Словник

Абстрагування – операція мислення, яка засновується на відокремлені від несуттєвих ознак предметів, явищ та виділення в них основного, головного.

Абстрактне мислення – це мислення яке здійснюється на основі абстрактних понять, які образно не уявляються.

Аглютинація –форма синтезування образу, яка являє собою комбінацію, злиття окремих елементів або частин декількох предметів до одного образу

Адаптація - підвищення або зниження чутливості аналізаторів в наслідок безперервного або тривалого впливу подразників.

Активна (довільна) уява – створення нових образів за допомогою вольових зусиль.

Активне мовлення – процес сприймання мовлення іншої людини.

Активність - здатність людини , яка полягає у подоланні зовнішніх та внутрішніх обмежень у виробництві, у суспільно-значущих перетвореннях, у привласненні багатств, засвоєнні духовної культури (наполегливість, цілеспрямованість, зосередженість уваги).

Акцентуація характеру - це надмірне підсилення окремих рис характеру, при якому спостерігаються відхилення в психології та поведінці людини, що не виходять за межі норми, але знаходяться на межі патології.

Акцентування – спосіб створення образу, який полягає у тому, що у створюваному образі яка-небудь частина, деталь вирізняється або особливо підкреслюється

Аналіз – операція мислення, яка полягає у розчленуванні предмету, у думках або практично, на складові його елементи з наступним їх порівнянням.

Аналіз результатів діяльності – метод опосередкованого вивчення психологічних явищ за практичними результатами і предметами праці, в яких втілюються творчі зусилля і здібності людей.

Аналізатори - це органи тваринного, в тому числі й людського, організму, які аналізують навколишню дійсність і виокремлюють у ній ті чи інші різновиди енергії.

Анкетування – це метод для отримання первинної соціально-психологічної інформації на основі вербальної (словесної) комунікації, який являє собою опитувальний лист для отримання відповідей на заздалегідь визначену систему питань та призначений для отримання такої інформації про суб’єкт, яка не має безпосереднього відношення до його особистісних рис та особливостей.

Апперцепція - залежність сприймання від попереднього досвіду людини. В сприйманні одного й того ж предмету різними людьми бувають відмінності в залежності від мети, установки, психічного стану кожного з них.

Астенічні почуття - ті, що пригнічують людину, послабляють її активність, демобілізують.

Афект – це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною такою мірою, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки.

Безумовний рефлекс – вроджена, спадково закріплена форма реагування на біологічно значущі впливи зовнішнього світу або на зміни внутрішнього середовища організму.

Великі групи – це спільноти людей, які існують в масштабах суспільства (країни) і засновуються на різного типу соціальних зв’язка, які не передбачають обов’язкових особистих контактів.

Верхній поріг відчуттів - максимальна величина подразника, більше якої це подразнення перестає відчуватися.

Взаємовплив – процес взаємного впливу людей одне на одного, який породжує їх спільні взаємини і зв’язки.

Вибірковість сприймання - здатність людини сприймати лише ті предмети, які являють для неї найбільший інтерес. Вона залежить від інтересів, установок і потреб особистості.

Вибірковість уваги - це здатність зосереджуватись на найбільш важливих предметах.

Виразність мовлення пов’язана з його емоційною насиченістю. За своєю виразністю воно може бути яскравим, енергійним, млявим, блідим.

Високорозвинені групи – це групи, що склалися давно і які відрізняються наявністю єдності цілей і загальних інтересів, стійкою системою взаємин, згуртованості тощо.

Витримка – уміння гальмувати дії, почуття, думки, які заважають здійсненню прийнятого рішення.

Відволікання - є наслідком відсутності вольового зусилля та інтересу до об’єкта чи діяльності.

Відповідальність – якість, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею моральних вимог.

Відтворення – це активізація закріпленого раніше змісту психіки.

Відчуття - це психічний пізнавальний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів та явищ матеріального світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливові подразників на органи чуття.

Внутрішнє мовлення - фаза планування у практичній і теоретичній діяльності, здійснення плану.

Воля – свідоме регулювання людиною своєю поведінкою, діяльністю, спілкуванням, яке пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це здатність людини, яка виявляється у самодетермінації та саморегуляції поведінкою і психічних явищ.

Впливовість мовлення полягає в його впливові на думки, почуття, волю інших людей, на їх переконання та поведінку.

Гальмування – активний процес, в результаті якого збудження нейрона припиняється або ускладнюється його виникнення.

Галюцинації - сприймання, що виникає без наявності реального об’єкту (привиди, уявні голови, звуки, запахи тощо).

Генетична пам’ять – це пам’ять, в якій інформація зберігається у генотипі, передається та відтворюється у спадковості.

Геніальність - вищий рівень розвитку здібностей - і загальних, інтелектуальних та спеціальних. Про її наявність можна говорити лише при досягненні особистістю таких результатів творчої діяльності, які складають епоху в житті суспільства, в розвитку культури.

Гіперболізація – форма створення образів, яка характеризується не тільки збільшенням або зменшенням предмету (велетень - великий як скеля, хлопчик-мізинчик), але й зміною кількості частин предмета та їх зміщенням

Гіперстезія – це підвищення сприйнятливості до звичних зовнішніх подразників.

Гіпостезія - виражається у зниженні сприйнятливості до зовнішніх стимулів і пов’язаний з розумовою перевтомою. Оточуючий світ стає тьмяним, невизначеним, втрачає конкретність.

Гра – вид діяльності в умовних ситуаціях, спрямований на засвоєння суспільного досвіду.

Група - це людська спільнота, що виділяється на підставі певної ознаки, наприклад, соціальної належності, наявності та характеру, спільної діяльності, особливостей організації тощо. Серед таких груп можна виділити великі і малі.

Динамічний стереотип – система закріплених тимчасових зв’язків (умовних рефлексів), яка утворюється у відповідь на систему умовних подразників, що постійно повторюються, і яка дозволяє виконувати певні дії без значного напруження свідомості.

Дискурсивне мислення – мислення, яке опосередковане логікою міркувань, а не сприймання, розгорнуте у часі.

Дисциплінованість – свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам, встановленому порядку.

Диференціальний поріг відчуттів - це мінімальна різниця в інтенсивності двох однорідних подразників, яку людина здатна відчувати

Діалогічне мовлення – це розмова, в якій приймають участь не менше двох співрозмовників.

Дія – називаються рухи, які спрямовані на предмет і передбачають певну мету.

Діяльність – це специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання та творче перероблення оточуючого світу, самої себе та умови свого існування.

Довготривала пам’ять - пам’ять, яка здатна зберігати інформацію протягом необмеженого терміну.

Довільна увага – це увага, яка виникає в результаті свідомих зусиль людини, спрямованих на найкраще виконання тієї чи іншої діяльності.

Експеримент – метод, який передбачає активне втручання дослідника в діяльність досліджуваного з метою створення найкращих умов для вивчення конкретних психологічних явищ.

Екстероцептивні відчуття – це відчуття, які виникають під впливом зовнішніх стимулів на рецептори, які розташовані на поверхні тіла

Екстраверсія - особливості людини, що виражаються у переважній спрямованості активності особистості на зовнішній світ предметів, речей, людей.

Емоції - це безпосередня форма вираження почуттів.

Емоційна пам’ять - це пам’ять на переживання.

Естетичні почуття - це почуття, які виникають у людини в зв’язку із задоволенням або незадоволенням її естетичних потреб.

Забування виражається у неможливості згадати або у помилковому упізнаванні та відтворенні. Забування виявляється у схематизації матеріалу, відкиданню окремих частин його (іноді суттєвих), зведення нових уявлень до звичних старих уявлень.

Задатки – вроджені анатомо-фізіологічні особливості організму, які полегшують розвиток здібностей.

Запам’ятовування - процес пам’яті, в результаті якого відбувається закріплення нового шляхом пов’язування його з набутим раніш.

Збереження – утримання в пам’яті отриманих знань протягом відносно тривалого проміжку часу.

Збудження – процес визволення власної енергії нейроном у відповідь на подразнення, що призводить до генералізації потенціалів дії і розповсюдженню імпульсної активності в нервовій системі.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності в володінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Змістовність мовлення визначається кількістю виражених в ньому думок, почуттів і прагнень, їх значущістю і відповідністю дійсності.

Зобов’язаність – уміння добровільно взяти на себе обов’язки і виконати їх;

Зовнішнє мовлення - видиме, почуте, виголошене (усне чи писемне).

Зрозумілість мовлення досягається синтаксично правильною побудовою речень, а також застосуванням в відповідних місцях пауз або виділення слів за допомогою логічного наголосу

Іконічна пам’ять - пов’язана з утриманням точної та повної картини тільки-но сприйнятого органами чуттів, без будь-якої переробки отриманої інформації.

Ілюзії - помилкове сприймання реальних речей або явищ.

Індивід - має подвійне значення: по-перше, воно повністю еквівалентно поняттю "людина", тобто використовується для позначення одиничної природної істоти, представника виду homo sapiens, який є продуктом філогенетичного та онтогенетичного розвитку; по-друге, ним позначається окремий представник людської спільноти, соціальна істота, що вийшла за межи своєї біологічної обмеженості, яка здатна використовувати знаряддя, знаки, а через них опановувати власною поведінкою і психічним життям.

Індивідуальність – це поняття містить в собі лише ті індивідуальні та особистісні властивості людини, таке їх поєднання, яке дану людину відрізняє від інших людей. Індивідуальність виявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, переважаючих інтересах, в якостях пізнавальних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, уяви тощо), в здібностях, індивідуальному стилі діяльності.

Індукція нервових процесів – взаємовплив процесів збудження та гальмування одне на одне.

Ініціативність – уміння працювати творчо.

Інтелектуальні почуття - – почуття, які пов’язані з пізнавальною діяльністю людини. Вони виникають в процесі навчальної та наукової праці, а також творчої діяльності в різних видах мистецтва, науки і техніки.

Інтенсивність відчуттів - кількісна характеристика ступеня яскравості, виразності відображення людиною властивостей предметів і явищ і визначається силою діючого подразника та функціональним станом рецептора.

Інтенсивність уваги - характеризується відносно більшою витратою нервової енергії на виконання даного виду діяльності, в зв’язку з чим психічні процеси, що приймають участь в цій діяльності, відбуваються з більшою ясністю, чіткістю і швидкістю, характеризує ефективність сприймання, мислення і пам’яті в цілому.

Інтеракція полягає в обміні діями поміж сторонами, що спілкуються, тобто в організації міжособистісної взаємодії.

Інтереси – це мотиви особистості, що виражають її спеціальну спрямованість на пізнання певних явищ оточуючого життя та визначають разом з тим її більш чи менш постійну схильність до певних видів діяльності.

Інтероцептивні відчуття – це відчуття, що мають рецептори, розташовані на внутрішніх органах і тканинах тіла, і сигналізують про те, що відбувається в організмі (відчуття голоду, спраги, болю тощо);

Інтроверсія - особливості людини, що виражаються у переважній спрямованості активності особистості усередину (на явища власного суб’єктивного світу, на свої переживання та думки).

Інтуїтивне мислення - мислення на підставі безпосереднього чуттєвого сприймання і безпосереднього відображення впливів предметів і явищ об’єктивного світу.

Колектив - різновид соціальної спільноти та сукупність індивідів, які певним чином взаємодіють одне з одним, усвідомлюють свою приналежність до даної спільноти та визнаються його членами з точки зору інших.

Комунікація полягає в обміні інформацією між партнерами по спілкуванню, передаванні та сприйнятті знань, ідей, думок, почуттів.

Конкретизація - операція, протилежна узагальненню, яка виявляється, наприклад, у тому, що із загального визначення - поняття - виводиться судження про приналежність одиничних речей та явищ до певного класу.

Константність сприймання - це постійність у сприйманні, яке обумовлюється знанням фізичних властивостей предмета, а також тим, що предмет сприймається в колі інших відомих предметів

Контраст - явище контрасту полягає в тому, що слабкі подразники підвищують чутливість до інших одночасно діючих подразників, а сильні зменшують цю чутливість.

Концентрованість уваги - це здатність людини зосереджуватись на головному в її діяльності, відволікаючись від всього того, що в дану мить знаходиться за межами задачі, яку вона розв’язує.

Короткочасна пам’ять - являє собою спосіб зберігання інформації протягом короткого проміжку часу.

Лабораторні групи – це групи, які створюються в інтересах їх наукового вивчення.

Людина – представник певно визначеного біологічного виду (виду живих істот),який відрізняється від інших тварин конкретними специфічними властивостями та рівнем фізіологічно і психологічного розвитку, який має свідомість, здатність міркувати, говорити й приймати рішення, контролювати свої дії, вчинки, емоції й почуття.

Малі групи – це невеликі за складом спільноти, члени яких об’єднані єдиною метою своєї діяльності і знаходяться в безпосередньому особистому контакті (спілкуванні), що є підставою для виникнення групи як цілого.

Меланхолік – тип темпераменту. Меланхоліка вирізняють стриманість в рухах, коливання і обережність в рішеннях. Його реакція часто не відповідає силі подразника, особливо активне у нього зовнішнє гальмування. Йому важко тривалий час на чомусь зосереджуватись. Сильні впливи часто викликають у меланхоліка тривалу гальмівну реакцію. За нормальних умов життя меланхолік – людина глибока, стримана. За несприятливих умов, меланхолік може перетворитися в замкнену, боязливу, тривожну людину.

Методи це ті прийоми та засоби, за допомогою яких ученні отримують вірогідні відомості, що використовуються надалі для побудови наукових теорій та вироблення практичних рекомендацій.

Мимовільна увага – це увага, яка викликається зовнішніми причинами – тими чи іншими особливостями об’єктів, що впливають на людину в даний момент, і не вимагає докладання вольових зусиль для її підтримання.

Мислення - це психічний пізнавальний процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях.

Мікрогрупи – це групи, які виникають всередині малих груп і відрізняються особливою близькістю взаємин між їх членами.

Мова - засіб спілкування людей одне з одним.

Мовлення - процес практичного застосування людиною мови з метою спілкування з іншими людьми.

Мозок – центральна ділянка нервової системи тварин і людини, яка забезпечує найбільш досконалі форми регуляції всіх функцій організму, його взаємовплив з середовищем, вищу нервову діяльність, а у людини й вищі психічні функції.

Монологічне мовлення - мовлення однієї людини (лекція, доповідь, повідомлення).

Моральні почуття - почуття, в яких відображається ставлення людини до вимог суспільної моралі.

Мотиви – це внутрішні спонукуючи сили людини, які змушують її займатися тією чи іншою діяльністю.

Мрія – це образ бажаного майбутнього.

Навчання – це процес систематичного опанування знаннями, навичками та уміннями, необхідними для виконання трудової діяльності.

Наочно-дійове мислення – це вид мислення, який передбачає безпосереднє включення до практичної діяльності.

Наочно-образне мислення – це мислення, яке здійснюється на основі образів, уявлень про те, що раніше сприймала людина.

Наполегливість – уміння людини мобілізувати свої можливості для тривалого подолання труднощів.

Настрій - це слабо виражені емоційні переживання, які вирізняються значною тривалістю і слабким усвідомленням причин і факторів, що їх викликають

Навички – це злитий ланцюг закріплених в повторі операцій

Нейрон (нервова клітина) – основна структурна та функцій на одиниця нервової системи.

Нервова система – сукупність нервових утворень в організмі людини і хребетних тварин.

Нереферентні групи – це групи, до яких люди реально включені і працюють.

Несвідоме – це форма відображення дійсності, під час якого людиною не усвідомлюються його джерела, а реальність, що відображується, зливається з переживаннями.

Неформальні групи –це спільність людей, яка виникла нерегульованим шляхом, стихійно на підставі спільності інтересів її членів, симпатій, єдності поглядів і переконань чи з інших мотивів.

Нижній поріг відчуттів - мінімальна величина подразника, який спричинює ледве помітне відчуття.

Об’єм уваги - характеризується кількістю об’єктів або їх елементів, які можуть одночасно сприйматися з однаковою мірою ясності і чіткості в дану мить (у дорослої людини від 4 до 6 об’єктів, у дитини не більше 2-3).

Обдарованість - поєднання різних високорозвинених здібностей, що обумовлюють діапазон інтелектуальних можливостей людини, рівень та своєрідність діяльності та спілкування

Образна пам’ять виявляється в запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв’язків і відносин між ними.

Оперативна пам’ять – це пам’ять, яка розрахована на зберігання інформації протягом певного, раніш визначеного, терміну, у діапазоні від декількох секунд до декількох днів.

Опитування – метод, який передбачає відповіді досліджуваних на конкретні питання дослідника.

Органи чуття - це ті механізми, за допомогою яких інформація про оточуюче нас середовище надходить до кори головного мозку. За допомогою відчуттів відображаються основні зовнішні ознаки предметів і явищ (колір, особливості поверхні предметів, звук, смак тощо) і стан внутрішніх органів.

Осмисленість сприймання - демонструє, що предмети, які сприймаються людиною, має для неї певний життєвий смисл. Вони можуть бути корисними або шкідливими, бажаними або небажаними.

Особистість - це людина, що взята в системі таких її психологічних характеристик, які соціально обумовлені, виявляються в суспільних за природою зв’язках та взаєминах, є сталими, визначають моральні вчинки людини, мають суттєве значення для неї самої та оточуючих.

Пам’ять – психічний пізнавальний процес, який полягає у запам’ятовуванні, збереженні і наступному відтворені людиною її попереднього досвіду.

Пасивна (мимовільна) уява – це така уява, коли створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події.

Пасивне мовлення - коли людині доводиться не розмовляти (і не писати), а лише слухати. Пасивне мовлення включає сприймання та розуміння мови іншого.

Переключення уваги - можливість більш-менш легкого та досить швидкого переходу від одного виду діяльності до іншого.

Периферична нервова система – нервові волокна, нервові вузли, чутливі нервові закінчення, що поєднують рецептори, м’язи зі спинним і головним мозком.

Перцепція - це процес сприймання та пізнання людьми одне одного з наступним налагоджуванням на цій підставі певних міжособистісних відносин.

Письмове мовлення - це різновид монологічного мовлення, але воно здійснюється як писання та читання написаного у вигляді письмових знаків (слів).

Післядовільна увага –настає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги.

Пластичність - особливості людини гнучко та легко пристосуватися до нових умов.

Поведінка – зовнішні прояви психічної діяльності.

Подразливість – це здатність внутрішньоклітинних утворень, клітин, тканин та органів тіла реагувати зміною структур і функцій на впливи факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

 

Поняття – це відображення в свідомості людини загальних і суттєвих властивостей предмета чи явища.

Порівняння – операція мисленні, за допомогою якої пізнаються схожі та відмінні ознаки і властивості об’єкта.

Послідовні образи - це продовження відчуття, коли дія подразника вже припинилася.

Почуття це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції – радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ.

Предметність сприймання - здатність людини відображати оточуючу дійсність як вплив конкретних її предметів, що належать до певного класу явищ. При цьому мозок чітко розрізняє предмет, он і контур їх сприймання.

Принциповість – дотримання певної ідеї у переконаннях і послідовне проведення цієї ідеї в поведінці.

Пристрасть - це сильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті.

Продуктивна (творча) уява – уява, яка включається у творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи.

Пропріоцептивні відчуття – це відчуття, рецептори яких розташовані у м’язах та сухожиллях, за їх допомогою мозок отримує інформацію про рухи та положення різних частин тіла.

Просторова локалізація - відтворення у відчуттях місцезнаходження діючого подразника.

Психіка – це властивість головного мозку, яка забезпечує людині та тваринам здатність відображати впливи предметів та явищ реального світу.

Психічні властивості - це найбільш стійкі особливості особистості, які постійно виявляються, забезпечують певний якісно-кількісний рівень поведінки та діяльності, типові для даної людини. До психічних властивостей належать спрямованість, темперамент, характер, здібності.

Психічні процеси – це психічні явища, які забезпечують початкове відображення і усвідомлення людиною впливів оточуючої дійсності. Як правило, вони мають чіткий початок, визначений перебіг і яскраво виражене закінчення. Психічні процеси поділяються на: пізнавальні (відчуття, сприймання, увага, пам’ять, мислення, уява, мовлення, емоційні і вольові.

Психічні стани – це визначений рівень працездатності і якості функціонування психіки людини, який характерний для неї кожної миті часу. До них належать активність, пасивність, бадьорість, втома, апатія та інші.

Психічні утворення – це психічні явища, які формуються в процесі набуття людиною життєвого і професійного досвіду, до змісту яких включене й особливе поєднання знань, навичок та умінь.

Психологія - це наука про закономірності виникнення, розвитку, прояву психіки і свідомості людини.

Реактивність - - особливість людина, яка пов’язана з силою емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразнення (критичне зауваження, різкий тон).

Реальні групи –об’єднання людей на ґрунті реальних стосунків – ділових чи особистісних.

Репродуктивна (відтворююча) уява –уява, яка включається в процес засвоєння того, що вже створили й описали інші люди.

Ретельність – старанність, виконання в зазначений термін доручень і своїх обов’язків.

Референтна група – це реально існуюча чи уявна група, норми та цінності якої є взірцем для особистості, і за ними вона формує свої життєві ідеали, звіряє дії та вчинки.

Ригідність – особливість людини мляво, інертно, нечутливо поводити себе в змінних умовах.

Рішучість – уміння приймати і застосовувати у житті швидкі, обґрунтуванні і тверді рішення.

Розподіл уваги - це можливість людини утримувати в свідомості одночасно декілька різнорідних об’єктів або ж виконувати складну діяльність, яка складається з багатьох одночасних операцій.

Розсіяність - це неспроможність людини зосередитися на певному об’єкті на протязі тривалого часу.

Рухова пам’ять – ця пам’ять являє собою запам’ятовування та збереження, а, за необхідності, і відтворення з достатньою точністю різноманітних складних рухів.

Самовитримка – уміння контролювати чуттєвий бік своєї психіки і підкоряти свою поведінку розв’язанню свідомо визначених завдань.

Сангвінік - зазвичай знаходиться у припіднятому настрої, вирізняється швидким і ефективним мисленням. Він активно і легко пристосовується до нових умов, швидко наближується з людьми, товариський.

Почуття у сангвініка легко виникають і змінюються. Його міміка багата, жвава, виразна. За відсутністю серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності у сангвініка формується поверхневість і непостійність

Свідомість – вищий етап розвитку психіки і продукт суспільно-історичного розвитку, результат праці.

Світогляд особистості - це система переконань, наукових поглядів на природу, суспільство, людські взаємини, що стали внутрішнім досягненням і склалися у свідомості у вигляді певних життєвих цілей та інтересів, ставлень, позицій.

Сензетивність - особливість людини, що виявляється у виникненні чутливості (психічної реакції на зовнішній подразник найменшої сили і у швидкості виникнення цієї реакції).

Сенсибілізація - підвищення чутливості аналізаторів в зв’язку з підвищенням збудження кори головного мозку під впливом одночасної діяльності інших аналізаторів.

Сила волі – міра необхідного вольового зусилля для досягнення мети.

Синестезія – це коли під дією одного подразника можуть виникнути відчуття, характерні для іншого.

Синтез - це розумова операція, яка дозволяє в єдиному аналітико-синтетичному процесі мислення переходити від частин до цілого.

Словесно-логічна пам’ять – це думки, поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в їх істотних зв’язках і відносинах, у загальних властивостях.

Сміливість – уміння подолати страх та йти на виправданий ризик заради досягнення мети, не зважаючи на небезпеку для власного добробуту.

Соціальні групи – стійкі спільності з певною кількістю людей, які включені до типових для них видів діяльності і пов’язані між собою системою налагоджених стосунків, що регулюються спільними інтересами, цінностями і нормами.

Соціально-психологічні явища і процеси – це психологічні феномени, які обумовлені взаємодією, спілкуванням і взаємовпливом людей одне на одного та їх належністю до певних соціальних спільнот.

Соціально-психологічний клімат колективу відображує характер взаємин між людьми, домінуючий тон суспільного настрою в колективі, який пов’язаний задоволенням умовами життєдіяльності, стилем та рівнем керування та іншими факторами.

Соціометрія - метод психологічного дослідження міжособистісних взаємин в групі з метою визначення структури стосунків та психологічної сумісності, який ефективно використовується в психодіагностиці для вивчення соціально-психологічного клімату в трудових та навчальних колективах.

Співвідношення активності і реактивності визначає, від чого більшою мірою залежить діяльність людини: від випадкових зовнішніх та внутрішніх обставин (настрою, випадкових подій) або від цілей, намірів, переконань

Спілкування – це взаємодія двох або більше людей, яка полягає в обміні між ними інформацією пізнавального або афективно-оціночного (тобто емоційно-оціночного) характеру.

Спостереження – метод, за допомогою якого вивчають психологічні явища в різних умовах без втручання в їх перебіг.

Сприймання - пізнавальний психічний процес відображення у свідомості людини предметів або явищ при їх безпосередньому впливові на органи чуттів.

Спрямованість особистості –це така її психічна властивість, в якій виражаються потреби, мотиви, світогляд, установки, цілі її життя і діяльності.

Стенічні почуття – ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності;

Стійкість уваги - здатність тривалий час підтримувати високі рівні концентрованості та інтенсивності уваги, затримуватись на сприйманні даного об’єкту.

Стрес - емоційний стан, який виникає у відповідь на найрізноманітніші екстремальні дії (стресори) – загрозу, небезпеку, образу тощо. Де в чому нагадує афект

Судження – основна форма мислення, в процесі якої стверджуються або відображаються зв’язки між предметами і явищами дійсності.

Талант - вищий ступень розвитку здібностей особистості в певній діяльності (спілкуванні)

Темп реакцій особливість людини, яка полягає у швидкості перебігу психічних процесів, а певною мірою і психічних станів (темп мовлення, динаміка жестів, швидкість розуму).

Темперамент - сукупність властивостей, які характеризують динамічні особливості перебігу психічних процесів і поведінки людини, їх силу, швидкість, виникнення, припинення та зміну.

Тестування – метод, під час застосування якого досліджувані виконують певні дії за завданням дослідника.

Типізація – спосіб створення образів в процесі розкладання та поєднання, внаслідок чого вимальовується певний образ (людини, її справи, взаємин).

Тривалість відчуттів залежить від часу, протягом якого сенсорний образ не змінює своєї якості.

Увага - психічний пізнавальний процес, який полягає у спрямованості та зосередженості психічної діяльності на будь-якому об’єкті сприймання.

Узагальнення – це логічна операція, яка полягає у поєднанні багатьох предметів чи явищ за якою-небудь суттєвою ознакою.

Уміння – це готовність людини успішно виконувати певну діяльність, що ґрунтується на знаннях і навичках..

Умовивід – це така форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводиться нове.

Умовний рефлекс – набута реакція, яка виникає автоматично у відповідь на біологічно нейтральний подразник, який перетворився у сигнал, що попереджає організм про біологічно важливий вплив.

Умовні групи – об’єднують людей за якоюсь умовною ознакою – віком, статтю, національністю та ін.

Усне мовлення - це основний різновид мовлення, яке є звучним і сприймається іншими за допомогою слуху.

Установки особистості – це її внутрішня налаштованість на здійснення тієї чи іншої діяльності або гальмування власної активності.

Уява – це специфічно людський психічний процес створення на основі попереднього досвіду образів об’єктів, яких раніше людина ніколи не сприймала.

Флегматик - Флегматику, зазвичай, зовсім не властива тривога. Його звичайний стан – спокій, тиха задоволеність оточуючими. Нові форми поведінки у флегматика виробляються повільно, але є стійкими. Зазвичай флегматик врівноважений і спокійний, дуже рідко може вийти з себе, не схильний до афектів. В залежності від умов в одних випадках у флегматика можуть виникати позитивні риси: витримка, глибина думок тощо, в інших – млявість і байдужість до оточуючого, лінощі та безвілля.

Формальні групи – створюються як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів.

Фрустрація - являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи.

Характер - це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, до праці, навколишньої дійсності та до самої себе.

Холерик - Дії холерика різьки, поривчасті. Він вирізняється підвищеною вразливістю, значною емоційністю, збудженістю. Часто виглядає зухвалим. Почуття душевної рівноваги, яке так легко дається сангвініку, холерику незнайоме: він отримує спокій лише в самій напруженій діяльності. Прояв холеричного темпераменту значною мірою залежить від спрямованості особистості. У людей з громадськими інтересами він виявляється в ініціативності, енергії, принциповості. Там, де немає багатства духовного життя, холеричний темперамент часто виявляється негативно: в роздратованості, афективності.

Центральна нервова система (головний і спинний мозок)- сукупність нервових утворень в корі головного мозку, рухових центрах стовбуру мозку, спинного мозку.

Цілі – це найбільш значущі для особистості предмети, явища, завдання та об’єкти, досягнення і володіння ними складаються сенс життя і діяльності.

Цілісність сприймання - виявляється в тому, що образи предметів, які відображуються, виступають в свідомості людини у сукупності багатьох їх якостей і характеристик, навіть якщо окремі з цих якостей в даний момент не сприймаються.

Чуттєвий тон - безпосередні переживання, які супроводжують окремі відчуття (наприклад, температурні, слухові, смакові) та спонукають суб’єкта до їх збереження або усунення.

Якість відчуттів - це основна особливість даного відчуття, що відрізняє його від інших видів відчуттів та дає змогу варіювати в межах цього виду, це відмітна ознака сенсорного образу. Наприклад, слухові відчуття розрізняються за висотою, тембром, гучністю; зорові - за насиченістю, кольоровим тоном тощо.