1.3. Облік надходження основних засобів

Основні засоби підприємства можуть набувати внаслідок:

• купівлі у інших підприємств;

• внеску до статутного капіталу засновників підприємства;

• власного виготовлення;

• обміну на інший актив;

• безоплатного отримання.

Основні засоби відображаються по дебету рахунку 10 в момент їх надходжен­ня на підприємство, але лише у випадку, якщо об'єкт основних засобів:

• не потребує монтажу;

• вводиться в експлуатацію відразу ж після надходження на підприємство. У цьому випадку кореспонденція рахунків буде такою:

 

з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Отримано та введено в експлуатацію попередньо оплачений об'єкт основних засобів, що не потребує монтажу	101-109	631
2  |	Отримано від підзвітної особи та введено в експлуатацію об'єкт основних засобів, що не потребує монтажу	101-109	372
3	Отримано та введено в експлуатацію попередньо оплачений об'єкт основних засобів, що не потребує монтажу, як відшкодування заподіяного збитку	101-109	375
4	Введено в експлуатацію об'єкт основних засобів, що не потребує монтажу, отриманий від члена кредитної спілки в погашення позички	101-109	376
5	Введено в експлуатацію об'єкт основних засобів, що не потребує монтажу, який повернуто зі спільної діяльності	101-109	377
6	Введено в експлуатацію об'єкт основних засобів, що не потребує монтажу, отриманий як пайовий внесок від членів споживчого товариства, житлового будівельного колективу, кредитної спілки або інших аналогічних підприємств	101-109	41,46

Якщо об'єкт основних засобів не відповідає вищевказаним вимогам, тоді для відображення надходження основних засобів використовується рахунок 15 «Капі­тальні інвестиції»Капітальні інвестиції — це витрати, понесені підприємством у зв'язку із придбанням необоротних активів. Практично в усіх випадках витрати на придбання або виготовлення основних засобів накопичуються по дебету рахунку 15 „Капітальні інвестиції" із кредитів витратних рахунків (в т.ч. авансові платежі для фінансування капітального будівництва), а при введенні в експлуатацію об'єк­та основних засобів ці витрати списуються у дебет рахунку 10 проведенням: Дебет 10 „Основні засоби" Кредит 15 „Капітальні інвестиції".

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

 

№ з/п	Зміст господарських операції	Кореспонденція рахунків		Сума, гри.
		Дебет	Кредит
1	Відображено заборгованість засновника	46	40	10000
2	Відображено внесення засновником основного засобу до статутного фонду	152	46	10000
3	Витрати на перевезення основних засобів	152	685	200
4	Відображено податковий кредит	641	685	40
5	Здійснено оплату транспортних послуг	685	311	240
6	Відображено введення основного засобу в експлуатацію	10	152	10200

Безоплатне отримання основних засобів відображається як збільшення додаткового капіталу підприємства по кредиту рахунку 424 „Безоплатно одержані необоротні активи". Коли актив забезпечує економічні вигоди, то протягом періоду їх отримання сума нарахованого зносу визнається доходом і на цю суму зменшується розмір додаткового капіталу.

Безоплатне отримання основних засобів

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, гри.
		Дебет	Кредит
1	Безкоштовне отримання основних засобів	152	424	10000
2	Відображення отриманих послуг	152	685	500
3	Відображено податковий кредит по отриманих послугах	641	685	100
4	Введення об'єкта в експлуатацію	10	152	10500
5	Нараховано амортизацію в першому місяці   | експлуатації	23	131	150
6	Відображено дохід в розмірі нарахованої амортизації	424	745	150

 

Основний засіб може бути придбаний в результаті обміну на інший і актив. Собівартість такого основного засобу оцінюється за справедливою вартістю отриманого активу, що дорівнює справедливій вартості переданого активу з поправкою на будь-яку суму грошей чи грошових активів, що була передана. Обмін неподібними об'єктами основних засобів, що мають од­накову справедливу вартість, відображається так:

 

з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, гри.
		Дебет	Кредит
1	Передача основних засобів іншому підприємству	361	4	12000
2	Виникнення податкового зобов'язання	742	641	2000
3	Списання залишкової вартості основних засобів	972	10	10000
4	Отримання основних засобів	15	631	10000
5	Відображено податковий кредит	641	631	2000
6	Введено основні засоби в експлуатацію	10	15	10000
7	Проведено взаємозалік заборгованостей	631	361	12000

Обмін подібними активами

Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його спра­ведливу вартість, то об'єкт оцінюється за справедливою вартістю. Різни­ця між справедливою і залишковою вартістю об'єкта включається до скла­ду витрат звітного періоду.

		Зміст господарської операції		Кореспонденція рахунків			Сума, грн
				Дебет	Кредит
1	Передача основних засобів іншому підприємству		361		10		10000
2	Виникнення податкового зобов'язання		361		641		2000
3	Оприбуткування об'єкта за справедливою вартістю		15		631		9000
4	Відображено податковий кредит		641		631		1800
5	Введено об'єкт основних засобів в експлуатацію		10		15		9000
6	Проведено взаємозалік заборгованостей		631		361		10800
7	Відображено різницю між залишковою і справедливою вартістю об'єкта основних засобів		977		361		1200

 

У процесі експлуатації основних засобів підприємство може здійс­нювати заходи, що ведуть до збільшення економічних вигод, первісно очі­куваних від використання відповідних об'єктів основних засобів. На суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, таких як модернізація, добудування, дообладнання, реконструкція, які приводять до збільшення май­бутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта, пов'язаних з покращенням основних засобів, збільшується їхня первісна (переоці­нена) вартість.

Для накопичення зазначених затрат передбачено використати субрахунок 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів" і 153 „Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів" рахунку 15 „Капітальні інвестиції".

Витрати на покращення основних засобів відображаються в обліку:

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція  рахунків		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Відображено витрати підрядника	15	63	1000
2	Відображено податковий кредит	64	63	200
3	Списання матеріальних цінностей на покращення основних засобів	15	20,22, 25,26	3000
4	Відображено нарахування зарплати працівникам	15	66	200
5	Відображено нарахування на зарплату	15	65	75
6	Включення витрат до початкової (переоціненої) вартості основних засобів	10	15	4275

 

Крім витрат на покращення, підприємства несуть витрати на ремонт основ­них засобів. Дані витрати не призводять до збільшення первісно очікуваних еко­номічних вигод, тому їх відносять не на збільшення первісної вартості основного засобу, а до витрат поточного періоду.

 

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Витрати на обслуговування та ремонт основних засобів:	23,91
	а) виробничого призначення		63,20,22, 25,
2	б) загальногосподарського призначення	92	26,66 тощо
3	в) що забезпечують збут продукції	93

 

1.4. Облік вибуття основних засобів

Вибуття основних засобів може відбуватися внаслідок:

• продажу;

•  ліквідації;

• безоплатної передачі іншим підприємствам;

• обміну на інші активи;

• внеску до статутного капіталу інших підприємств.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоціне­на) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вар­тості та зносу ліквідованої частини об'єкта

Операція продажу основних засобів передбачає отримання доходу за проданий об'єкт. Дохід від реалізації основних засобів відображається за кредитом субрахунка 742 „Дохід від реалізації необоротних активів".

За дебетом цього субрахунка відображається сума непрямих податків (в т.ч. ПДВ) на суму первісної вартості і зносу ліквідованої частини об'єкта. Залишкова вартість ліквідованого об'єкта, а також витрати, пов'язані з їх ліквідацією, відображаються в обліку на рахунку 976 „Списання необоротних активів".

Якщо при ліквідації об'єкта основних засобів оприбутковуються ма­теріальні цінності, то в обліку визнається дохід, який відображається по кредиту рахунку 746 „Інші доходи від звичайної діяльності". На залишкову вартість об'єк­та основних засобів, що ліквідовується, згідно із Законом України „Про податок на додану вартість", нараховується податкове зобов'язання по ПДВ.

Вибуття основних засобів внаслідок ліквідації відображається такими прове­деннями;

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Списано знос ліквідованих основних засобів	131	10	7500
2	Відображено залишкову вартість ліквідованих основних засобів	976	10	1500
3	Відображено витрати на зарплату працівникам, що ліквідовують основні засоби	976	66,65	300
4	Оприбутковано матеріали від ліквідації основних засобів	20	746	300
5	Відображено суму непрямих податків	976	64	300
6	Списано витрати по ліквідації основних засобів ча фінансові результати	793	976	1800
7  і	Списано доходи від ліквідації на фінансові результати	746	793	300

Безоплатна передача основних засобів

При безоплатній передачі об'єкта основних засобів іншому підпри­ємству дохід дорівнює нулю, а залишкова вартість об'єкта основних за­собів та витрати, пов'язані з такою передачею, відображаються по дебету субрахунку 976 „Списання необоротних активів". На залишкову вартість об'єкта основних засобів, що безоплатно передається іншому підприємс­тву, згідно із Законом України „Про податок на додану вартість", нараховується податкове зобов'язання по ПДВ.

Безоплатна передача основних засобів іншому підприємству оформляється такими бухгалтерськими проведеннями:

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція  рахунків
		Дебет	Кредит
1	Зменшено вартість основних засобів на суму зносу	131	10
2	Відображено списання залишкової вартості основного засобу	976	10
3	Відображено податкове зобов'язання	976	641

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу під­приємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Відображена сума інвестицій згідно із засновницьким договором	14 977	685 631	10000 200  2300  7000 3000 200  3000
2	Відображено витрати на передачу основних засобів інвестором                              і
3	Зменшено вартість основних засобів на суму зносу	131 685	10 10
4	Відображено залишкову вартість переданих основних засобів
5	Відображено різницю між залишковою та справедливою вартістю інвестицій	685 793 746	746 977 793
6	Віднесені на фінансовий результат : витрати на передачу основних засобів інвестором; різниця між залишковою та справедливою вартістю інвестицій

 

1.5. Облік переоцінки основних засобів

  Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби" підприємство переоцінює об'єкт основних  і основних засобів, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від засобів справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основ­них засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визна­чається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедли­вої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів зано­сяться до реєстрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залиш­кової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'­єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відобра­женням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу. Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залиш­кової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від змен­шення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об"єкта і відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищен­ня) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта осно­вних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капі­талу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного переви­щення) включається до витрат звітного періоду.

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, переви­щення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

В бухгалтерському обліку операції з переоцінки основних засобів відображаються проведеннями:

 

 

 

з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
Дооцінка
1	Дооцінено основний засіб	10	423	1500
2	Вирахувано суму зносу з дооцінки	423	13	500
Уцінка
1	Здійснено уцінку основних засобів	975	10	2000  і
2	Вирахувана сума зносу з уцінки	13	10	1000
Дооцінка раніше уцінених об'єктів
1	Збільшено дохід на суму попередньої уцінки	10	746	2000
2	Дооцінено основний засіб	10	423	1500
3	Вирахувана сума зносу з дооцінки	423	13	750
Уцінка раніше дооцінених об'єктів
1	Списання суми попередньо проведеної дооцінки	423	10	1500
2	Проведення уцінки основних засобів	975	10	3000
3	Зменшено суму зносу уцінених основних засобів	13	10	1500
4	Відображення витрат від зменшення корисності основних засобів	975	13	2000

 

7.1.6. Облік основних засобів на консервації

Консервація основних фондів підприємства — це комплекс захо-

основних  і ^Д1В' спрямованих на довгострокове (але не більше трьох років) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх фун­кціонування.

Існує безліч причин, у зв'язку з якими платник податків приймає рішення про консервацію основних фондів. Це передусім припинення виробничої і господарсь­кої діяльності, а також зниження обсягів продукції, що випускається. Однак рішен­ня про консервацію основних фондів може бути прийняте також у випадку, якщо їх використання визнане тимчасово недоцільним.

У бухгалтерському обліку незалежно від того, до якої групи основних фондів належить об'єкт, що консервується, а також від того, пов'язаний він з виробничою діяльністю чи ні, нарахування амортизації припиняється на період консервації та­кого об'єкта.

Іншими словами, на час переведення основних фондів на консервацію продо­вжується термін корисного використання (експлуатації) об'єкта.

У бухгалтерському обліку затрати, пов'язані з утриманням законсервованих основних засобів, є, власне, іншими витратами операційної діяльності підприємст­ва, які при застосуванні рахунків витрат класу 9 обліковуються на однойменному субрахунка 949 і списуються на фінансовий результат у дебет рахунку 79 „Фінан­сові результати".

1.7. Амортизація основних засобів

 У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Амортизація —це систематичний розподіл вартості необоротних ак­тивів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання. Об'єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного викорис­тання об'єкта. Строк корисного використання об'єкта основних засобів визнача­ється підприємством самостійно з урахуванням:

•  очікуваного використання об'єкта, з урахуванням його потужності або продуктивності;

•  фізичного та морального зносу, що передбачається;

•  правових та інших обмежень.

Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'­єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнан­ня та консервації. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття, переведення на реконструкцію, модернізацію основ­них засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Пояснимо деякі терміни, що використовуються при застосуванні методів амо­ртизації основних засобів:

Вартість, що амортизується — первісна вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів яку підпри­ємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) після закінчення строку експлуа­тації необоротних активів.

Залишкова вартість — первісна вартість за вирахуванням суми зносу.

Знос — сума нарахованої амортизації, що перенесена на собівартість про­дукції (робіт, послуг).

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вар­тості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

Підприємства можуть проводити нарахування амортизації основних засобів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів) із за­стосуванням таких методів:

1. Прямолінійний метод

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Приклад 7.1. Первісна вартість об'єкта основних засобів—50 000 гри., лікві­даційна вартість — 2 000 грн. Термін використання об'єкта основних засобів —

Річна сума амортизації визначається за формулою

АВ= (ПВ-ЛВ)/Т

Норма амортизації:

 На = 100% / Т

Де:

 АВ — річна сума амортизаційних відрахувань;

ПВ — первісна вартість;

ЛВ — ліквідаційна вартість;

Т—термін корисного використання об'єкта;

Н_а — норма амортизаційних відрахувань.

Згідно з умовою прикладу отримуємо такі дані:

АВ = (50000-20000) / 8 = 600 грн

На = 100% / 8 = 12,5%

Розподіл амортизаційних нарахувань

	Норма амортизації, %	Залишкова вартість на початок періоду, гри.	Сума нарахованої амортизації, гри.
1-й	12,5	50000	6000
2-й	12,5	44000	6000
3-й	12,5	38000	6000
4-й	12,5	32000	6000
5-й	12,5	26000	6000
6-й і	12,5	20000	6000
7-й і	12,5	14000	6000
8-й і	12,5	8000	6000
	X	2000	48000

 

2. Метод зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амо­ртизації та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості ооків корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

АВ = ЗВ х Н,

Залишкова вартість об'єкта:

ЗВ = ПВ-Зн

 Норма амортизації визначається так:

де

ЗВ — залишкова вартість;

Зн — сума нарахованого зносу у попередніх періодах; ПВ — первісна вартість;

АВ — річна сума амортизації;

Н_а — норма амортизації;

Т—термін корисного використання об'єкта основних засобів;

ЛВ — ліквідаційна вартість.

Згідно з вищенаведеним прикладом протягом терміну корисного використан­ня об'єкта основних засобів нарахована амортизація буде розподілятися так:

Суми нарахованої амортизації

Рік	Норма амортизації, %	Залишкова вартість на моч. періоду, і рн.	(ума нарахованої амортизації, грн.
1-й	33,13	50 000	16 565
2-й	33,13	33 435	11077
3-й  і	33,13	22 358	7 407
4-й	33,13	14 951	4 953
5-й	33,13	9 998	3 312
6-й	33,13	6 686	2 215
7-й	33,13	4 471	1 481
8-й  і	33,13	2 990	990
	X	2 000	48 000

На кінець 8-го року експлуатації ліквідаційна вартість становитиме 2 000 грн.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

АБ = ЗВх Н_а

Де   АВ— річна сума амортизації;

ЗВ — залишкова вартість;

Н_а — норма амортизації;

Т— термін корисного використання об'єкта основних засобів.

Згідно прикладу норма амортизації буде розподілятися так:

 Суми нарахованої амортизації розподілятимуться так:

Рік	Норма амортизації, %	Залишкова вартість на поч, періоду, грн.	Сума нарахованої амортизації, грн.
1-й	25	50 000	12 500
2-й	25	37 500	9 375
3-й	25	28 125	7 031
4-й	25	21094	5 273
5-й	25	15 821        і	3 955
6-й	25	11866	2 966
7-й   \	25	8 900	2 225
8-й	25	6 675	4 675
	X	2000	48000

 

Сума амортизації останнього року корисного використання об'єкта повинна бути такою, щоб його залишкова вартість на кінець останнього року експлуатації дорівнювала його ліквідаційній вартості.

4. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єк­та основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

АВ = (ПВ-ЛВ)хК;

де

АВ — річна сума амортизаційних відрахувань;

ПВ— первісна вартість;

ЛВ — ліквідаційна вартість;

К— кумулятивний коефіцієнт;

Т_к — кількість років, що залишилися до кінця корисного використання

об'єкта;

Т—сума числа років корисного використання об'єкта основних засобів. Для вищенаведеного прикладу Тскладатиме:

Т= 1+2 + 3+4 + 5 + 6 + 7 + 8 = 36.

Т_к кожного року зменшуватиметься на 1. Суми нарахованої амортизації по роках становитимуть:

Рік	Кумулятивний коефіцієнт	Залишкова вартість на поч. періоду, грн.	Сума нарахованої амортизації, грн.
1-й	8:36=0,222	50000	10 656
2-й	7:36=0,194	39344	9312
3-й	6:36=0,167	30032	8 016
4-й	5:36=0,139	22016	6 672
5-й	4:36=0,111	15344	5 328
6-й	3:36=0,083	10016	3 984
7-й	2:36=0,056	6032	2 688
8-й	1:36=0,028	3344	1 344
	X	2000	48000

 

5. Виробничий метод

Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка аморти­зується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

АВ_М  = О_м х В_а

де   АВ_М — місячна сума амортизаційних відрахувань;

О_м — місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

В_а — виробнича ставка амортизації.

 

де    О — загальний обсяг продукції (робіт, послуг);

ПВ — первісна вартість;

ЛВ — ліквідаційна вартість.

Приклад 7.2. Первісна вартість об'єкта основних засобів — 50 000 грн., лікві­даційна вартість —   2000 грн. Загальний обсяг виготовленої продукції 250 000 одиниць. У березні виготовлено 3500 одиниць.Розмір амортизаційних відрахувань визначається так:

 

АВ_М= 3500 x 0,192 = 672 грн.

6. „Податковий" метод

Крім вищенаведених методів, підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачених Законом Украї­ни „Про оподаткування прибутку підриємств". Згідно з цим Законом основні засо­би з метою нарахування амортизації поділяються на чотири групи.

До першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та пе­редавальні пристрої,, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі).

До другої групи належать автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інстру­менти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

До третьої групи належать будь-які інші основні фонди, не включені до пер­шої, другої та четвертої груп.

До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, інші маши­ни для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'я­зані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Квартальна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості та норми амортизації.

Норми амортизації з розрахунку на квартал встановлені в таких розмірах:

1 група — 2%

2 група —10%

3 група — 6%

4 група — 15%

Підприємство може прийняти рішення про застосування інших норм аморти­зації, що не перевищують даних норм. Зазначене рішення приймається до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року.

Приклад 7.3. Залишкова вартість об'єкта основних засобів другої групи ста­ном на 1 січня звітного року.....-50 000 грн.

Сума амортизаційних відрахувань першого кварталу буде становити:

 

Місячна сума амортизаційних відрахувань складатиме:

Методи нарахування амортизації вибираються та застосовуються під­приємствами самостійно. Залежно від мети, яку підприємство ставить пе­ред собою у зв'язку із застосуванням основних засобів, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації. Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Але на практиці основні засоби найінтенсивніше використовуються в перші роки експлуатації, і відповідно, в цей період вони найбільше зношуються. Тому виникла потреба застосовувати методи прискореної амортизації. Прискорена амо­ртизація передбачає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку. Завдя­ки цьому швидше накопичуються кошти для заміни вже амортизованих об'єктів основних засобів.

Кумулятивний метод амортизації, зменшення залишкової вартості і приско­реного зменшення залишкової вартості — найбільш привабливі для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, яка відноситься на собівартість продукції, що виробля­ється, виконаних робіт, послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об'­єктів, коли збільшуються затрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну ви­користання таких основних засобів. Щодо вигідності застосування методів при­скореної амортизації (зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного), то висновки кожне підприємство змушене робити самостійно, враховуючи багато чинників: калькулювання цін на готову продукцію, обсяг та термін власних капітальних вкладень тощо.

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг) можна достовірно визначити. Цей метод змушує підприємство дбати про те, щоб виробничі об'єкти постійно експлуатува­лися, тим самим швидше „переносили" свою вартість на вартість готової продукції.

Перевагами методу є відповідність величини нарахованої амортизації до об­сягу продукції (робіт, послуг); недоліком—складність визначення (прогнозування) виробітку окремих об'єктів основних засобів.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" підприємства повинні проводити нарахування амортизації для обчислення прибут­ку, що підлягає оподаткуванню згідно із нормами цього Закону. Підприємства можуть застосовувати як тільки „податковий" метод нарахування амортизації, так і поєднувати його із методами, зазначеними в П(С)БО 7. Різниці між сумами нара­хованої амортизації за „податковим" та бухгалтерським обліком відображаються відповідно до П(С)БО 17 „Податок на прибуток".

Із запровадженням П(С)БО 7 підприємствам надано досить багато прав само­стійно вирішувати питання, пов'язані з амортизацією, наприклад:

1) визначення ліквідаційної вартості об'єктів (а отже, і вартості, що амортизу­ється);

2) визначення терміну корисного використання (експлуатації) об'єктів;

3) вибору методу амортизації;

4) застосування до різних груп об'єктів різних методів амортизації. Визначення цих факторів дає змогу підприємству впливати на розмір аморти­заційних відрахувань, а отже і на структуру витрат.

Нарахування амортизації проводиться протягом всього періоду експлуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахованого зносу спису­ється на зменшення первісної вартості основного засобу.

Відображення зносу на рахунках бухгалтерського обліку:

 

 

 

 

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Введення в експлуатацію об'єкта основних засобів	10	15	15000
2	Нарахування амортизації об'єкта основних засобів протягом терміну експлуатації об'єкта	23,91, 92,93	13	9 000
3	Списання раніше нарахованого зносу на зменшення первісної вартості при вибутті основного засобу	13	10	9 000
4	Списана залишкова вартість реалізованого об'єкта основних засобів	972	10	6 000

 

2. Облік інших необоротних активів

До складу інших необоротних матеріальних активів відносять предмети, тер­мін експлуатації яких перевищує один рік: бібліотечні фонди, малоцінні необо­ротні активи, природні ресурси, тимчасові нетитульні споруди; предмети прокату; інвентарну тару тощо.

У бухгалтерському обліку необоротні активи відображаються за пе­рвісною вартістю.

Процес набуття підприємством інших необоротних активів та їх до­кументальне оформлення аналогічне до оприбуткування основних засо­бів та малоцінних швидкозношуваних предметів.

Бухгалтерський облік інших необоротних активів ведеться з використанням рахунків:

11 „ Інші необоротні матеріальні активи"; 18 „ Інші необоротні активи".

Ці рахунки є балансовими, призначені для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух господарських засобів.

По дебету цих рахунків відображається збільшення інших необоротних активів внаслідок придбання, створення, безоплатного отримання, сума дооцінки, а також суми витрат, що пов'язані з покращенням об'єкта, яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання цього об'єкта. По кредиту рахунків 11 та 18 відображається вибуття інших необоротних ак­тивів внаслідок продажу, безоплатної передачі чи невідповідності критеріям ви­знання активом, часткової ліквідації, а також сума їх уцінки.

Субрахунки рахунку 11 „Інші необоротні матеріальні активи":

Субрахунок	Харектиристика
111 „Бібліотечні фонди"	Ведеться облік наявності та руху активів, які формують бібліотечний фонд. Об'єктами обліку є кожна книга (річний комплект, підшивка періодичних видань), що є обліковою одиницею.
112 „Малоцінні необоротні активи"	Ведеться облік наявності та руху необоротних активів, термін корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальних інструментів і спеціальних пристосувань, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою з урахуванням очікуваного способу використання таких об'єктів.
113 „Тимчасові (нетитульні) споруди"	Ведеться облік дрібних об'єктів допоміжного характеру, які використовуються для потреб будівництва і не включені до титулу (паркани та огорожі, пристосування з техніки безпеки, складські приміщення, вбиральні, настили, драбини, сходи, риштування тощо).
114 „Природні ресурси"	Ведеться облік ділянок лісу, родовищ нафти та газу, джерел мінеральної сировини, що відносяться до вичерпних активів. Особливістю є те, що при добуванні вони перетворюються на матеріальні запаси.
115 „Інвентарна тара"           і	Ведеться облік тари багаторазового використання, що включається до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.
116 „Предмети прокату"	Ведеться облік предметів прокату
117 „Інші необоротні матеріальні активи"	Ведеться облік активів, не відображених на рахунках 111-116

 

На рахунку 18 „Інші необоротні активи" ведеться облік наявності та руху необоротних активів, які не знайшли відображення на інших рахунках обліку не­оборотних активів.

На цьому рахунку також відображаються активи, використання яких, як очі­кується, неможливе протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

До цього рахунку можуть відкриватися субрахунки для обліку наявності та руху інших необоротних активів за їх видами.

Амортизація інших необоротних активів нараховується аналогічно до амор­тизації основних засобів. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних ак­тивів і бібліотечних фондів може нараховуватися такими двома методами:

• в першому місяці використання об'єкта 50 % його вартості амортизується, а решта 50% вартості амортизується у місяці вилучення з активів;

• в першому місяці використання об'єкта амортизується 100 % його вартості. Основні бухгалтерські проведення обліку з операцій з іншими необоротними

активами:

 

 

з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1  :	2	3	4
Придбання інших необоротних активів
1	Відображено оприбуткування інших необоротних Чктивів, а також суми, що нараховані за консультації, інформаційні послуги та інші витрати, що пов'язані з придбанням необоротних активів	153	631,685
2	Відображено суму податкового кредиту по придбаних необоротних активах	641	631,685
3	Введення в експлуатацію інших необоротних активів	11, 18	153
4	Проведено оплату постачальникам	631, 685	311
Створення іншого необоротного активу
5	Відображено витрати на виготовлення іншого необоротного   \ активу                                          і	153	23, 65, 66, 205
6	Введення в експлуатацію інших необоротних активів	11, 18	153
Одержання необоротного активу як внеску до статутного капіталу
7	Відображено частку учасника в статутному капіталі	46	40
8	Отримано інший необоротний актив від учасника           і	11, 18	46
Нарахування амортизації по інших необоротних активах
9	Нарахування амортизації по інших необоротних активах в залежності від видів діяльності	23, 93,  92, 949	132
Реалізація інших необоротних активів
10	Відображено дохід від реалізації інших необоротних активів      36		742

 

 

1	2                          ІЗ		•4
11	Відображено суму податкового зобов'язання	742	641
12	Списано знос по інших необоротних активах	132	11, 18
13	Списано залишкову вартість інших необоротних активів	972	11, 18
14	Відображено витрати по реалізації інших необоротних активів	972	311
Ліквідація інших необоротних активів
15	Списано знос по інших необоротних активах	132	11,18
16	Списано залишкову вартість ліквідованих інших необоротних активів	976	11, 18
17	Відображено витрати по ліквідації	976	66,65 13
18	Відображено суму податкового зобов'язання	976	641
Безоплатна передача інших необоротних активів
19	Списано знос по інших необоротних активах	132	11,18
20	Списано залишкову вартість переданих інших необоротних активів	976	11, 18
21	Відображено суму податкових зобов'язань	976	641

 

3. Облік нематеріальних активів

3.1. Визначення, визнання та класифікація нематеріальних активів

За визначенням, наведеним у П(С)БО 8 „Нематеріальні активи", не­матеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної фо­рми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операцій­ного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. До монетар­них активів відносять грошові кошти, їх еквіваленти, а також інші активи, які мають бути отримані у фіксованій, визначеній сумі грошей. Решта активів вважа­ються немонетарними (запаси, будівлі, устаткування). Особливістю, яка відрізняє нематеріальний актив від усіх інших немонетарних активів, є відсутність його фі­зичної субстанції. Тобто термін „нематеріальний актив" охоплює будь-які безті­лесні об'єкти цивільного обігу, що можуть бути капіталізовані (визнана їх вартість у складі активів) підприємством, організацією, установою.

Для можливості відображення нематеріального активу в обліку та звітності він повинен бути ідентифікованим, тобто відповідати таким критеріям:

1. Його оцінка може бути достовірно визначена;

2. В майбутньому при його використанні очікується отримання економічних вигод.

Ідентифікований нематеріальний актив ще не є предметом цивільного (госпо­дарського) обігу, а виражається через права на його використання. Як правило, це виключні права (тобто жоден з суб'єктів цивільного обігу не може використовува-виключні права (тобто жоден з суб'єктів цивільного обігу не може використовува­ти це право, доки власник виключного права не дозволить цього зробити певній особі, особам). Підставою для введення в обіг майнових прав є угоди про надання дозволу (ліцензії) на використання певного права від ліцензіара (власника права) до ліцензіата (користувача правом). Крім того, окремі права потребують підтвер­дження охоронним документом (свідоцтвом, патентом) зареєстрованим у компете­нтному органі. З моменту отримання права у складі відокремленого майна для здійснення підприємницької діяльності право стає нематеріальним активом.

Згідно з п.5 П(С)БО 8 нематеріальні активи поділяють на групи — однотипні за призначенням та використанням активи (див. рис. 7.1.).

Таблиця

Нематеріальні активи

Права на об'єкти промислової власності                  Права на об'єкти авторських та суміжних прав

Права на знаки для товарів і послуг                          Права на використання природних ресурсів

Права користуванням майном                                  Незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи

Інші права

Рис. 7.1. Класифікація нематеріальних активів

Кожна група нематеріальних активів складається з підгруп, які містять одно­рідні за об'єктним складом активи.

Перша група прав — права на об'єкти промислової власності — включає:

•  право на винахід і корисну модель (сюди входять право на пристрій, речови­ну, на спосіб, конструктивне виконання пристрою);

•  право на промисловий зразок (форму, малюнок, розфарбування промисло­вого виробу, дизайн продукції);

•  право на сорт рослин;

•  право на породу тварин (породу, породний тип, лінію, родину тощо);

•  право на об'єкти ноу-хау. Ноу-хау — це будь-якого роду технічні знання та досвід, у тому числі методи, способи та навики, а також знання та досвід адмі­ністративного, економічного, фінансового та інших порядків. Характерними особливостями ноу-хау є те, що така інформація є конфіденційною (комерцій­на таємниця), може бути застосована у господарській діяльності (спричинити певний економічний ефект) і безпосередньо не охороняється законодавством;

•  право на раціоналізаторську пропозицію (на пропозицію, яка є новою і кори­сною для підприємства, передбачає створення або заміну конструкції виро­бів, технології виробництва, техніки або складу матеріалів);

• право на захист від недобросовісної конкуренції. Відповідно до Закону Укра­їни „Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конку­ренцією вважаються будь-які дії, що суперечать правилам, торговельним та іншим звичаям у підприємницькій діяльності. Як нематеріальний актив у складі майна суб'єкта підприємництва, який має певну вартість, право на захист від недобросовісної конкуренції виникає внаслідок факту правопору­шення щодо конкретного суб'єкта.

Як вже зазначалося, окремі права промислової власності можуть бути захи­щенні патентом або свідоцтвом. Права на винахід (корисну модель), на промисло­вий зразок, на сорт рослин, на породу тварин засвідчуються патентом, що видаєть­ся патентним відомством. Ці права повинні обов'язково відповідати умовам патентоспроможності передбаченим законодавством. Право на об'єкт ноу-хау будь-якого підтвердження офіційним документом не потребує.

Друга група прав — це права на об'єкти авторського та об'єкти суміжних прав. Ця група ділиться на підгрупи:

1) Сукупність прав на первинні твори. Сюди відносять права на письмовий твір, комп'ютерну програму, усний, музичний, аудіовізуальні твори, твори образо­творчого, прикладного чи архітектурного мистецтва, право на фотографію. Особ­ливістю первинного твору є відсутність твору „попередника".

2) Сукупність прав на похідні твори:

•  права на результати сценічної обробки творів;

•  права на результат переробки іншого твору або результат обробки фоль­клору;

•  право на збірник творів, в тому числі базу даних.

3) Сукупність суміжних прав (права виконавця твору, права виробника фоно­грам, організації мовлення).

Особи, що володіють авторськими правами на твір, можуть зареєструвати своє право в офіційних державних реєстрах, за результатом чого видається свідоцтво. Строк дії авторських прав — протягом життя автора та 50 років після його смерті.

Третя група прав — це права на знаки для товарів та послуг — включає:

•  право на товарний знак або знак обслуговування, яке охоплює знаки для товарів та послуг, за допомогою яких товари та послуги одних осіб відріз­няють від інших. Дане право підтверджується свідоцтвом, виданим патент­ним відомством терміном на 10 років;

•  право на фірмове найменування (на найменування суб'єкта підприємниць­кої діяльності, яке використовується в угодах, вивісках, оголошеннях, рек­ламах, на рахунках чи бланках). Право на фірмове найменування не потре­бує документального підтвердження і виникає в момент реєстрації підприємства.

Четверта група прав — права користування природними ресурсами.

Права користування природними ресурсами надаються за дозволами органів державної влади і передбачають спеціальне їх використання (тобто в наукових, промислових, культурних цілях). Залежно від статусу конкретного об'єкта (місце­вого чи загальнодержавного значення) дозволи, ліцензії, державні акти надають або органи місцевого самоврядування, або органи центральної влади. Спеціальне користування природними ресурсами є платним. Дозволи мають особовий харак­тер, тому користувач не може їх передавати третім особам. До спеціального кори­стування природними ресурсами відносять права:

• користування землею;

• користування водою;

• спеціального використання об'єктів тваринного світу (в цілях полювання, ри-

бальства, в наукових чи культурних цілях);

• на спеціальне використання об'єктів рослинного світу (промислове (комерцій-

не) збирання рослий, заготівлі сировини, випасу худоби тощо);

• на пошук та видобуток корисних копалин.

П'ята група прав — це права користування майном, а саме:

• права користування земельною ділянкою;

• права користування будівлею;

• право на оренду приміщень;

• права користування іншим майном.

Незавершені капітальні інвестиції в капітальні активи — капітальні інвес­тиції у придбання, створення і модернізацію нематеріальних активів, використання яких за призначенням на дату балансу не відбувалося.

Для окремих видів майна законодавством вимагається документальне під­твердження прав власності на нього. Наприклад, для нерухомості вимагається сві­доцтво про право власності або договір купівлі-продажу, для транспортних засо­бів—технічний паспорт тощо. При передачі майна у користування іншим особам укладається угода про передачу майна у користуї ання (договір найму або оренди).

Окремою групою в складі нематеріальних активів виділяють гудвіл. Згідно із стандартом 19 „Об'єднання підприємств" гудвіл — це перевищення вартості при­дбання над часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання. Закон України „Про оподаткування прибутку під­приємств" визначає гудвіл як нематеріальний актив, вартість якого визначається, як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартіс­тю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання найкра­щих управлінських властивостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, по­слуг), нових технологій. Слід зазначити, що гудвіл виникає лише в результаті придбання цілісного майнового комплексу (підприємства) іншим підприємством (чи декількома підприємствами) та в результаті здійснених витрат (тобто подароване підприємство „не несе за собою гудвіл"). Таким чином, підставою для відображення гудвілу в бухгалтерському обліку є угода про передачу такого комплексу.

Крім того, існує визначення від'ємного (негативного) гудвілу — перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих акти­вів і зобов'язань над вартістю придбання на дату придбання (загальні положення стандарту 19). Іншими словами, від'ємний гудвіл — це перевищення балансової вартості активів над розміром оплати за них.

Всі права, які не включені у вищезгадані групи і відповідають вимогам стан­дарту 8, відносяться до інших прав. Існування такої групи зумовлене відсутністю обмеження переліку нематеріальних активів.

7.3.2. Облік операцій з нематеріальними активами

Як вже зазначалось, більшість нематеріальних активів є об'єктами ци­вільного обігу і їхня передача (відчуження) здійснюється здебільшого на під­ставі ліцензійних угод. Угоди про передачу права власності на охоронний документ (патент, свідоцтво), на цілісний майновий комплекс або видачу ліцензії на використання об'єкта інтелектуальної власності потребують ре­єстрації. В протилежному випадку угоди визнаються недійсними з моменту їх укладен­ня або вважаються неукладеними. Обов'язкових умов ліцензійних угод законодавство не встановлює, тому вони визначаються виходячи з особливостей окремого об'єкта нематеріального активу, терміну ліцензійної угоди, терміну дії охоронних документів, строку можливого ефективного використання цього об'єкта.

При оприбуткуванні нематеріального активу на підприємстві оформляється акт приймання-передачі, до якого додається копія охоронного документа, також документи, що описують сам об'єкт або порядок його використання. При отри­манні підприємством „ноу-хау" також додається аудіо-, відео-, або письмове відо­браження змісту конфіденційної інформації, що є об'єктом угоди.

В бухгалтерському обліку нематеріальні активи відображають відповідно до норм П(С)БО 8 „Нематеріальні активи" та П(С)БО 19 „Об'єднання підприємств" (для гудвілу) та інших нормативних актів. Згідно із П(С)БО 8 придбаний (отрима­ний) нематеріальний актив відображається на балансі, якщо:

•  його можна використовувати при виробництві товарів, наданні послуг, при­значених для реалізації;

•  його можна обміняти на інші нематеріальні активи;

•  його можна використовувати на погашення заборгованості чи розподіляти між власниками підприємства, або використовувати у господарській діяль­ності, спрямованій на отримання прибутку.

Якщо нематеріальний актив отриманий в результаті розробки, то він відобра­жається на балансі за умови, якщо у підприємства виникає намір, є технічні можли­вості та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для використання чи реалізації. При цьому має бути інформація про витрати, пов'язані з розробкою нематеріального активу. Під розробкою слід розуміти застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проекту­вання нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів систем або послуг до початку їх серійного виробництва або використання.

Якщо ж нематеріальний актив не відповідає умовам, передбаченим П(С)БО 8 „Нематеріальні активи", то витрати, пов'язані з придбанням, створенням, визнаються витратами того періоду, протягом якого вони були здійсненні. До таких витрат відно­сять витрати на дослідження (заплановані підприємством, які проводяться ним вперше з метою розуміння нових наукових і технічних знань), підготовку та перепідготовку кадрів, рекламу, створення, переміщення підприємства, підвищення ділової репутації.

Оприбуткування нематеріальних активів у складі активів підприємства здійсню­ється за первісною вартістю, яка визначається виходячи з таких умов їх отримання:

1). Якщо нематеріальний актив придбано, то первісна вартість включає ціну (вартість) придбання (за вирахуванням знижок), непрямі податки, які не підлягають поверненню, інші витрати, які безпосередньо пов' язанні з придбанням та доведен­ням нематеріального активу до стану, придатного для використання.

2). Якщо нематеріальний актив створено, первісну вартість складають прямі матеріальні витрати та витрати на оплату праці, вартість оплати юридичної реєст­рації прав, амортизація патентів, ліцензій та інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням та доведенням нематеріального активу до стану, придатного для ви­користання.

3). Якщо нематеріальний актив обміняно на подібний об'єкт, то первісна вар­тість визначається на основі залишкової вартості переданого нематеріального ак­тиву (первісна вартість за мінусом зносу). Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісна вартість отриманого нематеріального активу дорівнюватиме справедливій вартості переданого акти­ву. Різниця між справедливою і залишковою вартістю включається до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

4). Якщо нематеріальний актив обміняно на неподібний актив, то первісна вартість складається із справедливої вартості переданого нематеріального активу плюс (мінус) сума коштів (їх еквівалентів), отриманих (доплачених) в результаті обміну.

5). Якщо нематеріальний актив отриманий в результаті внеску у статутний капітал або безоплатно отриманий, то первісною вартістю є справедлива вартість нематеріального активу.

В бухгалтерському обліку рух нематеріальних активів відображається на ра­хунку 12 „Нематеріальні активи", по дебету якого відображається придбання, отри­мання активів, а по кредиту — вибуття (внаслідок продажу, безоплатної передачі чи невідповідності критеріям активу).

Рахунок 12 має шість субрахунків, які відповідають окремим групам немате­ріальних активів:

• 121 „Права користування природними ресурсами".

•  122 "Права користування майном".

•  123 „Права на знаки для товарів та послуг".

•  124 „Права на об'єкти промислової власності".

•  125 „Авторські та суміжні з ними права".

•  127 „Інші нематеріальні активи".

Для обліку витрат, пов'язаних з придбанням (створенням) нематеріальних акти­вів, використовують рахунок 154 „Придбання (створення) нематеріальних активів".

За дебетом рахунку 154 збирають всі витрати, які складають первісну вартість нематеріального активу, в кореспонденції з кредитом рахунків, які відображають прямі матеріальні витрати (рахунки класу 2), а також рахунків розрахунків (66,68,37 тощо).

За кредитом рахунку 154 здійснюється списання в дебет 12 — на суму первіс­ної вартості оприбуткованого об'єкта нематеріальних активів.

Приклад 7.4. Підприємство придбало комп'ютерну програму „1С Підпри­ємство" за 2000 грн. (в тому числі ПДВ). Крім того, підприємство оплатило послу­ги фірмі за встановлення програми в сумі 750 грн. (в тому числі ПДВ).

Як і основні засоби, в процесі використання нематеріальні активи зношуються і підлягають амортизації. Нарахування амортизації по нема­теріальних активах здійснюється з місяця, наступного за місяцем, у якому він став придатним для використання, і припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання активу виходячи з конкрет­них умов використання, але не більше 20 років. Підприємство також має право самостійно обирати методи, за допомогою яких нараховуватиметься амортизація з урахуванням умов отримання майбутніх економічних вигод (ці методи передба­чені стандартом 7 „Основні засоби"). Якщо для окремого об'єкта нематеріального активу неможливо визначити, який метод нарахування амортизації найбільш доці­льно використовувати, то стандартом рекомендується обрати лінійний метод нара­хування амортизації. Під час розрахунку вартості, що амортизується, ліквідацій­на вартість нематеріального активу прирівнюється до нуля ( крім випадків, передбачених п. 28 стандарту 8). Нарахування амортизації (зносу) нематеріальних активів відображається такими проведеннями:

 

 

 

 

 

	;;і. ;■■■:.:■:;■■■ •	Кореспонденцій рахунків
	Господарської операції
		Дебет	Кредит
1	Нараховано амортизацію (знос) нематеріальних активів (у випадку, якщо підприємство використовує рахунки класу 8)	83	133
2	Нараховано амортизацію (знос) нематеріальни* активів (у випадку, якщо підприємство використовує рахунки класу 9)	91,92, 93,94	133

 

Слід зазначити, що для обліку нематеріальних активів на підпри­ємстві та нарахування амортизації по них призначена форма ВНА-1 „Ві-домість обліку нематеріальних активів і нарахування амортизації", за-тверджена наказом Мінфіну №30 від 11.02.98 р. Що ж стосується документів первинного обліку руху нематеріальних активів, на підставі яких має заповнюватися форма ВНА-1, то спеціальних первинних документів для цього не передбачено. Тому як такі первинні документи можуть використовувати­ся первинні документи, призначені для обліку руху основних засобів.

Відповідно до ст. 8 нематеріальний актив списується з балансу підприємства в разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі, неможливості отри­мання підприємством надалі економічних вигод від його використання. При реалі­зації нематеріального активу в бухгалтерському обліку роблять проведення:

 

 

 

 

 

з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Відображено реалізацію нематеріального активу: а) на суму залишкової вартості	972	12
	б) на суму зносу, що списується	133	12
	в) на суму доходу	361	742

 

Якщо об'єкт нематеріального активу підлягає ліквідації:

 

 

 

 

і/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Відображено ліквідацію нематеріального активу: а) на суму залишкової вартості	976	12
	б) на суму зносу, що списується	133	12
	в) на суму ПДВ	976	641

Аналогічно відображається безоплатна передача нематеріального активу іншим особам. При передачі нематеріального активу як внеску в статутний капі­тал іншого підприємства робляться проведення:

 

 

 

	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Передано нематеріальний актив як внесок в статутний капітал іншого підприємства: а) на суму залишкової вартості переданих активів	14	12
	б) на суму зносу переданих активів	133	12

 

Фінансовий результат від вибуття нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття, зл мінусом непрямих податків та витрат, пов'яза­них з вибуттям, і залишковою вартістю (порядок визначення фінансового результа­ту аналогічний тому, що застосовується при вибутті основних засобів).

Дещо інакше відображаються в бухгалтерському обліку операції, пов'язані з отриманням та використанням гудвілу. Для обліку гудвілу використовують раху­нок 19 „Гудвіл про придбанні".

Для обліку негативного гудвілу використовують субрахунок 192 „Негати­вний гудвіл", який є контрактивним (в балансі негативний гудвіл відобража­ється від'ємною величиною в статті „Інші необоротні активи"), балансовим та призначений для обліку господарських засобів. По дебету рахунку 192 відобра­жається сума від'ємного гудвілу, яка визнається доходом, тобто відбувається його зменшення.

Тобто облік зменшення негативного гудвілу ведеться в процесі діяльності придбаного підприємства, що прогнозується зі збитками в майбутньому, протя­гом корисного використання придбаних активів, у разі перевищення справедли­вої вартості придбаних немонетарних активів над вартістю негативного гудвілу.

По кредиту 192 — вартість виникнення негативного гудвілу. Для прикладу, проведенням: Дт 685 "Розрахунки з іншими кредишрами" Кт 192 "Негативний гудвіл" відображається сума від'ємної різниці між величиною оплати і величиною, яка становить підсумкову вартість придбаних активів.

Вартість негативного гудвілу визнається рівномірним доходом протягом пе­ріоду виникнення збитків (при збитковій діяльності підприємства). Якщо діяльність підприємства прогнозується без збитків, то вартість негативного гудвілу визнаєть­ся доходом:

• в сумі, яка не перевищує справедливої вартості придбаних активів — рівно-

мірно протягом залишку строку корисного використання (амортизації) при­дбаних необоротних активів.

• в сумі що перевищує справедливу вартість придбаних нематеріальних акти-

вів в період придбання.

Нематеріальні активи відображають в балансі за первісною вартістю, залиш­ковою вартістю, сумою зносу, а в частині від'ємного гудвілу зменшують статтю „Інші необоротні активи".

4. Інвентаризація необоротних активів

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для підтвердження правильності та достовірності даних бухгал­терського обліку та звітності передбачено проведення підприємствами, їх  ^ об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань.

Інвентаризація необоротних активів проводиться на підставі Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, що затверджена нака­зом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 із змінами і доповненнями.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначи­ти об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли про­ведення інвентаризації є обов'язковим.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

а)  при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціоне­рне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

б)  перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фон­дів — один раз у п'ять років;

в)  при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому—передачі справ);

г)  при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

д)  за приписом судово-слідчих органів;

є) у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчен­ня явищ);

є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого вхо­дять ці підприємства; ж) у разі ліквідації підприємства.

У випадках, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству та облік яких ведеться на позабалансових рахунках.

Основними завданнями інвентаризації є:

а)  виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

б)  установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фа­ктичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

в)  виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою пер­вісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

г)  перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошо­вих цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;

д)  перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, не­матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фі­нансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і креди­торської заборгованості, н ^завершеного виробництва, витрат майбутніх пе­ріодів, резервів наступних витрат і платежів.

Для проведення інвентаризації наказом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії, які:

•  здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, кош­тів, цінних паперів та інших грошових документів і незавершеного виробни­цтва у місцях зберігання та виробництва;

•  разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач і надлишків за пересортицею, а також списання нестач у межах норм природного убутку;

•  вносять пропозиції з питань упорядкування приймання, зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшенню обліку та контролю за їх збе­ріганням, а також реалізації непотрібних підприємству матеріальних цінно­стей і майна;

•  несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку проведення інвентаризацій відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних папе­рів та заборгованості в розрахунках;

• оформлюють протокол із зазначенням у ньому стану складського господарс-

тва, результатів інвентаризації і висновків щодо них, пропозицій про залік нестач та лишків за пересортицею, списання нестач в межах норм природно­го убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Робочі інвентаризаційні комісії створюються наказом керівника підприємст­ва. Члени комісії проходять відповідний інструктаж, що проводить голова комсії. Після цього проводиться огляд місця зберігання ТМЦ, перевірка останнього звіту матеріальновідповідальних осіб та документів про рух ТМЦ. У матеріально від­повідальних осіб необхідно отримати розписку про те, що всі цінності були оприбу­тковані, видані та зберігаються згідно з документами і ніяких інших документів подаватися не буде. Члени комісії проводять перевірку наявності товарно-матеріа­льних цінностей та зіставляють фактичні дані із записами в документах.

За результатами інвентаризації комісією складаються інвентаризаційні описи. В результаті проведення інвентаризації можуть виникати відхилення, зокрема: нестачі та надлишки. За такими відхиленнями необхідно з'ясувати причини та прийняти відпо­відні рішення. Надлишки необоротних активів необхідно оприбуткувати. Нестачі в межах природних норм втрат списати на витрати, понаднормові нестачі та втрати необхідно віднести на рахунок винних осіб, а якщо такі не встановлені—на витрати.

В інвентаризаційних відомостях наводяться дані про дату придбання чи спору­дження не відображених у бухгалтерському обліку основних засобів. При інвентари­зації перевіряється наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'­єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

При інвентаризації основних засобів перевіряється наявність та стан будівель, споруд, незавершеного будівництва, машин та обладнання, передавальних при­строїв, інвентаря за місцями їх знаходження. До початку інвентаризації необхідно ознайомитися із записами в інвентарних картках, облікових реєстрах та технічною документацією.

При проведенні інвентаризації нерухомих об'єктів (будівель, споруд, земель­них ділянок) комісія перевіряє наявність документів про право власності на ці об'­єкти підприємства. При виявленні об'єктів, що не прийняті на облік, або об'єктів, про які в документах є недостовірні дані, що їх характеризують, комісія включає в інвентаризаційний опис правильні дані та технічні показники за цими об'єктами. Також при інвентаризації необоротних активів встановлюється ступінь їх фактич­ного зносу з подальшим коригуванням на рахунках бухгалтерського обліку.

Інвентаризація незавершеного будівництва проводиться по кожному об'єкту окремо. Інвентаризаційна комісія перевіряє, чи не обліковується в складі незавер­шеного будівництва обладнання, передане до монтажу, а також стан законсерво­ваних об'єктів і тих, будівництво яких тимчасово припинено, виявляє причини та підстави для їх консервації.

При інвентаризації нематеріальних активів необхідно перевірити обгрунто­ваність їх оприбуткування, документи, що підтверджують придбані майнові пра­ва, та документи, що описують об'єкт або порядок його використання. На кожен нематеріальний актив має бути оформлено наказ про термін його корисного вико­ристання та норми амортизації. Програмні продукти перевіряються за їх наявністю на відповідних носіях та їх роботою.

При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей:

а) їх обмірювання, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого.

При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих при­міщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація прово­диться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить у наступне приміщення;

б)  інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені у строк покупцями відвантажені товари і цінності, та на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відпо­відальному зберіганні, на комісії, у переробці);

в)  кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей;

г)  на прибуткових документах на товарно-матеріальні цінності, що надійшли на об'єкт і прийняті під час його інвентаризації матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка „після інвентаризації" з посиланням на дату опису, де за­писані ці цінності;

д)  на видаткових документах про товарно-матеріальні цінності, які відпущені зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головно­го бухгалтера у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка та вони заносяться до окремого опису в порядку, аналогічному для цінностей, що надійшли під час інвентаризації;

є) допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування пра­цівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в опису.

При регулюванні інвентаризаційних різниць:

а) взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущено тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотож­ній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той же період, що перевіряється, та в однієї і тієї ж особи, яка перевіряється.

Органи державного управління, до відання яких відносяться підприємства, можуть установлювати порядок, коли такий залік може бути допущений стосовно однієї і тієї ж групи товарно-матеріальних цінностей, якщо цінності, що входять до її складу, мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару (при відпуску їх без розпаковки тари);

б) у разі, коли при заліку нестач надлишками при пересортиці вартість цінно­стей виявилась меншою, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб.

Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці роз­глядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності. За такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути наведені вичерпні пояснення причин, за якими різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

Перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей і результатів фінансово-господар­ської діяльності-,

в) протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у 5-денний термін розгля­нутий і затверджений керівником підприємства;

г) затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізні­ше грудня звітного року.

За результатами інвентаризації бухгалтерія складає порівняльні відомості. У них фіксуються відхилення від облікових даних. Інвентаризаційна комісія разом з бухгалтерією з'ясовує причини виникнення надлишків, нестач, пересортиці, вста­новлює винуватців. Всі висновки та пропозиції за результатами інвентаризації ко­місія фіксує у протоколі. Керівник підприємства приймає остаточне рішення про порядок врегулювання результатів інвентаризації.

За результатами інвентаризації бухгалтерія проводить відповідні записи по бухгалтерських рахунках.

 

 

 

п/п	Зміст господарської' операції	Кореспонденція рахунків		. Сума, і грн.
		Дебет	Кредит
1.	Оприбутковано виявлені під час інвентаризації необоротні активи	10,11, 12	746	1500
2.	Відображено знос виявлених під час інвентаризації необоротних активів	949	13	350
3.	Списано облікову вартість необоротних активів, яких не вистачає	947	10,11,12	2000
4.	Віднесено на витрати звітного періоду суму податкового кредиту необоротних активів, яких не вистачає	949	641	400
5.	Списана недостача на фінансовий результат	791	947	2400
6.	Відображено в забалансовому обліку невідшкодовані нестачі	072	—	2400
7.	Відображено виникнення дебіторської заборгованості та доходу після встановлення винної особи на загальну суму відшкодування шкоди	375	716	4800
8.	Списано із забалансового обліку суму нестачі	—	072   ;	2400
9.	Відображено утримання суми відшкодування шкоди із заробітної плати винної особи	661	375	4800
10.	Відображено суму, що підлягає перерахуванню до бюджету	716	641	2400
11.	Відображено дохід від раніше списаних активів на фінансовий результат	716	791   і	2400