1.5. Предмет системного аналізу

Системний  аналіз  спрямований  на  розв'язання  складних проблем.

Проблема виникає тоді, коли є розходження між бажаним та дійсним, тобто це абстрактна категорія, що відображає розуміння людьми мотивів CBoei діяльності. Проблеми породжуються та розв'язуються людьми, а тому поняття «проблема» має людські риси сприйняття, що породжує наступні труднощі:

•          неясність розуміння проблеми;

•          складнощі постановки проблем на віддалену перспективу;

•          складність класифікації проблем і, як наслідок, вибір неадекватних
засобів їх розв'язання;

•          спотворена оцінка проблем (близькі, але дрібні проблеми затуляють
великі, але віддалені);

•          неправильна    оцінка    значимості    проблем    внаслідок
вузькопрофесійної точки зору;

•          змішування  цілей,  які  необхідно  досягнути,  з  засобами  їх
досягнення.

Метою застосування системного аналізу до конкретної проблеми є підвищення ступеня обґрунтованості рішення, що приймається.

Для С А важливими є наступні методологічні принципи: органічна єдність суб'єктивного та об'єктивного; структурність системи, що визначає цілісність та стійкість характеристик системи; динамізм систем; міждисциплінарний характер системних досліджень; органічна єдність формального та неформального при проведенні СА.

На відміну від довільно широкої системної методології системний аналіз обмежують дві наступні особливості:

11

•               системні аналітики вивчають лише штучно створені системи, в яких
людині належить надзвичайно важлива, а в багатьох випадках і вирішальна
роль;

•               головна задача СА — прийняття рішень і управління.
Системний аналіз — це методологія дослідження таких властивостей

та відношень в об'єктах, які важко спостерігаються та важко розуміються, за допомогою представлення цих об'єктів у вигляд1 щлеспрямованих систем та вивчення властивостей цих систем та взаємних відношень як відношень між цілями та засобами ї^х реалізації.

Системний аналіз відрізняється від інших методів дослідження тим, що:

•         враховує принципову складність об'єкта, що досліджується; бере до
уваги розгалужені та стійкі взаємні зв'язки його з оточенням; враховує
неможливість  спостереження  ряду  властивостей  об'єкта  та  оточуючого
середовища;

•         реальні явища, ^їх властивості та зв'язки з оточенням переводяться
далі в абстрактні категорії теорії систем;

•         ґрунтуючись на відомих властивостях складних систем дозволяє
виявити нові конкретні властивості та взаємні зв'язки конкретного об'єкта
дослідження;

•         на відміну вщ 1нших методів, в яких точно визначені об'єкти,
включає як один з важливих етапів визначення об'єкта, його знаходження чи
конструювання;

•         орієнтується не на розв'язання «правильно сформульованих» задач,
а на створення правильної постановки задачі, вибір відповідних методів для
п розв'язання;

•         основне в СА — знайти шлях, яким можна перетворити складну
проблему в простішу, яким чином не лише складну до розв'язання, але й для
розуміння, проблему перетворити в послідовність задач, для яких існують
методи їх розв'язання;

•         СА  завжди  конкретний  —  завжди  має  справу  з  конкретною
проблемою, конкретним об'єктом дослідження, є продуктивним тоді, коли
застосовується до розв'язання завдань певного типу.

Системний аналіз застосовується для розв'язання складних проблем, що пов'язані з діяльністю людей.

Людську діяльність умовно можна поділити на дві області: рутинна діяльність, розв'язання регулярних, щоденних завдань; розв'язання нових задач, які виникають вперше.

Окрім того, проблеми розрізняються за ступенем їх структурованості:

•         добре структуровані та сформульоваш кшьюсно;

•         слабко структуровані, в яких зустрічаються як кількісні, так
i якісні оцінки;

12

•  неструктуровані, яюст проблемы.

Перший тип проблем не потребує СА, оскільки існує потужний апарат математичного моделювання та строп юльюст методи розв'язання. Основною областю застосування методів СА є слабко структуровані проблеми, а для розв'язання неструктурованих проблем в більшості застосовуються евристичні методи.

Потреба в СА виникає в тому випадку, коли виникають наступні ситуації:

•          розв'язується  нова  проблема,  і  за  допомогою  С А  вона
формулюється, визначається, що і про що потрібно дізнатися, і хто повинен
знати;

•          розв'язання проблеми передбачає координацію цілей з множиною
засобів їх досягнення;

•          проблема  має  розгалужені  зв'язки,  що  викликають  віддалені
наслідки в різних галузях, і прийняття рішення в таких випадках потребує
врахування сукупної ефективності та повних затрат;

•          існують варіанти розв'язання проблеми  або досягнення взаємно
пов'язаного комплексу цілей, які важко порівняти;

•          створюються нові складні системи;

•          здійснюється   вдосконалення,   реконструювання   виробництва,
необхідна реінженерія бізнес-процесів;

•          при створенні інформаційних систем та комп'ютеризованих систем
керування;

•          коли  важливі  рішення  повинні  прийматися  за  наявності
невизначеності та ризику та (або) на достатньо віддалену перспективу.

Для забезпечення успіху С А потрібно:

■        застосовувати його у тих випадках, для яких він призначений;

■        наявність потреби, зрозумілої мети та (або) призначення;

■        вщповщальне ставлення як аналітиків, так і організації-замовника;

■        наявність накопиченої інформації, досвіду, ідей та уявлень про
предмет дослідження;

■        вщображення в результатах СА реального стану справ та реальних
шляхів розв'язання проблем, а не «обґрунтування» суб'єктивних рішень;

■        наявність  ресурсів  —  кваліфікованих  експертів,  обладнання,
грошових засобів;

■        анал1з можливого впливу сторонніх побічних факторів (прогноз
наукових відкриттів, винаходів, політичної ситуації).

13