Тема 9. Функціонування міжнародних логістичних систем управління запасами і складським господарством

 

Матеріальний потік на шляху руху від джерела до кінцевого споживача накопичується у вигляді запасу на будь-якій ділянці. Роз­різняють запаси сировини, матеріалів, готових виробів. Всі запаси ді­ляться на дві групи: виробничі і товарні. Кожна із цих груп, у свою чергу, за виконуваними функціях ділиться на поточні, страхові, сезонні. Ціль створення виробничих запасів – забезпечення безперебійності виробничого циклу. Товарні запаси поділяються на запаси готової про­дукції у підприємств-виробників, запаси підприємств оптової й роз­дрібної торгівлі. Товарний запас – маса товарів, призначена для наступ­ного продажу та здійснення безперебійної торгівлі, що знаходиться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживання.

В процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різних форм: запаси готової продукції на складах підприємств-вироб­ників → товари в дорозі від виробника до оптової ланки → товарні запаси на складах гуртової торгівлі та інших збутових посередників → товари в дорозі від гуртової до роздрібної ланки торгівлі → запаси підприємств роздрібної торгівлі (на складах та в торговельному залі).

Залежно від цільового призначення запаси підрозділяються на: технологічні (перехідні) – запаси, що рухаються за логістичною сис­темою; поточні (циклічні) – створювані протягом середньостатистич­ного виробничого періоду або запаси обсягом в одну партію товарів; резервні (страхові або буферні) – запаси для компенсації випадкових коливань попиту. До цієї категорії відносять також спекулятивні запаси на випадок очікуваних змін попиту або пропозиції на ту або іншу про­дукцію, наприклад у зв’язку із трудовими конфліктами, ростом цін або відкладеним попитом.

Максимально бажаний запас – рівень запасу, економічно до­цільний у цій системі. Поняття граничного рівня запасу використовує­ться для визначення моменту часу замовлення наступної партії. По­точний запас у будь-який момент часу може збігатися з максимальним, торговельним та гарантійним (страховим запасом).

Склади і бази зберігання – технічні пристрої, обладнані май­данчики і приміщення, призначені для концентрації та тимчасового зберігання матеріальних ресурсів (запасів) з метою подальшого їх ви­користання, у процесі виробництва і споживання.

Метою створення складів у системах логістики є не збере­ження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх найбільш ефективного використання.

Під параметрами розуміють розміри і склад транспортних партій вантажів, тип і спосіб пакування, кількість найменувань ванта­жів у транспортних партіях, час прибуття і відправлення транспортних партій та ін.

У сучасних умовах склади виконують функції:

а) перетворення виробничого асортименту в споживчий від­повідно до попиту і з метою виконання замовлень клієнтів;

б) складування і зберігання продукції з метою вирівнювання тимчасового, кількісного та асортиментного розривів між виробницт­вом і споживанням продукції, що дає змогу здійснювати безперервне виробництво і постачання на базі створюваних товарних запасів, а також у зв’язку із сезонним споживанням деяких видів продукції;

в) консолідація і розукрупнення вантажів – об’єднання (кон­солідації) невеликих партій вантажів для декількох клієнтів, до пов­ного завантаження транспортного засобу, що сприяє зменшенню транс­портних витрат та розподіл вантажу, призначеного декільком замовни­кам, на більш дрібні партії, які потім відправляються кожному спожи­вачу згідно із їх замовленнями;

г) надання послуг: сортування і маркірування товарів; повну перевірку якості товарів, які постачаються; фасування і пакування; зміна замовлення; експедиторські послуги із здійсненням розвантаження; ін­формаційні послуги; укладання договорів із транспортними агентст­вами; надання оренди складського простору споживачам; дезінфекцію вантажів та ін.

Логістична функція складу полягає у постійному вирівнюванні потоку матеріалів відповідної кількості у відповідному часі згідно з умо­вами функціонування ланцюга поставок. Види складів:

– склади запасів (характерний для виробничих підприємств) виконують функції складування запасів постачання для виробництва, а також складування готової продукції. Для них характерним є доміну­вання процесів складування над процесами переміщення.

– дистрибуційні склади (характерні для спеціалізованих ло­гістичних підприємств, наприклад, логістичних центрів дистрибуції) виконують функцію короткотривалого зберігання товарів для їх пере­вантаження на інші види транспорту. Для них характерним є доміну­вання функції переміщення, а складська функція –похідною від неї.

У дистрибуційних складах відбувається якісна зміна потоку матеріалів, тобто їх структури, кількісної характеристики тощо. Зага­лом такі склади за функціональним призначенням можуть бути та­кими, які приймають та відправляють.

У перших із них відбувається концентрація фізичного майна, що підлягає подальшому переміщенню в логістичних каналах (наприк­лад, приймання від багатьох постачальників і відправлення одному або декільком виробникам, торговельним організаціям). У складах відправ­лення, навпаки, відбувається розподілення матеріальних потоків і від­правлення їх споживачам.

Вибір форми складування пов’язаний з питанням володіння складом. Існує дві основних альтернативи: придбання складів у влас­ність або використання складів загального користування. Ключовий фактор вибору між цими варіантами або їхніми комбінаціями – обсяг складського товарообігу.

Перевага власному складу віддається при стабільно великому обсязі складованої продукції і за умов високої оборотності. На власних складах краще підтримуються умови збереження і контролю за про­дукцією, підвищується якість наданих клієнтові послуг і гнучкість по­стачань.

Склади загального користування доцільно використовувати при низьких обсягах товарообігу або при збереженні товару сезонного попиту. Ці склади мають такі переваги: не потрібні часті інвестиції у розвиток складського господарства; скорочуються фінансові ризики; підвищується гнучкість у використанні складських площ (можливість зміни розміру і терміну їхньої оренди); знижується відповідальність за підтримку раціонального рівня і збереження запасів.

Визначення критичного розміру складу (доцільності власного складу) базується на розрахунку та порівнянні витрат на зберігання на власному та орендованому (чужому) складі (рис. 2.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.4 – Графік визначення “критичного розміру” складу

 

Територіальне розміщення складів і їх кількість визначаються потужністю матеріальних потоків, попитом на ринку збуту, розмірами регіону збуту і концентрацією в ньому споживачів, відносним розта­шуванням постачальників і покупців тощо.

На практиці використовуються два варіанти формування і розміщення складської мережі:

а) централізована система складування містить у собі один великий центральний склад, де накопичується основна частина запасів і філіальні склади (у їх числі і склади загального користування), що розташовуються в регіонах збуту;

б) у децентралізованій системі основна частина запасів кон­центрується в мережі складів, розосереджених у різних регіонах у без­посередній близькості від споживача – найбільш доцільна в системі розподілу, де основним клієнтом виступає роздрібна мережа, що здійс­нює замовлення дрібними партіями, але з більш частою періодичністю постачання.

Розробка системи складування ґрунтується на виборі раціо­нальної системи з усіх технічно можливих систем для вирішення по­ставленого завдання методом кількісної і якісної оцінки. Цей процес вибору і оптимізації припускає виявлення пов’язаних між собою чин­ників, систематизованих в декілька основних підсистем. Отже, системаскладування включає наступні складські підсистеми:

– складована вантажна одиниця;

– вид складування вантажів (на підлозі, у блоках, на стелажах, конвеєрне складування тощо);

– підсистема обладнання з обслуговування складу;

– система комплектації (комісіонування) вантажів;

– підсистема управління переміщенням вантажу;

– інформаційна підсистема;

– підсистема будівель і споруд (конструктивні особливості бу­дівель і споруд).

Кожна підсистема в свою чергу складається з ряду елементів. При цьому кількість елементів, що формують основні підсистеми, може бути значним, а їх сполучення у різних комбінаціях збільшує багато­варіантність систем складування.

Вибір раціональної системи складування повинен здійснюва­тись у такій послідовності:

1) визначення місця складу у логістичному ланцюжку та виді­лення його функцій;

2) визначення загальної спрямованості технічної оснащеності складської системи (механізована, автоматизована, автоматична);

3) визначення мети та завдань із розробки системи складування;

4) вибір елементів кожної складської підсистеми;

5) створення комбінацій обраних елементів усіх підсистем;

6) здійснення попереднього вибору конкурентоспроможних ва­ріантів з усіх технічно можливих;

7) проведення оцінки кожного конкурентоспроможного варіанта;

8) здійснення альтернативного вибору раціонального варіанта.