Лекція 11. Природна фітомеліорація

 

11.1. Особливості динаміки фітоценозів на девастованих землях

 

Природа без участі людини супроводжує фітомеліоративний процес зарощування, який проходить дві основні стадії: сингенетичну (піонерне засвоєння земної поверхні без видимої конкуренції рослин) та ендоекогенетичну, яка характеризується напруженою внутрішньовидовою та міжвидовою конкуренцією і формуванням протягом тривалого часу більш-менш стабільних фітоценозів.

На перших етапах формування природно-техногенних комплексів майже у всіх природних зонах можна виділити три основні етапи сингенетичної сукцесії.

Перший етап триває п’ять-шість років і закінчується утворенням мозаїчного незімкнутого рослинного покриву, який складається з невибагливих рослин з широкою екологічною амплітудою і високою продуктивною здатністю.

Другий етап сингенетичної сукцесії протікає від п’яти-шести років до десяти і характеризується створенням складних багатовидових фітоценозів (30–40 видів) з більш чітко вираженим зональним характером флори. Водночас зменшується представництво рудеральних однорічних видів і зростає рясність багаторічників. Розпочинається формування дерево-чагарникових угруповань.

Третій етап, який розпочинається після 10–12 річного віку відвалів, характеризується посиленням геологічної диференціації видового складу, яка відбувається на фоні жорсткої конкуренції за використання природних ресурсів. У фітоценозах переважають багаторічники. Цей етап сингенетичної сукцесії можна було б віднести до наступної сукцесійної стадії – ендоекогенетичної, тому що тут в еволюційному процесі переважають не зовнішні впливи, а внутрішня біоценотична діяльність ще молодих за віком угруповань.

 

11.2. Заростання відвалів з лесоподібними суглинками

 

Заростання відвалів, як вже згадувалося, відбуваються в процесі сингенетичної сукцесії, яка в решті решт переходить в екоендогенетичну.

У перший рік заростання виявлено 20 видів, в тому числі 17 однорічних, два – дворічних та один багаторічник. На дворічному відвалі видове представництво майже вдвічі більше, ніж на однорічному: 38 ви­дів рослин з 11 родин. Найбільше були представлені чотири родини: складноцвіті, лободові, злакові та гречкові, які становили 75 % усіх зафіксованих рослин. Родина бобових представлена значно меншою кількістю видів – 7,8 %.

Помітне формування мікроасоціацій, які займають значну територію кар’єру. Серед них найбільш виразно виділяються п’ять:

- волошка розкидиста + буркун лікарський + однорічні стоколоси;

- кохія дряпачна + волошка розкидиста;

- пирій повзучий + волошка розкидиста;

- люцерна жовта + пирій повзучий.

Найбільшу територію відвалу (30–40 %) займає мікроасоціація, де едифікатором є пирій повзучий. Проте в угруповання інтенсивно проникає полин австрійський, який витісняє пирій.

11.3. Заростання піщано-глинистих відвалів

 

Відвали складені третинними піщано-глинистими породами, які межували або ж входили до складу марганцевого пласта. В їх складі є шматкові зернисті утворення. Відсипані відвали мають конусоподібну та інші форми і конфігурації, які підіймаються над оточуючою місцевістю на висоту до 5–8 м. Поверхня відвалів нерівна і має вигляд невеликих підвищень та безстічних понижених ділянок, які чергуються між собою. Схили круті, інколи сягають 30–35°, що сприяє активізації ерозійних процесів і нерівномірному розподілу вологи. Нераціональний випас худоби призводить до руйнування утворених у процесі попередніх сукцесій природних фітоценозів, появи відкритих рослинних угруповань.

Усього в травостої відвалу налічується 30 видів, з них однорічників – 12, багаторічників – 12, дворічників – 6.

На формування рослинності на відвалах впливає непомірне і безсистемне випасання худоби. У формуванні цих фітоценозів також беруть участь пасовищні види рослин.

Серед описаних видів, які беруть активну участь у зарощуванні відвалів, проявляючи при цьому високу продуктивність, є такі, які слід широко використовувати в культурах: люцерна жовта, лядвинець рогатий, мишачий горошок, буркуни білий і жовтий, пирій повзучий, тонконіг вузьколистий, костриця борозенчаста.

 

11.4. Заростання відвалів сірчаних родовищ

 

Спостереження за природним заростанням відвалів сірчаних родовищ на Львівщині свідчать, що формування рослинного покриву, його видовий склад визначаються передусім фізико-хімічними властивостями розкривних порід, способом їх розробки та відсипання у відвал.

Три-, п’ятирічні відвали складені хаотично з мергелів, третинних глин і суміші четвертинних відвалів (лесовидні суглинки і супіски).

Десяти-, дванадцятирічний відвал. На нерозрівнених або част­ково спланованих відвалах через 15–20 років переважають угруповання багаторічної рослинності з високою інтенсивністю насіннєвого і вегетативного розмноження, а на ряді ділянок поряд з мати-й-мачухою ростуть бобові і злакові трави, такі, як конюшина лучна, люцерна хмеле­подібна, пирій повзучий, тимофіївка тощо.

Спостерігається диференціація рослинного покриву залежно від експозиції схилів і відкосів відвалів. Інтенсивніше заростають схили північної та північно-східної експозицій, покриття яких у середньому становить 60–80 %, а видове різноманіття коливається від 30 до 50. Рослинні угруповання в більшості випадків представлені дво- і триярусними травостанами.

Своєрідні рослинні угруповання утворюються на вироблених гідровідвалах. На їх периферії вже в перші два-три роки відбувається заростання, як правило, однорічними і частково дворічними представниками дикої флори. У центрі гідровідвалів є заболочені блюдця, що інтенсивно заростають очеретом, висота якого в окремих випадках сягає2 м, що забезпечує 600 ц/га зеленої маси.

В окремих випадках зарослі природною рослинністю відвали використовують під пасовища, що так само, як і в південних областях України, спричинює деградаційні процеси, але дещо іншого характеру. В процесі випасу худоби поверхня покривається худобобоїнами, на місці яких внаслідок застою води відбувається процес оґлеєння ґрунтів.

Отже, незважаючи на різноманітність кар’єрно-відвальних техно­геннних комплексів, їх загальною рисою є розвиток фітоценотичного покриву від піонерних рослинних угруповань до угруповань фітоценозів із складною структурою і пануванням багаторічних видів.

 

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13  Наверх ↑