3. Залежно від розмірів охопленої моніторингом території:

 глобальний моніторинг - оцінює стан біосфери й параметри атмосфери, гідросфери та геосфери в цілому, здійснюється на основі міжнародного співробітництва;

 національний - діє в межах однієї держави;

 регіональний моніторинг - виявлен­ня джерел забруднення природного середовища та встановлення шляхів міграції забруд­нюючих речовин у межах адміністративно-тери­торіальних одиниць, на територіях адміністративних і природних регіо­нів;

 локальний моніторинг - передбачає фіксування зміни якості середовища на території окремих об'єктів (підприємств, населених пунктів, ділянок, ландшафтів);

 

4. Залежно від методів, які використовують для ви значення стану навколишнього середовища, та об'єктів спостереження:

 фізичний (геліофізичний, гравіметричний, магнітометричний, йоносферний, метеорологічний, гідрологічний, сейсмологічний, радіометричний та ін.);

 хімічний (гідрохімічний, біогеохімічний та ін.);

 геоморфологічний (геодезичний, ерозійний та ін.);

 біологічний (ботанічний, зоологічний, мікробіологічний тощо);

 ґрунтовий;

 гео(еко)системний;

 аерокосмічний.

 

Особливу різновидність моніторингу представляє біоіндикація, або біомоніторинг.

Найбільш певні та повноцінні результати дає комплексний підхід до оцінки стану навколишнього середовища, який поєднує різні методи моніторингу.

У цілому моніторинг дає фактичні дані, що необхідні для розробки математичних моделей, які дозволяють на основі комп'ютерної техніки робити узагальнення та порівняння, розроблювати прогнози і оперативно використовувати заходи запобігання деградаційним процесам, що намітилися. На глобальному рівні ці прогнози виконують такі організації, як «Римський клуб», створений у 1968 роціа.Печчеї та «Всесвітня вахта», що існує з 1984 року та очолюється Л.Брауном.

Нерідко результати моніторингу оформлюють у вигляді екологічних карт.

 

З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створена система державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Для цього існує така законодавча база:

 Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.8 (1992 р.);

 Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища від 23.09.1993 р.;

 Постанова Кабміну №785.

Порядок здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України. Координація та узагальнення результатів моніторингових досліджень покладається на Національну академію наук України та Міністерство екології та природних ресурсів України.

Державний моніторинг навколишнього середовища в Україні здійсню­ють:

 Міністерство екології та природних ресурсів;

 Національне космічне агентство;

 Міністерство охо­рони здоров'я;

 Міністерство агропрому;

 Державний комітет лісового господарст­ва;

 інші центральні органи виконавчої влади України та їх органи на місцях.