У чому полягає сутність інформації при прийнятті рішень, які її параметри?

1)                  об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі наступні часткові критерії:

ü          повнота інформації (визначається наявністю відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);

ü          точність інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);

ü          несуперечливість інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не повинні суперечити одна одній);

ü          переконливість інформації (доведеність інформації, яка примушує вірити у її достовірність);

2)                  лаконічність – це стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);

3)                  актуальність – це відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам;

4)                  своєчасність – це здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк;

5)                  комунікативність – це властивість інформації бути зрозумілою.

4. З чого складається інтелектуальна база особи, що приймає рішення?

Інтелектуальна база особи складається з:

o                    системи наукових знань, здобутих в процесі навчання

o                    сукупності здобутих на практиці навичок та досвіду

o                    особистих якостей особи, що приймає рішення

Людина, що приймає рішення повинна мати такі здібності:

ü    технічні здібності (здатність кваліфіковано, із знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності);

ü    аналітичні здібності (здатність ідентифікувати ключові фактори тієї чи іншої ситуації, визначати їх взаємодію і ступінь важливості);

ü    діагностичні здібності (здатність ставити діагноз проблем організації, тобто визначати їх симптоми та причини виникнення);

ü    здатність взаємодіяти з людьми (здатність налагоджувати контакти та будувати стосунки із співробітниками організації);

ü    концептуальні здібності (здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, бачити, яким чином можна скоординувати діяльність окремих частин організації, аби досягти поставлених цілей найбільш продуктивним способом).

5. Для чого застосовується системний підхід при прийнятті управлінських рішень?

Системний підхід увійшов до сучасної теорії організації управління як методологія наукового аналізу і мислення. Здібність до системного мислення стала однією з вимог до сучасного керівника, менеджера. Системне мислення — не справа вільного вибору, а виробнича необхідність.

Мета системного підходу, — спираючись на вивчення об'єктивних закономірностей розвитку систем, дати правила організації мислення за багатоекранною схемою. Системний підхід орієнтує дослідника на розкриття цілісності об'єкту, на виявлення багатообразних типів зв'язків в нім і зведення їх в єдину теоретичну картину.

Системний підхід змістовно відображає групу методів, за допомогою яких реальний об’єкт описується як сукупність взаємозв’язаних чи взаємодіючих компонентів. Ці методи розвиваються в межах окремих наукових дисциплін і загальнонаукових концепцій та є результатом їх міждисциплінарного синтезу. Тому, завдячуючи системному підходу – ефективному способу розумової діяльності і мислення, можлива творча самореалізація менеджера-управлінця, його професійна діяльність за наявності повної та достовірної інформації.

Системний підхід до вивчення проблем управління дає змогу з'ясувати рівень їхньої складності, багатоаспектності та інформаційної забезпеченості.

6. Перелічити фактори, що впливають на прийняття управлінських рішень.

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших з поміж них належать такі:

1)                                    Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності (інформаційні умови ПР).

2)                                    Час, який відведений менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

3)                                    Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.

4)                                    Особисті якості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.

5)                                    Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.