9.2. Методології системних досліджень.

Основні етапи системних досліджень можуть відрізнятися залежно від предметної області та специфіки проблеми. Однак спільним при цьому залишається схема "мета - способи досягнення мети - ресурси". Мета зазвичай структурується у вигляді дерева (мультидерева) цілей.

У таблиці 9.1. наведено особливості реалізації етапів системних досліджень сформульовані різними школами системних аналітиків.

На ґрунті основних наведених понять та термінів, що використовуються при дослідженні складних систем, будуються загальні способи використання цих понять у вигляді методологій системного дослідження, що у свою чергу включають певну послідовність кроків.

89

Таблиця9.1.

За

За С.Янгом

За

За

За Ю.І.Черняком

За

С.Л.Оптнером

 

Н.П.Федорен

С.П.Никаноров

 

Ф.І.Перегудовим

 

 

ком

им

 

i

 

 

 

 

 

Ф.П.Тарасенком

1. Ідентифіка-

1 .Визначення

1.

1. Виявленняпро-

1. Аналізпроб-леми

1.   Визначення

ція симптом

мети

Формулюван-

блеми

2.    Визначення

конфігуратора

2  Визначення

організації

ня проблеми

2.  Оцінка  акту-

системи

2.   Визначення

актуальності

2.  Виявлення

2.  Визначення

альності    про-

3.  Аналіз  струк-

проблеми і про-

проблеми

проблеми

мети

блеми

тури системи

блематики

3. Визначення

3. Діагноз

3.       Збір

3.  Аналіз  обме-

4. Формулю-вання

3.    Виявлення

мети

4.  Пошук  рі-

шформа-ци

жень проблеми

загальної  мети  і

мети

4. Визначення

шення

4.  Вироблення

4.  Знаходження

критерію

4.  Формування

структури

5.  Оцінки  і

максимальної

критеріїв

5.    Декомозиція

критеріїв

системи та и

Bn6ip  альтер-

кількості

5.  Аналіз  існу-

мети,  виявлен-ня

5.  Генерування

дефектів

нативи

альтер-натив

ючої проблеми

потреби        в

альтернатив

5.   Вивчення

6. Узгодження

5.      Відбір6.

6.  Пошук  мож-

ресурсах,    ком-

6.  Побудова та

можливостей

рішень

альтернатив

ливостей

позиція цілей

використання

6.

7. Затверджен-

6.   Побудова

(альтер-натив)

6.     Виявлення

моделей

Знаходження

нярішення

мо-делі      у

7. Вибір альтер-

ресурсів,    ком-

7. Оптимізація

альтернатив

8.  Підготовка

вштвцц

натив

позиція цілей

8. Вибір

7. Оцінка аль-

до вводу в дію

piBHHHb,

8.  Забезпечення

7. Прогноз і аналіз

9. Декомпозиція

тернатив

9.  Управління

програм    чи

визначення

майбут-ніх цілей

10. Агрегування

8. Вироблення

застосуванням

сценаріїв

9.  Визнання  рі-

8. Оцінка цілей і

11. Дослідження

рішення

рішення

7.      Оцінка

шення    (прий-

3aco6iB

інформаційних

9.   Визнання

10.  IlepeBipKa

витрат

няття

9.   Відбір   варі-

потоків

рішення

ефективності

8.  Випробову-

формальної

aHriB

12. Дослідження

10.

 

вання   чутли-

відповідальності)

10.   Діагноз   іс-

ресурсних  мож-

Запускання,

 

Bocri  рішення

10. Реал1зацк pi-

нуючої системи

ливостей

процес рішен-

 

(параметричне

шення

11.     Побудова

13.   Спостере-

ня

 

дослідження)

11.  Визначення

комплексної

ження та експе-

11.

 

 

результата   pi-

програми    роз-

рименти    над

Управління

 

 

шення

витку

досліджуваною

процесом реа-

 

 

 

12. Проектуван-ня

системою

тзгшД

 

 

 

організації    для

14.   Реалізація,

рішення

 

 

 

досягнення мети

впровадження

12.    Оцінка

 

 

 

 

результатів ана-

pea-fli3anii  та

 

 

 

 

fli3y

и наслідків

 

 

 

 

 

9.3.  Основні  етапи  розв'язування  проблем  в  КІС.  Поняття життєвого циклу системи.

Розвиток або побудова КІС здійснюється за деяку послідовність кроків. Ця послідовність називається житєвим циклом системи (System life cycle) або проблемно-розв'язувальним циклом.

Першим кроком при створенні життєвого циклу є побудова структури Bcix видів діяльності, наприклад такої як показана на рис 9.1.

Діаграма показує, певну послідовність досягнення цілей. Наприклад, існуюча комп'ютерна система повинна бути випробувана для одержання комп'ютерної моделі даних. Такі графи - діаграми можуть використовуватися на кінцевих стадіях розвитку системи або для розв'язування спрощених проблем.

90

Проектування процедур

Ідентифікація недоліків та аналіз потреб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перепроектування форм відображання на екрані

 

Проектування відеограм

—►

Аналіз звітних документів

 

 

Опис    нових процесів

 

Аналіз вхідних екранних форм  i

/            Побудова  структури /             даних, що вводяться  \ /              та виводяться         \

Побудова ком'ютерної          /
моделі даних           ----------- '

\/

Розробка програмного інтерфейсу

 

 

 

Випробування

 

А  вийр  N.

\   програмного \* \  забезпечення   j~-^..^

 

Опис файлів

Комбінування моделей даних

Рис.9.1

На практиці доводиться змінювати деякі види діяльності та послідовність їх виконання. Тому життєвий цикл описують у вигляді етапів високого рівня, а детальні види діяльності описують у вигляді графа в рамках кожного етапу на бшын тзшших стадіях розвитку системи.

Bn6ip певного циклу розв'язування проблем зал ежить від типу та складності проблеми. Найчастіше для розвитку протоколюючих КІС використовують лінійні життєві цикли. Рідше - прототипування та еволюційний розвиток.

Лінійний життєвий цикл складається з послідовності етапів, в якій жоден етап не може початися, поки не закінчився попередній етап. Після кожного етапу формується звіт. Звіт включає: інформацію про те що було зроблено на даному етапі; план для наступного етапу, включаючи його забезпечення ресурсами; опис системи на даному етапі. Цей звіт використовується, як системними аналітиками, проектувальниками так і менеджерами для того щоб знати, як просувається проект і направити його по оптимальному руслу.

На рис. 9.2 зображена діаграма, що відображає основні етапи розв'язування проблем.

Етап 1. Опис проблеми (Problem definition )

Етап включає опис проблеми, и складов!, мету, цш та головні можливі напрямки досягнення мети - альтернативи.

Основою для формулювання мети є: визначення недоліків системи, наприклад, відсутність п певних частин; стратегічний план розвитку, який відображає, які частини в системі необхідно розвивати; аналоги, порівняння з якими дозволить відобразити недоліки; обмеження на ресурси, які дозволять визначити що варто робити в даному проекті, а що не варто. Для визначення недоліків слід керуватися такою їх класифікацією: відсутні функції; незадовільне виконання функцій; надмірна вартість реалізації функцій.

91

Вивчення

можливостей

розвязання

Проектування    д

системи

Конструювання

системи

Рис. 9.2

Правильне визначення мети та цілей проекту є дуже важливим, тому, що проекти будуть змінюватися в залежності від постановки мети. Мета проекту формується в загальному і повинна відповідати усуненню недоліків. Конкретизація мети проводиться в цілях та підцілях, які формулюються

92

шляхом постановки запитання: Як можна досягнути мети (цілі)? При цьому слід вибирати ті цілі, які є реальними. Нереальш цш1 слід поступово відкидати.

У такий спосіб формулюється дерево цілей, вершиною якого є мета, а на нижньому рівні - задачі. Реалізація дерева цілей дозволить досягнути мети, тобто розв'язати проблеми.

Наступний крок при описі проблеми - генерація набору напрямків-альтернатив - для досягнення мети (дерева цілей). Кожна альтернатива повинна характеризуватися такими властивостями: функціональною, технічною (технологічною), економічною. Функціональна властивість альтернативи відображає наскільки буде досягнута мета при п реал1зацп, тобто що в новій системі буде покращено. Технічна (технологічна) - дає відповідь при аналізі альтернативи: Чи технічно можна реалізувати дану альтернативу, або Чи дозволяє и реалізувати сучасний рівень технологій? Економічна характеристика альтернативи відображає який буде зиск від реалізації альтернативи і які витрати при цьому необхідні.

На етапі генерування альтернатив не потрібна надмірна їх деталізація. Альтернатива повинна давати чітке уявлення про вартість проекту та наскільки нова система буде здатна до виконання своїх функцій. На цій стадії достатньо оцінити , чи альтернатива, яка буде проектом є хороша і достатня для досягнення мети. Судження про те що представляє собою опис альтернативи в загальному вигляді є дуже суб'єктивним. Однак цей опис повинен відображати основну ідею проекту, тобто, що в новій системі буде покращено і переконувати людину, що це варто додаткових коштів та праці. При описі альтернативи також чітко повинно бути відображено: устаткування яке необхідно закупити для проекту; які функції у системі буде виконувати користувач, а які передаватимуться комп'ютеру; яку інформацію буде продукувати система користувачу. При формуванні альтернатив розглядають три групи стосовно рівня комп'ютеризації системи: повний, середній та мінімальний.

Етап 2. Вивчення можливостей розв 'язання.

На цьому етапові визначаються обмеження на розробку, тобто які частини розробляються, які використовуються з існуючої системи, які необхідно замовляти. Визначаються необхідні ресурси на побудову системи, строки, якісний та кількісний склад людських ресурсів. Тобто формуються Bci вимоги та рекомендації які потім використовуються менеджерами проекту.

Другий етап також передбачає аналіз можливостей кожної із альтернатив, згенерованих на етапі опису проблеми, при досягненні мети. Шляхом використання певних критеріїв здійснюється вибір "найкращої” альтернативи. Найчастіше аналізуються такі властивості альтернативи: Чи альтернатива покращує функції системи, наскільки? Чи технічно можливо п реалізувати своїми силами, чи із залученням сторонніх спеціалістів? Наскільки   економічно   вигідно   реалізувати   дану   альтернативу?

Функціонально-вартісний  аналіз  є  найбільш  придатним  методом

93

системного аналізу на даному етапі.

Процедура вибору альтернатив може проводитись у такій послідовності: послідовна оцінка технічної та функціональної можливостей альтернатив і формування множини технічно можливих і функціонально-придатних альтернатив; оцінка економічної ефективності відібраних альтернатив з метою вибору найбільш ефективної.

Наступним  кроком  на  цьому  етапі  є  детальний  опис  проекту  із визначенням матеріальних, часових і людських ресурсів на його реалізацію. Етап 3. Аналіз системи.

Метою цього етапу є відображення властивостей існуючої системи, зображення п структури у вигляді, наприклад DFD. На цьому етапі аналітиками проводиться загальний аналіз системи з використанням різних методів моделювання.

Отримана (детальна) модель системи переважно є складною, iepapxinHoi структури, тобто включає сукупність моделей, які утворюють цілісність. Найчастіше для КІС ця модель представляється за допомогою діаграм потоків даних із наступною деталізацією потоків даних та процесів. Процеси можуть описуватися на формальному рівні, наприклад, у вигляді моделей "чорна скринька", алгоритмічно чи за допомогою таблиць рішень.

Етап 4. Проектування системи.

Метою цього етапу є створення моделі "нової” системи, у якій будуть відсутні виявлені проблеми і досягнута внаслідок реалізації відібраної альтернативи мета проекту. Побудова нової моделі здійснюється двома підетапами: побудова загальної моделі (структури) та п окремих компонент.

При відображені структури "нової" системи на першому етапі зручно використати діаграми потоків верхніх рівнів, які включатимуть нові процеси, що реалізують нові чи модифіковані функції з новими чи перерозподіленими потоками даних та нові елементи накопичення. На підетапі детального проектування проводиться специфікація компонент системи.

На цьому етапі проектувальники повинні: відібрати обладнання необхідне для побудови системи; точно визначити нові програми, чи змінити існуючі, а також бази даних; розробити процедури користувачів та описати як їх використовувати.

Етап 5. Конструювання системи.

Результатом етапу є працююча система (розв'язані проблеми), що не має визначених недоліків своєї попередниці.

Цей етап так як і попередній поділяється на два підетапи: розвиток і виконання, але на відміну від двох попередніх на яких у більшій мірі використовується принцип "зверху до низу", тобто операції декомпозиції, на даному етапі головним е принцип "знизу до верху", тобто агрегування.

Спочатку конструюються компоненти системи, для яких розроблені специфікації на етапі проектування. В КІС цими компонентами можуть бути програми, які реалізуватимуть функції системи, бази даних і т.д.

Поєднання компонент здійснюється згідно загальної моделі системи,

94

також розробленої на етапі проектування.

Закінчується етап передачею працюючої системи користувачам.

Етап 6 Тестування та експлуатація.

Результатом цього етапу є підтвердження досягнення мети проекту та повноти реалізації дерева цілей.

Перевіряється все те що планувалось на стадії опису системи, знаходяться помилки в роботі системи і виправляються під час п експлуатації.

Система не задовольняє функціональним вимогам

Неможлива побудова
системи по                                   /

визначеному напрямку

/ Непередбачені /  проблеми в побудованій системі

Проектування  ^ у Одержання додаткової шформаци про стему

Запроектовані  пропозиції  не можуть бути реалізовані

Рис. 9.3.

В лінійному життєвому циклі розглядають лінійну послідовність типу "етап за етапом". Однак в практичних дослідженнях етапи можуть повторюватися. Наприклад через те що систему неможливо побудувати виділеними ресурсами, або недостатньо інформації одержано на попередньому етапі. В результаті від лінійних циклів розв'язування проблем необхідно переходити до контурних, як це показано на рис. 9.3.

У випадку великої системи використовується по-крокове проектування. На кожному кроці розв'язуються проблеми в однш 13 підсистем. Кожен крок являє собою лінійний життєвий цикл.

95

9.4. Методологія системного дослідження, орієнтована на дослідження існуючих систем та виявлення проблем

Методологія є абстрактною схемою, що визначає послідовність орієнтуючих дій, тобто дослідження конкретної системи буде більшою або меншою мірою відрізнятися від розглянутих схем.

Методологія системного дослідження, орієнтована насамперед на дослідження існуючих систем та виявлення проблем, включає до свого складу наступні кроки.

І. Формування загальних уявлень про систему

1.              Виявлення призначення, мети, головних цілей, функцій, властивостей
системи.   Формування   (вибір)   основних   предметних   понять,   що
використовуються в системі.

Необхідно виявити основні результати діяльності (виходи) системи, визначити їх тип: інформаційні, матеріальні, енергетичні; поставити ш у відповідність певні поняття (вихщ пщприемства — продукція; яка?, вихід системи проектування — документація (що саме? які описання, креслення?), вихід системи управління — сигнали (для чого? в якому вигляді?).

2.              Виявлення основних складових  (модулів)  системи та  їх функцій;
розуміння єдності цих складових в межах системи.

Попереднє ознайомлення з внутрішнім змістом системи, виявлення агрегованих (узагальнених) складових системи, їх значення в системі Отримання первинної інформації про структуру та характер основних зв'язків та системотворчих відношень у системі. Таку інформацію зручно представляти у вигляді різноманітних структурних схем системи, на яких виявляється характер руху потоків у системі (паралельний, послідовний), взаємодія між складовими. Результатом цього етапу є структурна схема системи в тому чи іншому представленні залежно від мети дослідження та домовленостей, що вживаються в досліджуваній предметній області. Особливу увагу слід звернути на виявлення системотворчих відношень та факторів, тобто того, що в першу чергу робить систему системою.

3.              Виявлення основних процесів у системі, їх значення, умов перебігу,
етапності, стрибків, змін стану та інших особливостей в функціонуванні
системи, виокремлення основних керуючих факторів.

Вивчається динаміка найважливіших змін в системі ,перебіг подій, вводяться параметри стану, аналізуються фактори, що змінюють щ параметри та забезпечують перебіг процесів, умови початку та завершення процесів. Вивчається керованість процесів та їх вплив на здійснення системою своїх основних функцій, класифікуються основні керуючі дії, їх тип, джерела та ступінь впливу на систему.

4.             Виявлення основних елементів оточення системи (не-системи), з якими
пов'язана система, що вивчається, характеру зв'язків системи з елементами
оточення

Досліджуються зовшшт дп на систему (входи системи), їх тип (інформаційні, матеріальні, енергетичні), ступінь впливу на систему, основні характеристики.  Фіксуються  межі  того,  що  вважається  системою,

96

виявляються елементи оточення, на які спрямовані вихщш ди системи («не­система»). Досліджується еволюція системи, шлях п формування, що в багатьох випадках полегшує розуміння структури та особливостей функціонування системи. У результаті отримується чіткіше уявлення про основні функції системи, п залежність, вразливість чи невразливість від зовнішнього середовища.

5.            Виявлення невизначеностей та випадковостейу ситуаціях визначального
впливу їх на систему.

Цей крок виконується у випадку, коли дія невизначеностей та випадковостей у процесі функціонування є значною.

Після виконання п. 5 загальні уявлення про систему будуть сформованими. Зазвичай отриманої інформації достатньо, якщо досліджуються системи, з якими надалі не передбачається безпосередньої праці. Якщо ж систему необхідно глибоко вивчати, покращувати, керувати нею, то необхідним є поглиблене п вивчення.

II. Формування поглиблених уявлень про систему

6.  Виявлення розгалуженої структури, ієрархії, формування уявлень про
систему як про сукупність модулів, що пов'язані входами-виходами.

7.  Виявлення всіх елементів та зв'язків, важливих для цілей розгляду, їх
співвіднесення  до  ієрархії системи, ранжування  елементів та зв'язків за
важливістю.

Кроки 6 та 7 тісно пов'язані один з одним. Крок 6 — це межа пізнання «всередині» достатньо складної системи для особи, що оперує системою загалом. Глибші знання про систему будуть мати лише фахівці, що відповідають за окремі и частини. Для не дуже складних систем рівень кроку 7 може досягнути і одна людина. Пізнання системи — це не просто відділення суттєвого від несуттєвого, але й більша увага до суттєвішого. Деталізація стосується і зовнішніх зв'язків системи з «не-системою», оточуючим сере-довищем. Кроки 6—7 — це завершальні кроки цілісного вивчення системи. Подальші кроки розглядають вже окремі сторони, а тому важливо ще раз повернутися до розгляду системотворчих відношень та факторів, на роль кожного елементу та відношення для системи загалом, на розуміння того, чому вони повинні бути такими чи є такими з точки зору єдності системи.

8.            Врахування змін та невизначеностей у системі.

Досліджується повільна, зазвичай небажана зміна властивостей системи, ii «старіння», можливість заміни окремих складових, які не лише сповільнюють старіння, але й дозволяють покращити якість системи порівняно з початковим рівнем. Це можливості вдосконалення штучної системи, покращення характеристик п складових та додавання нових компонентів, накопичення інформації з метою кращого и використання, перебудова структури системи, и розвиток.

Основні невизначеності в системі досліджені на кроці 5. Однак не-детермінованість присутня і в системі, що не призначена до функціонування в умовах випадкового характеру входів та зв'язків. Врахування невизначеностей у системі реалізується декількома шляхами.

97

По-перше, можна оцінювати «найгірші», в певному сенсі «граничні» можливі ситуацй i на цьому ґрунті робити висновки про поведінку системи взагалі — цей спосіб ґрунтується на використанні принципу гарантованого результату, тобто забезпечення потрібного рівня функціонування системи за найгірших умов.

По-друге, на ґрунті інформації про стохастичні характеристики системи (математичне сподівання, дисперсія, моменти вищих порядків та ін.) визначаються йшвдртст характеристики виходів системи. В цьому випадку отримуються певним чином «усереднені» або інтервальні характеристики системи.

По-третє, достатньо надійну систему можна побудувати й з ненадійних елементів шляхом дублювання та інших прийомів — математично оцінити таких пщхщ можливо шляхом застосування результатів теорії надійності.

Дослідження невизначеностей трансформується в дослідження чутливості найважливіших властивостей системи, тобто ступеня впливу зміни потоків на входах системи на зміну и виходів, структури системи та властивостей и елементів.

9.             Дослідження функцій та процесів у системі з метою управління
ними. Формування управлінь та процедур прийняття рішень. Формування
системи управління на ґрунті окремих керуючих дій.

Для цілеспрямованих систем цей крок має важливе значення. Основні керуючі фактори вже розглянуті на кроці 3. Для ефективного управління та вивчення його впливу на функції та властивості системи необхідне глибоке знання системи. Тому аналіз управлінь реалізується лише на цьому кроці, після всебічного розгляду системи. Єдиний розгляд всіх цілеспрямованих втручань у поведінку системи є по суті аналізом системи керування, яка переплетена з основною системою, але чітко вирізняється з точки зору основ-Hoi функції — керування.

Виявляється, де, коли і як (в яких елементах системи, в яких час, в яких процесах, стрибках, виборах, логічних переходах) система керування діє на основну систему, наскільки це ефективно, прийнятне та якісно реалізоване. При розгляді управлінь у системі повинні бути досліджені можливості переведення входів та деяких параметрів в керовані, визначені припустимі межі значень управлінь та способи їх реалізації.

Шляхом виконання кроків 6—9 реалізується поглиблене дослідження системи. Далі згідно ща методологи надходить моделювання системи. Деякі з властивостей системи доцільно вивчати на моделях й на кроках 6—9, однак про створення моделі системи можна вести мову лише тоді, коли система повністю вивчена.

III. Моделювання системи як етап її дослідження

10.            Побудова сукупності моделей для описання системи.

На цьому кроці система розглядається з точки зору зручного відображення п властивостей для створення описання системи, придатного для передбачення п поведінки та виведення неочевидних властивостей. Точність моделювання повинна бути мінімальною, яка ще забезпечує відображення всіх важливих

98

особливостей системи. Відсутність надлишкової деталізації — це зменшення об'єму вхідних даних, вимог до ресурсів моделюючого комп'ютера, але з іншого боку занадто проста модель не описує суттєві якісні особливості системи (є неадекватною системі) і приведе до формування неправильних висновків про поведінку системи. Знаходження межі розумної складності моделі є далеко не тривіальним завданням, і практично вона остаточно визначається в процесі моделювання на конкретних прикладах.

Отже, ставиться мета — створити таке описання системи, яке б дозволяло передбачати и поведшку та виявляти неочевидні властивості. Якщо на попередніх етапах можливим був розгляд моделей та системи без відділення одного вщ iHnioro, то тут їх необхідно розрізняти, а також чітко уявляти ступінь огрублення та наближеності моделі

IV. Супровід системи

Накопичення досвіду роботи з системою та їїмоделлю, уточнення інформації про систему, вдосконалення моделей.

Перевірка та дослідна експлуатація наших знань про систему, їх достатності та відповідності в процесі роботи з системою та п моделлю. При виявленні невідповідностей між передбачуваною та дійсною поведінкою системи можливо потрібен буде перегляд аналізу структури та ієрархії для знаходження неправильно визначених елементів та відношень і доповнення новими. Ще раз перевіряється ступінь адекватності моделі системі. Накопичення досвіду має ще й значний психологічний ефект для користувачів.

12.              Оцінка граничних можливостей системи, дослідження відмов, виходів з
ладу, відхилень від норми.

Працездатність системи перевіряється п періодичним або постійним тестуванням. Набір таких тестів може бути достатньо складним і сам утворювати систему, що включатиме опрацювання та розшифровування результатів тестування, їх комплексний аналіз. Відмови та інші незаплановані явища вивчаються з точки зору ймовірності їх виникнення, попереджуючих заходів, варіантів реагування на них.

13.             Розширення функцій (властивостей) системи, зміна вимог до неї, нове
коло задач, нові умови роботи, включення системи елементом в систему вищого
рівня.

Реалізується часткова зміна призначення системи та пов'язана з цим перебудова и функціонування. Необхідно визначити всі відмінності нової ситуації, п вплив на наявну структуру та властивості елементів, систему керування, наскільки і яким чином можна їх модифікувати.

Включення системи в якості елемента до певної макросистеми вимагатиме перегляду основних зв'язків з «не-системою» (макросистемою та оточенням). Формулювання вимог з боку макросистеми може викликати необхідність перегляду всіх основних системних понять та зачепити всі етапи дослідження.

Особливості створення нової системи

Ця ж методологія може застосовуватися і у процесі створення нової системи.  Послідовність  етапів залишається такою ж,  але змінюється їх

99

спрямованість — по суті вони будуть етапами «попереднього проектування», після чого, власне, виконується етап створення нової системи.

Отже, оскільки системний аналіз застосовується для розв'язування найрізноманітніших задач із застосуванням найрізноманітнішого інструментарію, послідовність загальних етапів системного аналізу фіксується у вигляді методології. Однак, аналізуючи роботи різних авторів, виявляється, що й на рівні методології пропонуються різноманітні послідовності дій, хоча слщ вщзначити спільність поглядів та принципову єдність підходів до поділу процесу системного аналізу на етапи.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23  Наверх ↑