Нетарифні обмеження зовнішньої торгівлі як інструмент державної зовнішньоекономічної політики.

Нетарифні обмеження – це комплекс заходів обмежувально-заборонливого характеру, які застосовуються державою переважно до імпортованих товарів і є відмінними від тарифних інструментів.

Нетарифні бар’єри у зовн. торгівлі – це різноманітні економічні, політичні чи адміністративні заходи непрямого обмеження зовнішньої торгівлі відмінні від мита.

Класифікація нетарифних інструментів ЗТП (розроблена ГАТТ):

1.                Обмеження, пов’язані з участю держави у зовнішній торгівлі (субсидування виробництва та експорту товарів, система державних закупівель)

2.                Митні адміністративні імпортні формальності (методи оцінки митної вартості товарів, митні та консульські формальності, вимоги до оформлення товаросупровідних документів і товарна номенклатура ЗЕД)

3.                Стандарти і вимоги, пов’язані з захистом здоров’я населення, промисловістю і технікою безпеки (промислові стандарти, вимоги до упаковки і маркування товарів, вимоги про вміст місцевих компонентів в імпортованій продукції, санітарно-ветеринарні та екологічні норми)

4.                Кількісні обмеження імпорту та експорту (система квотування і ліцензування, «добровільне» обмеження експорту)

5.                Обмеження, які закладаються в механізм платежу (імпортні депозити, прикордонний податковий режим, митні збори)

Найбільш поширеною формою нетарифних обмежень є система квотування.

Квота – обмеження у кількісному (рідше у вартісному) виразі обсягу продукції дозволеного до ввезення (імпортна квота) або вивезення (експортна квота) за певний період.

Режим квотування безпосередньо пов'язаний із системою ліцензування і без неї існувати не може. При встановленні квоти, суб’єкти, що ввозять (вивозять) продукцію яка підпадає під режим квотування, обов’язково мають отримати у відповідному державному органі ліцензію.

Ліцензія – дозвіл держави на право ввезення (вивезення) визначеного розміру продукції за встановлений період. Зазвичай держава продає їх на відкритих аукціонах.

В сучасних умовах квота, як інструмент ЗТП використовується частіше з таких причин:

1.                Діяльність СОТ

2.                Квота – кількісне обмеження імпорту, отже при її встановленні імпортери не можуть розширити обсяги імпорту шляхом зменшення ціни. мито такої гарантії не дає.

3.                Квота є більш гнучким і оперативним інструментом порівняно з митом. Рішення про зміну митних ставок приймає і затверджує парламент країни; рішення про встановлення чи скасування квот приймає уряд на будь-якому засіданні.

«Добровільне» обмеження експорту – означає, що країна-імпортер змушує свого партнера (експортера) скоротити його поставки або в результаті політичного тиску, або під впливом погроз застосувати більш жорсткі протекціоністські заходи.

Експортні субсидії – пільги фінансового характеру, які надаються державою-експортером для розширення вивезення їх товарів за кордон. Результат надання субсидії – це більш низька ціна на зовнішньому ринку на продукцію експортера порівняно з внутрішньою ціною.

СОТ забороняє пряме субсидування експорту. Однак широко поширені приховані субсидії:

-                   пільгове оподаткування

-                   кредитування

-                   страхування експортерів

Країна-імпортер у разі виявлення і доведення факту надання експортної субсидії в продукції, що імпортується, має право встановлювати компенсаційне мито по відношенню до цієї продукції.

До нетарифних також відносять антидемпінгові заходи.

Демпінг – експорт товарів за ціною нижчою від ціни за якою даний експортер продає свої товари на внутрішньому ринку (це необхідна умова), дана ціна також є нижчою за ціну аналогічних товарів на внутрішньому ринку країни імпортера (достатня умова).

За правилами СОТ, з метою захисту від демпінгу країна-імпортер може встановити антидемпінгове мито,але його введенню має передувати антидемпінгове розслідування, яке доводить виявлення факту демпінгу і збитків від нього.