Лекція 1 : Митна справа в Україні. Органи Державної митної служби: правовий статус.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України.
Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.
Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших законів України
Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений
Центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.
Розвиток митного законодавства потребує методологично визначити сутність і поняття управління в галузі митної справи, оскільки через останнє забезпечується функціонування й розвиток митно-правових відносин. У вітчизняній юридичній литературі ще не склалося сталого й загальновизнаного поняття управління митною справою. Одні дослідники трактують його з точки зору суті, реального змісту, інші - форм, котрих воно набирає і у яких функціонує. Питання управління в галузі митної справи в сучасній юридичній литературі досліджувалося С.В.Ківаловим. Він зокрема зазначав, що "митна справа - комплекс заходів, спрямованих на реалізацію державної митної політики України. Складова частина зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності держави."
Сутність митної справи як функції управління полягає у аналізі об'єктивної і достовірної інформації щодо ситуації у відповідній сфері зовнішньоекономічної діяльності, перевірці стану виконання управлінських рішень, покладених завдань та установлених нормативних приписів, нагляді за дотриманням норм і встановлених стандартів при переміщенні громадянами та юридичними особами товарів та предметів через митний кордон України.
Митні органи контролюють справляння податків і зборів у Державний бюджет України.Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Держбюджету, а також пільг їх платникам здійснюються виключно Верховною Радою України відповідно до Конституції України.
Згідно Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів)), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім1 законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України
Митну справу у межах своїх повноважень здійснюють усі митні органи та їх посадові особи, оскільки вона об'єктивно притаманна державній управлінській діяльності, є її невід'ємною частиною і може у найрізноманітніших формах здійснюватися у процесі управлінської діяльності митних органів.
Конституція України не дає чіткої ієрархічної структури органів виконавчої влади і обходить увагою функціональну діяльність центральних органів виконавчої влади. Тому при визначенні структури державних органів щодо керівництва митною справою у системі виконавчої влади слід виходити з принципу її ієрархічності.
Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.
Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює контроль за всіма ланками виконавчої влади.
Суттєве значення для теоретичного визначення та практичного використання митного регулювання мають його принципи.Вони є не лише теоретичним відображенням різноманітності та різноплановості митного регулювання, але і потребою практики, проявом функціональної діяльності митних органів та видокремленням важливих сфер суспільного життя, що перебувають під контролем держави.
Оскільки митне регулювання є однією з основних функцій державного управління, то на нього розповсюджуються загальні (або основні)) принципи, які притаманні державному управлінню в цілому.
Виключна юрисдикція України на її митній території. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.
Виключна компетенція митних органів У краї ни щодо здійснення митної справи. Митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу. Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації та громадяни не мають права втручатися в службову діяльність митних органів України, крім випадків, передбачених законами України.
Законність. Цей принцип спрямований на захист прав учасників зовнішньоекономічних правовідносин шляхом суворого дотримання норм чинного законодавства митним органом (посадовою особою) в процесі проведення контрольних дій. Митне регулювання повинно здійснюватися:
А) у межах повноважень органу, який провадить контроль;
Б) компетентними посадовими особами;
В) з дотриманням необхідної процедури та термінів контролю;
Г) з належним юридичним закріпленням етапів та результатів контролю таін.
Даний принцип закріплений у статтях 2, 3,8, 19 та інших Конституції України, згідно з якими Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, де діє принцип верховенства права. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межа повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З принципом законності пов'язані майже всі інші принципи митного регулювання. Можна сказати, що вони логічно випливають з нього.
Єдиний порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Цей принцип спрямований на забезпечення додержання усіма митними, іншими державними органами, суб'єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також громадянами прав та обов'язків у
Галузі митної справи, дотримання , встановленого чинним законодавством, єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Митні органи зобов'язані інформувати заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Інформація про нормативно- правові акти з питань митної справи (назва акта, його основні положення, інформація про опублікування) безоплатно надається митними органами заінтересованим особам за їх запитами.
Стислі довідки щодо основних положень законодавства України з питань митної справи розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. За недостовірність наданої інформації з питань митної справи посадові особи митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій несуть відповідальність, передбачену законом.
Системність ж принцип митного регулювання передбачає:
-віднесення митного регулювання до компетенції вищих органів державної влади та управління України;
-повноту і масштабність охоплення правовим регулюванням суспільних відносин у сфері митної справи.
Системність передбачає проведення митного регулювання не разово від випадку до випадку, а постійно з врахуванням стратегічної політики держави щодо регулювання митною справою.
Постійне оновлення правового регулювання митною справою, усунення суттєвих прогалин - обов'язкова умова ефективного функціонування митного регулювання.
Ефективність. При розгляді принципу ефективності митно-правових засобів митного регулювання мову варто вести про їх мету, оскільки масштабом оцінки ефективності правових категорій є та мста, задля якої вони встановлюються. Враховуючи мету митно-правових засобів митного регулювання, можна визначити основні критерії їх екфективності:
-загально-превентивний результат- правомірна поведінка суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності під впливом загрози несприятливих наслідків застосування санкцій;
-конкретно-превентивний результат - правомірна поведінка суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у період притягнення до відповідальності;
-виховний результат - правомірна поведінка суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. Цей принцип є продовженням загального принципу законності і вказує на один з шляхів його реалізації. Даний принцип є відбиттям конституційного положення, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність. На практиці він застосовується ширше: тобто митний орган за допущені помилки або зловживання відповідає не тільки перед фізичними, а й перед юридичними особами. Таке положення, закріплене у Митному кодексі України, дисциплінує посадових осіб митних органів, сприяє підтриманню належного порядку у сфері державного управління митною справою.
Гласність та прозорість. Цей принцип припускає можливість, а в деяких випадках - обов'язковість (на що прямо вказують деякі нормативні акти, які регулюють повноваження митних та правоохоронних органів) доведення результатів митного контролю до відома осіб та відповідних органів, зацікавлених у результатах контролю.
Гласність та прозорість митного регулювання скерована на виключність рецидиву порушень митних правил, оскільки деякі правопорушники розглядають відсутність гласності та прозорості як своєрідну індульгенцію на продовження протиправної поведінки.
До складу території України відповідно до її законодавства та міжнародних договорів належать:
А)суходіл, у т.ч. Острови у відкритому морі, що належать Україні (при цьому острів - це природно утворений простір суходолу, оточений водою, який знаходиться вище рівня води під час припливу). Як частина берегу розглядаються і виступаючі в море постійні портові споруди, що є складовою частиною даного порту (крім прибережних установок та штучних островів);
Б) внутрішні води, що історично належать Україні, морські води, води портів, бухт, заток, губ і
Лиманів, гаваней і рейдів та інші водойми, частини вод річок, озер та інших водойм;
В) надра в межах кордонів України, у т.ч. Надра під територіальним морем (на глибину, доступну для їх геологічного освоєння);
Г) повітряний простір над суходолом і водним простором, у т.ч. Над територіальним морем (на висоту до 100-110 км над рівнем моря);
Д) територіальне море (прилеглий морський пояс) - смуга прибережних морських вод завширшки до 12 морських міль (майже 19 км), відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з"єднують відповідні точки;
Е) континентальний шельф України (дно і надра під територіальним морем), у т.ч. Континентальний шельф островів, що належать Україні (однак скелі, не придатні для підтримання жїитя людини або для самостійної господарської діяльності, вважаються такими, що не мають континентального шельфу.
Територія України в існуючих кордонах є цілісною , недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.
Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.
Під вільною економічною зоною (ВЕЗ) розуміється частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства України. Вільні економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації. Статус і територія ВЕЗ, а також термін, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної ВЕЗ. На території ВЕЗ законодавство України діє з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та законом щодо створення конкретної ВЕЗ.
Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.
Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень вживає заходів щодо забезпечення охорони та захисту державного кордону і території України.
Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється:
1) На суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;
2) На морі - по зовнішній межі територіального моря України;
3) На судноплавних річках - по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) - по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії що з'єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік;
4) На водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах - відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;
5) На залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших споруда, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), - по середині цих споруд, або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону України на воді.
Державний кордон України на місцевості позначається видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством і міжнародними договорами України.
Законодавство України з питань митної справи
Митне законодавство України складається з Конституції України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони України та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Під нормативно-правовим актом слід розуміти вираженні в письмовій формі рішення компетентних державних органів, в яких містяться норми права. Це акти правотворчості, за допомогою яких встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми. За юридичною силою нормативно- правові акти поділяються на: 1). Законодавчі акти; 2). Підзаконні акти. До законодавчих актів з питань митної справи відносяться Митний кодекс, як основний галузевий нормативно-правовий акт та закони України, які містять положення з питань митної справи. Закон - це нормативно-правовий акт вищого органу державної влади (Верховної Ради України), який регулює найбільш важливі питання суспільного життя, встановлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну силу і приймається із додержанням особливої законодавчої процедури. В свою чергу закони України діляться на: спеціальні закони - ті що займають центральне місце в механізмі правового регулювання митних відносин, зачіпають всі основні правові питання, що виникають в митній практиці України (ЗУ "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.92.), та закони України, які містять деякі митно-правові норми (ЗУ "Про гуманітарну допомогу" від 22.10.99 р.1192-ХІУ).
Важливу роль в механізмі митно-правового регулювання відіграють підзаконні акти. Їх підзаконність означає, що вони видаються на основі та на виконання, Конституції України, цього Кодексу та законів України. Основними видами підзаконних актів у галузі митної справи:
Укази Президента України (Про державну митну службу України від 19.11.96);
Постанови Кабінету Міністрів України. (Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України: Постанова КМУ №№ 57 від 27.01.95р.);
Підзаконні акти, що приймаються декількома державними органами (Інструкція про порядок проведення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої спільним наказом Держмитслужби, СБУ, МВС та Держкомкордону України від 14.08.95р. За №383ДСК/547ДСК/142ДСК/242ДСК , погодженої з Генеральною прокуратурою України і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.08.95 за №»318/854. );
Нормативні акти ДМСУ ( Про затвердження Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення): Наказ ДМСУ від 28.03.2000 р. № 173.)
Слід відзначити, що існує наступне правило - пріоритету міжнародних договорів перед нормативно-правовими актами з митних питань України. Це цілком відповідає нормам міжнародного права (зокрема , основному принципу права міжнародних договорів і міжнародного права в цілому це принципу pacta sunt servanda - договори повинні виконуватись ), так як передбачає безумовне виконання міжнародних договорів України. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р., (Україна її ратифікувала) в ст.2 (п.1 "а") дає визначення міжнародного договору "Міжнародний договір - це міжнародна угода яка укладена між державами в письмовій формі і врегулювана міжнародним правом незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування".
Що стосується поняття "укладений в установленому законом порядку міжнародний договір України", то дане питання на сьогодні регулюється Законом України "Про міжнародні договори України" від 22.12 93., який встановлює цей порядок. Даний Закон ділить всі міжнародні договори на такі, що підлягають ратифікації (згоду на які надає Верховна Рада України) та такі міжнародні договори, які не підлягають ратифікації і згода на обов'язковість яких виражається в іншій формі (підписання, обмін документами, що складають договір, прийняття, затвердження, приєднання.). Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.
Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.
Державна служба може розглядатися по різному: ж вид діяльності людини, як соціально- правовий інститут, як система спеціальних органів держави, як духовна діяльність.
Митна служба як різновид державної служби подається як система митних органів, уповноважених безпосередньо здійснювати митну справу та спеціалізованих митних установ і організацій, головне призначення яких полягає в забезпеченні ефективної, безперервної, цілеспрямованої діяльності митних органів. Митна служба України побудована на принципах єдності, єдиноначальності, функціональної спеціалізації.
Відповідно до п. 17 ст. 1 МКУ митними органами є спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.
До системи митних органів Кодекс відносить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи (центральний апарат Державної митної служби України), регіональні митниці й митниці. ЦА ДМСУ очолює вертикаль митних органів, виконуючи при цьому, як і регіональні митниці, дві функції: "виробничу" (здійснює в окремих випадках передбачені митним законодавством митні операції)) та управлінську (здійснює управління підпорядкованими митними органами, спеціалізованими митними установами і організаціями). Отже, окрім питань, що є загальними для митних органів, ЦА ДМСУ вирішує і ряд специфічних задач, пов'язаних із керівництвом митною службою і розвитком митної справи.
Держмитслужба України має статус юридичної особи, тобто має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, господарському або в третейському суді (ст. 23 Цивільного кодексу України). Статус юридичної особи відповідно до Митного кодексу У крани мають й інші митні органи - регіональні митниці, митниці (ст.ст. 14, 15 МКУ).
Держмитслужба здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів. Але виключно Конституцією і законами України визначаються організація, повноваження й порядок діяльності Держмитслужби (ч. 2 ст. 120 Конституції України).
Виходячи із принципу вертикального підпорядкування центральному апарату Держмитслужби підпорядковані митні органи, а також спеціалізовані митні установи й організації.
На чолі Держмитслужби знаходиться Голова, якого згідно з п. 10 ст. 106 Конституції України призначає Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.
Регіональні митниці:
Для вдосконалення організаційної структури митної системи, посилення митного контролю, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, зміцнення виконавської дисципліни в 1997 році були утворені регіональні митниці.
Митна територія України поділена на регіони, в масштабах яких регіональні митниці контролюють та координують діяльність митниць та спеціалізованих митних установ і організацій, що розташовані в зоні її діяльності.
Регіональна митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справа та здійснює свою діяльність відповідно до митним органом, який забезпечує дотримання вимог законодавства України з питань митної справи та виконання інших завдань, покладених на митну службу України, в межах своєї компетенції і на території закріпленого за ним регіону.
Регіональна митниця у своїй діяльності керується Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, наказами регіональної митниці.
Регіональна митниця підпорядковується спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та Положення про регіональну митницю.
У Положенні про регіональну митницю визначені докладно її основні завдання та функції. Основними завданнями регіональної митниці є :
- Безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням підпорядкованими митницями, спеціалізованими митними установами й організаціями, а також іншими юридичними особами та громадянами вимог законодавства України з питань митної справи;
- Захист економічних інтересів України;
- Забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку;
- Застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
- Здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, предметів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; удосконалення форм і методів здійснення митного контролю й митного оформлення;
- Здійснення спільно з іншими вповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів, а також захисту прав інтелектуальної власності в процесі зовнішньоекономічної діяльності;
- Створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення обсягів пасажиропотоку через митний кордон України;
- Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
- Розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи;
- Ведення митної статистики;
- Здійснення верифікації (підтвердження достовірності)) сертифікатів про походження товару з України;
Місце розташування та зона діяльності регіональної митниці визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Регіональній митниці підпорядковуються розташовані в зоні її діяльності митниці та спеціалізовані митні установи й організації, за винятком митниць та спеціалізованих митних установ і організацій, підпорядкованих безпосередньо спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи. Регіональна митниця організує, координує та контролює їх діяльність у межах повноважень, визначених Положенням про регіональну митницю.
Митниця:
На початку 90-х років XX століття більшість пунктів митного контролю розміщувались на прикордонній території Лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків надміру посилила навантаження на прикордонні митниці. Для вдосконалення митної інфраструктури були створені внутрішні митниці. Збільшення їх кількості обумовлено тим, що прикордонні митниці технічно не могли оперативно вирішити цілий ряд важливих питань (встановлення країни походження товару, необхідність проведення товарознавчих експертиз і т.п.).
Митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.
Митниця у своїй діяльності керується Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, наказами регіональної митниці та наказами митниці.
Митниця здійснює свою діяльність під загальним керівництвом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи і безпосереднім керівництвом регіональної митниці. Окремі митниці можуть бути безпосередньо підпорядковані спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галуі митної справи (Бориспільська, Севастопольська, Центральна енергетична, Оперативна митниці)).
Митниця здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та Положення про митницю.
Митний пост:
Для забезпечення виконання регіональними митницями та митницями завдань, визначених цим Кодексом та іншими законами України, можуть створюватися митні пости.
Митий пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Митні пости створюються в міру необхідності у населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та річкових портах та інших об'єктах, розташованих у зоні діяльності регіональної митниці, митниці.
Типове положення про митний пост затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Отже- пункти пропуску через державний кордон України розташовуються, в основному, за межами населених пунктів, тому вони повинні працювати автономно і мати на своїй території такі споруди:
-службовий блок, у якому розміщуються митні і прикордонні служби, а також інші служби;
-павільони митників та прикордонників;
-навіси;
-на в"їзді та виїзді спеціальні бар'єри і шлагбауми;
-бокси для ретельного догляду легкових і вантажних автомобілів;
-склад для конфіскованих вантажів;
-стоянки для затриманого транспорту;
-комплекс будинків і споруд господарського, технічного та інженерного призначення- гаражі, склади, мережі інженерного забезпечення, трансформаторні підстанції котельні,насосні, споруди водопостачання ( артезіанська свердловина, резервуари), місцеві очисні споруди, дизельгенератор та ін.; -споруди кінологічної служби.
Митні лабораторії: - Митні лабораторії проводить експертизи та дослідження лише за направленням митних органів. Основні замовники - це відділи тарифів та вартості, вантажні відділи та відділення по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил.
У разі виникнення сумнівів у вірності декларування вантажу чи при виявленні контрабандного товару посадова особа митного органу готує запит до митної лабораторії в якому мають бути чітко визначені завдання на дослідження, тобто вказано, які відомості про товар (склад, властивості,
Призначення товару тощо) потрібно встановити або перевірити.
_____ Митна варта: Митна варта - спеціальні підрозділи митних органів, призначені для боротьби з
Порушеннями митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю.
Митна варта комплектується з осіб пройшли в установленому порядку строкову військову службу і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров"я виконувати завдання покладені на митну варту.
Основні завдання митної варти:
1. Виявлення, попередження та припинення контрабанди та порушення митних правил поза
Місцем розташування пунктів пропуску через державний кордон або поза місцем і часом митного оформлення чи провадження підготовчих дій до таких порушень у прикордонних районах за погодженням з Держкомкордоном.
2. Здійснення контролю за проходженням, охорона та супроводження підакцизних товарів та
Інших предметів, у тому числі транзитних, що переміщуються через митну територію України.
Митна варта відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції:
- Організовує та здійснює спеціальні заходи щодо запобігання незаконному переміщенню через митний кордон та поза пунктами пропуску через державний кордон товарів та інших предметів і транспортних засобів.
- Відповідно до вимог чинного законодавства здійснює адміністративне затримання осіб, які небезпідставно підозрюються в контрабанді чи порушенні митних правил, проводить відповідне документування їхньої протиправної діяльності.
У разі здійснення заходів щодо припинення незаконного переміщення товарів та інших предметів поза митним контролем узгоджує свої дії та взаємодії з підрозділами Держкомкордону. Спільним наказом ДМСУ та Держкомкордону від 24.02.07 р. № 74/83 „Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії підрозділів Деркомкордону України та підрозділів митної варти ДМС України".
Взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України
Відповідно до чинного законодавства, переміщення через митний кордон України дозволено відносно лише тих товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів та вимог, що діють на території України.
Результати санітарного, фітосанітарного, екологічного, ветеринарного контролю має бути відображено у вигляді позначок (штампи, печатки) державних інспекторів цих служб на товаросупровідних, транспортних документах, що супроводжують вантажі.
При здійсненні санітарно-епідеміологічного контролю митні органи взаємодіють з Державною санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я, на яку покладено виконання функцій санітарно-епідеміологічного контролю, з метою захисту населення від недоброякісною продукції.
Підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров'я населення.
У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
До товарів, продукції, сировини, що імпортуються в Україну, застосовуються вимоги щодо їх безпеки для здоров'я і життя людини, а також до процедур контролю, експертиз, надання дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів, регламентів аналогічно тим вимогам, що застосовуються до відповідних товарів, продукції, сировини, які вироблені в Україні.
Співпраця ДМС з ДІЇ С : До обов'язкових платежів, які надходять до Державного бюджету України після здійснення митного оформлення товарів та інших предметів належать: мито, акцизний збір та податок на додану вартість.
Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
Мито нараховується митним органом України відповідно до законодавства, чинного на день подання митної декларації та вноситься до Державного бюджету України.
Акцизній збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції)).
Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору здійснюється податковими органами.
Контроль за правильністю обчислення й своєчасністю сплати акцизного збору з товарів, що ввозяться в Україну здійснюється митними органами, під час митного оформлення цих товарів.
Податок на додану вартість є внутрішнім податком і не може регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України до набрання чинності Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР.
Контроль за нарахуванням і внесенням податку на додану вартість до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом податкової служби України. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні (пересиланні)) товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України.