Тема 12. Державний фінансовий аудит виконання бюджетних програм та діяльності суб’єктів державного сектору

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

У відповідності до Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001р. №2542-ІІІ (част. четверта ст. 26) аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ в Україні здійснюється: Рахунковою палатою України – в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України – і Головним контрольне-ревізійним управлінням України – відповідно до його повноважень, визначених законом.

Різновиди державного фінансового аудиту:

Ä    аудит ефективності – це форма контролю, яка спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають. Аудит ефективності здійснюється з метою розроблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм;

Ä    державний фінансовий аудит діяльності суб’єктів господарювання, який здійснюється з метою оцінки ефективності і законності управління майном, досягнення суб'єктами господарювання державного сектору економіки визначених цілей і завдань.

Методичні прийоми аудиту ефективності можна згрупувати у декілька груп:

1)                       прийоми аналізу методів організації роботи об’єкта перевірки – в процесі перевірки аналізуються системи управління, планування, моніторингу і контролю, що існують у перевіряємій сфері використання державних коштів або діють у рамках об’єктів перевірки. Для цього вивчаються і перевіряються різні документи (кошториси доходів і витрат, фінансові звіти, поточні і перспективні плани та керівництва з реалізації програм), проводяться співбесіди (інтерв’ю) з керівниками і спеціалістами об’єкта перевірки тощо.

Методи організації роботи перевіряються у відповідності з установленими критеріями: норми законів та інших правових актів, рішення вищестоящих органів управління, внутрішні розпорядчі документи. Застосування таких прийомів аналізу дозволяє визначити: (а) адекватність методів організації роботи об’єкта перевірки установленим нормам і правилам; (б) наявність на об’єкті перевірки системи контролю; (в) ефективність структури системи контролю і результативність її роботи;

2)                       прийоми аналізу результатів роботи об’єкта перевірки – в процесі перевірки здійснюється порівняльна оцінка фактичних і запланованих результатів. Якщо результати такого порівняння задовільні, то це мінімальний ризик наявності суттєвих недоліків у перевіряємій сфері – визначаються можливі резерви для отримання більш високих результатів і формулюються рекомендації щодо підвищення ефективності використання державних коштів. Якщо результати такого порівняння незадовільні, то перевірка продовжується для виявлення причин, що призвели до незадовільним результатам.

3)                       прийоми аналізу конкретних ситуацій – відрізняється від прийомів аналізу результатів роботи об’єкта перевірки, акцент робиться на різних ситуаціях у перевіряє мій сфері використання державних коштів чи діяльності організації, котрі детально аналізуються загалом і за окремими аспектами. Вибір конкретних ситуацій повинен здійснюватись з урахуванням (а) ступеню їхнього впливу на результати перевіряємій сфери використання державних коштів чи діяльності організації, (б) цілей і питань перевірки. Під час застосування цих прийомів аналізується вся інформація, що має відношення до об’єкта перевірки: дані об’єкта перевірки і інформація, що має відношення до перевіряємій сфери чи організації і існує в інших організаціях;

4)                       прийоми аналізу даних, що існують на об’єкті перевірки («вторинний аналіз даних») – проведення аналізу даних, що мають місце в адміністрації об’єкта перевірки і в інших джерелах: інформаційні системи, які застосовують на об’єкті перевірки для реалізації програм, матеріали і дані, що мають відношення до предмету перевірки;

5)                       обстеження – збір фактичних даних і доказів під час проведення перевірки. Проводиться разом із попередніми 4-мя прийомами аудиту і застосовується, наприклад, для отримання інформації від фахівців різних міністерств і відомств, що беруть участь в реалізації програми, що перевіряється, з'ясування думки тих, кому ця програма адресована.

У своїй сучасній формі аудит ефективності зародився на основі теорії «трьох Е», тобто на тих головних елементах, які характеризують стан управління публічними ресурсами:

1)              економія (economy) – ощадність, бережливість, ступінь мінімізації витрат із огляду на якість продукту – «витрачати менше». Це мінімізація вартості ресурсів, спрямованих на діяльність, з огляду на відповідну якість.;

2)              ефективність (efficiency) – продуктивність, ступінь корисності споживання ресурсів для створення продукті – «витрачати добре». Це співвідношення між продуктом (товаром, послугою) та ресурсами, використаними для їхнього виробництва.;

3)              результативність (effectiveness) – дієвість, успішність, рівень досягнення мети – «витрачати мудро». Це результати у порівнянні з цілями, зіставлені з використаними для досягнення цих цілей ресурсами.

Основними завданнями аудиту ефективності є:

1. Оцінка ефективності виконання бюджетних програм шляхом порівняння звітних даних щодо виконання програми (виконання результативних показників) із заданими параметрами, у т.ч. зазначеними в паспорті бюджетної програми, порівняння рівня досягнутих показників з рівнем їх фінансування.

2. Виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми.

3. Визначення ступеню впливу виявлених упущень і недоліків на досягнення запланованих показників.

4. Підготовка обґрунтованих пропозицій щодо шляхів (форм, засобів) більш раціонального та ефективного використання ресурсів держави, поліпшення організації виконання бюджетної програми з наголосом на можливостях зменшення витрат, підвищення продуктивності програми та якості послуг, її подальшої реалізації із залученням оптимального (або додаткового) обсягу бюджетних коштів чи її припинення.

Аудиторськими доказами/фактами називають інформацію, яка генерується із набору даних і використовується для подальшого тестування із критеріями оцінки, результатом чого є підтвердження або спростування аудиторських гіпотез та підтримка аудиторських спостережень/відомостей.

Розрізняють фізичні, документальні, свідчі й аналітичні докази/факти.

Фізичні докази/факти збираються шляхом безпосередніх перевірок людей, власності або подій та документуються у формі меморандуму, фотографій тощо. Найважливішим для фізичних доказів/фактів є їх прийняття підконтрольним суб’єктом.

Докази/факти, отримані від інших людей в усній або письмовій формі у відповідь на поставлені запитання (анкетування) або через інтерв’ю, відносять до категорії свідчих. Важливо, щоби свідчі докази/факти бути підкріплені письмовим підтвердженням від особи, яка була опитана, та іншими незалежними джерелами.

Документальні докази/факти є найпоширенішими. Вони можуть бути внутрішніми і зовнішніми у формі листів, контрактів, бухгалтерських записів, звітів та ін.

Аналітичні докази/факти створюються на основі аналізу даних шляхом підрахунку, порівняння, розділення інформації на складові, а також через обговорення й дискусії динамічних рядів, тенденцій, співвідношень, регресій.