Міжнародне запозичення та кредитування: суть, причини розвитку та інструменти. Міжчасова торгівля.

Міжнародне запозичення і кредитування стало результатом розвитку, з одного боку, внутрішнього кредитного ринку найбільш розвинених країн світу, а з іншого боку - відповіддю на потребу фінансування міжнародної торгівлі. На міждержавному рівні потреба в кредитуванні виникає в зв'язку з необхідністю покриття негативних сальдо міжнародних розрахунків.
Міжнародне запозичення і кредитування - видача й одержання засобів у борг на термін, що передбачає виплату відсотка за їхнє використання.
Міжнародне кредитування – це рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов”язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.
Причини розвитку міжнар кр-ня зумовлені:
- потребами фін-ня зростаючої міжн. торгівлі;
- розвитком внутр кр-го ринку найбільш розвинених країн світу.
Сучасні тенденції розвитку міжн кр-ня: збільшення обсягів, подовження і диференціація термінів надання кредиту.
У міжнародних масштабах як позичковий капітал в основному використовується офіційний капітал з державних джерел, хоча міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає дуже значних обсягів. Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування, що знаходять відображення в платіжному балансі наступні:
• Торгові кредити - вимоги і пасиви, що виникають у результаті прямого надання кредиту постачальниками і покупцями по угодах з товарами і послугами, і авансові платежі за роботу, що здійснюється в зв'язку з такими угодами. Торгові кредити можуть надаватися як урядами, так і частками підприємствами й іншими неурядовими організаціями. Більшість з них є короткостроковими.
• Позики - фінансові активи, що виникають унаслідок прямого позичання засобів кредитором позичальнику, у результаті якого кредитор або не одержує ніякого письмового гарантійного зобов'язання від позичальника, або одержує борговий цінний папір. До числа позик відносяться позики на фінансування торгівлі, інші позики й аванси, включаючи іпотечні позики, фінансові лизы, а також кредити МВФ. Позики можуть надаватися і виходити грошовою владою, урядом, банками й іншими секторами і поділяються на короткострокові і довгострокові.
• Валюта - банкноти і монети, що знаходяться в обігу і используемые для здійснення платежів. Національна валюта, що знаходиться в розпорядженні нерезидентів, вважається пасивом, а іноземна валюта, що знаходиться в розпорядженні резидентів, - активом. Валюта може знаходитися в розпорядженні грошової влади і банків.
• Депозити - деноміновані в місцевій чи іноземній валюті перекладні депозити, що безперешкодно на першу вимогу перетворюються в готівку і можуть бути використані для здійснення платежів. Депозити резидентів за рубежем вважаються пасивом, депозити нерезидентів усередині даної країни - активом. Депозити здійснюються грошовою владою і банками.
• Інші активи і пасиви - залишкова категорія, до якої відносяться всі інші види руху капіталу, наприклад внески країн у міжнародні організації.
Оцінка обсягів міжнародного кредитування
Міжнародне запозичення і кредитування звичайне показуються в розбивці на довгострокове і короткострокове запозичення і кредитування і традиційно виражаються в сумах нетто (міжнародне кредитування мінус запозичення). У сукупному платіжному балансі видача й оплата міжнародних кредитів показуються тільки в розбивці на кредити, видавані урядами за рахунок державного бюджету, кредити, видавані грошовою владою (центральним чи державним банком) і комерційними банками, а також всіма іншими організаціями.
Міжчасова торгівля

Найважливішою специфічною рисою капіталу як фактору виробництва є в тому, що при його використанні велику роль відіграє фактор часу. Інвестуючи або надаючи в позичку капітал, його власник відмовляється від поточного споживання, щоб у майбутньому одержати більший прибуток. Відповідно відсоток як прибуток на капітал є платою за те, що кредитор надає позичальнику можливість використовувати ресурси сьогодні, замість того, щоб чекати, поки будуть накопичені гроші для їхнього придбання в майбутньому.

На відміну від звичайної міжнародної торгівлі, коли відбувається обмін товару на товар, при міжнародному переміщенні фінансових коштів відбувається свого роду обмін сьогоднішнього товару на товар у майбутньому. Якщо країна дає кредит, то вона скорочує своє поточне споживання, але в майбутньому після повернення кредиту й одержання відсотка по ньому вона зможе споживати більше. Країна, що одержує за кордоном позику, навпаки, зможе сьогодні споживати більше, ніж виробляє, але в майбутньому їй прийдеться повертати цю позику із відсотками й у результаті споживати менше, ніж вона буде виробляти.