Тема 4. Об’єкти підвищеної екологічної небезпеки.
Питання теми та основні терміни
Види діяльності та об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Критерії екстремального забруднення навколишнього природного середовища.
Гігієнічна регламентація та державна реєстрація небезпечних факторів.
Основні терміни теми: екологічна небезпека, об'єкт, надзвичайна ситуація, аварійне забруднення навколишнього природного середовища, критерій забруднення, гігієнічна регламентація, державна реєстрація.
Інформаційні матеріали теми
Об'єкти підвищеної екологічної небезпеки
Проблемна ситуація. Знання об'єктів підвищеної екологічної небезпеки дасть можливість не тільки оцінити ризик для людей при можливих аварійних ситуаціях, а й спрогнозувати їхню дію на навколишнє природне середовище. Дослідити та спланувати найбільш ефективні заходи щодо ліквідації наслідків аварій (зруйнувань) на цих об'єктах. В екстремальних ситуаціях найбільш ефективно захистити людей та їхні помешкання.
1. Н.п. Види діяльності та об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
Відповідно до Закону України “Про екологічну експертизу” Кабінет Міністрів України затвердив розроблений Міністерством екології та природних ресурсів і Міністерством охорони здоров'я перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку і для яких здійснення державної експертизи є обов'язковим.
До переліку внесено:
1. Атомна енергетика і атомна промисловість (у тому числі видобування і збагачення руди, виготовлення тепловиділяючих елементів для атомних електростанцій, регенерація відпрацьованого ядерного палива, зберігання чи утилізація радіоактивних відходів).
2. Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво.
3. Збір, обробка, зберігання, поховання, знешкодження й утилізація всіх видів промислових і побутових відходів.
4. Видобування нафти, нафтохімія й нафтопереробка (включаючи всі види продуктопроводів).
5. Добування й переробка природного газу, будівництво газосховищ.
6. Хімічна промисловість (включаючи виробництво засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив), текстильне виробництво (із фарбуванням тканин і обробкою їх іншими хімічними засобами).
7. Металургія (чорна й кольорова).
8. Вугільна, гірничодобувна промисловість, видобування й переробка торфу, сапропелю.
9. Виробництво, зберігання, утилізація й знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин і ракетного палива.
10. Виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива.
11. Промисловість будівельних матеріалів (виробництво цементу, асфальтобетону, азбесту, скла).
12. Целюлозно-паперова промисловість.
13. Деревообробна промисловість (хімічна переробка деревини, виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит та інше з використанням синтетичних смол, консервування деревини просочуванням).
14. Машинобудування і металообробка (із литтям із чавуну, сталі, кольорових металів та хімічною обробкою).
15. Будівництво гідроенергетичних та гідротехнічних споруд і меліоративних систем, включаючи водосховища та шламонакопичувачі.
16. Будівництво аеропортів, залізничних вузлів і вокзалів, річкових і морських портів, залізничних і автомобільних магістралей, метрополітенів.
17. Тваринництво (тваринницькі комплекси продуктивністю більш як 5000 голів і птахофабрики).
18. Виробництво харчових продуктів (м'ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи, спиртозаводи).
19. Обробка продуктів і переробка відходів тваринного походження (переробка шкіри, виготовлення клею і технічного желатину, утильзаводи).
20. Будівництво каналізаційних систем і очисних споруд.
21. Будівництво водозаборів поверхневих і підземних вод для централізованих систем водопостачання населених пунктів, водозабезпечення меліоративних систем, окремих промислових підприємств.
До даного переліку можуть бути віднесені й інші окремі об'єкти, будівництво й експлуатація яких можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, які у кожному конкретному випадку визначаються Мінекобезпеки або його органами на місцях.
2. Н.п. Критерії екстремального забруднення навколишнього природного середовища
Критичний рівень забруднення природних ресурсів при якому наступає порушення нормальних умов життя людей та їх діяльності на об'єктах або територіях визначається критеріями екстремального забруднення навколишнього природного середовища. В результаті екстремального високого рівня забруднення виникає особливий стан довкілля, який характеризується як надзвичайна ситуація та аварійне забруднення навколишнього середовища.
Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинені промисловою чи транспортною аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, завдати значної шкоди навколишньому середовищу.
Аварійним забрудненням навколишнього середовища є забруднення, яке виникло внаслідок порушення технологічного процесу виробництва або внаслідок пошкодження споруд та устаткування природними явищами і яке пов'язане з екстремально високим рівнем забруднення природного середовища.
Критеріями екстремально високого рівня є:
Для атмосферного повітря:
- вміст однієї чи декількох забруднюючих речовин, який перевищує граничнодопустиму максимальну разову концентрацію (ГДК) в приземному шарі атмосферного повітря:
- в 20-29 разів при збереженні цього рівня концентрації протягом 2 діб;
- в 30-40 разів при збереженні цього рівня концентрації протягом 8 і більше годин;
- в 50 і більше разів незалежно від часу утримання концентрації.
Для поверхневих, підземних і морських вод:
- перевищення максимального разового вмісту однієї або декількох речовин, що нормуються в 50 і більше разів, поява запаху води інтенсивністю більше 4 балів, покриття водної поверхні плівкою більше третини оглядової площі, або 2-х і більше кв. Км, вмістом кисню 2 і менше мг/л;
- зменшення водності поверхневих джерел в 2 рази і більше, біологічний вміст пестицидів в концентраціях 50 і більше ГДК по санітарно-токсикологічних критеріях або 10 і більше ГДК по діотоксичних критеріях;
- вміст забруднюючих речовин техногенного походження в концентраціях 50 і більше ГДК;
- забруднення земної поверхні промисловими стічними водами, нафтопродуктами та іншими шкідливими речовинами;
- втрата родючості ґрунтів у зв'язку з стихійним лихом.
Для тваринного й рослинного світу:
- масова загибель (захворювання) риби і інших водних організмів і рослин, відхилення від нормального розвитку ікри, личинок і молоді риб, зменшення і втрата місць нагулу, нересту, шляхів міграції;
- масова загибель або захворювання тварин, в тому числі диких, якщо рівень їх загибелі або захворювання перевищують середньостатистичні дані в 3 і більше разів;
- масова загибель рослинності, в тому числі лісових масивів і сільськогосподарських рослин (опіків, усихання і таке інше);
- загибель або пошкодження до ступеня припинення росту чи життєдіяльності об'єктів природно-заповідного фонду.
Критерії екстремально високого рівня забруднення атмосферного повітря, поверхневих підземних і морських вод, ґрунтів, рослинного і тваринного світу затверджується органам державної виконавчої влади за поданням спеціально уповноважених органів.
Усунення негативних проявів надзвичайних ситуацій та аварійних забруднень навколишнього природного середовища відбувається в порядку передбаченому Національною системою екологічної безпеки, запобігання й реагування на аварії, катастрофи інші надзвичайні ситуації. Відповідні підрозділи державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій забезпечують координацію роботи органів виконавчої влади пов'язану з безпекою та захистом населення й територій.
3. Н.п. Гігієнічна регламентація та державна реєстрація небезпечних факторів
Гігієнічна регламентація - це розроблення на підставі сучасних даних науково обґрунтованих гігієнічних нормативів (регламентів), що гарантують безпеку та нешкідливість для людини небезпечних факторів навколишнього (у тому числі виробничого) середовища, і дотримання яких забезпечує оптимальні чи допустимі умови життєдіяльності.
Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний фактор фізичного, хімічного, біологічного походження: речовина, матеріал або продукт, що впливає чи за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини. В останньому випадку небезпечний фактор розцінюється як потенційно небезпечний.
Гігієнічна регламентація здійснюється з метою обмеження інтенсивності або тривалості дії небезпечних факторів шляхом встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров'я людини.
Гігієнічний регламент - це кількісний показник, який характеризує оптимальний чи допустимий рівень фізичних, хімічних, біологічних факторів навколишнього та виробничого середовища.
Гігієнічні регламенти небезпечних факторів затверджуються головним державним санітарним лікарем України, є обов'язковим для виконання всіма юридичними та фізичними особами і включаються до державних і відомчих нормативних документів.
Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується Комітетом із питань гігієнічного регламентування Міністерства охорони здоров'я (далі -Комітет).
Гігієнічні регламенти розробляються та встановлюються як для окремих небезпечних факторів, так і для їх сукупності відповідно до вимог, що затверджуються Міністерством охорони здоров'я.
Гігієнічні регламенти встановлюються на такі небезпечні фактори:
Хімічні речовини, що застосовуються у виробництві та побуті, полімери, полімерні композиції, фізичні й біологічні фактори, радіоактивні речовини та радіаційні фактори, важкість та напруженість праці.
Гігієнічна регламентація небезпечних факторів здійснюється згідно з поточними та перспективними програмами, що розробляються та уточнюються Комітетом щорічно. Формування програм на наступний рік завершуються до 1 грудня поточного року із затвердженням їх головою Комітету.
Заявки на розроблення гігієнічних регламентів можуть бути подані Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я, а також іншими органами державного управління, організаціями, установами і підприємствами незалежно від їх підпорядкування та форм власності (замовниками).
З метою профілактики шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людини та навколишнє середовище запроваджено Державний реєстр небезпечних факторів.
Комітет реєструє небезпечні фактори хімічного та біологічного походження. У реєстр включаються небезпечні хімічні речовини і біологічні фактори, наводяться дані про їх призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію, ступінь небезпеки для здоров'я людини, характер поведінки у навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти застосування тощо.
Реєструються всі індивідуальні хімічні та біологічні речовини (сполуки), в тому числі ті, що входять до складу сумішевої продукції, які виробляються та застосовуються на території України, а також ті, що ввозяться із-за кордону.
Державній реєстрації підлягають також небезпечні фактори фізичного походження, радіоактивні речовини, радіаційні фактори тощо.
Державній реєстрації не підлягає сумішева продукція, яка повинна проходити санітарно-гігієнічну експертизу відповідно до положень про державну санітарно-гігієнічну експертизу проектів нормативної документації та про порядок видачі гігієнічного висновку на продукцію в органах, установах та закладах державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджуваних Міністерством охорони здоров'я, і продукція, яка реєструється Фармакологічним комітетом Міністерства охорони здоров'я та Укрдержхімкомісією.
Державна реєстрація небезпечних факторів є неодмінною умовою видачі дозволу на імпорт, застосування й організацію виробництва продукції, на реєстрацію засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив, на внесення небезпечних факторів до нормативної (ДСТУ, ТУ тощо) та проектної документації, а також умовою видачі гігієнічного висновку в органах, установах та закладах державної санітарно-епідеміологічної служби.
Реєстрація хімічних та біологічних речовин (сполук) проводиться Комітетом за поданням міністерств, відомств, організацій, установ, підприємств, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, інших юридичних осіб, які відповідають за випуск чи імпорт конкретної речовини (сполуки).
Процес державної реєстрації небезпечного фактора включає приймання заявки на реєстрацію, ухвалення рішення про реєстрацію і видачу сертифіката (свідоцтва) встановленого зразка.
Гігієнічна регламентація та державна реєстрація небезпечних факторів забезпечує розроблення та впровадження у виробництво нормативів, що гарантують безпеку та нешкідливість для людини навколишнього середовища та виробничих процесів.
Узагальнення.
Створена в державі система екологічної безпеки направлена, насамперед, на забезпечення безпечної роботи потенційно небезпечних оєктів, дослідження їх, профілактику можливих екологічних надзвичайних ситуацій. Тому, дуже важливо знати питання, які розглянуті в лекції. А саме: види діяльності та об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку; критерії екстремального забруднення навколишнього природного середовища; гігієнічна регламентація та державна реєстрація небезпечних факторів.
Література для самоосвіти: 1, 2, 3, 5, 6, 11, 12, 17, 18, 20
Питання для самоконтролю
1. Дати характеристику переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
2. Що називається надзвичайною ситуацією і як характеризує її критерій екстремального забруднення навколишнього природного середовища.
3. Дати характеристику критерію екстремального високого рівня забруднення навколишнього середовища.
4. Дати визначення гігієнічної регламентації, із якою метою вона здійснюється?
5. Що забезпечує гігієнічна регламентація та державна реєстрація небезпечних факторів.
• Одержання та початок виконання індивідуальної контрольної роботи