Тема 1. Предмет та задачі загальної і соціальної психології.

Предмет та задачі загальної і соціальної психології.

§ Визначення психології як науки.

§ Предмет і задачі загальної психології.

§ Основні психологічні категорії.

Основні терміни теми: психологія, психіка, свідомість, несвідоме, діяльність, поведінка, особистість, світ психічних явищ, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості, психічні утворення, соціально-психологічні явища.

У постійному розвитку науки то одна, то друга її галузь виступає в якості фаворита. Так було з механікою, біологією, кібернетикою та соціологією. В останні десятиріччя таким фаворитом стала психологія. У звернені до неї зацікавлені педагоги, лікарі, менеджери, інженери, юристи, політики.

Кожен з нас має запас житейських психологічних знань. Існують навіть видатні житейські психологи. Це письменники, а також деякі представники професій, які передбачають постійне спілкування з людьми: педагоги, лікарі та інші. Та навіть і звичайна людина має певні психологічні знання. Про це може свідчити те, що кожна людина якоюсь мірою може зрозуміти іншу людину, впливати на її поведінку, провістити її вчинки, враховувати її індивідуальні особливості, допомагати їй тощо.

Співвідношення житейської і наукової психології.

 

Житейська	Наукова
Це психологічні знання, які люди отримують з повсякденного життя	Це стійки психологічні знання, які отримуються в процесі теоретичного та експериментального дослідження психіки людей і тварин
Конкретність, тобто прив’язаність до конкретних ситуацій, конкретних людей, конкретних задач людської діяльності	Узагальненість, тобто усвідомленість конкретного психологічного явища на підставі специфіки його проявів у багатьох людей, в багатьох умовах, стосовно багатьох задач людської діяльності
Інтуітивність яка свідчить про недостатню усвідомленість їх походження та закономірності функціонування	Раціоналізм, який свідчить про те, що наукові психологічні знання максимально досліджені і усвідомлені
Обмеженість передачі знань, тобто слабкі уявлення людини про специфіку і сфери функціонування конкретних психологічних феноменів	Необмеженість, тобто вони можуть використовуватись багатьма людьми
Засновуються на спостереженнях і міркуваннях, а це означає, що повсякденні психологічні знання не піддаються науковому усвідомленню	Засновуються на експерименті, тобто наукові психологічні знання досліджені в різних умовах
Обмеженість в матеріалах, тобто людина, яка має ті чи інші житейські психологічні спостереження, не може їх порівнювати з подібними у інших людей	Незначна обмеженість в матеріалах, що означає, що наукові психологічні знання досліджені на основі багатьох і часто в унікальних умовах

 

В науковому використані термін "психологія" з’явився вперше в ХУІст. Психологія - наука про психіку – пройшла складний і довгий шлях розвитку.

Етапи розвитку психології.

1 етап – психологія як наука про душу – Таке визначення психології було дано більше двох тисяч років тому. Наявністю души намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини (анімізм, Аристотель, Демокрит, Платон).

2 етап – психологія як наука про свідомість – починається в ХУІІст в зв’язку з розвитком природничих наук. Здібність міркувати, відчувати, бажати назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалося спостереження людиною самої себе і опис фактів (Декарт, Гартлі, Гоббс, Гольбах, Гельвецій).

3 етап – психологія як наука про поведінку – З сер. ХІХст. психологія стає самостійною галуззю наукових знань. Задачі психології – спостереження за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінку, вчинки, реакції людини. Мотиви, що викликають вчинки, не враховувались.

4 етап – психологія як наука , що вивчає факти, закономірності і механізми психіки – сформувалась на базі матеріалістичного погляду на світ. Основою сучасної вітчизняної психології є закономірне усвідомлення теорії відображення.

Психологія – це наука про закономірності виникнення, розвитку, прояву психіки і свідомості людини.

Психіка – це властивість головного мозку, яка забезпечує людині та тваринам здатність відображати впливи предметів та явищ реального світу.

Свідомість людини – вищий етап розвитку психіки і продукт суспільно-історичного розвитку, результат праці. Крім того, психологія вивчає такі явища, як несвідоме, особистість, діяльність та поведінку.

Несвідоме – це форма відображення дійсності, під час якого людиною не усвідомлюються його джерела, а реальність, що відображується, зливається з переживаннями.

Особистість – це людина з властивими їй індивідуальними та соціально-психологічними особливостями.

Діяльність – це сукупність дій людини, спрямованих на задоволення її потреб та інтересів.

Поведінка – зовнішні прояви психічної діяльності.

В наш час психологія стає галуззю особливої професійної практичної діяльності в системі освіти, в промисловості, державному управлінні, медицині, культурі, спорті тощо. Включення психологічної науки до розв’язання практичних задач суттєво змінює і умови розвитку її теорії. У всіх ланках системи народної освіти (дошкільна освіта, середня, загальноосвітня школа, середня спеціальна освіта, вища школа) виникають проблеми, які адресовані психології. Дослідження практично всієї системи психічних явищ спрямоване на з’ясування об’єктивних законів, яким вони підкоряються, має важливе значення для створення наукової бази, розв’язання суспільної задачі, удосконалення навчання та виховання.

Світ психічних явищ – це сукупність всіх явищ і процесів, які відображають основний зміст психіки людини і які вивчає психологія як специфічна галузь знань. Психічні процеси – це психічні явища, які забезпечують початкове відображення і усвідомлення людиною впливів оточуючої дійсності. Як правило, вони мають чіткий початок, визначений перебіг і яскраво виражене закінчення. Психічні процеси поділяються на: пізнавальні (відчуття, сприймання, увага, пам’ять, мислення, уява, мовлення, емоційні і вольові. Психічні властивості – це найбільш стійкі особливості особистості, які постійно виявляються, забезпечують певний якісно-кількісний рівень поведінки та діяльності, типові для даної людини. Психічні стани – це визначений рівень працездатності і якості функціонування психіки людини, який характерний для неї кожної миті часу.

Психічні утворення – це психічні явища, які формуються в процесі набуття людиною життєвого і професійного досвіду, до змісту яких включене й особливе поєднання знань, навичок та умінь. Соціально-психологічні явища та процеси – це психологічні феномени, які обумовлені взаємодією, спілкуванням і взаємовпливом людей одне на одного та їх належністю до певних соціальних спільнот.

Від того, яке місце посідає психологія в системі наук, багато в чому залежить розуміння можливостей використання психологічних даних в інших науках, і, навпаки, розуміння того, якою мірою може психологія використовувати їх результати. Місце, яке відводиться психології в системі наук в той чи інший період, наочно свідчить й про рівень розвитку психологічних знань, й про загальну філософську спрямованість самої кваліфікаційної схеми. Нині більш визнаною вважається нелінійна класифікація Б.М.Кєдрова. Вона відображує багатоплановість зв’язків між науками. Цю схему доповнив М’ясоїд

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Психологія як наука має особливі якості, які відрізняють її від інших дисциплін. психологія – одна з найскладніших наук, так як носієм психіки є головний мозок, найскладніший за будовою і закономірностями діяльності організм і механізм.; злиття предмета та об’єкта психології пояснюється тим, що людина за допомогою психіки пізнає оточуючий її світ, а потім на підставі цього і свою власну психіку, вплив цього світу на неї; унікальні практичні наслідки психології полягають у тому, що результати дослідження цієї науки порівняно з іншими галузями знань дуже часто значно більше значущі для людей і об’єктивно, і суб’єктивно; надзвичайна перспективність психології та її досліджень походить з постійно зростаючих ролі і значення людей, їх психіки і свідомості. Можна з повною відповідальністю стверджувати, що найбільш складним в майбутньому буде не розробка яких-небудь найскладніших технічних проектів, а прогнозування поведінки і вчинків людей під час їх реалізації та експлуатації.

Література для самоосвіти: 7, 9, 11, 12, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 28, 29, 30.