2. Ранні етнічні релігії. Релігії давніх народів Передньої Азії та Ірану.

На протязі багатьох тисяч років людство розвивалося дуже повільно. Повільно розвивалась не тільки матеріальна але й духовна культура, зокрема релігійні вірування.

Існує думка що таке уповільнення розвитку людства є результат панування магії.

Магія давала з одного боку ілюзію можливість впливати на матеріальний світ, підкоряти сили природи, але з другого боку проводило до страху подужати стан речей якоюсь зміною в традиційному способі життя, який набув сакрального змісту, перетворюючи повсякденне життя в священнодійство.

Перші великі міграції племен, які несли з собою інший тип господарства, нові елементи світогляду, культури підривали традиційний застиглий спосіб життя. Саме внаслідок цього утверджувались умови для виникнення великих цивілізацій.

Одною з перших таких цивілізацій був стародавній Єгипет.

Релігія Єгипту складалась під час засвоєння долини річки Ніл і утворення єдиної держави. Вона увібрала в себе багато племінних релігій і релігійних вірувань, мала багато елементів ранніх форм релігії і головне магії.

В ІV-ІІІ т. до н.е. давньоєгипетські держави - номи злились в єдину державу на чолі з обожненим правителем - фараоном. Але різні номи зберігали своїх архаїчних богів - тотемів, які з часом перетворились з родових в територіальних: барана, корову, шакала, павіана, крокодила, кішку, шуліку, водяну лілію, змію, бджолу. Ієрогліфи, які означали чотири останніх тотеми стали символи об`єднаного Єгипту. Пізніше на основі тотемів розвинулись боги надприродні з елементами священних тварин. Богиня Бастет зображувалась з головою кішки, Тот - з головою ібіса, Анібус - з головою собаки, Гор - з головою сокола, Собек - крокодила та ін.

Деякі племінні боги з часом перетворилися в загально-єгипетських. Одним з найдавніших таких богів був Гор - сокіл який перетворився в бога сонця. Пізніше головним богом Єгипту став бог Птах, ще пізніше Ра (Атон), а з часом місце Ра зайняв бог Амон (Ра). Інші боги втратили своє значення головних богів і отримували нові функції. Так, бог Тот (ібіс) став покровителем учених і писців, Анібус (пес) - богом загробного царства, Сохмет (левиця) - богинею війни тощо.

Одних богів пов`язували з сонцем (Амон, Гор, Атум, Осіріс, Собек та ін.) інших з місяцем (Тот, Ісіда), небом (Хатор, Нут), землею (Мін, Геб).

Одним з найдавніших і складних в Єгипті був землеробський культ. Божествами плодючості в Єгипті були різні боги, але головним був Осіріс. Він зображувався з рослинними атрибутами. Єгиптяни кожний рік святкували смерть і воскресіння Осіріса. В цих образах Осіріс уособлював хліб. Згідно з міфом він був вбитий своїм братом Сетом, тіло його було розрубано на шматки і розкидано по всім частинам країни. Сестра-дружина Осіріса богиня Ісіда зібрала шматки тіла бога і народила він нього сина - бога Гора, який вбив Сета і воскресив свого батька. Цей міф уособлював посіяне і проросле збіжжя. Культ Осіріса і особливо Ізіди, був надзвичайно поширений не тільки в Єгипті, але й в Середземномор`ї.

Але головним державним богом був, починаючи з 5-ї династії (2700 р. до н.е.), бог сонця Ра (Амон). З 5-ї династії фараони співвідносились з сином сонячного бога Ра, їм поклонялись як символам багатства і розквіту держави, носіям вищої божественної сили.

Фараон виконував найбільш важливі ритуали і проводячи першу борозну, він буцімто запліднював нільську долину від імені богів.

Велику роль в державному і релігійному житті відігравали жерці які поєднували функції жерців і адміністрації. Вони тримали під своїм контролем всі галузі суспільного життя і були носіями таємного сакрального знання.

На деяких етапах історії Єгипту вони навіть впливали на фараонів. Але найбільше релігійні уяви Єгиптян розкрилися в поховальному культі. Про що свідчать піраміди, усипальниці фараонів i жерців, "місто мертвих" та “книги мертвих”.

Спочатку перших фараонів ховали в невеликих усічених пірамідах, а з 3-ї династії — у великих пірамідах. Тіло померлого бальзамували перетворювали на мумії. Найбільш величними піраміди були за 4-ї династії.

Згідно з єгипетськими віруваннями вмирає тільки тіло людини, проте живуть його ім'я (рен), душа (ба), яка відлітає з тіла у вигляді птаха на небо, і двійник людини, який займає головне місце в релігійних загробних уявах. Ка пов`язаний з тілом покійного і може загинути від втрати тіла, або може бути знищене загробними потворами. Тому потрібно було зберегти як можна довше тіло і захистити його (ка) магічними формулами і т. ін. Єгиптянам відома уява про суд над душами померлих. Суддєю був Осіріс і його помічниками були боги номів, а також Тот, Анібус і пекельна потвора, яка з`їдає души засуджених. Всі ці уяви були описані в “Книзі мертвих”, яка складалась з близько 180 розділів. В цій книзі виразно простежується ідея відповідальності за земне життя.

Але поширені були також уяви про можливість врятувати свою душу завдяки магії. Магічні дії взагалі переважали над моральними в релігії давніх єгиптян. Магічні дії характерні і для медицини, про що свідчить так званий "Папірус Еберса", і для повсякденного життя. Дуже поширені були різні закляття і амулети.

З часом релігія єгиптян зазнавала впливу інших релігій, поширювались культи інших богів (лівійська Нейт, фінікійські Ваал, Астарта та інші). Тобто єгипетська релігія набуває все більше рис релігійного синкретизму.