2.Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.

Горіння газів

Горінням називають складний хімічний процес перетворення речовин, який супроводжується виділенням значної кількості тепла і випромінюванням світла.

Для виникнення і розвитку процесу горіння необхідно: горюча речовина, окислювач, джерело запалювання.

Основними показниками пожежовибухонебезпечності газів є:

1. Група горючості.

2. Температура самозагоряння.

3. Нижня і верхня концентраційні межі поширення вогню чи запалювання.

4. Температурні межі поширення вогню чи запалювання.

5. Мінімальна енергія запалювання.

Група горючості. Горючість – здатність речовин і матеріалів до горіння.

Температура самозапалювання – найнижча температура речовини (газу), при якій в умовах спеціальних випробувань проходить різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, яке призводить до полум’яного горіння. Нижня (верхня) концентраційна границя розповсюдження вогню (запалення) – це мінімальна кількість горючого в суміші, при якій можливе розповсюдження вогню по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

Температурні межі поширення вогню – це такі температури речовини, при яких його насичені пари створюють в конкретному окислювальному середовищі концентрації, рівні відповідно нижній і верхній концентраційним межам розповсюдження вогню. Мінімальна енергія запалювання - найменше значення енергії електричного розряду, яка може запалити найбільш легкозаймисту суміш газу, пари чи пилу з повітрям.

Горіння і вибуховість пилу

Пил - дисперсна система, яка складається з газоподібного дисперсного і твердого середовища. При знаходженні пилу в повітрі дисперсна система називається аерозолем. Пил, що осів з повітря має назву аерогель, або часто гель. Найбільшу небезпеку представляє пил, який є у повітрі, тобто аерозоль, він може не тільки горіти, але й вибухати.

Пил за небезпекою запалювання і вибуху в приміщенні поділяється на чотири класи:

– I клас - вибухонебезпечний пил в стані аерозолю з нижньою межею запалювання при концентрації до 15г/м3.

– II клас - те ж саме з нижньою межею запалювання 16–65г/м3 (дерев’яна мука, льняний пил і ін.).

– III клас - найбільш пожежонебезпечний пил, що осів з температурою самозапалення до 250°С (тютюновий, бавовняний пил).

– IV клас - пожежонебезпечний пил з температурою самозапалення >250° (пил вугілля з зольністю 32-36%, пил дерев’яних опилків).

Нижні границі вибуховості пилу IV, III класів вище 65мг/м3. Найдисперсніша система (сильніше розвинута поверхня) тим нижча температура самозапалення і ширший температурний інтервал, в якому є можливість вибуху.

На швидкість горіння аерозолів впливає концентрація і дисперсність пилу, вологість пилу і повітря, швидкість руху повітря, кількість кисню в хмарі. Горіння пилу не відрізняється від горіння твердих речовин за характером, але проходить більш енергійно. У виробничих умовах аерогель – це значна пожежо- і вибухонебезпека, оскільки виникнення навіть невеликого спалаху запалюється і призводить до створення аерозолю, горіння якого може закінчитися вибухом.