1,Економiчнi  закони  i  iх класифiкацiя

       .Економічні закони виражають внутрішні, типові, тривалі, необхідні  зв'язки й залежності, які характеризують головний магістральний напрям розвит­ку тієї чи іншої сфери економіки.

Виробничі відносини між людьми є тим середовищем (умовами), в якому виникають і діють економічні закони. Поза цим середовищем немає і його законів. Отже, економічні закони незалежні від свідомості, бажання людей, але не від їхньої діяльності.

Серед законів можна виділити три основних групи законів:

1) - утворюють загальні економічні закони - які діють у всіх без винятку способах виробництва. Вони відображають: внутрішні, сталі й суттєві зв'язки, властиві процесу взаємодії людини з природою і які є однаковими на всіх етапах розвитку людського суспільства. Серед них слід виділити закон зростання продуктивності праці або, як його ще називають, закон економії часу, закон відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил, закон усуспільнення виробництва й праці, закон зростаючих потреб.

2) -  утворюють специфічні економічні закони - що діють лише в межах одного способу виробництва. Вони виражають сутність історично визначених виробничих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби виробництва, характерних для якогось конкретного суспільного ладу. Так, наприклад, феодалізм має свої специфічні економічні закони, капіталізм - свої, а соціалізм - інші. Виділя­ється один закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки даного способу виробництва, його мету й засоби досягнення цієї мети. Цей закон називається основним економічним законом формації.

3) - належать закони, які не можна віднести ні до загальних, ні до специфічних. Вони виража­ють такі особливості виробничих відносин, які властиві декільком способам виробництва, і тому діють лише в їхніх межах. До них відносяться, наприклад, закони товарного виробництва: закон вартості, закон попиту й пропозиції, закон грошового обігу. Ці закони отримали назву особливих законів.

ЕЗ спонукають людей до певних дій, диктують логіку їхної поведінки з допомогою ек інтересів. Тому саме інтереси разом з потребами і стимулами утворюють найважливішу ланку в дії і прояві ЕЗ.

Способи прояву законів: стихійний (коли люди ігнорують їх вимоги) та свідомий (вик-ня механізму дії з-ів).

Суть закону – зміст. Напр., для закону вартості – вартість.

Явища законів – конкретні форми прояву суті ек законів. Напр., ціни, зарплата..