Тема 3. Підприємництво, як елемент бізнесу і його значення в економіці країни.

Економічна сутність підприємницької діяльності полягає в пошуку і реалізації нових комбінацій факторів виробництва (відновлення продукції, технології, організаційних підходів) з метою задоволення явного або потенційного попиту. Суб'єктом новаторської творчої економічної діяльності може бути як індивідуальний підприємець, так і група людей, що діють у рамках підприємства і виступають з ініціативою щодо випуску нового товару, реалізації нових рішень, нових підходів тощо.

Згідно з даними економічної науки підприємцями (тобто особами, які займаються підприємницькою діяль­ністю з метою привласнення прибутку) можуть бути до 5% населення. Отже, не кожна людина може стати підпри­ємцем, так само, як і художником, ученим, адвокатом то­що. Але з погляду рушійних сил під­приємництва важливими рисами підприємця є цілеспря­мованість, енергійність, наполегливість, ініціативність, працелюбність, готовність до ризику та ін.

Важливими рушійними силами підприємництва є:

1. Потреби та інтереси класу підприємців. Ці потреби різноманітні. Одні підприємці займаються підприємниць­кою діяльністю для того, щоб реалізувати власну мету, от­римати задоволення від своєї роботи, від прикладання своїх знань і здібностей, що є ознакою економічної свобо­ди. Так, внаслідок опитування дрібних компаній Велико­британії з'ясувалося, що майже 80% підприємців головни­ми стимулами своєї діяльності вважають можливість відчу­ти себе незалежними і мати задоволення від власної праці. Інші підприємці прагнуть до самозбагачення, привласнен­ня максимальних прибутків. Треті — намагаються реалізу­вати свої ідеї, винаходи тощо. В історії суспільства, і пере­дусім у межах економічної системи, ніщо не робиться без свідомого наміру, без бажаної мети.

2. Дія закону зростання потреб, який відображає внутрішньо необхідні сталі й суттєві зв'язки між прогресом продуктивних сил, еволюцією відносин економічної влас­ності та розвитком сутнісних сил людини (її якісних рис, здібностей тощо), основою яких є задоволення зростаючих потреб. Внутрішніми суперечностями цього закону є супе­речність між зростанням потреб і можливістю їх задоволен­ня колишніми засобами виробництва, між виробництвом і особистим споживанням, між потребами та інтересами індивідів. А суперечності, як відомо, є рушійною силою розвитку будь-яких економічних явищ і процесів.

Дія цього закону щодо підприємців виявляється у то­му, що привласнення ними більшого прибутку у поточно­му році дає змогу водночас збільшити обсяги виробництва та особистого споживання, майна, що, у свою чергу, по­роджує прагнення отримати ще більші прибутки наступ­ного року. Задоволення одних потреб розширює коло но­вих бажань і потреб, прагнення економічної та політичної влади. Так, до Верховної Ради України у 1998 p. Було об­рано чимало бізнесменів, кожен з яких витратив на вибор­чу кампанію не менше 1 млн грн.

3. Конкурентна боротьба між товаровиробниками. Щоб вижити у такій боротьбі, необхідно постійно вдосконалю­вати виробництво, а отже впроваджувати нову техніку, по­кращувати організацію виробництва і праці тощо.

4. Тип економічної системи, зокрема такі її риси, як економічна демократія та економічна свобода. Вони зу­мовлюють «дух» підприємництва. Тому не випадково західні науковці, характеризуючи економічну систему, нерідко на перший план виносять саме цю ознаку, тобто основні спонукальні сили економічної/діяльності. Так, «духом» економічної активності за капіталізму називають прагнення до найвищого прибутку.

5. Прагнення підприємців задовольнити суспільні потре­би, зокрема потреби споживачів. Ця мета, хоч є похідною стосовно максимального привласнення прибутків, але відіграє відносно самостійну роль серед стимулів підпри­ємницької діяльності, а отже рушійних сил підприємниц­тва. Г.Форд з цього приводу зазначав, що робити бізнес на основі чистої наживи — вищою мірою ризикована справа, а завданням підприємця є виробляти для споживання, а не для наживи чи спекуляції.

6. Стабільна та ефективна політика держави, спрямова­на на підтримку підприємництва. Вона здійснюється шля­хом надання податкових пільг, кредитів, субсидій, звіль­нення новостворених підприємств у перші роки від по­датків тощо.

Параметри розвитку сучасних ринкових відносин великою мірою визначаються комбінацією різних методів регулювання підприємництва:

• державних, в тому числі законодавчої регламентації, індикативного та бюджетного планування, податкової системи тощо;

• недержавних, зокрема громадських, які визначаються функціонуванням різних асоціацій, товариств, спілок тощо і приватних, які реалізуються через угоди про сфери впливу, ринку збуту, ціни тощо;

• інституційних, які визначаються функціонуванням елементів інфраструктури ринку.

Вільний розвиток комбінацій цих методів, тобто гнучкість взаємозв'язків, перехід однієї форми в іншу дозволяє створювати дійовий ринковий механізм.

Державна підтримка підприємницької діяльності може здійснюватись через:

• надання земельних ділянок та передачу підприємцю державного майна, що необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

• сприяння організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці та перепідготовці кадрів, облаштуванню неосвоєних територій об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури;

• стимулювання за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо), модернізації технології, інноваційної діяльності, освоєння нових видів продукції та послуг;

• надання підприємцям цільових кредитів.