурсоцінних відходів;
Д) забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;
Е) організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;
Є) здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;
Ж) сприяння створенню об'єктів поводження з відходами;
З) забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері
Поводження з відходами;
Й) обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації.
З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки.
Моніторинг місць утворення, зберігання й видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.
Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способом, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).
На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення й відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.
Юридичні та фізичні особи - виробники (власники) небезпечних відходів повинні мати дозволи (ліцензії) на поводження з ними, які видаються відповідно до Закону України «Про підприємництво» спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами. У разі недотримання вимог поводження з небезпечними відходами дозволи (ліцензії) у встановленому законом порядку зупиняються на певний час або анулюються.
Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також із відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначає Закон України «Про відходи», що прийнятий Верховною Радою 3 березня 1998 року.
5. Н.п. Вимоги екологічної безпеки при використанні ядерної енергії
8 лютого 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Він встановлює пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права і обов'язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов'язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює також правові основи міжнародних зобов'язань України щодо використання ядерної енергії.
Основними принципами державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту є:
- пріоритет захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінювання;
- забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії;
- відкритість і доступність інформації, пов'язаної з використанням ядерної енергії;
-забезпечення відшкодування шкоди, зумовленої радіаційним впливом, а також соціально-економічної компенсації додаткових факторів ризику для персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання та для громадян, які проживають чи працюють у районах розташування ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;
- забезпечення заходів щодо соціально-економічної заінтересованості місцевих органів державної влади та самоврядування, на території яких розташовані ядерні установки та об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами;
- установлення відповідальності за порушення правового режиму безпеки у сфері використання ядерної енергії;
- заборона будь-якої діяльності, пов'язаної з іонізуючим випромінюванням, якщо перевага від такої діяльності менша, ніж можлива заподіяна нею шкода;
- дотримання дозових меж впливу на персонал і населення, встановлених нормами, правилами та стандартами з ядерної та радіаційної безпеки;
- встановлення найнижчих показників величини індивідуальних доз, кількості осіб, що опромінюються, ймовірності опромінення від будь-якого конкретного джерела іонізуючого випромінювання за нормами, правилами і стандартами з радіаційної безпеки з урахуванням економічних і соціальних умов держави;
- виконання міжнародних угод, розвиток міжнародного співробітництва у сфері використання ядерної енергії в мирних цілях та зміцнення міжнародного режиму безпеки та радіаційного захисту населення, тощо.
Державне регулювання безпеки використання ядерної енергії передбачає:
- встановлення нормативних критеріїв і вимог, що визначають умови використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання у державі (нормування);
- надання дозволів (ліцензій) на здійснення діяльності, пов'язаної з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання (ліцензування);
- здійснення нагляду за дотриманням нормативних вимог та умов наданих дозволів організаціями, підприємствами та особами, які використовують ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання, включаючи примусові заходи (нагляд).
Державну експертизу ядерної і радіаційної безпеки ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, проводить орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки з урахуванням інших державних експертиз, які здійснюють згідно з законодавством.
Отже, вимоги екологічної безпеки при використання ядерної енергії обумовлюють пріоритет безпеки людини та довкілля. Питання екологічної безпеки є основними принципами державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту. Мінекології України, Мінздоров'я України, органи державної виконавчої влади здійснюють державне регулювання безпеки використання ядерної енергії, що полягає у забезпеченні безпеки людини, довкілля, ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання.
6. Н.п. Вимоги екологічної безпеки до інших небезпечних видів діяльності
Підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального для них, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й палива, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.
Виробництво і експлуатація транспортних та інших пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається.
Керівники транспортних організацій та власники транспортних засобів несуть відповідальність за додержанням нормативів граничне допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту.
При проведенні фундаментальних та прикладних наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт обов'язково повинні враховуватися вимоги охорони навколишнього середовища, раціонального використання й відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Забороняється впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки.
У разі порушення встановлених вимог така діяльність припиняється уповноваженими на те державними органами, а винні особи притягуються до відповідальності.
Вимоги екологічної безпеки, встановлені для розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації об'єктів щодо обмеження негативного впливу на навколишнє природне середовище хімічних, фізичних і біологічних факторів, а також інші вимоги, передбачені законодавством України, повною мірою поширюються на військові та оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ та державної безпеки.
Вимоги екологічної безпеки повинні додержуватись також при дислокації військових частин, проведенні військових навчань, маневрів, переміщенні військ і військової техніки, крім випадків особливих ситуацій, що оголошуються відповідно до законодавства України.
Державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки щодо військових, оборонних об'єктів та військової діяльності на території України здійснюється відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншого законодавства нашої держави.
Узагальнення.
У зв’язку з різносторонню діяльністю людини предмет “Основи екологічної безпеки територій та акваторій” розглядає екологічну безпеку, як результат діяльності людей в навколишньому середовищі. На основі цього і розроблені вимоги щодо цієї діяльності. А саме:
Охорона довкілля при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів.
Вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки при використанні агресивних хімічних речовин.
Екологічна безпека при виникненні сильних фізичних і біологічних факторів.
Охорона довкілля від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.
Вимоги екологічної безпеки при використанні ядерної енергії.
Вимоги екологічної безпеки до інших небезпечних видів діяльності.
Ці питання і були розглянуті в інформаційному матеріалі.
Література для самоосвіти: 1, 2, 3, 5, 6, 8, 11, 12, 17, 18, 20
Питання для самоконтролю
1. Які екологічні вимоги щодо охорона довкілля при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів?
2. Які екологічні вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки при використанні агресивних хімічних речовин?
3. Як підтримується екологічна безпека при виникненні сильних фізичних і біологічних факторів?
4. Які заходи проводяться щодо охорона довкілля від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами?
5. Які вимоги екологічної безпеки при використанні ядерної енергії?
6. Які вимоги екологічної безпеки до інших небезпечних видів діяльності?