Тема 6. Формування стратегії розвитку глобальних логістичних систем

 

Усі дії в рамках стратегії забезпечення логістичних операцій на міжнародному рівні варто розглядати на трьох основних рівнях: макроекономічному, що стосується всіх загальноекономічних, техніч­них, організаційних і правових аспектів функціонування логістичних суб’єктів у всіх секторах економіки; мезоекономічному, тобто обме­женому межами якого-небудь сектора економіки або регіону; мікро­економічному, тобто на рівні функціонування окремих логістичних підприємств.

Основні елементи глобальної логістичної стратегії: пози­ціювання, інтеграція, гнучкість і вимірність.

Концепція позиціювання є надбудовою глобальної логістичної стратегії фірми – визначає відмінні риси компанії в порівнянні з кон­курентами, відносини з постачальниками і замовниками, організацію інформаційних потоків та операцій фізичного розподілу. Стратегія позиціонування логістики на ринку повинна враховувати різну реак­цію учасників логістичного процесу на національному і міжнародному рівнях на пропоновані ціни, тарифи і якість логістичного обслугову­вання. Підприємство, що бажає зберегти попит на свою продукцію на колишньому рівні або підвищити його, повинне знати поточну і май­бутню поведінку учасників логістичного процесу, отже, враховувати: власні можливості участі в конкурентній боротьбі, можливості діючих каналів постачань, безперебійність і еластичність їх роботи в рамках міжнародної торгівлі; специфіку маркетингу (реклама, просування то­вару, дослідження ринку), а також його ефективність для керування поведінкою покупців і підвищення власної частки на ринку.

Інтеграція досягається шляхом використання сучасних інфор­маційних технологій для спільного використання необхідної інформа­ції всіма партнерами глобальних логістичних ланцюгів і каналів. Це означає високий ступінь пов’язаності партнерів, обмін даними між ними в стандартизованих форматах (як правило, у режимі реального масш­табу часу “online”).

Гнучкість – здатність швидко реагувати на специфічні запити споживачів, адекватно вносити зміни як у виробництво, так й у дистри­буцію відповідно до їх вимог. Цей елемент дозволить фірмі функціо­нувати більш успішно, ніж конкуренти, реалізуючи свою глобальну логістичну стратегію.

Вимірність характеризує можливість моніторингу логістич­ного менеджменту та ідентифікації можливостей фірми в плані подаль­шого поліпшення її діяльності на світовому ринку. Кращі транснаціо­нальні корпорації використовують процедури “benchmarking”, стан­дартизації якості, функціональні способи оцінки ступеня задоволення споживачів якістю продукції та сервісу, тотальних логістичних витрат, повернення на вкладений капітал і тривалості складових логістичних циклів як міри ефективності глобальних логістичних ланцюгів. Ти­повою мірою ступеня задоволення споживачів є “виконане замовлення”, у якому поставка товару здійснена вчасно, без шкоди для споживача із правильно оформленим рахунком.

На рис. 2.1 представлено стратегічні фактори, що враховуються при побудові міжнародних логістичних систем.

	Стратегії загальнокорпоративного рівня

 

Продукція

Міжнародні ринкові умови

 

 

Логістична стратегія

 

Персонал

 

 

Фактори зовнішнього середовища

 

Споживачі світового ринку

 

Ресурси

 

Матеріальні активи

 

Міжнародний політичний та економічний клімат

 

Міжнародні технології

 

Нематеріальніактиви

 

Фактори внутрішнього середовища

 

Рис. 2.1 – Стратегічні фактори, що враховуються

при побудові міжнародних логістичних систем

 

Середовище, у якому ведеться бізнес, показує, яке положення воно займає в цей час, а його стратегії (у тому числі і в області по­будови і функціонування МЛС) – положення, яке підприємство хоче займати в майбутньому. Отже, логістична стратегія – це шлях досяг­нення підприємством своїх цілей.

На розробку підприємством стратегії з ведення зовнішньо­економічних операцій на міжнародному рівні впливають фактори зовнішнього середовища бізнесу,керувати якими логістика не в змозі: очікування споживачів і пов’язані з цим демографічні особливості і ха­рактеристики ринків; ринкові умови, їх стабільність, кон’юнктурні ко­ливання та інші подібного роду фактори; політичні умови і відносини з органами влади; економічний клімат у країні, соціальні умови, умови підприємництва, правові норми і обмеження тощо; конкуренти – їх кількість, легкість або труднощі проникнення на ринки; акціонери і групи зацікавлених осіб – їх цілі, наміри, політика доходів і інвести­ційна політика, очікуваний прибуток; передові технології та інновації, доступні в наш час, і ймовірні напрямки їх розвитку.

Основні фактори внутрішнього середовища: активи підпри­ємства – матеріальні (будинку, споруди, устаткування тощо) і немате­ріальні, до яких прийнято відносити: лояльність постачальників і спо­живачів; кадровий персонал підприємства; фінансовий стан і фінан­сову репутацію; правильно налагоджену систему обміну інформацією; застосовувані технології, структуру підприємства і правильний розпо­діл функцій і обов’язків; інші активи (патенти, ліцензії).

Цілі стратегій у глобальних компаніях формуються з ураху­ванням компонентів, таких як технологія, маркетинг, виробництво і логістика. Необхідною є продуктивна синергія всіх чотирьох компо­нентів, причому глобальна логістична система, будучи чинником кон­курентної переваги, служить глобальним фундаментом, на якому заснована робота інших сфер бізнесу.

Логістичні стратегії в області побудови і експлуатації МЛС – це набір цілей, процедур, елементів, систем, які формують ло­гістичний бізнес-план, який включає:

– загальне резюме, що представляє логістичну стратегію в об­ласті міжнародних логістичних систем і відповідає на питання, як ця стратегія погоджена із загальним напрямком діяльності з точки зору цільових показників;

– цілі і задачі МЛС, показники роботи і критерії її оцінки;

– відображення шляхів досягнення поставлених задач, які зміни передбачаються і як ними керувати;

– опис того, який внесок у досягнення показників бізнес-плану будуть вносити окремі логістичні функції (постачання, збут, транспорт, склади тощо) і як буде організована їхня взаємодія;

– обґрунтування необхідних для реалізації плану засобів і ре­сурсів, фінансові вкладення і фінансові показники роботи.