Тема № 4 Митна вартість. Методи визначення митної вартості при переміщенні товарів через митний кордон України.
Визначення "митної вартості" міститься в ст..259 МК України. Поняття митної вартості є базовою категорією не лише в системі митного оподаткування, але й у системі митного контролю та митного оформлення, так як саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі як мито, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.
Правильне розуміння суті та змісту митної вартості потребує розгляду еволюції даного поняття.
Так відповідно до Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів, підписаної у 1950 році в Брюселі, митна вартість сприймалася як нормальна ціна товару (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку), визначена на умовах СІФ у місці перетинання митного кордону країни - імпортера товару.
У 1979 році в рамках Токійського раунду багатосторонніх торговельних переговорів було підписано Угоду - "Оцінка товарів для митних цілей", яка визначила митну вартість товару як ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари при продажу з метою експорту до крани імпорту, скориговануз урахуванням встановлених додаткових нарахувань до цієї ціни.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. При чому в цій Угоді "митна вартість імпортних товарів" означає вартість товарів для цілей стягнення адвалерних мит на імпортні товари.
Отже призначенням митної вартості є реалізація принципу , згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Дійсна вартість повинна дорівнювати ціні, за якою для часу і місця, визначених законодавством країни імпортера, такий або аналогічний товар продається чи пропонується для продажу у звичайному режимі торгівлі за умов повної конкуренції.
Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється декларантом з метою заявлення митному органу та відповідно до методів, передбачених Митним кодексом
Митний орган, що проводить митне оформлення товарів, здійснює контроль за правильністю визначення декларантом їх митної вартості, у тому числі правильністю й можливістю застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, повнотою (комплектністю) поданих декларантом документів (обов'язкових і додаткових) та їх відповідністювстановленим вимогам.
Якщо митний орган вважає, що певні конкретні елементи витрат, які формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари, то митний орган має право відповідним чином корегувати заявлену митну вартість .
Дана стаття Митного кодексу підкреслює, що при розрахунку митної вартості враховуються витрати, понесені покупцем до моменту перетину кордону.
Відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. (ст..261 МК)
Декларування митної вартості товарів
Для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються форми декларацй митної вартості ДМВ-1 і ДМВ-2.
Деклараця митної вартості - заява, що містить відомості про митну вартість товарів і є документом, потрібним для цлей митного оформлення.
Порядок заповнення декларацй митної вартості (далі - ДМВ) визначається Державною митною службою.
Форма ДМВ-1 застосовується при заявлені митної вартості, визначеної за методом 1 - за цною угоди щодо товарів, що імпортуються, відповідно до положень статті 267 цього Кодексу.
Форма ДМВ-2 застосовується при визначенні митної вартості в установленному ст.ст. 268-273 цього Кодексу порядку за одним із методів 2-6: за цною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2), за цною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3), на основі віднімання вартості (метод 4), на основі додовання вартості (метод 5), резервний метод (метод 6).
Митна вартість товарів, увезених на митну територію України, заявляється декларантом митному органу України за формами ДМВ-1 або ДМВ-2 при заявлені тих митних режимів, відповідно до яких ці товари обкладаються податками та зборами (обов'язковими платежами).
Декларант самостійно заповнює всі графи декларацї митної вартості (ДМВ-1 або ДМВ-2) відповідно до Інструкції про порядок заповнення декларації митної вартості, що розроляється Держмитслужбою, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Якщо декларацю митної вартості заповнено декларантом правильно, вірно вибрано та застосовано метод визначення митної вартості й документально підтверджено заявлені відповідно до встановлених вимог відомості, то в графі "Для відміток митниці" на всіх аркушах ДМВ робиться відмітка "Митна вартість відповідає заявленій", яка засвідчується підписом та особистою номерною печаткою посадової особи, що здійснювала перевірку.
Деклараця митної вартості подається одночасно з вантажною митною декларацією та іншими потрібними для митного оформлення документами відповідному митному органу в установленому порядку.
Митна вартість заявляється лише у вантажній митній декларацї в таких випадках:
- При заявлені митних режимів, відповідно до яких товари, що ввозяться, не підлягають обкладенню податками та зборами (обов'язковими платежами)
- Якщо митна вартість товарів у партії не перевищує суми, еквівалентної 5000 євро, за умови, що така партія не є частиною поставки за однією угодою (договором, контрактом), а також поставок того самого товару, що повторюються, одним відправником в адресу одного одержувача за різними угодами (договорами, контрактами).
При виникненні в митного органа обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості він може вимагати від декларанта заповнення декларації митної вартості.
Особливості визначення митної вартості товарів, що ввозяться, при застосуванні до них конкретних
Митних режимів, а також при зміні попередньо заявленого митного режиму встановлюються Державною митною службою України.
Права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі.
У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.
Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцнки.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною оцінкою цих товарів, здійсненою митним органом. Гарантією також може виступати простий вексель, виданий декларантом митному органу та авальований уповноваженим банком, або депозит у банку.
При наданні декларантом гарантії уповноваженого банку митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. Для митної оцінки товарів і перевірки правильності визначення заявленої декларантом митної вартості може використовуватися інформація, надана декларантом, а також та, що є в розпорядженні митного органу.
Інформація повинна бути достовірною, повною (комплексною) та забезпечувати підтвердження правильності визначення заявленої митної вартості.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, декларант повинен подати, крім декларації митної вартості, такі документи:
-угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; -рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу (для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів)), а також інші платіжні й/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;
-угоду (договір, контракт) перевезення, транспортні та страхові документи, якщо вони є, залежно від умов поставки;
-рахунок за виконання транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у випадках, якщо транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури; -пакувальні листи;
-ліцензію на ввезення товарів, імпорт яких здійснюється за ліцензіями відповідно до встановленого порядку;
-сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.
Якщо для підтвердження заявленої митної вартості недостатньо зазначених документів, декларант на вимогу митного органу зобов'язаний надати потрібні для цього додаткові відомості. Додаткові відомості можуть підтверджуватися такими документами:
-установчі документи підприємства, що переміщує товари;
-угодою з третіми особами, що стосуються угоди (контракту) поставки товарів, які оцінюються; -митну декларацію країни відправлення (якщо вона єта в країні відправлення товари, що ввозяться на митну територію України, не були поміщені в митні режими, що не передбачають сплату податків);
-рахунками за платежі третім особам на користь продавця;
-рахунками за комісійні, брокерські послуги, що стосуються виконання умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається;
-відповідною бухгалтерською документацією; -ліцензійними чи авторськими угодами; -експортними (імпортними) ліцензіями; -складськими квитанціями; -замовленнями на поставку;
-каталогами, специфікаціями, прейскурантами цін (прайс-листами) фірм-виробників; -калькуляцією фірми-виробника на товар, що оцінюється (якщо фірма згідна її надати українському покупцеві));
-іншими документами, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
Декларант може мати у своєму розпорядженні інформацію про митну вартість ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, увезених раніше, або про їх ціну на внутрішньому ринку чи калькуляції та прейскуранти виробника, які відсутні в митного органу, що здійснює митне оформлення товару.
Використання зазначеної інформації можливе, якщо для її підтвердження надано належним чином оформлені відповідні документи, наприклад комерційні, митні та платіжні документи, що стосуються угод щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, рахунки, накладні тощо.
За недостовірність цього Кодексу відомостей, зазначених у декларації митної вартості та в документах, поданих на підтвердження митної вартості, декларант несе відповідальність згідно із законодавством України.
Декларант має право оскаржити рішення, прийняте митним органом щодо правильності визначення митної вартості товару, згідно із законодавством України.
Якщо декларант не згоден з коригуванням митної вартості товару, здійсненим митним органом, то він має право не підписувати заповнені бланки декларації митної вартості, у яких зазначено перераховану посадовою особою митного органу митну вартість товарів.
У такому разі відповідно до статті 265 Митного кодексу України декларант має можливість отримати у визначений термін роз'яснення на письмовий запит до митного органу щодо причин, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути прийнята митним органом.
Подання декларантом письмового запиту до митного органу щодо проведеної ним митної оцінки, а також оскарження прийнятого митним органом рішення не звільняє декларанта від сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до здійсненої митним органам митної оцінки.
До уточнення правильності визначення заявленої декларантом митної вартості рішення щодо товарів, що декларуються, приймається відповідно до чинного законодавства.
За відсутності на момент митного оформлення в декларанта документів, що підтверджують заявлену митну вартість, або доказів достовірності наданих відомостей, а також у випадках, коли умовами угоди (контракту) передбачено можливість перегляду цін з урахуванням результатів реалізації товару, відповідно до чого остаточна ціна товарів, що ввозяться, може бути визначена за загальною сумою платежів покупця продавцеві, митний орган може прийняти рішення про надання цього товару в користування декларантові за умови забезпечення повноти сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), обчислених згідно з результатами митної оцінки.
За письмовою заявою декларанта митний орган може прийняти рішення про надання в користування декларантові товару, що декларується, за умови забезпечення повноти сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а саме:
А) під гарантію вповноваженого банку згідно з законодавством. Сума гарантії банку визначається, виходячи з різниці суми податків та зборів (обов'язкових платежів), визначених за результатами митної оцінки товару, здійсненої митним органом у встановленому порядку, і суми податків та зборів (обов'язкових платежів), обчислених відповідно до митної вартості, заявленої декларантом;
Б) виходячи з тимчасової (умовної) митної оцінки товару.
При здійсненні коригування митної вартості й податків та зборів (обов'язкових платежів) усі розрахунки проводяться відповідно до законодавства, чинного на день прийняття митної декларації.
Усі коригування митної вартості, у тому числі й коригування митної вартості після випуску товару у вільне користування, проводяться з урахуванням курсу валюти, установленого Національним банком України на дату прийняття вантажної митної декларації до митного оформлення.
Якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість, то митний орган має право визначити митну вартість на підставі послідовного застосування методів оцінки.
Права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю митної оцінки товарів
Митний орган має право упевнитися в істинності або точності будь- якого документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.
Митний орган, що здійснює митне оформлення товару, може мати у своєму розпорядженні інформацію, яка відсутня в декларанта, у тому числі про довідкові ціни на товари, що обертаються в зовнішній торгівлі, про вартість ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. При цьому декларантові можуть бути надані за їх наявності в митного органу або серед ньоконтрактні ціни, що містяться в базі даних цнової інформацї Держмитслужби України, або інформаця про митну вартість товарів за конкретною угодою тільки в знеособленому вигляді для забезпечення дотримання конфіденцйності інформацї що використовується (тобто без зазначення продавця, покупця, декларанта та інших даних, що можуть дати можливість ідентифікувати угоду).
Посадова особа митного органу, що здійснює перевірку та оформлення декларації митної вартості, не має права з власної ініціативи, за дорученням або проханням декларанта вносити будь-які дані про заявлену митну вартість до граф, які заповнюються декларантом, або вносити зміни, доповнення та виправлення до цих граф.
У разі потреби коригування здійснених декларантом розрахунків, у тому числі після надання останнім митному органу потрібних додаткових відомостей, посадова особа митного органу здійснює відповідні записи та розрахунки або в графах "Для відміток митниц", або на звороті форми із зазначенням заголовка "Відмітки митниці".
Усі відмітки посадової особи митного органу засвідчуються її підписом та особистою номерною печаткою із зазначенням дати здійснення запису.
Згідно з розрахунками митного органу декларант заповнює новий бланк декларацї митної вартості, про що в старому бланку декларації митної вартості робиться відмітка "Митну вартість перераховано; заповнено новий бланк (арк. № ...)". Обидва бланки (старий, з невірно нарахованою митною вартістю, і новий, з уточненою митною вартістю) зберігаються в митному органі. На новому бланку декларацї митної вартості посадовою особою митного органу в правому верхньому куті проставляється штамп "Коригування митниц", а в графі "Для відміток митниц" робиться запис "Митну вартість перераховано", що засвідчується підписом і особистою номерною печаткою посадової особи, і зазначається дата заповнення (коригування). Якщо декларант згоден з виправленнями митного органу, то декларантом заповнюється графа 10(б) у загальному порядку.
Після коригування митної вартості посадовою особою митного органу в графі "С" вантажної митної декларації проставляється відмітка "Митну вартість перераховано". Декларантом або митним органом заповнюється Форма коригування митної вартості, яка разом з декларацєю митної вартості є невід'ємною частиною вантажної митної декларації.
Форма коригування митної вартості, порядок її заповнення та подання визначаються Держмитслужбою.
Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
За цною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
За цною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
За цною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
На основі віднімання вартості (метод 4);
На основі додавання вартості (метод 5);
Резервного (метод 6).
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.
Метод 1
Ст..267 МК - визначає перший і основний метод визначення митної вартості.
Стаття складається з двох частин.
В першій частині статті перераховуються види витрат, які необхідно включати до ціни угоди при вазначені митної вартості імпортних товарів.
Однак, так як митна вартість розраховується на момент перетинання ними митного кордону України, витрати після ввезення товарів не повинні включатися в митну вартість, якщо вони відрізняються від ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає оплаті, на імпортовані товари.
Вищезгаданими витратами є:
-витрати на будівництво, монтаж, утримання чи ремонт, які мали місце після ввезення імпортованих товарів, таких як промислові установки, обладнання чи устаткування;
-транспортні витрати після ввезення;
-мито та податки країни ввезення.
Загалом, якщо витрати на вищезазначене не включені до ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає оплаті, їх не слід додавати до митної вартості. І навпаки, якщо такі витрати включені до ціни, фактично сплаченої, чи такої, що підлягає оплаті, їх слід відрахувати.
Стосовно транспортних витрат, які виникають після ввезення, слід зауважити, що сам термін є загальним і включає завантаження, розвантаження, митний огляд та страхування, які мають місце після ввезення.
Оскільки мито та податки країни ввезення за своїм характером відрізняються від ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає оплаті, вони не є частиною митної вартості навіть коли вони не виведені окремими пунктами в рахунку-фактурі.
В другій частині статті визначаються умови, при яких зазначений метод використовується.
Першою умовою є відсутність обмежень стосовно продажу чи використання товарів покупцем. Там де існує таке обмеження необхідно відмовитися від визначення митної вартості за ціною угоди.
Однак існує три винятки з цього правила. Такі обмеження допускаються, якщо вони накладаються законодавством країни ввезення. Прикладами тут можуть бути вимоги отримати ліцензію чи дозвіл на здійснення перепродажу чи використання, або певного виду маркування та упаковки, або певного контролю перед випуском у продаж.
Допускаються такі обмеження ще у випадках, коли вони обмежують географічну територію, в якій можуть бути перепродані товари, а також, коли вони не мають значного впливу на вартість товарів. Значимість обмежень визначається у відповідності до характеру обмеження, виду товару та комерційного впливу на прибутки. Наприклад, якщо продавець вимагає від покупця не виставляти чи не продавати певний товар до обумовленої дати, яка є початком року моделі, то таке обмеження не можна вважати значним, оскільки юно практично не впливає на ціну.
Другою умовою є відсутність будь-яких факторів, через які не можна визначити митну вартість імпортних товарів.
Третьою умовою є достовірність та документальна підтвердженість відомостей, використаних декларантом при визначені митної вартості.
Четвертою умовою є відсутність збільшення прямої чи опосередкованої виручки продавця від будь-якого подальшого продажу, перепродажу чи використання покупцем імпортного товару.
П'ятою та шостою умовою є те, щоб учасники угоди не були взаємозалежними або щоб ціна угоди між взаємозалежними особами була визнана митним органом прийнятною.
Стосовно операцій сторін, пов'язаних спільною діяльністю, необхідно зазначити наступне.
Коли існують взаємовідносини між покупцем та продавцем, то виникає можливість впливу цього взаємозв'язку на ціни. Це означає, що на ціноутворення можуть впливати фінансові інтереси, що існують між ними.
Проте, будь-яка ситуація, пов'язана з договором, накладає певні обмеження однієї сторони іншою. Ринки можуть змінюватися і можуть бути ринком покупця чи продавця, на якому один має більший ступінь контролю ніж інший, в залежності від попиту на ринку.
Тому в статті йдеться про юридичний та функціональний контроль, а не просто виконання обов'язків по контракту.
Суттю будь-якої системи оцінки є основна передумова, що дії покупця та продавця мотивовані їх бажанням одержати прибуток.
Метою цієї статті є, зокрема, показати, що там, де існує вартість операції між сторонами, пов'язаними спільною діяльністю, має бути встановлено, що на ціну, фактично сплачену або таку, що має бути сплачена, не впливає цей взаємозв'язок між сторонами.
Розглядаючи операції з ексклюзивними агентами, дистриб'юторами та концессіонерами потрібно з'ясувати, чи вони не є працівниками або директорами у фірмах один одного, чи не відбувається обмін акціями, які дають власнику право голосу, чи не існує третя сторона, що контролює їх обох, чи не є вони партнерами.
Разом з тим, не слід автоматично розглядати ексклюзивного агента як такого, що є пов'язаний спільною діяльністю з продавцем, якщо тільки один з критеріїв п.5 частини другої даної статті не обумовлює цього.
Якщо покупець і продавець пов'язані між собою спільною діяльністю, то цей факт сам по собі не дає підстави для того, щоб вважати вартість операції не прийнятною. У такому випадку митниця розглядає умови продажу для того, щоб визначити, чи впливають на ціну взаємовідносини між сторонами.
Якщо згідно інформації наданої імпортером, митниця має підстави вважати, що взаємовідносини вплинули на ціну, митниця повинна прийняти відповідне рішення. На прохання імпортера повідомлення про ці підстави має бути в письмовій формі.
Якщо митниця не взмозі прийняти вартість операції без подальшого дослідження, вона повинна дати імпортерові можливість надати митниці необхідні дані. У цьому випадку митниця враховує такі обставини:
-яким чином складаються торгівельні відносини між покупцем та продавцем;
-яким чином була встановлена ціна, про яку йдеться.
Отже, якщо можна продемонструвати, що покупець та продавець, хоча й пов'язані спільною діяльністю, купують один у одного та продають один одному так, якби вони не були пов'язані між собою, то це вказує на те, що взаємовідносини не впливають на ціну.
У цьому зв'язку мають місце три ситуації коли митниця вважає, що необхідно продемонструвати наступне:
-коли при встановлені ціни не було протиріччя з нормальною практикою формування цін в промисловості, про яку йдеться;
-коли при встановлені ціни не було протиріччя з тим, як продавець встановлює ціну на продаж для покупців, які не пов'язані з ним;
-коли ціна забезпечує покриття всіх витрат плюс прибуток, який є показовим прибутком компації, реалізованим за показовий період продажу товарів того ж класу та гатунку.
Метод2
На відміну від статті 267, яка базується виключно на ціні, що була сплачена, або яка підлягає сплаті за імпортовані товари, у даному випадку необхідно знайти вартість, яка є взаємозамінюваною. Це дозволяє перейти до другого методу визначення митної вартості
У тих випадках, коли митна вартість не може бути визначена на підставі положень статті 267, то нормальною процедурою при цьому має бути проведення консультацій між митницею і імпортером, метою яких має бути досягнення порозуміння щодо принципу проведення оцінки .
Процес консультації між двома сторонами надасть можливість здійснити обмін інформацією, що підлягає дотриманню вимог комерційної конфіденційності, з метою визначити належну основу для встановлення вартості для здійснення митних цілей. Визначення ідентичних товарів,що дається цією статею, передбачає, що ці товари повинні бути однаковими у всіх відношеннях, включаючи фізичні характеристики, якість, репутацію, країну походження та виробника.
Стаття також передбачає, що несуттєві розбіжності у зовнішньому вигляді не повинні вилучати товари з категорії ідентичних, якщо за всіма іншими ознаками вони відповідають визначенню як
Ідентичні.
Це такі несуттєві розбіжності у зовнішньому вигляді як колір, розмір, ярлик. Критерії щодо вибору ідентичних товарів:
1. Для того, щоб бути ідентичними, товари повинні виготовлятися у тій самій країні як ті товари що оцінюються;
2. Ідентичні товари, що виготовляються різними виробниками, повинні бути прийняті до уваги тільки в тих випадках, якщо немає жодних ідентичних товарів, які виробляються тим самим виробником як ті товари що оцнюються.
Метод 3
Подібні товари - це такі товари, які не мусять бути точно відповідними у всіх відношеннях, але є приблизно такими самими як і імпортовані товари.
З цієї точки зору, третій метод визначення митної вартості вимагає, що подібні товари повинні бути однаковими з імпортованими товарами у наступних відношеннях:
1. Фізичні характеристики(розмір і форма, рівень виконання, метод виготовлення).
2. Складовий матеріал.
3. Та ж сама функція і використання (чи буде це виконувати ту ж саму роботу?).
4. Комерційно взаємозамінний (чи буде споживач приймати це як заміну?).
Необхідно також мати на увазі якість товарів, їх репутацію, наявність торгової марки.
Примітки стосовно ідентичніх товарів мають застосовуватись в рівній мірі до подібних товарів. А
Саме:
1. Для того щоб розглядатись як подібні, товари повинні вироблятись у тій самій країні як і товари, що оцінюються.
2. Подібні товари, які виробляються іншим виробником, будуть розглядатися тільки в тих випадках, коли немає жодних подібних товарів, які виробляються тим самим виробником, товари якого оцінюються.
3. У тих випадках, коли йдеться про два або більшу кількість подібних виробів, необхідно вибирати найнижчу ціну.
Метод 4
На підставі четвертого методу, визначається ціна, за якою імпортовані товари продані непоєднаним покупцям в Україні, у найбільшій сукупній кількості, "в той самий час або приблизно в той самий час" у відношенні до дати імпорту товарів що оцінюються.
Першою умовою використання методу є продаж оцінюваних, ідентичних чи подібних товарів на митній території України у незмінному стані.
Переупаковка, щоб вилучити закордонну експортну упаковка товарів, або звичайна переупаковка для внутрішнього ринку, а також природні зміни, такі як випаровування, всихання, ерозія, і т.д. Мають розглядатись як незмінний стан.
Однак, у випадках коли деякі товари імпортуються оптом, і в такому випадку розміщені у індивідуальні упаковки для роздрібного продажу, це не може розглядатись, як просто повторна упаковка. У деяких випадках, насипний вантаж і окремо упаковані товари для роздрібного продажу не можуть розглядатись як ідентичні або подібні товари, ні такими, що є у незмінному стані.
Природні зміни у товарах, такі ж випаровування (наприклад, необробленої нафти, бензину, цукру, газів, і т.д.), всихання і нормальна ерозія (такого типу як незначна кількість іржі на металі)) залишають товари у незмінному стані. Однак, у випадках коли через ці природні зміни відбуваються зміни суттєвого характеру щодо товарів (наприклад, повітря що попало у вино, може привести до того, що вино перетворюється в оцет), то в такому випадку вони не є у незмінному стані.
Будь-який тип виробництва або подальша обробка, включаючи монтаж, більше не відносить товари до таких, які знаходяться у незмінному стані.
У доповнення до того, що товари повинні бути продані у відповідності до умов за якими імпортуються, вони повинні також бути продані "в той самий час або приблизно в той самий час" у відношенні до дати імпорту товарів що оцінюються.
Термін "в той самий час або приблизно в той самий час" включає деякий час перед імпортом, день імпорту, і деякий час після імпорту.
У відповідності до статті, якщо немає, жодного продажу імпортованих товарів або ідентичних або подібних імпортованих товарів, проданих у відповідності до умов, на підставі яких було здійснено імпорт "в той самий час або приблизно в той самий час" у відношенні до дати імпорту товарів, що оцінюються, після цього необхідно розглянути ціну, за якою імпортовані товари або ідентичні або подібні імпортовані товари були продані за умов імпорту, у час максимально наближений до часу імпорту, але до закінчення 90 днів після такого імпорту.
У відповідності до статті , " час, максимально наближений до часу ввезення " означає дату, за якою імпортованих товарів або ідентичних або подібних імпортованих товарів продано у достатній кількості, щоб встановити ціну за одиницю.
Відносно того, що складає достатню кількість, щоб встановити ціну, потребує окремого розгляду, особливо у випадках коли не все відвантаження було продане за один раз.
Наприклад, для товарів, які продані на сезонній основі у позасезонний період, достатня кількість має бути нижчою у порівнянні з продажем у сезон.
Аналогічно, велике за розміром обладнання або машини, які є дуже дорогими, продаж однієї одиниці яких, міг би розглядатись як суттєвий, у той час як при продажу предметів, проданих у кількості багатьох тисяч одиниць, продаж 50 або 100 одиниць не може розглядатись як достатній для встановлення ціни.
І в цьому випадку рішення знову повинно бути прийняте на основі окремого розгляду.
На підставі статті, ціна одиниці, за якою імпортовані товари, ідентичні або подібні імпортовані товари продаються в найбільшій сукупній кількості ("найбільшою партією"), має становити основу для встановлення вартості.
Щоб визначати найбільшу партію, весь продаж за відповідною ціною (сума всіх одиниць, проданих за цією ціною) порівнюється з сумою всіх одиниць, проданих за будь-якою іншою ціною.
При використанні цього методу необхідно пам'ятати, що ми можемо розглядати тільки такий продаж, який зроблено поміж непоєднаними сторонами. На відміну від статті 267, стаття 271 не передбачає методів, за допомогою яких такий продаж може бути перевірений для встановлення його дійсності. Якщо продаж відбувається між поєднаними сторонами, це повинно ігноруватися.
Із ціни, що береться за основу, стаття дозволяє відрахування деяких витрат і видатків, понесених після імпорту.
Розглянемо окремо кожну з цих компонентів.
Відрахувуються витрати на звичайні комісійні або на прибуткок і загальні видатки. Тобто, якщо ви робите відрахування в рахунок комісійних, ви не можете в такому випадку також здійснювати відрахування за загальні витрати, або навпаки.
Коли імпортовані товари були продані на основі аґентсько'ї/ комісійної угоди, комісійні будуть відраховуватись. Коли імпортовані товари є предметом прямого продажу, то в такому випадку повинні відраховуватись прибуток і загальні витрати.
І в тому і в іншому випадку, необхідно відраховувати звичайну суму комісійних або загальних витрат і прибутку, реалізованого у зв'язку з продажем у країні імпорту імпортованих товарів того ж самого класу або виду.
Товари належать до того ж самого класу або виду, якщо вони попадають в рамки групи або виду товарів, виготовлених специфічною промисловістю або сектором промисловості, і це включає ідентичні і подібні товари. Продаж у країні імпорту найбільш вузької групи або виду імпортованих товарів, для яких може бути забезпечена необхідна інформація, повинен бути вивченим. Це включає товари що
Оцінюються.
Наступною вимогою є те, що країна експорту або продукція не мають значення. Значення має тільки факт імпортування товару.
Питання про те, чи є деякі товари того ж самого класу або виду, також повинно вирішуватись на одноразовій основі, приймаючи до уваги перераховані обставини.
Частка, яка має відрахуватись у якості комісісії або прибутку та загальних витрат буде такою, що додається імпортером, крім тих випадків, коли сума не сумісна з сумами, які звичайно мають додаватись до товарів того ж самого класу або виду.
Тобто, у випадках коли у імпортера частки як комісійні або прибуток і загальні видатки відрізняються від часток, які мають звичайно додаватись торгівлею, ви повинні відраховувати у залежності від часток, доданих торгівлею, а не імпортером.
Прибуток і загальні витрати повинні прийматись у цілому.
Сума, призначена для відрахування повинна бути визначеною на основі інформації, яка надаєьться імпортером, або від його імені.
У випадках коли такі дані не сумісні з даними, що є характерними для відповідної галузі, частки прибутку і загальні витрати можуть в такому випадку бути основані на відповідній інформації, яка може бути іншою ніж та, що надається імпортером.
Загальні витрати включають також прямі і непрямі витрати на маркетинг товарів, що розглядаються.
Митні збори та інші національні податки що мають бути сплачені в Україні у зв' язку з імпортом або продажем товарів також повинні відрахуватись.
Митні збори і податки мають включати, у доповнення до звичайних митних податків що мають бути сплачені після імпорту, антидемпінгове і компенсаційне мито.
Локальні податки, що мають бути сплачені у зв'язку з продажем товарів, повинні відраховуватись на підставі даних про митні збори і податки, або на підставі даних про прибуток і загальні видатки незалежно від того яким чином імпортер розраховує та фіксує витрати.
Витрати на поставку і відповідне страхування повинні відрахуватись із ціни товарів, коли ці витрати звичайно були понесені в межах країни імпорту.
Тобто, весь фрахт, обробка і витрати за поставку з місця перетину кордону до місця поставки в Україні буде відрахований з ціни.
Також, у відповідних випадках, повинні також відраховуватись витрати і видатки: вартість транспорту до місця імпорту, завантаження, розвантаження і витрати за оформлення, пов'язані з транспортом товарі в до місця імпорту, страхування.
Ціна яка виникла в результаті буде, теоретично, встановленою вартістю в Україні, або вартістю, яка може наближатись до початкової ціни імпорту.