Винесенням постанови у справі про порушення митних правил закінчується стадія розгляду справи.
Третя стадія провадження у справах про порушення митних правил являє собою перегляд винесеної постанови в справі у передбачених законом випадках.
Це стадія є факультативною. Можливість подібного перегляду справи є гарантією законності й обгрунтованості застосування адміністративного стягнення, і має на меті зміцнення правопорядку, всебічної охорони прав та законних інтересів громадян. У процесі цієї стадії перевіряється законність і
Обгрунтованість винесеної постанови, а також дотримання установленого законом порядку провадження в цілому, усуваються допущені порушення, забезпечується застосування до винних справедливих заходів впливу.
Четверта стадія провадження в справі - виконання рішення по справі, обумовлена необхідністю виконання винесеної постанови. Ї сутність полягає в кінцевій практичній реалізації адміністративного стягнення, призначеного порушнику. У процесі виконання постанови, особа, яка вчинила порушення митних правил, перетерплює відповідні позбавлення й обмеження особистого або матеріального характеру. Лише за цієї умови адміністративне стягення виконає свою соціальну функцію
Після реального виконання або у випадку, якщо неможливо виконати постанову, виконання повинно бути припинено, справа повернута органу, що виніс постанову. Закінчення виконання означає і закінчення провадження по справі. Адміністративна справа здається в архів.
Порушення справи про порушення митних правил
У кожному випадку виявлення факту порушення митних правил, посадова особа передбачена ст. 359 Кодексу, яка виявила дане правопорушення, зобов'язана скласти протокол про порушення митних правил за формою, затвердженою наказом ДМС України.
З моменту складення протоколу про порушення митних правил справа про дане правопорушення вважається порушеною, а провадження по справі - розпочатим.
Порядок дій, що необхідно виконати при виявленні факту порушення митних правил визначено відповідними відомчими нормативними актами ДМС України.
Аналіз матеріалів практичної діяльності митних органах свідчить, що переважна більшість усіх фактів правопорушення виявляються під час проведення митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів, тому протоколи про порушення митних правил складаються у більшості випадків оперативно-інспекторським складом функціональних відділів митних органів, ними ж здійснюються й первинні дії спрямовані на встановлення та закріплення слідів правопорушення. Відсоток справ, що порушуються посадовими особами підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, значно менший. Як правило, його складають справи, що порушуються за матеріалами, які були отримані від інших правоохоронних органів.
Якщо факт вчинення порушення митних правил виявлено посадовою особою, зазначеною у п. 1 ст. 359 цього Кодексу, то вона повинна виконати такі дії:
1. По виявленню факту митного правопорушення інспектор негайно інформує начальника підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил відповідного митного органу. Складає протокол про порушення митних правил у відповідності з вимогами ст. 363 цього Кодексу.
2. До складення протоколу про порушення митних правил інспектор митного органу вирішує питання про проведення особистого огляду (за наявності підстав та з дотриманням вимог ст. 57 цього Кодексу) та адміністративне затримання особи, яка скоїла порушення митних правил (з дотриманням вимог ст. 374 цього Кодексу).
Після складення протоколу посадова особа митного органу:
А) відбирає від особи, яка скоїла порушення митних правил пояснення або заяву чи опитує її з дотриманням інших вимог чинного законодавства;
Б) опитує свідків вчиненого правопорушення, якщо вони є;
В) складає рапорт про обставини виявлення правопорушення чи інші обставини, що не можуть бути відображені в протоколі про порушення митних правил;
Г) здійснює інші дії, передбачені чинним законодавством, для забезпечення всебічного та повного
Розгляду справи про порушення митних правил.
3. Матеріали справи про порушення митних правил підлягають передачі для проведення провадження у справах про порушення митних правил підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, терміново, але не пізніше трьох діб з моменту складення протоколу про порушення митних правил через начальника митниці.
4. Матеріали справи про порушення митних правил передаються до підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил - за Актом прийому-передачі матеріалів справи про порушення митних правил, форма якого затверджена ДМС України.
5. Акт прийому-передачі матеріалів справи про порушення митних правил складається у двох примірниках, перший з яких додається до матеріалів справи, а другий лишається у інспектора митниці, який передав матеріали справи до підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил.
6. До матеріалів справи про порушення митних правил, що підлягають передачі до підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, належать: протокол про порушення митних правил; пояснення або заяви особи, яка притягається до відповідальності, чи протокол опитування такої особи (за їх наявності); протокол особистого огляду, якщо такий огляд проводився; протокол адміністративного затримання, якщо таке затримання застосовувалось; протоколи опитування свідків (за їх наявності); рапорт про обставини виявлення правопорушення чи інші обставини, що не можуть бути відображені в протоколі про порушення митних правил; предмети та документи, вилучені протоколом про порушення митних правил, які необхідні для розгляду справи, якщо вони вилучались; інші наявні документи та предмети, що можуть мати значення для всебічного та повного розгляду справи (листи, в тому числі й митних органів, провізні відомості, товаросупровідні документи, контракти, дозволи уповноважених органів, митні декларації, вантажні митні декларації пломби тощо); копії описів предметів, визначених ст. 377 цього Кодексу, які передано до складу або каси митниці; акт прийому- передачі матеріалів справи про порушення митних правил.
7. Вищезгадані документи, по можливості передаються в оригіналах, якщо такої можливості немає - в копіях, вірність яких засвідчено інспектором митниці, який склав протокол про порушення митних правил,
8. Матеріали справи про порушення митних правил приймає начальник підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил чи його заступник.
9. Начальник підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил чи його заступник не мають права відмовити в прийомі таких матеріалів, але можуть вимагати надання документів, які необхідні для всебічного та повного розгляду справи.
10. Після отримання матеріалів справи про порушення митних правил підрозділом (відділенням або службою по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил), начальник підрозділу або його заступник своєю резолюцією на Акті прийому-передачі матеріалів справи про порушення митних доручає організувати провадження у справі керівнику відповідного структурного підрозділу (відділу, сектору), який в свою чергу, визначає конкретну посадову особу, яка провадитиме провадження у справі.
11. Про отримання матеріалів справи про порушення митних правил підрозділом по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, а також про доручення провадження в справі конкретній посадовій особі підрозділу в Журналі обліку справ про порушення митних правил, затвердженого ДМС України, робиться відповідна відмітка із зазначенням дати отримання матеріалів підрозділом по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил та дати, з якої провадження в справі доручено конкретній посадовій особі. При заведенні справи про порушення митних правил їй присвоюється унікальний (такий, що не повторюється) номер, що складається з одинадцяти цифр: 0000/00000/00 (перші 4 цифри - порядковий номер протоколу, наступні п'ять - код митниці, останні - поточний рік).
12. Якщо протокол про порушення митних правил складено з порушенням вимог чинного законодавства, начальник підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил чи його заступник звертаються до начальника митниці з мотивованою пропозицією про вжиття до особи, яка допустила таке порушення, заходів адміністративного або дисциплінарного впливу.
Приводи і підстави для порушення справи про порушення митних правил
Справа про порушення митних правил може бути порушена тільки при наявності встановлених законом умов - приводів і підстав для порушення митних правил, та при відсутності обставин, що виключають провадження у справі (ст. 247 кпап України).
Приводи для порушення митних правил - це ті встановлені МК України джерела, з яких уповноважені посадові особи митних органів отримують інформацію про вчинене правопорушення чи про факт підготовки до вчинення такого правопорушення і які зобов'язують цих посадових осіб прийняти рішення про порушення справи.
Відповідно до коментованої статті приводами для порушення справ є:
-безпосереднє виявлення посадовими особами порушення митних правил;
-повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від інших органів (у тому числі митних);
-повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Як свідчить практика, провадження у справах про порушення митних правил в більшості своїй починається в результаті безпосереднього виявлення посадовими особами порушень митних правил. Вказаний привід відрізняється від інших перш за все тим, що питання про порушення справи вирішується за власною ініціативою особи, яка виконує функції митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України предметів, товарів, транспортних засобів, валюти та цінностей. Ця ситуація дозволяє посадовій особі вжити всі необхідні заходи щодо припинення правопорушення, затримання правопорушника, знаходження та закріплення доказів.
У випадку отримання посадовою особою митного органу повідомлення від інших державних органів України (у тому числі митних), митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій в якому містяться інформація, що свідчить про наявність ознак митних правопорушень, ці особи повинні вжити заходи, спрямовані на перевірку отриманої інформації.
Законодавцем, на нашу думку, безпідставно не включено до переліку приводів для порушення справи такі джерела інформації ж зави громадян та повідомлення про факти порушення митних правил представників громадськості, установ, підприємств і організацій, преси, телебачення та інших засобів масової інформації
Для порушення справи про порушення митних правил не достатньо лише приводу для порушення справи. Потрібна також наявність законної підстави для порушення справи, під якою слід мати на увазі фактичні дані, що вказують на ознаки правопорушення.
Як вже було заначено ст. 247 кпап України містить перелік обставин, за наявності яких провадження не може бути порушене, а порушене підлягає припиненню.
Провадження у справі про порушення митних правил здійснюють посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу, в зоні діяльності якого було вчинено або виявлено таке порушення.
Посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил регіональної митниці можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній підпорядкованими регіональній митниці митними органами.
Посадові особи підрозділу по організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил
Спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній будь-яким митним органом України.
Особи, які беруть участь у провадженні у справа про порушення митних правил: особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил;
Представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил (законні представники, представники, що діють на підставі довіреності, доручення);
Захисники;
Свідки;
Експерти;
Перекладачі;
Поняті.
Права осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил
Правом особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є право знати, за яке правопорушення вона притягується до відповідальності. З цією метою вказана особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії необхідних документів.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Право ознайомлення з матеріалами справи надається з моменту закінчення провадження у справі про порушення митних правил. Разом з тим, користуватися послугами адвоката особа, що притягується до відповідальності може в будь-який час. Наприклад, відразу після заведення справи про порушенням митних правил, звернутися до адвоката за допомогою у складанні пояснень, клопотань тощо.
Надавати пояснення по справі є виключно право, а не обов'язок особи, що притягується до відповідальності. Це передбачено Конституцією України, де визначено, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів.
Стосовно прав осіб, що притягуються до відповідальності за порушення митних правил, при розгляді справ у суді.
Вищезазначені особи можуть заявити відвід судді (суддям), прокурору, експерту, перекладачу, секретарю судового засідання у випадках, передбачених законом.
Відвід повинен бути мотивований і заявлений до початку розгляду справи по суті. Заявляти відвід після цього можна лише у випадках, коли про підставу відводу суд або особа, яка заявляє відвід, дізналися після початку розгляду справи по суті.
Доказами в цивільній справі, які має право подавати особа, що притягуються до відповідальності за порушення митних правил, можуть бути: пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів.
Докази надаються в суд (або повідомляється про їх наявність) до початку судового засідання в справі. Питання про прийняття доказів після цього строку вирішується судом залежно від обставин справи.
Разом з тим, особи, що притягуються до відповідальності за порушення митних правил, повинні додержуватись визначених вимог. Наприклад, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження справи. При відсутності заяви про зміну адреси повістки надсилаються на останню відому судові адресу і вважаються доставленими, навіть коли адресат за цією адресою більше не проживає.
За невиконання обов'язку повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження по справі суд вправі на сторони і інших осіб, які беруть участь у справі, накласти штраф у розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються цивільними процесуальними правами нарівні з громадянами України.
Адміністративне затримання здійснюється посадовою особою митного органу для документування всіх обставин здійсненого порушення митних правил у випадках вчинення опору, спроби знищення безпосередніх предметів правопорушення або запобігання втечі правопорушника з метою притягнення його до відповідальності у встановленому законом порядку.
Адміністративне затримання може бути проведене тільки за наявністю правопорушення, тільки у відношенні правопорушника та при наявності Рішення про адміністративне затримання встановленої форми з метою припинення порушення митних правил, встановлення особи, яка вчинила порушення митних правил, а також для складення протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення.
Факт адміністративного затримання фіксується протоколом адміністративного затримання встановленої форми, який підписується посадовою особою, яка його склала та затримала правопорушника і правопорушником. У разі відмови від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Копія протоколу адміністративного затримання вручається особі-правопорушнику.
Не можуть бути адміністративно затримані: Президент України, Голова Верховної Ради України, народні депутати У крани, Прем'єр-Міністр України, Перший віце-прем'єр України, Голова та судді Верховного суду України, Голова та судді Конституційного суду України, Міністр закордонних справ, Генеральний прокурор України та члени сім'ї, народні депутати, судді, прокурори, іноземні громадяни, якщо вони користуються дипломатичною недоторканістю.
Вилучення товарів, транспортних засобів і документів
Товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а також документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил, вилучаються. Вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.
Особливості розгляду судом справ про порушення митних правил
Розгляд судом справ про порушення митних правил має свої особливості:
По-перше, справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.
По-друге, учасником судового розгляду справи може бути представник митного органу, який заздалегідь повинен бути повідомлений про час і місце судового розгляду.
Деякі суди розглядають справи про порушення митних правил з обов'язковою участю прокурора.
Суддя проводить підготовку справи до судового розгляду, вході якої з'ясовує наступні питання:
1) Чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) Чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про порушення митних правил;
3) Чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді, про час та місце її розгляду;
4) Чи витребувано необхідні додаткові матеріали (Ст.376 цього Кодексу),чи підлягають задоволенню заявлені клопотання учасників розгляду (ст. 278 Кодексу України про адміністративну відповідальність).
Суд розглядає справу з дотриманням процедури, передбаченої ст.279 Кодексу України про адміністративну відповідальність.
Розглядаючи справу про порушення митних правил, суд зобов'язаний встановити всі елементи предмету доказування в цих справах, а саме: чи було вчинено порушення митних правил, у чому саме воно полягає ( час, місце, спосіб та інші обставини), чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності за вчинене, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, який її розмір, чи є підстави для передачі матеріалів для розгляду трудовим колективом за місцем роботи порушника та всі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. (ст. 280 Кодексу України про адміністративну відповідальність).
У ході судового розгляду заслуховуються особи, які беруть участь у справі, досліджуються докази. Доказами у справі про порушення митних правил є документи, які складалися в ході митного огляду, митного оформлення, (протокол про порушення митних правил, протокол опитування, акт митного огляду, митна декларація тощо), пояснення особи, яка притягається до відповідальності, пояснення свідків, висновок експерта, речові докази, письмові докази.
У справі про порушення митних правил суддя виносить одну з постанов, передбачених ст.391 Митного кодексу. В постанові повинно бути зазначено прізвище судді, який розглядав справу, дату розгляду, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, викладення обставин так, як вони були встановлені в ході судового розгляду, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення, вирішення питання про відшкодування витрат, понесених у справі, про долю речових доказів (ст.238 Кодексу України про адміністративну відповідальність).
Суди практикують ведення протоколу, в якому фіксують весь хід судового розгляду справи про порушення митних правил.
Основною особливістю розгляду судом справи про порушення митних правил є те, що він реалізує в ході розгляду специфічну, притаманну тільки йому як органу судової влади функцію по здійсненню правосуддя (ч.2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій України").
Постанова по справі про порушення митних правил не є остаточною і може бути скаржена особою, щодо якої її винесено або її представником (ст. 393 цього Кодексу). У разі скасування цієї постанови і закриття справи (п.3 ст. 394 цього Кодексу), або зміни стягнення за порушення митних правил (п.4 ст. 394 цього Кодексу) конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повинні бути повернені особі, яка притягалася до відповідальності, або її представникові. Якщо неможливо повернути конфісковані товари, транспортні засоби в натурі в натурі, то повертається їх вартість за вирахуванням сум податків і зборів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів здійснюється органами Державного казначейства України з Державного бюджету України.
Оскарження постанов у справах про порушення митних правил
Право на оскарження постанови в справі про адміністративні правопорушення є однією з найбільш важливих гарантій захисту прав особистості, що залучається до адміністративної відповідальності (ст. 287 кпап України). Це — форма перевірки законності й обґрунтованості прийнятого у справі рішення, найбільш швидкого виправлення помилок, виявлення недоліків в роботі органів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення.
Конституція України значно розширила можливість судового оскарження. У ст. 55 Основного закону України відзначено. Що "...права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб...".
Варто підкреслити положення ст. 125 Конституції України, у якому закріплено, що відповідно до закону "... Діють апеляційні і місцеві суди". Ця стаття була докладно розкрита в законі "Про судоустрій України". У ст. 22 цього закону вказується, що "...місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає карні і цивільні справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами в сфері державного керування і місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції в сфері військового керування, розгляд яких здійснюють військові суди. Проте слід зазначити, що відповідно до р. VII закону "Про судоустрій України", у "Заключних перехідних положеннях" п.16: "...до утворення системи адміністративних судів відповідно до дійсного Закону розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних місцевих судів, здійснюють місцеві загальні суди, а, справ, що ставляться до підсудності адміністративних апеляційних судів і Вищого адміністративного суду України, — відповідні загальні апеляційні суди і касаційний суд України, у порядку, установленому процесуальним законом, шляхом введення спеціалізації судів по розгляду справ адміністративної юрисдикції, втому числі утворення судових колегій по справах зазначеної юрисдикції, до введення в дію процесуального закону регулюючий порядок розгляду справ даної юрисдикції відповідно до дійсного закону. Формування системи адміністративних судів здійснюється протягом трьох років".
Чинним законодавством судам надано право розглядати скарги на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень.
Законні інтереси особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, потерпілого або неповнолітнього чи особи, яка через свої фізичні або психічні вади не здатна сама здійснювати свої права, у суді можуть представляти батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, адвокати. Прокурор має право звернутися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян.
Об'єктом судового оскарження є постанови митного органу про накладення будь-якого виду адміністративного стягнення, передбаченого ст. 322 цього Кодексу.
Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" наголосив, що з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку (Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах // Бюл. Законодавства і юрид. Практики України- 1999.— № 5.— С. 71).
Скаргу на постанову про накладення адміністративного стягнення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а в разі, якщо постанова про даний вид адміністративного стягнення була попередньо оскаржена до вищестоящого органу (вищестоящої службової особи) - протягом десяти днів з дня прийняття останнім рішення по скарзі. У разі пропуску цього строку з поважних причин він може бути поновлений судом за заявою особи, щодо якої винесено постанову (Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ // Бюл. Законодавства і юрид. Практики України.— 1998.— № 8.— С.
51).
Згідно Закону України „Про звернення громадян", Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Скарга на постанову в справі про адміністративне правопорушення поряд з даними про заявника (особа, до якої застосовано стягнення, потерпілий) повинна містити: найменування органу (службової особи), дії якого оскаржуються; дату винесення постанови; виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої заперечення, та докази, що стверджують їх.
Також, згідно Закону України „Про звернення громадян", звернення повинно дотримуватися наступних вимог:
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі)) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.
Якщо скарга не відповідає необхідним для її правильного вирішення вимогам, то застосовуються правила ст. 139 ЦПК. Суддя може відмовити у прийнятті скарги тільки з підстав, зазначених у ст. 136
ЦПК.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 р. № 6 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" пропущення встановленого десятиденного строку оскарження постанови не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги. У зв'язку з тим, що зазначений строк є процесуальним, скарга і документи, подані після його закінчення, відповідно до ст. 85 ЦПК залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для його поновлення (Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах // Бюл. Законодавства і юрид. Практики України.—1999.— № 5.— С. 72).
Особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Подання у встановлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги, за винятком постанов про застосування таких стягнень, як попередження і адміністративний арешт, а також у разі накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення (ст. 291 кпап).
Відповідно до ст. 291 кпап ухвала судді про зупинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення постановляється суддею при підготовці справи до судового розгляду і направляється органу чи службовій особі негайно.
Заявник повинен пред'явити докази, які стверджують наявність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне порушення, ступінь вини заявника, його майновий стан тощо. Зокрема, слід додати до справи документи про майновий стан особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про склад її сім'ї тощо.
Скарги на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень повинні бути розглянуті не пізніше як у десятиденний строк з дня її надходження. У цей строк має бути проведена і підготовка цивільної справи до судового розгляду.
Скарга розглядається суддею з викликом заявника скарги. Заявниками можуть бути особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи потерпілий - особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Щодо представника органу чи службової особи, постанови яких оскаржуються, то закон не зобов'язує їх викликати в судове засідання по кожній справі. Проте суддя повинен повідомляти їх про ту чи іншу справу, яка розглядається.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Однак суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм повісток. Суд може відкласти розгляд справи і в тому випадку, коли в судове засідання не з'явився будь-хто з учасників процесу, які Повідомлені у встановленому порядку про час і місце судового засідання, з причин, визнаних судом поважними (ст. 172 ЦПК).
Скарги на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень розглядаються у відкритому судовому засіданні суддею одноособове за загальними правилами цивільного судочинства.
Рішення по скарзі повинно відповідати загальним вимогам, а за змістом — і ст. 203 ЦПК.
Якщо дії органу чи службової особи щодо застосування адміністративного стягнення є законними і обгрунтованими, суд залишає постанову без змін, а скаргу — без задоволення.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 р. № 6 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" зазначено, що при відмові у задоволенні скарги і залишенні без зміни постанови про накладення штрафу суд не виносить рішення про стягнення штрафу із заявника, оскільки в силу ст. 308 кпап несплачений протягом 15 днів штраф стягується із заробітної плати, іншого заробітку, пенсії або стипендії порушника, а за відсутності цих видів доходів чи неможливості стягнути його з інших причин виконання провадиться виконавцем шляхом звернення стягнення на майно порушника на підставі постанови органу (посадової особи), який її виніс (Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах /1 Бюл. Законодавства і
Юрид. Практики України.— 1999.— № 5.— С. 73).
У разі скасування постанови і закриття провадження у справі з підстав, зазначених у ст. 247 кпап, указано в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 р. № 6 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення", повернення стягнутих сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, скасування інших обмежень провадиться на підставі цього ж рішення.
Шкода, заподіяна громадянину незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт чи штрафу, відшкодовується державою відповідно до ст. 443 ЦК та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".
Рішення суду по скарзі на постанову у справі про адміністративне правопорушення є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Його можна опротестувати в порядку нагляду на загальних підставах.
Копію рішення у цих справах суд повинен надіслати органу чи службовій особі, постанова яких оскаржувалася.