Лекція №»3 Попередні операції та переміщення товарів та транспортних засобів через митний
Попередні операції з товарами та транспортними засобами при переміщенні через митний кордон України.
Питання попередніх операцій в митному праві врегульовується за правилами Гл.12. Митного кодексу "Попередні операції". Попереднім!И операціями вважаються дії, що виконуються до початку митного оформлення товарів і транспортних засобів.
Мета попередніх операцій - прискорення виконання основного етапу митного оформлення
Товарів і транспортних засобів. Попередні операції забезпечують захист митного кордону України від
Переміщення через нього товарів і транспортних засобів, заборонених до ввезення в Україну та вивезення
З її межі. На цьому етапі здійснюється ідентифікація товарів з метою здійснення митного контролю та
Митного оформлення.
Попередніми операціями за визначенням Митного кодексу вважаються:
-подання документів митним органам у пунктах пропуску на митному кордоні України;
-повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України, та про намір
Вивези товари за межі митної території України;
-доставка товарів та документів у місце, визначене митним органом.
Положення про те, що попередні операції виконуються до початку митного оформлення
Обумовлено змістом статті 72 Митного Кодексу, якою визначено момент початку митного оформлення.
Умови та порядок застосування попередніх операцій мають уніфікований характер обумовлений
Нормами міжнародних конвенцій та угод з питань митної справи (у тому числі й тих, до яких Україна поки
Що має лише намір приєднатись) і не залежать ані від країни походження товарів ані від країни
Відправлення, незалежно від того які засоби тарифного та нетарифного регулювання застосовуються в
Подальшому до цих товарів. Цей принцип закріплений також у статті 111 митного Кодексу і на практиці є
Принципово важливим фактором для забезпечення дотримання міжнародних правил торгівлі.
Місце і час здійснення митного оформлення визначені статтєю 71 Митного Кодексу. Відповідно до її положень певні категорії товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному оформленню у митних органах за місцем розташування підприємств (внутрішніх митницях). У таких випадках митний орган у пункті пропуску на митному кордоні України надає дозвіл на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, тобто здійснює пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (п.35 статтії) після чого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем до митниці призначення.
Оскільки на прийняття митним органом рішення про можливість такого пропуску впливають багато чинників (наприклад: наявність заборон або обмежень щодо переміщення наявних товарів через митний кордон України (ст. 96, 97), орієнтування про порушення митних правил або контрабанду (ст. 26), і т. Ін.) Представники митних органів перевіряють документи на підставі яких здійснюється переміщення товарів і транспортних засобів.
Перевірка документів та відомостей необхідних для здійснення митного контролю є формою митного контролю (ст. 41). Обов'язок щодо подання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю встановлено статтєю 54 Митного Кодексу.
Подання документів митному органу в пункті пропуску на митному кордоні України належить до обов'язків перевізника і може здійснюватись особою, що безпосередньо здійснює первезення, вповноваженим представником перевізника, декларантом, або особою уповноваженою підприємством якому належать товари, що має відношення до переміщення товарів через митний кордон України (відправник, одержувач, агент, повірений, комісіонер, експедитор, тощо). При цьому статтею 44 цього Кодексу визначено, що такі дії необхідно здійснити не пізніше ніж через три години після прибуття товарів та транспортних засобів у пункт пропуску на митному кордоні України.
Відомості про товари та транспортні засоби, необхідні митному органу для прийняття рішення про здійснення їх пропуску через митний кордон України містять транспортні, комерційні та інші супровідні документи. Перелік таких документів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до положень статті 45 Митного Кодексу.
У разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.
У разі вивезення товарів за межі митної території України декларант попередньо повідомляє відповідний митний орган про намір вивезти ці товари. Митний орган визначає час і місце доставки зазначених товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення.
Порядок повідомлення митного органу про намір ввезти товари на митну територію України або вивезти товари з цієї території встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Конкретні форми повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України або вивезти товари з цієї території встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи - Державною митною службою України і можуть залежати від виду транспорту, яким переміщується товари, від виду самих товарів, а також від мети переміщення товарів.
При ввезенні товарів на митну територію України фактично використовуються дві форми такого повідомлення:
А)шляхом подання попереднього повідомлення (ПП);
Б)шляхом подання попередньої декларації (ПД).
Порядок і умови здійснення й використання попереднього повідомлення (ПП) встановлюється у формі наказу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи. На даний час вони встановлені наказом ДМСУ від 08.12.98 № 771 "Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.01.99 за № 42/3335).
Попереднє повідомлення (далі ПП) - це документ, який складається на бланку уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (МД-3) та містить відомості про товари, які мають бути переміщені через митний кордон України.
Заповнене згідно з установленим порядком ПП та його електронна копія до моменту ввезення товарів подаються безпосередньо до відповідного структурного підрозділу митного органу за місцем державної реєстрації або розташування підприємства, на адресу якого ввозяться товари.
В окремих випадках, враховуючи специфіку господарської діяльності особи (підприємства), на адресу якого ввозяться товари, можливе оформлення ПП та наступне оформлення вантажної митної декларації відповідно до заявленого митного режиму в зоні діяльності митного органу іншого, ніж митний орган за місцем державної реєстрації (або проживання фізичної особи). У таких випадках ПП оформляється за письмовим узгодженням між митним органом за місцем державної реєстрації підприємства та митним органом за місцем оформлення товарів. При цьому ПП та наступна вантажна митна декларація мають бути оформлені одним митним органом.
В окремих випадках ввезення за одним ПП товарів, які класифікуються у різних підсубпозиціях однієї позиції УК ТЗЕД, для спрощення процедури декларування та митного оформлення під час переміщення цих товарів через митний кордон України дозволяється проводити групування окремих найменувань товарів у підсубпозиціях, де класифікуються товари, на які встановлено найвищу ставку мита серед товарів цієї позиції, якщо таке групування не впливатиме на подальшу класифікацію товарів під час їх оформлення з метою вільного використання.
Надання митному органу попереднього повідомлення здійснюється декларантом. З метою прискорення митного оформлення товарів та запобігання затримці транспортних засобів у прикордонних пунктах пропуску, підприємство, на адресу якого ввозяться в Україну товари, оформлені з використанням ПП, інформує відправника або перевізника цих товарів про дату та номер оформленого ПП, які проставляються у товаросупровідних документах на переміщувані товари.
Формою попереднього повідомлення митних органів про намір ввези товари на митну територію України є також подання попередньої декларації (далі ПД).
Порядок і умови подання ПД врегульовані положеннями статті 89 Митного Кодексу.
Після подання зазначеного у статті 93 Митного Кодексу повідомлення декларант зобов'язаний доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу.
Доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена в строк, визначений митним органом у межа звичайних строків доставки, виходячи з можливостей транспортного засобу, встановленого маршруту та інших умов перевезення.
Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю. Зміна місця стоянки транспортного засобу, вивантаження, перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації допускаються лише з дозволу митного органу.
Доставка - це операція, яка полягає у переміщенні під митним контролем товарів, транспортних засобів і документів від митного органу відправлення до митного органу призначення.
Таке переміщення відповідно до статті 155 Митного Кодексу є внутрішнім митним транзитом, його процедура врегульована нормами глави 22 .
Доставлення товарів, транспортних засобів та необхідних документів до визначеного митним органом місця (митного органу призначення) у строк, визначений митним органом відправлення входить до обов'язків перевізника. Граничний строк доставки товарів визначається чинним законодавством України. Якщо чинним законодавством України не встановлено інше, строк доставки товарів у митний орган призначення визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, а саме:
-при здійсненні перевезень залізничним транспортом - 20 діб; -при здійсненні перевезень автомобільним транспортом - 5 діб; -при здійсненні перевезень повітряним транспортом - 3 доби; -при здійсненні перевезень морським і річковим транспортом у період навігації - 10 діб.
Товари та транспортні засоби, після прибуття до митного органу призначення, повинні розміщуватись у зонах митного контролю, створених, розташованих і обладнаних відповідно до вимог глави 7 Митного Кодексу, де перевізник повинен пред'явити товар та транспортні засоби митному органу, а документи передати представникам митного органу.
Перевізник зобов'язаний зробити заяву про пред'явлення товарів і транспортних засобів, а також передати документи на них у мінімально можливий строк після їх прибуття у пункт пропуску або до зони митного контролю митного органу призначення. При цьому повинні бути враховані положення статті 44 Митного Кодексу, стосовно граничного строку такого пред'явлення, який обмежений трьома годинами.
Товари переміщуються між митними органами під митним забезпеченням в упаковці, транспортних засобах або контейнерах таким чином, щоб товари не могли бути використані з будь-якою метою без дозволу митного органу до завершення процедури митного оформлення. Допускається переміщення товарів під забезпеченням митних органів інших країн, вантажовідправників або транспортних організацй, що прийняли такі товари до перевезення. Такі забезпечення, зокрема пломби, визнаються митними органами України за умови їх відповідності вимогам, що висуваються до митного забезпечення, яке використовується митними органами України. Негабаритні вантажі та товари, що перевозяться пристосованими (спеціально не обладнаними) транспортними засобами, можуть переміщуватись без накладення митного забезпечення у вигляді пломбування транспортних засобів, у яких перевозяться такі товари. У таких випадках представники митних органів у товаросупровідних документах роблять детальний опис таких товарів та наносять на самі товари або на їх упаковку маркування чи інші ідентифікаційні знаки (у відповідності з нормами статті 64 Митного Кодексу) з метою виключення можливості підміни цих товарів іншими або аналогічними.
Для здійснення контролю за доставкою та виявлення фактів недоставки товарів у місце визначене митним органом використовується програмно-інформацйний комплекс, що базується на відомчій системі зв'язку митних органів України. Інформацйно-аналітичне управління Державної митної служби України, використовуючи канали оперативного зв'язку забезпечує доступ посадовим особам митниць у межаї їх службових повноважень до інформацї у центральній базі даних інформаційно-аналітичного митного управління (БД ІАМУ) з можливістю перегляду змісту контрольних документів та контролю їх поточного стану.
Контроль за доставкою товарів у місце визначене митним органом здійснює митний орган відправлення цих товарів.
Недоставлення товарів та документів у місце визначене митним органом є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена положеннями статті 332 Митного Кодексу.
У разі виявлення фактів недоставки товарів та документів у місце визначене митним органом справу про порушення митних правил заводить митний орган, якому було надане відповідне зобов'язання, згідно положень статті 360 Митного Кодексу.
Зміна місця стоянки транспортного засобу в рамках операцї доставки, здійснена без дозволу митного органу органом є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена положеннями статті 336 Митного Кодексу.
Під час доставки у місце визначене митним органом перевізник або власник товару, за наявності на то об'єктивних обставин, з дозволу митного органу може здійснювати вивантаження перевантаження, розпакування, пакування чи перепакування товарів, а також вилучати чи порушувати засоби ідентифікації.
Дії повязані з вивантаженням, перевантаженням товарів, розпакуванням, пакуванням чи перепакуванням товарів, або зміною, вилученням чи пошкодженням засобів ідентифікації під час доставки у місце визначене митним органом, здійснені без дозволу митного органу, є порушенням митних правил та передбачають відповідальність відповідно до статті 337 Митного Кодексу.
На практиці транспортних перевезень можуть мати місце випадки виникнення обставин непереборної сили (аварія, несправність транспортного засобу, тощо) наслідком яких може бути неможливість доставки товарів та документів у місце визначене митним органом. У таких випадках дозволяється здійснити вивантаження товарів в іншому місц, за умови додержання вимог статті 159 Митного Кодексу.
Доставка товарів та документів у місце визначене митним органом може бути пов'язана з певними витратами з боку декларанта (оплата сервісних послуг та послуг підприємств-посередників, дорожні, парковочні і т.ін. Сбори, тощо). Такі витрати, фактично є безпосередніми витратами декларанта. Іх відшкодування митними органами не передбачене.
Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України
Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів - це ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших
Предметів у будь-який спосіб.
Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Переміщення окремих видів товарів через митний кордон України може здійснюватися через спеціально визначені пункти пропуску на митному кордоні України. Перелік таких пунктів пропуску затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Митного Кодексу митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Таким чином, пункти пропуску на митному кордоні України, через які відповідно до міжнародних договорів України здійснюється переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, співпадають з пунктами пропуску через державний кордон України.
Розпорядження про відкриття пунктів пропуску мають, як правило стандартну форму та містять положення про:
1. Міжнародну назву пункту пропуску;
2. Статус (тип) пункту пропуску (міжнародний, міждержавний, місцевий)
3. Вид пункту пропуску (для автомобільного сполучення, для залізничного сполучення, для морського (річкового, поромного сполучення).
Окремі розпорядження можуть містити додаткові положення щодо:
1. Типу транспортних засобів, що переміщуються через конкретний пункт пропуску;
2. Деталізації меж пункту пропуску (для пунктів пропуску для морського та річкового сполучення можуть бути визначені акваторії та причали);
3. Деталізації графіку роботи пункту пропуску;
4. Інші деталізуючи положення щодо функціонування пункту пропуску.
Відповідно до міжурядових Угод між Україною та суміжними державами, рішень Кабінету Міністрів України визначено 234 пунктів пропуску через державний кордон, з них:
Ш міжнародних - 143;
Ш міждержавних - 36;
Ш місцеві пункти пропуск - 55;
З метою посилення державного контролю за переміщенням окремих видів товарів через митний кордон України, починаючи з 1996 року, в Україні застосовується практика визначення на рівні Кабінету Міністрів України пунктів пропуску через державний кордон, через які може здійснюватись переміщення окремих видів товарів. При цьому основна увага приділялась визначенню пунктів пропуску для переміщення товарів, на які законодавством України встановлено акцизний збір:
Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 1996 р. № 484 "Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України";
Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1996 р. № 938 "Про подальше посилення контролю за ввезенням, вивезенням та переміщенням транзитом через територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на які встановлено акцизний збір";
Постанова Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1241 "Про затвердження переліку пунктів пропуску для повітряного сполучення, через які дозволяється вивезення спирту
Етилового та алкогольних напоїв, що експортуються".
До прийняття Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV існувала практика встановлення центральними органами виконавчої влади в рамках наданих законодавством повноважень пунктів пропуску, через які дозволялось здійснення окремих видів товарів. Так, наприклад, наказом Державної митної служби України від 31 січня 2002 року № 57 "Про затвердження Переліку пунктів пропуску через митний кордон України для автомобільного сполучення, через які здійснюється переміщення транспортних засобів" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2002 р. За 150/6438 визначено перелік пунктів пропуску на державному кордоні, через які здійснюється ввезення транспортних засобів громадянами; наказом Державної митної служби України від 3 липня 1997 р. № 296 "Про затвердження Переліку пунктів пропуску на митному кордоні України, через які дозволяється ввезення, вивезення та транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" визначено перелік пунктів пропуску на державному кордоні, через які здійснюється переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
На виконання частини другої статті 95 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, Державною митною службою України підготовлено проекти відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений перелік пунктів пропуску на державному кордоні України для ввезення на митну територію громадянами автомобільних транспортних засобів та наркотичних засобів.
Ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів окремих видів можуть заборонятися законами України.
Не можуть бути пропущені через митний кордон України товари:
1) Заборонені до ввезення в Україну;
2) Заборонені до вивезення з України;
3) Заборонені до транзиту через митну територію України;
4) Щодо яких не було здійснено митне оформлення;
5) Які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.
До переміщення через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях забороняються культурні цінності.
Рішення митних органів щодо заборони або дозволу переміщення через митний кордон України конкретних товарів може бути оскаржено до суду.
При цьому слід зазначити, що заборони можуть носити як умовний так і безумовний
Так, прикладом застосування заборони безумовного характеру є встановлення статтею 17 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року № 959-ХП в Україні заборони на:
- експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання
Українського народу, що визначається згідно і з законами України;
- імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища;
Прикладом застосування заборони умовного характеру є встановлення Законом України від 4 квітня 1996 року № 123/96-ВР "Про лікарські засоби" заборони на ввезення на територію України лікарських засобів, які не зареєстровані в Україні.
При цьому, законом передбачено, що незареєстровані лікарські засоби можуть ввозитись на митну територію України для (тобто визначені окремі умови ввезення незареєстрованих лікарських засобів):
-проведення доклінічних досліджень і клінічних випробувань;
-реєстрації лі карських засобі в в Україні (зразки препаратів у лікарських формах); -експонування на виставках, ярмарках, конференціях тощо без права реалізації; -індивідуального використання громадянами.
Порядок ввезення лікарських засобі в у зазначених випадках визначається Міні стерством охорони здоров'я України.
Відповідно до постанови КМУ від 31 травня 1994 р. № 341 "Про затвердження Правил ввезення транспортних засобі в на територію України" забороняється ввезення в Україну для постійного користування механічних транспортних засобів (у тому числі механічних транспортних засобі в, що ввозяться в Україну з метою їх розукомплектування на запасні частини), які на момент ввезення були виготовлені 8 і більше років тому, за винятком:
-ввезення громадянами, які в'їжджають в Україну на постійне місце проживання; -ввезення (отримання) громадянами, які постійно проживають в Україні, як спадщини або за договором дарування близьких родичі в (чоловік, дружина, діти, батьки подружжя, брати, сестри).
-везення з метою розукомплектування для забезпечення належноготехнічного стану автобусів іноземного виробництва, що експлуатуються підприємствами транспорту загального користування і використовуються для перевезень пасажирів.
-везення в колекційних цілях (антикварні та такі, що мають художню, історичну або іншу цінність) на підставі висновків (дозволів) Мінтрансу, погоджених змінкультури.
-ввезення транспортних засобів, що поставляються на підставі міжурядових угод.
Ввезення на територію України для постійного використання механі чних транспортних засобі в, виготовлених 8 і більше років тому, у випадках, не передбачених цим пунктом, здійснюється за
Рішенням Кабінету Міністрі в України.
Заборони можуть мати тимчасовий або постійний характер.
Так, наприклад, Законом України від 25 червня 1992 року "Про ветеринарну медицину" № 2498-ХІІ передбачено можливість встановлення тимчасових обмежень або заборони на експорт чи імпорт тварин, харчових продукті в та сировини тваринного походження, сі льгосппродуктів із окремих країн або регіонів у зв'язку з виникненням особливо небезпечних хвороб тварин, у тому числі спільних для тварин і людей.
Прикладом застосування заборон постійного характеру є встановлення статтею 4 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 року № 86/95-ВР заборони на ввезення на митну територію України пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації.
Заборони можуть встановлюватись як для товарів, що переміщуються через митний кордон суб"єктами підприємницької діяльності та громадянами взагалі, так і виключно для окремих видів товарів, що переміщуються через митний кордон громадянами.
Заборони можуть встановлюватись і для окремих видів товарів, що є об"єктами окремих видів зовнішньоекономічних операцій.
Так, наприклад, Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" заборонено:
-виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв на давальницьких умовах, крім виробництва спирту етилового, коньячного і плодового з давальницької сировини нерезидентами за умови повного вивезення готової продукції за межі митної території України.
-переробка спирту етилового, коньячного і плодового, виноматеріалів на давальницьких умовах на алкогольні напої та їх взаємний натуральний обмін.
-вивезення за межі митної території України давальницької сировини для виробництва
Тютюнових виробів.
Законом України від 5 травня 1999 року № 619-Х^ "Про металобрухт" заборонено: -експорт брухту та відходів кольорових металів.
-експорт металобрухту який утворився у військових частинах, військових установах, ві йськових навчальних закладах Збройних Сил України та інших ві йськових формуваннях, утворених відповідно до законів України, перелік якого затверджується Кабінетом Міністрів України, а також експорт списаних на металобрухт агрегатів машин, кораблі в, плавзасобі в, військової техні ки, рухомого складу залізничного транспорту в нерозібраному стані.
-експорт брухту легованих чорних металі в (легованого металобрухту).
У випадках, передбачених законом, на окремі товари можуть запроваджуватися обмеження у разі їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів державної влади, що виконують відповідні контрольні функції.
Переліки товарів, переміщення яких через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів органів державної влади, а також порядок видачі таких дозволів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Органи державної влади, уповноважені видавати такі дозволи, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок переміщення через митний кордон України валютних цінностей встановлюється Національним банком України.
Існуюча система державного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України базується на нормах та положеннях чинного законодавства.
Основним документом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є Закон України від 16.04.91 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" .
Згідно з цим законом на територію України дозволяється імпорт лише тих товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України. Технічні, фармакологічні, санітарні, фітосанітарні, ветеринарні та екологічні стандарти й вимоги, а також процедури їх застосування не можуть використовуватися з метою створення нетарифних бар'єрів для здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами цієї діяльності.
Товари і транспортні засоби з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Такі товари і транспортні засоби до завершення митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на складах тимчасового зберігання. Митний режим щодо зазначених товарів і транспортних засобів обирається під час передачі цих товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання і не може змінюватися їх власником або уповноваженою ним особою без погодження з відповідним митним органом до закінчення строку тимчасового зберігання.
З метою створення сприятливих умов та скорочення часу проведення митного контролю та митного оформлення митним органом може прийматися рішення про організацію складів тимчасового зберігання, що належать транспортно-експедиційним організаціям, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, чи іншим підприємствам, зі створенням зони митного контролю в межах таких складів.
Як склади тимчасового зберігання можуть використовуватися відповідним чином облаштовані складські приміщення, резервуари, криті чи відкриті майданчики, призначені для зберігання товарів і транспортних засобів. Дозвіл на їх використання як складів тимчасового зберігання надається митними органами, в зоні діяльності яких розташовані такі приміщення, резервуари, майданчики, у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Допускається розміщення товарів і транспортних засобів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, на складах митних органів.
Поняття "тимчасового зберігання" товарів і транспортних засобів на складах тимчасового зберігання
(далі - СТЗ) є новиною в українському митному законодавстві.
Під тимчасовим зберіганням товарів і транспортних засобів під митним контролем слід розуміти
Заходи митного контролю, відповідно до яких товари й транспортні засоби зберігаються під митним
Контролем у спеціально виділених і облаштованих приміщеннях, резервуарах, на майданчиках. Територія
Складу є невід'ємною частиною митної території України, на ній діє законодавство України. А в межах
Території СТЗ утворюється зона митного контролю.
Введення інституту СТЗ визначається потребою вжиття конкретних дійових заходів, спрямованих на
Приведення існуючої та майбутньої структури митного оформлення до якісно нової її моделі. СТЗ
Функціонують відповідно до норм Митного кодекса України і Положення про склад тимчасового
Зберігання, затвердженого Держмитслужбою. Цим визначено організаційні, технологічні, технічні й інші
Умови, пов'язані з функціонуванням СТЗ.
З метою приведення у відповідність до встановлених вимог певних аспектів відкриття та функціонування вантажних митних комплексів (автотерміналів, автопортів) і для забезпечення якісного й оперативного здійснення всіх видів митного контролю, комплексного контролю інших державних органів Держмитслужбою встановлена вимога щодо обов'язкової наявності в інфраструктурі вантажного митного комплекса (автотерміналу, автопорту) СТЗ. Цим планується забезпечити перевізникам, суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності реальне сприяння в процесі здійснення ними зовнішньоекономічних операцій.
Власником СТЗ може стати будь-який суб'єкт господарської діяльності (для складів відкритого
Типу - обов'язкова наявність у суб'єкта ліцензії на право здійснення митної брокерської або діяльності митного перевізника), у власності, володінні або користуванні якого є приміщення, резервуари або майданчики, що відповідають встановленим Держмитслужбою вимогам (див. Коментар до ст. 104 Митного кодексу).
Особа, яка має намір використовувати приміщення, резервуар або майданчик як СТЗ, подає до регіональної митниці (митниці)), у зоні діяльності якої розташований склад, заву на отримання Дозволу на використання приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового зберігання (далі - Дозвіл).
До заяви додаються:
- Економічне обґрунтування доцільності організації СТЗ,
- Нотаріально завірені копії установчих і реєстраційних документів особи, яка подає заву на отримання Дозволу (статуту, установчого договору, свідоцтва про державну реєстрацію тощо);
- Копія ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності або діяльності митного перевізника;
- Документи, що підтверджують право власності, володіння або користування приміщенням, резервуаром, майданчиком;
- Плани приміщень, резервуарів, майданчиків, призначених для СТЗ, з позначенням приміщень для посадових осіб митного органу;
- Плани (схеми) охоронної та протипожежної сигнаізації;
- технологічна схема функціонування засобів контролю та обліку (для складів, призначених для зберігання наливних і насипних товарів).
Власником СТЗ, рівно як і вантажного митного комплекса (автотерміналу, автопорту), якщо СТЗ
Входить до його складу, може бути митний орган - спецалізована митна установа (ст. 77 Митного кодексу України).
Облік СТЗ та дозволів на їх відкриття, що видаються митними органами ведеться таким чином: регіональна митниця (митниця) надає інформацю до Держмитслужби про видачу (анулювання) Дозволу шляхом внесення відповідних даних в Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби (ЄАІС ДМСУ).
ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ Східна регіональна митниця
На право використання приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового зберігання
Цей дозвіл виданий СПДФО Парасон А.П.
М.Харків, вул.Багратіона,6
(назва власника складу та його юридична адреса) Код за ЄДРПОУ _ 3035057777
(назва підприємства)
Площею (об'ємом)________ 1000___ кв. М (куб. М) можуть використовуватися як
Склад тимчасового зберігання згідно з наказом Східної регіональної митниці від 15.01.2005 р. №66.
Термін дії дозволу - до 15/01/2006р.
Склади тимчасового зберігання можуть бути закритого та відкритого типу.
Склади тимчасового зберігання закритого типу призначаються виключно для зберігання власником складу товарів, що належать йому.
Склади тимчасового зберігання відкритого типу призначаються для використання будь-якими особами.
Обов'язковою умовою для отримання дозволу на використання приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового зберігання відкритого типу є наявність у підприємства ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності або діяльності митного перевізника.
До набуття чинності новим Митним кодексом до завершення митного оформлення товари також могли зберігатись підприємствами з дозволу митниці під митним контролем на власних або орендованих складах. В теперішній час зберігання товарів власником не є можливим, за винятком звісно, коли власник товару і власник складу - одна особа (тобто, склад - закритого типу).
У договорі зберігання між власником СТЗ і особою, яка розміщує товари і транспортні засоби визначаються об'єкт зберігання і термін його зберігання. Зазначимо, що на СТЗ можуть зберігатись тільки товари і транспортні засоби, дозволені до зберігання на складі положеннями Митного кодексу, тобто - такі, що знаходяться під митним контролем, з моменту пред'явлення митному органі і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму.
В договорах на зберігання товарів на СТЗ мають бути включені обмеження, які відрізняють їх від типових договорів. Обмеження пов'язані із специфікою функціонування складів і зберіганям товарів, що знаходяться під митним контролем: режим роботи склада, порядок розпорядження товарами до здійснення митного оформлення і організація їх обліку (ст. 104); терміни їх тимчасового зберігання, у тому числі - для товарів, що швидко псуються - скорочені (ст. 108); права митних органів щодо здійснення операцій з товарами (ст. 109); порядок оплати послуг тимчасового зберігання відповідно до встановлених ставок, або за згодою сторін.
Власник складу тимчасового зберігання зобов'язаний:
1) Об лаштувати склад і створити всі необхідні умови для забезпечення митного контролю;
2) Виключити можливість вилучення із складу поза митним контролем товарів і транспортних засобів, які зберігаються на складі;
3) Не перешкоджати здійсненню митного контролю;
4) Вести облік і подавати митному органу звітність щодо товарів і транспортних засобів, які зберігаються на складі, відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом;
5) Забезпечити неможливість проникнення сторонніх осіб на склад, де зберігаються товари і транспортні засоби;
6) Обладнати склад не менше ніж двома засобами забезпечення (ідентифікації), один з яких має знаходитися у віданні митного органу;
7) Виконувати умови дозволу на використання приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового зберігання та вимоги митного органу, в тому числі забезпечувати доступ посадових осіб митного органу до товарів і транспортних засобів, що зберігаються на складі, в будь-який час на їхню вимогу надавати митним органам приміщення, обладнання і засоби зв'язку для здійснення і забезпечення митного контролю та митного оформлення.
Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на складі тимчасового зберігання не може перевищувати трьох місяців.
Кабінет Міністрів України може встановлювати для товарів і транспортних засобів окремих категорій менші строки зберігання.
Відлік терміну збереження товарів і транспортних засобів на складі починається з моменту їхнього розміщення на СТЗ, тобто пред'явлення митному органу товарів і транспортних засобів і надання документів, зазначених у статті 103 Митного Кодексу.
Продовження термінів збереження товарів і транспортних засобів на СТЗ допускається за заявою декларанта не більше ніж на один місяць вищестоящим митним органом. Для митниць, підлеглих регіональним митницям, таким органом є відповідна регіональна митниця. Для митниць центрального підпорядкування продовження здійснюється безпосередньо Державною митною службою України. Заява про продовження повинна бути попередньо погоджена з власником складу і митним органом, що дав дозвіл на розміщення товарів і транспортних засобів на СТЗ. У заяві повинні бути зазначені причини, через які необхідно продовжити термін збереження товарів і транспортних засобів на СТЗ, а в разі потреби - до нього повинні бути прикладені підтверджуючі й обгрунтовуючі продовження терміну документи.