25. Методи міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля (МТ) являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами.

2 методи МТ:  а) Т напряму; б) Т через посередників

Т напряму передбачає встановлення прямих зв`язків між виробником та кінцевим споживачем. Таким зв`язкам притаманні: - цілеспрямований хар-р; - ефективні зворотні зв`язки; - довгостроковість;  - усталеність.;

У межах Т через посередників між виробником та кінцевим споживачем знаходяться додаткові ланки – посередники.

Якщо порівнювати Т напряму та Т через посер-в, то ціна у ТН буде нижча, ніж у ТчП. Але при ТчП залучаються капітали посередників для перевозки, страхування, збуту, що зберігає кошти виробника. За ТчП є можливість проникнення на високомонопольні ринки, налагодження кращого контакту зі споживачем, перенесення ризиків на посередника

26. Міжнародна економічна діяльність, її суб’єкти та форми.

МЕД є однією з форм МЕВ. Об’єктом МЕД є світова економіка. Суб’єктами МЕД є її учасники, котрі здатні відносно незалежно і активно діяти для своїх інтересів: фізичні особи, юридичні ос-би, держави, міжнародні організації. Останніми роками відчутну роль серед суб’єктів МЕД відіграють не тільки ТНК, а й окремі олігополії. Основні форми МЕД: міжнародна торгівля товарами і послугами, міжнародний рух капіталу у вигляді міжнародних прямих і портфельних інвестицій і міжнародного кредитування та офіційна допомога розвитку, міжнародна трудова міграція. Форми МЕД реалізуються в умовах досить усталеної світової валютної системи. Сучачні валютні операції з одног боку обслуговують всі інші форми МЕД, а з іншого – мають власну мотивацію. В сучасній економіці у всіх формах МЕД присутній сегмент спекулятивних операцій, який постійно зростає.

27. Міжнародна інвестиційна діяльність України.

У  подоланні  гострої  економічної  кризи  в  Україні  велика  надія  покладається  на  іноземні  інвестиції. За  опублікованими  розрахунками  загальний  обсяг  необхідних  іноземних  інвестицій  в  економіку  становить  понад  40  млрд  дол. але  фактично  обсяги  іноземних  інвестицій  в  економіку  України  є  значно  нижчим, ніж  потреба  в  них. Найефективнішим  джерелом  зовнішнього  фінансування  є  прямі  іноземні  інвестиції, у  разі  якихх  весь  ризик  бере  на  себе  інвестор. Проте  Україна, як  і  раніше, посідає  одне  з  останніх  місць  серед  країн  Сх.  Євр.  Провідні  позиції  в  інвестуванні  в  Україну  посідають  США, Нідерланди, Німеччина, Російська  Федерація. Слід  звернути  увагу, що  серед  10  найбільших  прямих  інвесторів  є  4  офшорні  зони- Кіпр, Віргінські  острови, Швейцарія  та  Ліхтенштейн. У  2000р.  сталися  позитивні  зрушення  в  іноземному  інвестуванні  в  Україну. Цьому  сприяла  цілеспрямована  політика  Уряду, яка  зміцнила  довіру  інвесторів  до  України. Спеціалісти  вважають, що  основними  перешкодами  на  шляху  вкладення  інвестицій  в  Україну  є: нестабільність  законодавства; незбалансованість  економіки; неспроможність  влади  дотримуватись  взятих  на  себе  зобов’язань; економічна  і  політична  нестабільність; корупція  і  т.д. Переважно  саме  ці  причини, що  значною  мірою  залежать  від  держави,  стримують  ширший  доступ  інвестицій  в  Україну. Для  покращення  інвестиційного  клімату  необхідні: зрівнювання  у  правах  інофірм  і  національних  підприємств, розширення  податкових  пільг  тощо; створення  та  ефективне  використання  вільних  економічних  зон, сприяння  інвестиціям  у  провідні  галузі  промисловості; визначення  пріоритетів  інвестування; створення  умов  для  активізації  вітчизняного  бізнесу; поглиблення  ринкових  реформ;

28. Міжнародна організація праці, її завдання і напрямки діяльності.

МОП — це спеціалізована організація ООН для вироблення кон­венцій і рекомендацій з питань трудового законодавства.. Місце знаходження — Женева. Нараховує понад 170 держав-членів. ОП розробляє міжнародні стандарти з питань праці, які є реко­мендаційними для національних урядів у питаннях, що стосуються проблем зайнятості, рівня оплати праці, системи соціального стра­хування, захисту інтересів мігрантів тощо. Такі стандарти впрова­джуються країнами-членами самостійно, про що вони щорічно звітуються в МОП. ОП ухвалила низку важливих документів з елементами право­вого регулювання міжнародних переміщень робочої сили: проти дискримінації робітників-переселенців, про регламентацію викори­стання праці мігрантів, їх соціальні та економічні права.

Незважаючи на значні зусилля міжнародних організацій, сучас­ну міграційну ситуацію в світі визначають передовсім основні імпор­тери робочої сили - це США і Канада, країни — члени ЄС. У цих країнах безпосереднє здійснення іммігра­ційної політики покладено на спеціальні організації — націо­нальні служби імміграції при Міністерстві праці або Міністерстві внутрішніх справ.

Так, в сучасних умовах для України актуальними є не просте питання забезпечення факторної конкурентоспроможності (для чого є необхідні, хоча до останнього часу і не використані ресурсно-технологічні передумови - запаси корисних копалин, сільськогосподарські угіддя, кваліфікована робоча сила, науково-технічна база, вигідне геоекономічне положення), а проблема трансформації початкових (факторних) переваг у інвестиційні та науково-технологічні. Для цього потрібна чітка (а за кризових умов і досить жорстка) державна стратегія.

29. Міжнародна офіційна допомога розвитку.

  Технічна допомога є різновидом міжнародного передання технологій і отримала великого розвитку з 70-х років. Програми ТД здійснюються по лініям міжнародних економічних організацій і на основі двосторонніх міждержавних угод.  Мета даних програм – технічна допомога країнам, що розвиваються , і країнам з перехідною економікою для прискорення їх розвитку і побудови в них розвинутої ринкової економіки. ТД підвищує технологічний рівень країн-отримувачів. Існують такі різновиди ТД: Технологічні гранти – безоплатне передання розвинутими країнами технологій, технологічно містких товарів або фінансових ресурсів на їх придбання. Вони також передбачають підготовку персоналу. Отримувач  ТД при цьому не приймає участі в фінансуванні проекту і виконує суто організаційні функції; софінансування ТД передбачає  фінансову участь отримувача допомоги в проекті – це розглядається як посвідчення зацікавленості уряду країни в отриманні і ефективному використанні ТД. Двостороння ТД здійснюється між країною-донором і країною-отримувачем згідно міжурядових угод  і з урахуванням незначних сум, що звичайно виділяються на це, полягає в основному в підготовці персоналу і наданні певних типов високотехнологічної продукції ( комп’ютери та інш.). Багатостороння ТД здійснюється кількома країнами у відношенні до країни-отримувача і полягає в поставках високотехнологічного обладнання. Іншим варіантом багатосторонньої ТД є допомога з боку міжнародних організацій, таких як Програма розвитку ООН та інш. Ця допомога полягає в консультаціях і підготовці персоналу.