Тема 11. Області забезпечення міжнародної логістичної діяльності

 

Митна логістика виникає там і тоді, де і коли формуються глобальні логістичні ланцюги зовнішньоторгового обороту, тобто коли митні органи стають ланками подібних логістичних ланцюгів.

Митна логістика з’єднує дві державно-господарські сфери, надзвичайно важливі для розвитку України як незалежної держави та її євроінтеграційного курсу, а саме логістичну та митну діяльність. Ло­гістика визначає напрямки інтеграції України в Пан’європейську та світову транспортно-логістичні системи, а мета митної діяльності – забезпечення економічної безпеки України в умовах глобалізації світо­вого господарства. Митна логістика своїм предметом має зовнішньо­торговельні потоки під час перетину ними митного кордону України та їх митну обробку.

Логістична функція митної діяльності охоплює дві складові: 1) логістизацію процесу митної переробки вантажів; 2) митну діяль­ність транспортно-логістичних компаній (як іноземних, що діють на території України, так і українських).

Митна переробка вантажу, як частина митної діяльності, являє собою сукупність операцій по переміщенню через митний кордон різно­манітних вантажів. Певна їхня послідовність, взаємозв’язок і взаємо­залежність утворює потік митної переробки вантажів.

Відповідно їх економічній природі потоки митної переробки вантажів можна класифікувати за трьома групами:

1) потоки фізичного переміщення вантажів через митний кордон;

2) інформаційні потоки митної переробки вантажів;

3) фінансові потоки митних платежів, пов’язаних з митною пе­реробкою вантажів.

Потокоутворювальна роль у митній переробці вантажів належить фізичному переміщенню вантажів через митний кордон. При цьому інформаційний і фінансовий потоки виконують функції обслуговування потоку фізичного переміщення вантажів через митний кордон (рис. 2.9).

 

інформаційні потоки

 

фінансовий потік митних платежів;

 

потік фізичного переміщення вантажу;

 

Митний орган

 

Отримувач вантажу

 

Відправник вантажу

 

Рис. 2.9 – Принципова схема потоків митної переробки вантажів

 

Митно-логістичні потоки – товарно-інформаційно-фінансові потоки, пов’язані з перетином митного кордону України зовнішньо­торговельними потоками та справлянням відповідних митних зборів та платежів.

Основою митно-логістичних потоків є зовнішньоторговельні потоки, що носять транскордонний, транзитний характер. Вони вклю­чають вхідні (імпорт) та вихідні (експорт) види потоків. Їх супрово­джують інформаційні потоки: вихідні (від митниць до центрального органу), вхідні (навпаки), супроводжувальні (документи на товар).Фінансові потоки, в свою чергу, бувають вихідні (перерахування мита до держбюджету) та вхідні (державне фінансування митниць).

Експортно-імпортні операції в міжнародних логістичних сис­темах пов’язані з більшим, ніж у звичайному менеджменті, обсягом інформації, більш складним документообігом та потребують урядового регулювання (рис. 2.10).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.10 – Експортно-імпортні операції

в міжнародних логістичних системах

 

Роль урядових організацій в цій сфері (зокрема, митниці) зво­диться до упорядкування та регулювання потоків експортно-імпортних вантажів, захисту споживачів, запобіганню контрабанди заборонених до ввезення-вивезення товарів та протекціоністської політики у відно­шенні вітчизняних виробників, транспортних, експедиторських та інших компаній, що беруть участь у міжнародних логістичних ланцюгах.

Митні брокери контролюють проходження товарів через мит­ницю та забезпечують відповідність документів, що супроводжують вантаж, існуючим вимогам; володіють даними про всі останні зміни в області регулювання імпорту та вимог до певних видів товарів; забез­печують мінімально можливий розмір зборів та мита для своїх клієнтів.

Компонентна структура митної логістики охоплює 15 митних режимів (пропуск товарів для вільного обігу; реімпорт; транзит; мит­ний склад; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території; переробка під митним контролем; тимчасове ввезення (вивезення); вільна митна зона; вільний склад; переробка поза митною територією; експорт; реекспорт; знищення; відмова від товару на користь держави).

Регіональна структура митної логістики включає її розгляд на шести просторових рівнях: локальному (митний пост); мікро (мит­ниця); мезо- (регіональна митниця); макро- (національна митна система); мега- (митний союз); мета (глобальний митний простір). Нині значення митно-логістичної складової зовнішньоекономічної діяльності зростає на всіх регіональних рівнях прояву.

Функціональна структура митної логістики відображає ос­новні функції митної діяльності та їх забезпечення (здійснення митного контролю; здійснення інших видів контролю; інформаційне, фінансове та матеріально-технічне забезпечення).

До основних технологічних принципів логістизації митних про­цедур в Україні можна віднести: стандартизацію і спрощення процедур; використання безпаперової технології прикордонно-митного контролю; максимальне використання інформаційних технологій і автоматизо­ваних систем обробки інформації; використання заздалегідь отриманої інформації щодо прибуття вантажів для її передачі в центральну базу з подальшим проведенням оцінки і аналізу ризиків (зокрема, ризики сплати податків); використання вказаної інформації для цілей митної статистики, подальшого контролю нарахування обов’язкових платежів до бюджету; використання технології електронних платежів; інформа­ційний обмін на міжвідомчому і міждержавному рівнях; доступність інформаційної і нормативне-правової бази митних органів для суб’єк­тів підприємницької діяльності. Цим забезпечуються умови не тільки швидкого і якісного здійснення прикордонно-митного контролю, а та­кож у разі непередбачених обставин (відсутність деяких документів в обов’язковому пакеті або випадкові помилки в них), швидкого реагу­вання на ці обставини з метою їх усунення з боку власників.

Всесвітня система ідентифікації та штрихового кодування GS1 становить основу найсучасніших практичних застосувань у сфері інформаційних технологій. Ця система складається із комплексу все­світніх стандартів, що встановлюють єдині правила унікальної іденти­фікації та застосування штрихових кодів.

Використання технологій автоматичної ідентифікації та елект­ронного обміну інформацією на базі стандартів та рішень в системі GS1 дає можливість учасникам процесу постачання отримувати оперативну і точну інформацію про те, коли вантажі були відправлені, де вони знаходяться і куди вони доставлені, іншими словами, всю необхідну інформацію від замовлення на постачання до доставки та платежів. Внаслідок цього можуть бути автоматизовані адміністративні та облі­кові процеси, спрощено облікові операції на всіх етапах, мінімізовано помилки, краще організовано управління складськими площами та ін­вентарним майном.

Ключову роль в процесах інформаційного супроводження віді­грає стандарт унікальної ідентифікації логістичних одиниць – SSCC. Логістичною одиницею є будь-яка композиція товарів, утворена з ме­тою транспортування та(або) складського зберігання.

Система GS1 передбачає універсальний засіб для ідентифікації логістичних одиниць. Кожній окремій логістичній одиниці присвоює­ться унікальний 18-розрядний ідентифікаційний номер GS1, який нази­вається Порядковий номер транспортного пакування – Serial Shipping Container Code, SSСС (рис. 2.11).

 

 

Рис. 2.11 – Структура порядкового номера транспортного пакування

 

Стандартний ідентифікаційний номер SSСС, присвоєний ло­гістичній одиниці, дозволяє індивідуально маршрутизувати її рух та автоматизувати транспортно-складські операції. SSCC є універсальним інструментом для всіх прикладних логістичних застосувань. Типовим прикладом використання SSСС є ідентифікація поставок, що формую­ться відповідно до замовлень підприємств торгівлі (рис. 2.12).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.12 – Ідентифікація поставок підприємства в системі GS1

 

Номер SSCC присвоюється логістичній одиниці один раз (ба­жано – відразу після її утворення) і супроводжує логістичну одиницю протягом всього циклу її існування, тобто поки вона не буде роз­формована або змінена. Транспортні організації та перевізники можуть використовувати унікальний SSCC, присвоєний виробником, для своїх внутрішніх систем контролю та дистрибуції. У випадку відсутності номера SSCC він може бути присвоєний на будь-якому етапі поста­чання – транспортною організацією, митницею, транзитним складом, оптовою базою тощо.

Призначення стандартної транспортної (логістичної) ети­кетки GS1 – забезпечити якісну і стислу інформацію про одиницю по­стачання в стандартизованій та придатній для автоматизованої обробки формі (рис. 2.13).

 

 

Рис. 2.13 – Схема стандартної транспортної етикетки GS1-128

 

Транспортна етикетка GS1 може використовуватись при будь-яких операціях, які здійснюються з вантажем. Прикладні застосування стандартної транспортної етикетки можуть, серед іншого, передбачати: маршрутизацію; ідентифікацію продукції, яку містить логістична оди­ниця, та визначення кількості товарів, які складають вміст; отримання інформації про логістичну одиницю, такої як дата, час та місце вироб­ництва, транспортні виміри тощо; визначення дати придатності чи вико­ристання продукції; отримання даних про походження і якість продукції.

Система EPC (електронний код продукту, англ. EPC, “І-Пі-Сі”) уможливлює автоматичну ідентифікацію і простежування товарів в реальному часі на всьому шляху від виробника до споживача. Система EPC передбачає, що вся інформація про кожний об’єкт, ідентифіко­ваний номером EPC, доступна в будь-який час через мережу Інтернет. Це забезпечує Служба найменування об’єктів (ONS), яка за номером EPC надає поточну інформацію про знаходження об’єкта. Номер EPC може бути побудований на основіГлобального номера товарної позиції (GTIN) із додаванням індивідуального номера для кожної оди­ниці продукції (серіалізація GTIN). Для зчитування номера застосовує­ться технологія радіочастотної ідентифікації.

Єдиним і повноважним представником некомерційної органі­зації EPCglobal в Україні є Асоціація GS1 Україна.

За допомогою систем автоматичного визначення координат ру­хомих об’єктів на основі GPS або системи GPS/AVL (Automatic Vehicle Location) на сучасному рівні вирішуються задачі диспетчеризації транс­портного парку. Відстеження автотранспорту з використанням техно­логій GSM&GPS в загальному вигляді являє собою систему, що забез­печує відображення даних про місце розташування транспортних засо­бів (ТЗ) на фоні електронної карти місцевості з точністю до міста, ву­лиці, будинку, із прив’язкою до реального часу (рис. 2.14). Одночасно в пам’ять комп’ютера здійснюється запис параметрів руху і стани транс­портного засобу. Інформація пройденого шляху об’єкта передається на сервісний центр за допомогою оператора мобільного зв’язку.

 

 

Рис. 2.14 – Принцип роботи системи

з використанням технологій GSM&GPS

 

Важлива проблема побудови та ефективної експлуатації – орга­нізація правильного інформаційного забезпечення логістичних систем. Основні інновації в областіінформаційних технологій, використовуваних при побудові міжнародних логістичних систем, наведені у таблиці 2.6.

 

Таблиця 2.6 – Основні інновації в області інформаційних технологій,

використовувані в міжнародній логістиці

Комунікаційні інформаційні системи

Комп’ютеризація

Роботизація

Штрих-кодування

Електронна комерція (В2В, В2С)

Система ЕDІ (B2B–IC–B2C–EFT)

 

Організація інформаційних потоків у режимі реального часу – обов’язкова умова ефективного функціонування логістичної мережі. До числа інноваційних технологій, зв’язаних з інформаційним забезпе­ченням логістичних операцій, відносяться система передачі стандарт­них текстів загальноприйнятих ділових документів – система EDI і міжнародних стандартних повідомлень – система EDIFACT. Обидві ці системи затверджені Європейською економічною комісією (ЄЕК) ООН і рекомендовані для глобального застосування в керуванні, тор­гівлі, логістиці.

Сучасна модифікація цієї системи – система Internet EDI. З її допомогою можна забезпечити взаємодію учасників ланцюга на основі “віртуальної приватної мережі”.

В області логістики найбільший інтерес у споживачів викликала поява систем електронних закупівель сировини і готової продукції, так званих систем В2В (business-to-business, коли здійснюються закупівлі сировини і напівфабрикатів), а також при продажі готової продукції споживачам В2С (business-to-customer).

Наприкінці 1990-х рр. у рамках EDI розроблені дві системи: item coding (система кодування товарів) і electronic fund transfer (система переводу грошей).

У першому випадку кожне пакування товару забезпечується електронною етикеткою, що дозволяє логістичним службам відслідко­вувати весь шлях даної одиниці товару.

У другому випадку, якщо виконано умову постачання, розра­хунок через задіяні банки (з боку постачальника і з боку споживача) здійснюється автоматично. Комунікаційні інновації в області логіс­тики дозволяють тепер на електронному рівні цілком відслідковувати всю логістичну систему від моменту одержання замовлення, через весь процес руху товару аж до стадії фінальних розрахунків. Тобто весь процес руху товарів по системі В2В–ІС–В2С–EFT.

Розвиток Інтернету став чинником значного зниження витрат використання електронної комерції завдяки низькій вартості обміну ін­формацією. Це стимулювало подальший розвиток електронної комерції. Сьогодні розрізняють такі рівні її призначення: Бізнес-Бізнес (B2B – Business-to-Business), Бізнес-Споживач (B2C – Business-to-Customer), Споживач-до-Споживача (C2C – Customer-to-Customer), мобільна тор­гівля (m-commerce).