Важливим інструментом зони євро є система взаємних розрахунків “ТАРГЕТ”, що керується ЄСЦБ.

Критерії входження в ЄВС

Для вступу у Валютний союз необхідно дотримуватися визначених критеріїв за такими параметрами:

стабільність цін;

дефіцит платіжного балансу;

рівень процентної ставки;

стабільність обмінного курсу.

 Стабільність цін –1997 року рівень інфляції в країні мав не перевищувати середнього рівня інфляції в трьох найбільш стабільних у ціновому плані країнах більш ніж на 1,5%тобто бути на рівні приблизно 3-3,3%.

 Дефіцит державного бюджету. Рівень державної заборгованості має не перевищувати 60%, а дефіцит державного бюджету – 3% валового внутрішнього продукту.

 Рівень процентної ставки. 1997 року значення довгострокової номінальної процентної ставки не мало перевищувати середнього значення цього показника в трьох країнах із найстабільнішими цінами більш ніж на 2%, тобто бути на рівні приблизно 8,5-9%.

 Стабільність обмінного курсу. Відповідна валюта тієї або іншої країни мала перебувати щонайменше протягом двох останніх років у дозволених межах коливання щодо інших валют.

Валютні ринки –

Як економічна категорія - це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі – продажу іноземних та платіжних документів в іноземних валютах;

Як інституціональний механізм – це сукупність установ і організацій – ТНБ, валютні біржі, брокерські фірми, що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Першим таким ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Офіційна ціна золота за одну тройську унцію (31,1035г) становила в 1837-1934рр. – 20,67 дол. США. Остання офіційна ціна золота становила 42,22 дол. США.

Операції по обміну валют існували у формі міняльної справи ще у древньому світі і в середні віки. Валютні ринки у сучасному розумінні склались в XIX ст. Цьому сприяли наступні передумови:

розвиток міжнародних економічних зв’язків;

створення світової валютної системи, що покладає на країни – учасниці визначені обов’язки у відношенні їх національних валютних систем;

широке поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;

посилення концентрації і централізації банківського капіталу, розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;

вдосконалення засобів зв’язку – телеграфу, телефону, телексу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;

розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці.

 Для поглиблення розуміння того, що собою являють валютні ринки, треба розглянути ті функції, які вони виконують в сучасній світовій економіці.

 До головних функцій валютних ринків можна віднести :

Забезпечення виконання міжнародних розрахунків – ця функція виконується валютними ринкам з початку їх існування і є первинною по відношенню до всіх інших функцій бо валютні ринки виникли саме для її реалізації .

Забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків – ця функція виникла в процесі подальшого розвитку та ускладнення МЕВ (поява прямих закордонних інвестицій, ТНК, світових фінансових центрів – поява світового господарства). Виконуючи цю функцію валютний ринок дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій.

Страхування валютних та кредитних ризиків – ця функція виникла і почала розвиватися відносно недавно (значне підсилення розвитку відбулося після Кінгстонської конференції в 1978 року) після впровадження вільно плаваючих валютних курсів, що значно підвищило валютні ризики суб’єктів МЕВ. Зараз валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах .

 Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсiв валют. Валютні ринки дозволяють заробляти на проведенні операцій з валютними інструментами, учасники заробляють на різниці курсів купівлі та продажу певної валюти. Тобто спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток .

Визначення валютних курсів – діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти.

 Диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав – тут мова йде про те, що суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах

Регулювання економіки – ця функція є похідною від функції визначення валютних курсів, бо через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній.

Існує чотири групи суб’єктів валютного ринку :

I. Державні установи , основне місце серед яких займають:

центральні банки - управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, регулювання рівня процентних ставок по вкладенням в національній валюті;

казначейства окремих країн.

II. Юридичні та фізичні особи , зайняті у різноманітних сферах

 зовнішньоекономічної діяльності:

компанії, що приймають участь у міжнародній торгівлі; мають попит на іноземну валюта , а також її пропонують; операції здійснюють через банки;

компанії, які здійснюють закордонні вкладення активів (Investment Funds, Mohey Market Funds,International Corporations), тобто інвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації;

приватні особи – неторгові операції -туризм, переказ заробітної плати, пенсій, гонорарів і продаж готівкової валюти.

 III. Комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків:

комерційні банки (ТНБ) – проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки;

IV. Валютні біржі та валютні відділи товарних фондових бірж.

валютні біржі – в країнах з перехідною економікою - обмін валют для юридичних осіб і формування валютного курсу;

валютні брокерські фірми - зведення покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної чи кредитно-депозитної операції. Знімаються комісійні.

Структура валютного ринку

За суб’єктами

Міжбанківський (прямий і брокерський) (біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу)

Клієнтський

Біржовий

Торгівля через валютну біржу

Торгівля деривативами

За терміном операцій

Спот ринок (поточний)

Форвардний ринок (терміновий)

Своп ринок

За функціями

Обслуговування міжнародної торгівлі

Чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції)

За валютними обмеженнями

Вільні

Обмежені

За застосуванням валютних курсів

З одним режимом

З кількома режимами

За об’ємом і характером валютних операцій

Глобальні (світові)

Регіональні (міжнародні)

Внутрішні (національні)

За територіальною ознакою:

1.Європейський ринок – Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих.

2.Американський ринок – Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль.

3.Азіатський – Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн.

 

Структура світового валютного ринку в 2001 році.

 операції спот –35%

 операції форвард –10,8%

 операції своп – 54,2%

Найбільше всього скоротилася торгівля на ринках “спот”, де середньоденний обсяг торгів скоротився з 568 мільярдів доларів до 387 мільярдів доларів. Обсяг торгівлі свопами скоротився з 734 млрд. до 656 млрд. доларів. І лише торгівля ф’ючерсними контрактами зросла незначним чином до 131 млрд. доларів.

 Головними причинами скорочення обсягів міжнародного валютного ринку на думку експертів Банку Міжнародних Розрахунків були:

введення євро;

зростаюча доля електронного брокінгу на міжбанківському спот ринку;

процеси консолідації в банківській галузі;

більш значний рівень неприймання ризиків операторами ринку після фінансової кризи 1998 року;

консолідація в промислових галузях, що призвело до скорочення кількості клієнтів та зменшенню обсягів операцій .

Валютна пара долар-євро була найбільш торгуємою парою в 2001 році її частка склала 30% світового торгівельного обігу, пара долар/ієна складала близько 20% та долар/фунт стерлінгів - 11 %.

 Роблячи підсумок, треба відмітити, що головною причиною появи і розвитку валютних ринків була необхідність обслуговування міжнародних економічних відносин. Спочатку валютні ринки обслуговували лише торгівельні операції, а потім з розвитком МЕВ почали обслуговувати і інші їх види. Без валютних ринків міжнародна економічна діяльність на сьогоднішній день не можлива, про що свідчать обсяги цього ринку - 1210 млрд. доларів на добу, що робить його найбільшим ринком в світі. Основними суб’єктами сучасних валютних ринків виступають держави, юридичні та фізичні особи, банки, валютні біржі та брокерські фірми.

 Основними видами операцій, які виконують суб’єкти цього ринку є традиційні операції до яких відносять операції спот, форвард та ф’ючерсні операції та нетрадиційні валютні операції - свопи, опціони, а також процентні інструменти. Головню особливістю міжнародних валютних ринків останні три роки є тенденція до скорочення обсягів валютних операцій на всіх сегментах, викликана введенням євро, консолідацією в банківській та промислових галузях, зростанням частки електронного банкінгу та зростанням неприйняття ризиків операторами ринку після фінансової кризи 1998 року.

Валютне котирування і валюта котирування

Торгівля на валютному ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют.

 Процес встановлення валютного курсу є котируванням валют.

 Існує два метода котирування іноземної валюти до національної:

Пряме котирування

Непряме котирування

Пряме котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).Це вираження одиниці іноземної валюти у національній:1долар=5,3гривні.

База котирування – базова валюта – валюта, відносно якої котирується інші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі , але деколи з історичних причин базовою є більш мілка валюта ) Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти.

Валюта котирування – валюта, що котирується.

 

Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях:1фунт стерлінгів=0.7доларів.

Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина.

Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, тому що виключають необхідність в додаткових розрахунках. Котирування по прямому методу на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти рівна 0.

Пряме котирування = 1/ Обернене котирування

Котирування валют для торгово-промислової клієнтури, як правило, базується на крос-курсі. Крос-курс:

Це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти;

Це курс, де долар не є валютою, що торгується;

Це курс обміну між двома валютами за виключенням долара США.

Наприклад:

1долар США=5,3гривні

1німецька марка =2,7гривні

тоді, 1долар США=5,3:2,7=1,96 німецької марки

Банки, які активно котирують валюту на ринку називаються маркет-мейкери.

Ці банки мають значні обсяги валютних угод, як з торговельно-промисловою клієнтурою, так і з банками, мають достатні розміри власних коштів, які дозволяють тримати значні валютні позиції, щоб мати можливості диктувати курси по угодам певного об’єму. Ці банки підтримують ліквідність ринку.

Маркет-юнкери - ці банки, які є пасивними учасниками процесу котирування, тобто вони роблять запит банку-контрагенту про стан валютного курсу і повинні погоджуватись на менш вигідний курс.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68  Наверх ↑