4. Організація охорони праці на виробництві

Власник зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих Законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які вирішують конкретні питання охорони праці;

- розробляє за допомогою профспілок комплексні заходи для досягнення нормативів з охорони праці ;

- забезпечує усунення причин, що привели до нещасних випадків, визначених комісіями за підсумками розслідування;

- проводять лабораторне дослідження умов праці;

- здійснює контроль за дотриманням умов праці, роботою механізмів;

- пропагує безпечні методи праці.

Власник зобов’язаний:

- проводити медичні огляди (за кошти підприємства) при прийнятті на роботу, періодично для тих, хто зайнятий на важких і шкідливих виробництвах і щорічно для осіб до 21 року віку;

- відсторонити тих, хто ухиляється від медичного огляду без збереження заробітної платні;

- проводити навчання;

- фінансувати заходи по охороні праці;

Для цього створюється фонд охорони праці. Ці кошти використовуються тільки на заходи, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві. Кошти фонду охорони праці не оподатковуються. Кошти галузевих і державних фондів охорони праці ідуть на національні програми, НД і КР, що використовуються в межах цих програм.

Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевому бюджетах, виділяють окремим рядком.

Колективний договір передбачає створення і забезпечення працівникам спеціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні не нижче норм законодавства, а також заходи для досягнення норм гігієни праці та виробничого середовища, запобігання випадкам виробничого травматизму, при захворюваннях і аваріях.

Служба охорони праці на підприємстві

Типове положення затверджує Державний комітет України по нагляду за охороною праці.

До 50 чоловік працюючих функції служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. Спеціалісти служби охорони праці з порушень видають приписи, які обов’язкові до виконання посадовами особами підприємства. Припис може скасувати тільки керівник.

Проектування, реконструкція підприємств та засобів виробництва проводяться тільки при умовах виникнення вимог щодо охорони праці. Фінансування будівництва тільки після проведення експертизи. Нове підприємство – власник повинен одержати дозвіл від органів державного нагляду за охороною праці на початок його роботи.

Комісія з питань охорони праці підприємства.

Коли на підприємстві 50 і більше працюючих, то за рішенням трудового колективу може створюватись комісія з питань охорони праці, яка складається з працівників:

- власника

- профспілок

- спеціалістів з безпеки, гігієни праці

- представників інших служб

Рішення комісії мають рекомендаційний характер.  

Інформація. Власник зобов’язаний інформувати про стан охорони праці на підприємстві.  

Навчання з питань охорони праці.

Прийняті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків. На роботах з підвищеною небезпекою – попереднє спеціальне навчання і раз на рік перевірку знань. Посадові особи згідно з переліком Держнаглядом до початку виконання своїх обов’язків і раз в три роки навчання і перевірку знань з охорони праці. У разі незадовільних знань з охорони праці повторне навчання. На прохання працівника може бути призначено додатковий інструктаж з питань охорони праці. Міносвіта України організовує вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці за програмами, погодженими з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Система триступеневого контролю з охорони праці на підприємстві.

Перша ступінь:  

Кожний день:

- керівник відповідної дільниці (майстер, начальник дільниці, начальник зміни)

- громадський інспектор по охороні праці

На початку робочого дня, а в необхідності і на протязі дня. По виявлених недоліках підприємства і відповідальні за виконання (як правило зразу виконання). Результати перевірки записуються в журнал першої ступені контролю. Кожний день керівник дільниці повинен доповісти начальнику цеху за ТБ.

Друга ступінь:

Два рази в місяць:  

- начальник цеху

- старший громадський інспектор

- керівник технічної служби цеху

- інженер відділу охорони праці підприємства

- медпрацівник, закріплений за цехом.

Результати перевірки в журналі другого ступеня, якщо зберігається в начальника цеху.  

Комісія намічає міроприємства, а начальник цеху – виконавця або звертається до вищого керівництва. Кожний місяць начальник цеху і інженер по охороні праці інформують колектив. 1 раз в місяць начальник цеху повинен відчитатись і перед керівником підприємства. 

Третя ступінь:

За рік 4 рази:

По графіку окремі підрозділи, можна комісії.

- керівник або головний інженер

- голова комітету профспілки

- заступник головного інженера по ТБ

- голова комісії по охороні праці

- керівник технічних служб

- керівник нагляду за будівлями

- начальник пожежної охорони

- керівник медичної служби

- позаштатні технічні інспектори ТБ.

Робота оформлюється актом і в недільний срок розглядається в керівника за участю голови профкому. Проведення засідань оформлюється протоколом і міроприємств. В необхідних випадках видається наказ.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють:

- трудові колективи через обраних ними уповноважених

- професійні спілки – в особі своїх виборних органів і представників.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право на своєму підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов’язкові до розгляду власником пропозиції по усуненню виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці. Для виконання цього власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором срок із збереженням середнього заробітку. Уповноважені діють відповідно до типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці.

Профспілки здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про охорону праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту.

Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов’язань колективних договорів, вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму і професійної захворюваності на виробництві.

Діє «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємствах, в установах і організаціях». Затверджено постановою КМ України від 10.08.93 р. № 623.

Дія цього Положення розповсюджується на всі підприємства незалежно від форм власності. Не поширюється на Міноборони, МВС, служби безпеки, Прикордонні війська, Національні гвардії під час виконання службових обов’язків. Розслідування ведеться власником або уповноваженим ним органом. Для проведення розслідування призначається комісія з розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. З учнями і студентами під час трудового чи професійного навчання в навчальному закладі визначається Міносвіта за погодженням з відповідним профспілковим органом. 

Розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом і т. д.  

На облік беруться нещасні випадки (після розслідування):

1. Під час виконання трудових обов’язків (у т. ч. під час відряджень), а також дій в інтересах підприємства без доручення власника.

2. На робочому місці, або в іншому місці роботи протягом робочого часу.

3. Протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни.

4. Під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті власника.

5. Під час аварій, а також під час їх ліквідації на виробничих об’єктах.

6. Під час надання шефської допомоги.

Про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втратив працездатність на 1 день і більше або необхідно на легшу роботу, складається акт за формою Н-1.

Тілесні ушкодження або вбивство під час перебування на роботі – проводиться розслідування по Положенню, але акт по формі Н-1 після висновків прокуратури. Звичайна смерть – не береться на облік. Алкоголь, наркотики – не береться на облік.  

 Спортивні ігри, розважальні – не беруться на облік, якщо відсутній виробничий фактор. Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням та обліком здійснюється органами Державного управління за охороною праці відповідно до своєї компетенції.

Громадський контроль – уповноважені з питань охорони праці та профспілок.

При нещасному випадку потерпілий або очевидець повинен повідомити керівникові робіт і вжити заходів для надання долікарської допомоги.

Керівник:  

- зберегти обстановку

- організувати допомогу медичну потерпілому та доставку до лікувально-профілактичного закладу

Лікувально-профілактичний заклад повинен надати допомогу і повідомити про незареєстрований випадок власника підприємства протягом доби.

Професійне отруєння, то одразу повідомлення протягом 10 годин до санепідемстанції. При пожежах і нещасних випадках повідомлення пожежним службам для відпрацювання мір.  

Власник – наказом комісію утворює у складі:

- керівник служби охорони праці

- керівник структурного підрозділу

- головний спеціаліст

+ представник профспілки

+ спец. санепідемстанції

+ представник (уповноважений)

Три доби на розслідування:

- обстеження робочого місця

- відповідність умов праці та засобів виробництва проекту і паспортам

- причина нещасного випадку

- відповідальність осіб

- скласти акт за формою Н-1 в п’яти примірниках

До акта задаються пояснення очевидців, потерпілого, схеми, фото і др. документи. Нещасні випадки, оформлені актом Н-1, реєструються на підприємстві у спеціальний журнал. Власник за одну добу затверджує акт Н-1 в п’яти примірниках.

 Акт надсилається:

- потерпілому

- керівнику цеху

- державному інспектору

- профспілковій організації

- керівникові служби охорони праці.

Копія акту при отруєннях в санепідемстанцію.

Акт Н-1 зберігається 45 років на підприємстві. Інші акти не більше двох років. Якщо не заявив про нещасний випадок, то не більше року через 10 днів від подачі заяви.

Спеціальне розслідування:  

- групові (2 і більше працівників)

- із смертельним наслідком

При груповому і смертельному випадку власник повинен повімити:

- місцевий огляд державного нагляду

- санепідемстанцію (захворювання, отруєння)

- місцевий орган державної виконавчої влади

- профспілкову організацію свого підприємства

- вищестоячий профспілковий орган

- прокуратуру

- міністерства (коли державна власність).

Спеціальне розслідування (коли 2-4 чоловіки загинуло) – комісія у складі керівника місцевого територіального органу державного нагляду, власника, представника місцевого органу, представника організації. 5 і більше чоловік – наказ Держнаглядохоронпраці. Власник у п’ятиденний срок розглядає матеріали і видає наказ. Звіт про потерпілих за формою подається в Мінсбат.

Аварії. Можуть двох категорій:

1. До першої категорії – коли загинуло 5 і більше осіб або створилася загроза життю і здоров’ю працівників підприємства чи населення, що перебуває поблизу, або сталася зупинка чи виведено з ладу підприємство на добу чи більше.

2. До другої категорії – коли загинуло до п’яти чоловік ………. або виведено з ладу підприємство на зміну.

Після повідомлення про аварію вводиться в дію план ліквідації аварії, який розроблений раніше.

Власник про аварію повинен повідомити відповідний орган державного нагляду за охороною праці, а також орган управління, місцевий орган державної влади і прокуратуру.

Порядок розслідування аварії, що й під час спеціального розслідування нещасних випадків.

Комісії утворюються:

(Якщо без нещасного випадку) 1 категорія – наказом Міністерства за узгодженням з Держнаглядомохоронпраці, а для тих хто не має вищестоячого органу, то центральним або територіальним органом державного нагляду за охороною праці.

2 категорія – наказом органу управління над цим підприємством або відповідним територіальним органом нагляду за охороною праці.

Розслідування встановлених причин, особи винні. Акт на протязі 10 днів по формі для акту спеціального розслідування. Мають бути експертизи.

По результатах комісії наказ по підприємству з заходами по ліквідації і щодо запобігання причин в майбутньому.

1 екземпляр акту зберігається на виробництві, 1 - Держнаглядохоронпраці, Міністерству або Центральним органам виконавчої влади на їх вимогу.

Облік аварій 1 і 2 категорій здійснюють підприємства і відповідні органи державного нагляду за охороною праці з реєстрацією у спеціальному журналі.

.1.Хімічні речовини, їх класифікація та вплив токсичних речовин на організм людини.

 Ряд хімічних речовин, що застосовуються у виробництві штучних шкір, хутра, взуття, в електрохімічному виробництві попадаючи в організм людини можуть призвести до професійних захворювань та отруєння працюючих. В число цих шкідливих та токсичних речовин входять аміак, анімін, ацетон, бензин, бутилацетат, кислоти (мурашина, сірчана, соляна, оцтова), оксид вуглецю, оксиди азоту, пил (вапняний, резиновий, шкірний та інше), сірководень, сірчаний ангідрид, сірчаний газ, скипідар, сполуки фтору, стирол, спирти(бутиловий, етиловий), гідроксид аммонія, фенол, тіурам, формальдегід, хлоропрен, хромпік, хромовий ангідрид, етилацетат, ефіри акрилової кислоти).

 Гострі отруєння виникають при дії великих доз за порівняно короткий проміжок (не більше зміни) часу, хронічні – виникають при поступовому поступанні в організм невеликих кількостей токсичних речовин на протязі тривалого часу. Небезпечність гострих отруєнь на підприємствах усунута, і вони можуть відбуватися лише при грубих порушеннях технологічних процесів.

 Гострі отруєння, як правило, залежать від причин, які можуть бути цілком усунуті. Ці причини пов’язані з організацією виробництва, дисципліною, тобто з міроприємствами, що не потребують особливих матеріальних витрат. Лише менша частина отруєнь пов’язана з невдосконаленим виробництвом та вентиляцією.

 Боротися з хронічними отруєннями та захворюваннями значно важче, чим з гострими отруєннями. Досягнення нешкідливих концентрацій токсичних речовин в повітрі робочих приміщень пов’язано з подальшим вдосконаленням технологічних процесів, апаратури, раціональним архітектурно- планіровочним рішенням при будівництві нових цехів.

 Для попередження гострих та хронічних отруєнь важливе значення має застосування засобів індивідуального захисту.

 При любій формі отруєнь характер дії промислової отрути визначається ступінню його фізіологічної активності – токсичністю.

 Токсичність - здатність речовин здійснювати шкідливі дії на життєдіяльність людини. Токсичні речовини (отрути) – це такі речовини, які вступають в з’єднання з тканинами і вже в невеликих кількостях викликають порушення їх нормальної роботи . Виробничі отрути – це такі отруйні речовини, з якими працівник має справу на виробництві і які при неправильній організації праці та відсутності санітарно – технічних міроприємств можуть здійснити шкідливий вплив на здоров’я та працездатність людини. Ці речовини можуть зустрічатися в вигляді сировини, проміжних, побічних та кінцевих продуктів.

 Фізіологічна активність промислових отрут вивчається промисловою токсикологією, що є однією з галузей медицини. До задач промислової токсикології відносяться:

1) вивчення токсичності хімічних речовин;

2) механізм шкідливої дії промислових отрут;

3) розробка протиотрут;

4) міри профілактики.

Кінцева мета промислової токсикології – попередження отруєнь, і в цьому аспекті вона є основою гігієни праці в хімічній промисловості.

Безперервне впровадження в промисловість нових хімічних речовин висуває таку важливу задачу, як можливість попередньої оцінки ступеня небезпеки роботи з речовинами, що викликають професійні захворювання.

 Небезпечність отруєння в значній мірі залежить від фізико – хімічних властивостей речовин: розчинності, летучості, агрегатного стану.

 В гігієнічному відношенні самим вигідним є крупнокристалічний або гранульований стан, в той час як пилоподібний стан пов’язаний з інтенсивним пиловиділенням, забрудненням шкірного покриття та спецодягу. При роботі з рідинами також існує ряд незручностей. Наприклад, багато рідких хімічних речовин важко змиваються зі шкіри та тим самим сприяють проникненню речовини через шкіру в організм.

 Важливе значення має також здатність речовини до випарювання та возгонки. Тому, щоби мати уявлення про поведінку речовини при тих або інших температурах технологічних процесів, необхідно знати температури, при яких відбувається їх возгонка або сублімація.

 В той же час на ступінь отруєння впливає і стан організму; наприклад, якщо температура тіла людини підвищена, то його сприйняття до впливу токсичних речовин зростає. Люди, що схильні до ожиріння або набрякання, також більш схильні до впливу токсичних речовин.

Відомо, що пари та гази утворюють з повітрям суміші, а тверді та рідкі частинки речовини- дисперсні системи- аерозолі, які поділяються на пил (розмір твердих частинок більше 1 мкм.), дим (менше 1 мкм) та туман (розмір рідких частин менше 10 мкм.).

 Для характеристики токсичності промислових ядів користуються значеннями гранично допустимої концентрації- ГДК.

 В нас прийнято трактувати, що ГДК (в мг/м3) – це такі концентрації (що виявляються сучасними методами досліджень), які при щоденній, крім вихідних, роботі при 8 год-му робочому дні, або при іншій тривалості, але не більше 40 год. на тиждень не викликають захворювань або змін в організмі на протязі всього робочого стажу або в окремі строки життя нинішнього та наступного поколінь. ГДК встановленні для великого числа хімічних з’єднань, які зустрічаються в різних виробництвах ( приблизно 700 речовин згідно ГОСТ 12.1.005-76).

 За ступенем дії на організм шкідливі речовини поділяються на 4 класи:

1. занадто шкідливі

2. високошкідливі

3. помірно шкідливі

4. малошкідливі

 По характеру дії виділяють такі речовини:

· токсичні – викликають отруєння всього організму (оксид вуглецю, свинець, ртуть)

· подразнюючі – викликають подразнення дихального тракту і слизистих оболонок (хлор, аміак, озон)

· сенсибілізуючі - діють як алергени (формальдегід, різноманітні лаки, розчинники)

· канцерогенні - викликають ракові захворювання (нікель та його сполуки, окиси хрому, азбест)

· мутагенні – приводять до зміни спадкової інформації (свинець, марганець, радіоактивні речовини )

· ті, що впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (ртуть, свинець, марганець, радоактивні речовини)