Тема 4. Грошовий ринок
1. Поняття, структура та основні інститути грошового ринку
2. Попит на гроші і мотиви, що його визначають
3. Формування грошової пропозиції
4. Механізм встановлення рівноваги на грошовому ринку
1. Поняття, структура та основні інститути грошового ринку
Грошовий ринок - це сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар.
За своїм характером усі інструменти грошового ринку є певними зобов'язаннями покупців перед продавцями грошей. Залежно від виду зобов'язання їх можна поділити на неборгові і боргові.
До неборгових належать зобов'язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах, завдяки чому за продавцем грошей зберігається не тільки право власності на них, а й певною мірою і право розпорядження ними.
До боргових відносять усі зобов'язання, за якими покупець грошей зобов'язується повернути продавцеві одержану від нього суму і сплатити по ній дохід.
- Ринок грошей;
- Ринок капіталів.
Ринок грошей - це ринок на якому продаються грошові кошти у вигляді короткострокових позик (до одного року) і депозитних операцій з метою обслуговування руху обігових коштів підприємств, банків, населення і держави.
Ринок капіталів - це ринок на якому купуються грошові кошти на тривалий (більше одного року) термін.
Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.
За інституційними ознаками грошовий ринок поділяється на:
- Ринок банківських кредитів;
- Ринок продуктів інших фінансових інститутів;
- Фондовий ринок.
На ринку банківських кредитів гроші передаються в обмін на зобов'язання повернути їх у певний термін.
На ринку продуктів інших фінансових інститутів здійснюється надання страхових послуг (страховими компаніями), виплата пенсій (пенсійними фондами), видача позик населенню під заставу рухомого майна (ломбарди).
На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо- і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів тривалої дії).
За видом фінансових інструментів:
- Ринок позичкових зобов'язань;
- Валютний ринок;
- Ринок цінних паперів.
Ринок позичкових зобов'язань - охоплює відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів.
Валютний ринок - це ринок на якому національна валюта даної країни обмінюється на іноземну і навпаки.
Ринок цінних паперів - це ринок на якому гроші обмінюються на різні види фондових інструментів, що засвідчують право на отримання доходу в різних формах.
Інститути грошового ринку - це всі фінансові установи, які взаємодіючи із суб'єктами господарської діяльності сприяють переміщенню грошових коштів в економіці. До них належать:
- Комерційні банки;
- Інвестиційні та страхові компанії;
- Брокерські фірми (посередницька організація (між покупцями і продавцями товарів, цінних паперів, патентів, ліцензій);
- Спеціалізовані кредитні установи;
- Інші фінансові посередники, що забезпечують акумулювання та перерозподіл грошових коштів.
Важливими інститутами грошового ринку є центральний банк і міністерство фінансів.
2. Попит на гроші і мотиви, що його визначають попит на гроші - це потреба економічних агентів у готівкових і безготівкових коштах, які служать безпосередніми платіжними засобами.
Попит на гроші визначає розуміння грошей в якості одного із елементів загального портфеля активів кожного економічного агента, тому бажання суб'єктів ринку утримувати у своєму портфелі саме гроші означає його відмові від інших важливих напрямів дохідного розміщення своїх активів. У зв'язку з цим дане бажання має ґрунтуватися на серйозних мотивах.
Мотиви, що визначають попит на гроші поділяються на три види:
- Трансакційний мотив;
- Застережний;
- Спекулятивний.
Трансакційний мотив визначає потребу в грошах пов'язану із необхідністю їх використання в якості засобів обігу і платежу.
Застережний мотив визначає попит на гроші для покриття непередбачуваних витрат пов'язаних із певними нерегулярними платежами або для придбання товарів і послуг у майбутньому.
Спекулятивний мотив визначається бажанням суб'єктів ринку тримати гроші у вигляді певного резерву для того, щоб більш вигідно їх вкласти у майбутньому, а ніж за обставин в даний момент часу.
З'ясування мотивів, які заохочують економічних суб'єктів нагромаджувати гроші, дає можливість визначити чинники, які впливають на ці мотиви, а значить
- На динаміку попиту на гроші.
Представники всіх теоретичних концепцій попиту на гроші визнають зміну обсягів виробництва (або обсягів національного доходу) ключовим чинником впливу на попит. Зміна обсягу валового національного продукту, у свою чергу, визначається двома самостійними чинниками - динамікою рівня цін та рівня реального обсягу виробництва, кожний з яких може діяти незалежно один від одного. Наприклад, абсолютний рівень цін може зростати при незмінному обсязі реального виробництва, і навпаки, останній може зростати при незмінному рівні цін чи обидва показники можуть зростати водночас, але різними темпами. Вплив кожного з цих чинників є прямо пропорційним - у міру зростання цін чи/та збільшення фізичного обсягу виробництва відповідно зростатиме попит на гроші, а при їх зниженні попит буде скорочуватися.
При макроекономічному підході до аналізу попиту на гроші з'являється третій чинник - швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки.
При мікроекономічному підході до аналізу попиту на гроші швидкість обігу грошей зникає з поля зору. Замість неї використовується чинник зміни норми процента.
Сучасна теорія грошей, крім цих чинників, почала визнавати ще ряд чинників впливу на попит, які можна умовно назвати новітніми. Це, зокрема, накопичення багатства, інфляція, зміни в очікуваннях перспектив щодо кон'юнктури ринку та ін.
Чинник накопичення багатства полягає в тому, що економічні суб'єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між всіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.
Чинник інфляції впливає на попит на гроші в кількох напрямах. В умовах інфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, неминуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляційне зростання цін неминуче підштовхує вверх ставку процента і всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види активів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість грошових запасів і скорочуватися попит на гроші. Разом з тим слід пам'ятати, що зростання цін є чинником позитивного впливу на попит, якщо воно не значне і не провокує інфляційних очікувань.
З інфляційними очікуваннями тісно переплітаються очікування погіршення кон'юнктури ринків, зокрема скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб'єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, і попит на гроші скоротиться.
3. Формування грошової пропозиції
Пропозиція грошей - це процес створення банківською системою додаткових платіжних засобів, що надходять у канали готівкового та безготівкового грошового обігу. Формування грошової пропозиції визначається особливостями проведення первинної емісії центрального банку та вторинної комерційними банками.
Загальна величина грошової пропозиції включає в себе весь обсяг готівки, що є в обігу, а також залишки коштів на поточних рахунках, кошти, що формуються у вигляді грошової пропозиції та можуть бути використані в якості засобів обігу та платежу. Це означає, що величина грошової пропозиції є еквівалентною величині грошового агрегату м1.
В умовах ринкової економіки цілі монетарної політики центрального банку спрямовані на підтримання відносно стабільного рівня грошової маси відповідно до реальних потреб обороту ввп. Це означає, що зміна грошової пропозиції є як правило нечутливого до зміни ринкової норми процента, а тому графічне відображення таке:
В реальному житті грошова пропозиція може змінюватися під впливом ряду чинників:
1. Зміна орієнтирів монетарної політики центрального банку;
2. Зміна величини ввп;
3. Обсяги дефіциту державного бюджету;
4. Величина доходів населення та стан довіри до банків;
5. Структура кредитної системи та рівень автоматизації банківської системи.
Таким чином, пропозиція грошей зростає, якщо:
- Зростає грошова база;
- Знижується норма обов'язкових резервів;
- Зменшуються надлишкові резерви банків;
- Знижується частка готівкових грошей у загальній сумі платіжних засобів населення;
- Зростають процентні ставки (тоді у банків посилюється інтерес до зниження надлишкових резервів, а у домогосподарств - готівкових грошей).
4. Механізм встановлення рівноваги на грошовому ринку рівновага на грошовому ринку означає рівність між кількістю грошей яку економічні агенти бажають утримувати в портфелях своїх активів, та кількістю грошей, що пропонується банківською системою у процесі первинної та вторинної емісії.
У тому разі, якщо трансакційні, застереження і спекулятивні потреби суб'єктів ринку у грошах відповідають фактично наявним грошам в економіці , на грошовому ринку встановлюється рівновага.
Основним макро економічним параметром, який характеризує рівноважний стан грошового ринку та виконує функцію ціни на ньому є ринкова норма процента.
Рівновага на грошовому ринку показує здатність банківської системи забезпечувати найкращі можливості для забезпечення грошима своїх функцій відповідно до закону грошового обігу - з одного боку недопускання переповнення каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою, щоб не провокувати розвиток інфляції, а з іншого боку забезпечувати нормальний перебіг розподілу ввп, здійснення розрахунків та уникнення не платежів.
Порушення рівноваги на грошовому ринку може обумовлюватися також чинниками, які діють на боці пропозиції грошей та на боці попиту на гроші. У цих випадках рівновага може відновитися тільки на інших рівнях як процента, так і грошової маси.
Тобто, збільшення маси грошей в обігу (грошових залишків) знижує рівноважну процентну ставку. Зростання цін або реальних доходів підвищує рівноважну проценту ставку.