1. Молдова

1.1.  Міграційні тенденції в Молдові

1.1.1. Трудова еміграція з Молдови

Міграція в Республіці Молдова - поширене й надзвичайно важливе явище, якщо враховувати той факт, що чимала частка працездатних осіб втягнена в міграційний процес, а їхні грошові перекази становлять третину ВВП1. Немає надійної й ви­черпної інформації щодо точної кількості мігрантів, які працюють за кордоном. Одна з причин - відсутність ефективної та сталої реєстрації міграційних процесів. Крім того, відсутність добре організованого державного контролю на східних кор­донах країни внаслідок невирішеного придністровського конфлікту також негативно впливає на процес реєстрації трудових мігрантів. Навіть більше, по суті уряд Республіки Молдова не володіє інформацією про міграційне пересування населення з Придністров'я, оскільки з 1992 року реґіон фактично перебуває поза зоною контролю Кишинева_. Тому всі дані, представлені в цій роботі, стосуються Республіки Молдови без урахування придніпровської частини.

Засоби масової інформації наводять цифри від 340 тисяч до 1 мільйона осіб. Результати соціальних досліджень і перепису на­селення 2004 року свідчать, що близько 600 тисяч людей втягнено у процес трудової міграції, тобто практично кожен третій працездатний громадянин країни.

Особливо наголошується присутність трудових мігрантів з Молдови в Росії (60%), Італії (20%), Португалії (5%), Іспанії, Ту­реччині, Греції, Франції, Румунії, Україні. За типами роботи і ґендерними перевагами країни призначення класифікуються як "чоловічі" (Росія, Україна, Іспанія, Португалія - будівництво) і "жіночі" (Італія, Туреччина - послуги).

Крім того, відчутна тенденція до концентрації мігрантів у великих містах: три чверті всіх трудових мігрантів-молдаван зо­середжено в десятьох найбільших містах (Москва, Рим, Санкт-Петербург, Стамбул, Одеса).

Звісно, ця "армія" з тисяч молдовських трудових мігрантів не працює за кордоном в один і той самий час3. Існують певні ча­сові "піки" (лютий, березень, серпень, жовтень), коли більшість мігрантів виїжджають у пошуках роботи, або періоди, коли вони повертаються до Молдови на свята, лікування (грудень, квітень).

Трудова еміграція до Росії відрізняється від поїздок до країн Європейського Союзу за тривалістю перебування: молдовські ґа-старбайтери перебувають на території Росії в середньому 7 місяців, тому молдовани-мігранти тут представлені потоком, пе­реважно сезонним (Мошняга, Теоса, Зайончковская, 2003,49). Середня тривалість перебування в країнах Європейського Со­юзу становить більш як рік (14-16 місяців).

Для того, щоб добре розуміти ситуацію та передбачити розвиток міграційних тенденцій, потрібно враховувати плани тру­дових мігрантів на майбутнє. Прикметно, що кожен п'ятий респондент, який працює в країнах ЄС, не має наміру повертатися на батьківщину в процесі претендування або вже після отримання дозволу на перебування в країні, що приймає, у статусі постійного резидента. Для трудових мігрантів у Російській Федерації цей показник удвічі нижчий (Мошняга, Руснак, 2005, с. 40).

і   Джерело: Національний банк Молдови.

Джерела щодо кількості мігрантів з Придністров'я суперечливі: так, за офіційними даними самопроголошеної республіки, кількість
емігрантів постійно зменшується — з 32,9 тисячі осіб 1990 року до 10,8 тисячі осіб 2007 року. За інформацією з інших джерел, близько
третини працездатного населення Придністров'я заробляє на життя за межами реґіону.

За даними дослідження МОM "Грошові перекази та міграція в Республіці Молдова—2006", 252 тисяч осіб працювали за кордоном на
момент виконання дослідження і понад 1,5 млн. громадян Республіки Молдова проживали в сім'ях, які отримували грошові перекази.

Середньостроковий прогноз розвитку населення (до 2010 року), ВВП і грошові перекази в Молдову в контексті міграції тру­дового населення свідчать, що, незалежно від того, як розвиватиметься соціально-економічна ситуація в країні, обсяги тру­дової міграції в Республіці Молдова постійно зростатимуть.

Докладно проаналізувавши осіб, залучених до міграційного процесу (розділивши їх на три категорії - ті, хто виїхав уперше; ті, хто повернувся на якийсь період часу, і ті, хто залишився на постійній основі), робимо висновок про тенденцію до змен­шення міграційного контингенту. Так, 2004 року країну вперше залишили 60 тисяч осіб, тимчасом як наступного 2005 року ця цифра була меншою - 52,5 тисяч.

Рисунок 1: Динаміка міграції

Джерело: Міжнародна організація міграції (МОМ)

Кількість тих, хто виїхав уперше, більшою чи меншою мірою зростала до 2004 року, за винятком хіба що 1999–2°00 років. Ми припускаємо, що на такі міграційні стрибки 1999–2°00 років безпосередньо впливала фінансова криза в Росії, яка по­чалася в серпні 1998 року. Утім, впродовж 2004-2005 років цей показник засвідчив сповільнення темпів, хоча й з нижчим коефіцієнтом порівняно з 2000-2001 роками (і з тією різницею, що попереднього року не було великого зростання). Тому ми вважаємо, що це радше природний розвиток, аніж реакція на шоковий період (Уіаіісеяси, Сапіці, Jigau, 2008). Водночас частка тих, хто залишається на постійній основі в Молдові, набагато зросла. Оскільки міграція - комплексне явище, й існує безліч різних чинників, що її зумовлюють, важко передбачити кількість емігрантів у середньо- і довгострокових еміграційних напрямках, проте це вкрай необхідно для вироблення державної та міжнародної політики.

Порівнюючи вплив чинників, що зумовлюють міжнародну трудову міграцію, робимо висновок, що до групи осіб, які вируша­ють у країни Співдружності незалежних держав (СНД), входять бідніші мігранти порівняно з тими, які їдуть до ЄС. Адже їха­ти до Росії чи України набагато дешевше, аніж подорожувати до країн ЄС. Отже, трудова міграція до країн СНД здебільшого визначається потребую мігрантів і членів їхніх сімей у виживанні, тимчасом як до країн ЄС мігранти їдуть у пошуках кращих можливостей для життя (роботи) та добробуту їхніх родин.

Таблиця 2. Чинники, які визначають і сприяють світовій міграції

(Lucke, 2007, с. 27)

У молдаван - трудових мігрантів немає проблем з перетином кордонів України чи Росії, оскільки немає жодних візових пере­шкод, тимчасом як у країнах ЄС наявність візи обов'язкова, а її вироблення передбачає додаткові чималі витрати. За резуль­татами нашого дослідження виявлено, що неофіційна вартість поїздки до країн ЄС може коливатися в межах 2,500-4,500 євро. Проте спроби нелегального перетину державного кордону в напрямку Європейського Союзу відбуваються досить ча­сто.

Недавно вивчалася тенденція до еміграції задля возз'єднання родин. Дедалі більше людей виїжджають за кордон, щоб бути разом зі своїми чоловіками чи жінками, батьками, дітьми і навіть подругами чи хлопцями. Ця тенденція посилюється, адже тепер, після здобуття певного статусу в країні, що його прийняла, емігрант прагне вдовольнити власні емоційні потреби й на­копичує гроші для нелегальної міграції родичів.

Соціально-демографічний портрет трудового емігранта

До міжнародної трудової міграції залучені люди різного віку, статі, з різних професійних і освітніх груп, з усіх куточків країни. Найактивніші - молоді й середнього віку (більш як 70% із них ще не досягли 40 років, а майже 40% - навіть 30). Середній вік трудового мігранта становить 35-36 років. У трудовій міграції представлені й висококваліфіковані фахівці, і особи без спеціальності; присутні також представники бюджетної сфери (вчителі, інженери, лікарі), працівники промисловості, перевізники, будівельники, сільськогосподарські виробники.

Так, більшість трудових мігрантів - чоловіки. Жінки становлять чверть усіх молдовських мігрантів. Чоловіки-мігранти зайняті переважно у будівництві, на перевезеннях, у промисловості та сільському господарстві. 51% усіх молдаван-мігрантів працюють на будівництві. Жінки-мігранти зайняті у сфері послуг, торгівлі, веденні домашнього господарства та секс-бізнесі. Більшість трудових мігрантів не працюють відповідно до своїх кваліфікацій. Особи, які працюють у країнах ЄС, мають вищий рівень освіти порівняно із середнім значенням для всіх емігрантів.

Оплата праці у групі "СНД" суттєво відрізняється від тієї, яку отримує група "ЄС". Особливості першої групи (бідність, сезонність, сільське населення тощо) визначають більшу частку грошових переказів з отриманих зарплат. Це можна простежити через грошові перекази та через моделі транспортування грошей до Молдови (Lucke, 2007, с. 37-39).

Також варто зазначити, що майже кожен другий долар, євро, рубль пересилається до країни походження неформальними (неофіційними) каналами, що зумовлено кількома причинами: нелегальне проникнення, перебування та праця молдаван-мігрантів, дешевизна неофіційного переправлення грошей, недовіра до банків.