Лекція № 1. Поняття та предмет кримінології як науки та навчальної дисципліни.
Що ж це за наука?
Кримінологія (грецьк. - криміно - злочин; логос - наука) - наука про злочинність. Проте фактичний зміст науки кримінолог - це досить складне та багато аспектне явище.
У даний час переважаючим є погляд на кримінологію як на загальнотеоретичну науку про злочинність, з висновками якої повинні рахуватись перш за все спеціалісти в галузі інших наук так званого кримінального циклу (кримінально-виконавчого права, криміналістики, судової статистики і т.п.).
Кримінологія вивчає злочинність, її види, конкретні склади злочинів, їх взаємозв'язки з різними явищами та процесами, результативність заходів, які приймаються по боротьбі зі злочинністю. На цьому ґрунті кримінологи виробляють рекомендації по удосконаленню боротьби зі злочинністю.
Боротьба зі злочинністю, як свідчать теорія та практика різних держав, можлива тільки у двох основних напрямках. По-перше, це призначення кримінального покарання за вчинений злочин, і по-друге, - запобігання державою, суспільством, громадянами суспільно-небезпечних діянь, які можуть бути вчинені.
Отже, відповідно до двох практичних напрямків у боротьбі зі злочинністю в теорії права формувалися дві наукові галузі, покликані розробляти засоби її подолання. Перша галузь заснована на юридично- догматичному методі вивчення злочинів. Вона як сукупність (система) правових ідей, поглядів, принципів та уявлень розробляється теорією кримінального права. Друга галузь випливає з юридично-соціологічних теорій, в основі яких лежать конкретно-соціологічні методи вивчення таких явищ, як злочинність, особа злочинця, запобігання злочинності й певним видам злочинів. Ця самостійна система погляді, ідей і концепцій охоплюється кримінологічною наукою.
Багато з цих рекомендацій передаються іншим спеціалістам: економістам, соціологам, юристам різного профілю для детального опрацювання з врахуванням спеціальних наукових знань та розробки цілого комплексу конкретних заході по усуненню причин та умов кримінальних явищ.
Кримінологія є порівняно молодою наукою, як самостійна наука, вона сформувалась у другій половині 19 ст. на базі кримінального права.
З часом поняття кримінології отримало ширше значення, сьогодні воно означає науку про злочинність. В зарубіжній літературі крім терміну " "Кримінологія" використовуються інші терміни, такі як: криміальна соціологія, соціологія злочинності, кримінальна антропологія.
Початком розвитку криміології як науки вважають працю Ч.Беккарія (1738-1794) "про злочини і покарання"(1764)., у якій він сконцентрував увагу на проблемі злочину. Термін "кримінологія" ввійшов у науковий обіг у 1885 році, після того як Горофало видав книгу з такою навою.
У літературі є багато різних визначень щодо поняття кримінології зокрема:
Кримінологія це наука, яка вивчає злочинність, а вивчає зо чинність, як соціальне явище, суть якого полягає у загальній кількості злочинів, скоєних на певній території та за певний проміжок часу.
Кримінологія це наука, яка досліджує сферу суспільних відносин, що виникають у зв'язку з існуванням злочинності, як відносно масового соціального явища класового суспільства. (П.І. Грішаєв).
Кримінологія це самостійна наука про злочинність та раціональні методи її попередження.
Кримінологія це соціолого-правова наука, яка вивчає злочинність, особу злочинця, причини та умови злочинності, шляхи і засоби її профілактики.
Кримінологія є однією з суспільних наук, вона перебуває на межі філософії, соціології^ психології, правознавства та деяких інших наук. До правознавства кримінологія має стосунок тому, що явища, які вона вивчає, базуються на кримінально-правових поняття "злочин" і "злочинець". Профілактика злочинів теж має правову основу, чи правовий аспект, а детермінанти злочинності, особа злочинця пов'язані з дефектами її правосвідомості, психології тощо. Водночас вивчення злочинності як соціального явища, особи злочинця та засобів протидії злочинності не обмежується лише знайомством із правовими характеристиками. Аналіз цих проблем лежить у сфері предмета соціології. Уже тільки через це кримінологія є не суто правовою, а соціолого-правовою наукою.
Варто зрозуміти, що кримінологія за своєю природою є наукою комплексною. Вона охоплює і юридичні, і соціологічні, і психологічні теоретичні положення. При цьому соціолого-емпіричний матеріал описується, аналізується з позицій права. Переносячи в царину права соціологічні та психологічні знання, кримінологія розширює свої можливості у сфері вивчення системи злочинності й проблем запобігання їй.
Отже, по-перше, кримінологія - не "все наука", яка здатна давати універсальні рекомендації на всі випадки життя, а по-друге, кримінологія має свій кут зору, вирішуючи проблему боротьби зі злочинністю в конкретних умовах місця та часу.
Зміст кримінології як науки - це дослідження та оцінка злочинності, її змін, регіональних та соціально-групових відмінностей, їх оцінка; дослідження та оцінка процесів детермінації; розробка рекомендацій по боротьбі зі злочинністю, методологи та методики кримінологічних досліджень.
У порівнянні з визначенням предмета кримінології тут новим є по- перше, акцент на дослідження та оцінку злочинності, процесів її детермінації і причинності, по-друге, розробка рекомендацій по боротьбі зі злочинністю, методології та методики кримінологічних досліджень.
Об'єктом науки кримінології є суспільні явища , пов'язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами і умовами злочинності, місцем і роллю особи злочинця в системі суспільних відносин, а також із вирішенням завдань із запобігання і профілактики правопорушень.
Кримінологія як самостійна дисципліна і наука має свій предмет до якої входить чотири основних групи явищ:
1. Злочинність та її характеристики;
2. Особа злочинця;
3. Причини та умови злочинності;
4. Профілактика та попередження злочинності.
А зараз коротко зупинимось по кожному з названих елементів.
Головним елементом предмета кримінології є власне злочинність як історично міливе, соціальне та кримінально-правове явище, яке становить сукупність усіх злочинів, скоєних у державі за певний період. Вона вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як рівень, структура, динаміка, характер і географія. Явища, що не є злочинами, але тісно пов'язані з ними (пияцтво, проституція, наркоманія), розглядаються кримінологією як "фонові" явища.
Злочинність - це специфічне соціальне явище яке об'єктивно існувало в суспільстві.