1.10.2. Методи управління банківським капіталом в Україні

1 2 3

В Україні величина капіталу комерційних банків регулюється централізовано Національним банком через установлення мінімальних вимог (нормативів) до розмірів та достатності капіталу. Робота над поліпшенням показників вітчизняних комерційних банків ведеться у двох напрямках: через встановлення мінімальних вимог до абсолютної величини капіталу в грошовому вираженні (нормативи Н1, Н2) та через визначення відносних показників, таких як нормативи платоспроможності та достатності капіталу (нормативи НЗ, Н4), які регулюють співвідношення капіталу і активів банку.

Норматив капіталу комерційного банку Н1 і норматив мінімального розміру статутного капіталу Н2 регулюють абсолютну величину капітальної бази. При визначенні нормативу Н1 капітал банку розраховується як сума основного та додаткового капіталу за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. Склад основного та додаткового капіталів, а також відвернень визначається НБУ. При розрахунках розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розмір основного капіталу, як це визначено міжнародними стандартами. НБУ розроблено механізм поетапного нарощу-вання капітальної бази для комерційних банків, які не виконують нормативів Н1 у зазначені строки.

Показники Н1, Н2 не можуть розглядатися як достатні, оскільки вони не враховують співвідношення капіталу та активів банку, а також рівня ризику активних операцій. Для регулювання даного аспекту банківської діяльності НБУ встановлено норматив платоспроможності НЗ і норматив достатності капіталу Н4.

Норматив платоспроможності банку НЗ визначається як відношення капіталу К до активів Ар, зважених за ступенем ризику за допомогою відповідних коефіцієнтів. Цей норматив розраховується:

Нормативне значення НЗ не повинно бути нижчим ніж 8%. За економічним змістом співвідношення капіталу банку та ризикозважених активів визначає достатність капіталу для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для банківської діяльності.

Норматив достатності капіталу Н4 визначається як відношення сукупного капіталу банку до загальних активів банку (зменшених на створені відповідні резерви) ЗА:

Нормативне значення Н4 має бути не нижче за 4%.

Норматив Н4 показує рівень достатності капіталу з огляду на за-гальний обсяг діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків. Цей норматив використовується у вітчизняній банківський практиці для поси-лення контролю за розміром капіталу порівняно з активами. Міжнародними нормами застосування такий показник не передбачено.

Приклад 1.10.

Розмір капіталу комерційного банку становить 5100 тис. грн., в тому числі основний капітал - 2900 тис. грн. Активи банку наведені в табл. 1.2.

1. Визначити відповідність нормативам достатності капіталу за Базельською угодою та вимогами НБУ.

2. Якщо банк розширить свою кредитну діяльність і збільшить обсяг кредитування на 20% (крім кредитування центральних органів держуправ-ління), то як це вплине на рівень достатності капіталу за інших рівних умов?

Розв’язок:

1. Для розрахунку активів, зважених за ризиком, кожну статтю акти-вів та позабалансових елементів слід помножити на відповідний коефіцієнт ризику (графа 4 табл. 1.2) і поділити на 100 (оскільки коефіцієнти виражені у відсотках). Сума активів, зважених за ризиком, наведена у графі 5 табл. 1.2. маємо:

Н1 = (2900 : 59629,9)* 100 = 4,86;

Н2 = (5100 : 59629,9) * 100 = 8,55;

Н4 = (5100 : 86685,4) * 100 = 5,88.

Таблиця 1.2

Активи банку№

п/п Назва активу Сума,

тис. грн. Коефіцієнт ризику,% Активи, зваже-ні за ризиком, тис. грн.

1 Банкноти та монети в касі 83,4 0 -

2 Дорожні чеки 16,9 0 -

3 Кошти в НБУ 259,6 0 -

4 Боргові цінні папери центральних

органів державного управління 20187 0 -

5 Боргові цінні папери місцевих органів влади 29,5 20 5,9

6 Кошти в інших банках 3545 50 1772,5

7 Кредити, надані центральним органам державного управління 4125 10 412,5

8 Кредити, надані іншим клієнтам 45108 100 45108

9 Векселі 1201 100 1201

10 Основні фонди 5823 100 5823

11 Гарантії, акредитиви, надані банком 4307 100 4307

12 Зобов'язання з кредитування 2000 50 1000

Всього 86685,4 59629,9

У даному банку додержуються нормативів достатності капіталу міжнародних стандартів. Відповідний норматив для основного капіталу становить 4,86%, що перевищує обов'язковий мінімум 4%, а норматив сукупного капіталу досяг 8,55% (обов'язкове значення становить 8%). Норматив платоспроможності банку НЗ, установлений НБУ, розраховується аналогічно Н2, тому можна зробити висновок про додержання комерційним банком даного економічного показника.

Норматив достатності капіталу Н4 за визначенням НБУ має бути не нижчим за 4%, а в банку він становить 5,88%.

Отже, даний банк має достатньо сильні позиції, про що свідчить перевищення всіх нормативних вимог достатності капіталу.

2. Якщо банк планує розширити кредитну діяльність на 20% (крім кредитування центральних органів державного управління), то обсяг кредитів збільшиться на суму 9021,6 тис. грн. (45108 ? 0,2 = 9021,6). На таку саму величину зросте загальна сума активів, зважених за ризиком, оскільки кредити мають коефіцієнт ризику 100%. Сума ризикозважених активів становитиме 68651,5 тис. грн. (59629,9 + 9021,6 = 68651,5). Далі обчислюємо:

Н1 = (2900 : 68651,5) * 100 = 4,2;

Н2 = (5100 : 68651,5) * 100 = 7,43;

Н4 = (5100 : (86685,4 + 9021,6)) * 100 = 5,33.

Як показують розрахунки, за умови розширення кредитної діяльності в банку нормативи Н1 і Н4 не порушуються і перевищують обов’язкове зна-чення 4%. Водночас норматив сукупного капіталу Н2 i відповідно норматив НБУ платоспроможності банку Н3 стали нижчими за 8% — встановлені мінімальні стандарти. Тому перед менеджментом банку постає завдання збільшити капітал до розміру, який задовольнить обов'язкові вимоги регулюючих органів. У даному разі необхідно збільшити капітал до

5492,12 тис. грн. (68651,5 ? 0,08 = 5492,12), тобто на 392,12 тис. грн.

Менеджмент банку має проаналізувати всі можливі джерела поповнення капіталу і вибрати найдешевші та найбезпечніші, використо-вуючи відповідні методи управління капіталом банку.

Розділ 2. ОСНОВИ ВАЛЮТНИХ ОБЧИСЛЕНЬ

2.1. Структура валютних ринків .

Міжнародна економічна діяльність, зокрема торгівля товарами, послугами створює потребу в купівлі, продажу іноземних валют.

Валютна операція - це контракт на купівлю або продаж визначеної суми однієї валюти в обмін на другу при визначеному часі на постачання і розрахунок, і при точно визначеній ціні (валютному курсі). Валюта продається і купується на міжнародних валютних ринках (FX). Кредитування і позики в іноземній валюті мають місце на євровалютних ринках. Разом, міжнародні валютні ринки і євровалютні ринки утворять “реальні” валютні ринки.

Здебільшого торгівля іноземною валютою ведеться між банками. Нефінансові компанії, що бажають здійснювати валютні операції, повинні або мати справу з банком, або у випадку, якщо компанія знаходиться в рамках одного концерна, проводити внутрішні операції по торгівлі валютою всередині компанії.

Світовий міжнародний валютний ринок встановив три основні дилерські центри, кожний із який діє в особливій часовій зоні: Лондон, Нью-Йорк і Токіо. Лондон історично є головним центром торгівлі іноземною валютою, але збільшення торгового обороту Японії в останні роки розхитує позицію Лондона. Існують два типи FХ угод:

- торгові угоди між банком і небанківським замовником, у яких замовник бажає купити або продати деяку суму валюти з метою сплатити по торговій угоді або (може бути) спекулює для вигоди, передбачаючи в майбутньому зміни у валютному курсі;

- міжбанківські угоди, при яких банки торгують валютами між собою.

Банки купують і продають велику кількість іноземної валюти. Вони також приймають валютні депозити та кредитують в іноземній валюті.

2.2. Девізи і валютний курс.

Іноземна валюта або девізи - це грошові знаки іноземних держав, що мають обіг за межами своєї країни, незалежно від того, чи є вони цінними паперами в грошовому вираженні країни або рахунками і чеками, оплачуваними за рубежем.

Девізи продаються і купуються, як будь-який інший товар, виходячи з попиту і пропозиції. Кінцева ціна іноземної валюти, отримана в результаті торгів, виражається у валютному курсі. Валютний курс - це ціна грошової одиниці національної валюти, виражена в грошових одиницях іншої країни. Встановлення курсу іноземної валюти в результаті торгів або державних органів називається котируванням.

Всі валюти підрозділяються на оборотні (конвертовані), частково конвертовані і неконвертовані (замкнуті).

Конвертованими називаються валюти країн, що цілком скасували валютні обмеження як для нерезидентів (іноземних фізичних і юридичних осіб), так і для резидентів (фізичних і юридичних осіб даної країни). Ці валюти обмінюються на будь-яку іноземну валюту.

Частково конвертовані - це валюти країн, що скасували валютні обмеження не по усіх валютних операціях або тільки для нерезидентів.

До неконвертованих валют відносяться валюти країн, що цілком зберігають валютні обмеження по всіх валютних операціях, як для резидентів, так і для нерезидентів, які використовують різноманітні міри валютного регулювання з метою обмеження розрахунків в іноземній валюті.

Розрізняють пряме і непряме котирування валюти. При прямому котируванні курс валюти показує, скільки одиниць національної валюти треба заплатити за одну або 100 одиниць іноземної валюти. При непрямому встановленні курсу валюти він означає - скільки одиниць іноземної валюти можна одержати за одну або 100 одиниць національної валюти.

Найбільш простий спосіб розібратися в котируваннях валютного курсу - це визначити “основу” квоти і “валюту” квоти. Основа квоти - це валюта, по відношенню, до якої проводяться валютні розрахунки. Основою квоти, звичайно, є долар США.

Якщо зустрічається позначення - долар США/ієна - 102,68, то це значить, що 102,68 ієни можуть бути обмінені на один долар США (пряме встановлення курсу валюти).

Проте існують винятки з цього стандартного методу котирування. Основним із них є англійський фунт. Стандартний метод котирування фунта у відношенні американського долара, наприклад, фунт/долар США - 1,5477.

Тому що в цьому випадку фунт є основою квоти, то долар США виступає в якості валюти квоти, тобто за один фунт можна купити 1,5477 доларів США (непряме встановлення курсу валюти). На мові банкірів подібне котирування (фунт/долар США) називається “телеграфом”. Ця традиція сягає до днів, коли найбільш швидким засобом зв'язку був телеграф, а головною валютою у світі був англійський фунт.

Крім англійського фунта, по “телеграфному” способі котируються долари Австралії і Нової Зеландії. Наприклад, австралійський долар/ долар США - 0,7609. Австралійський долар є основою квоти, отже, 0,7609 доларів США можуть бути обмінені на один австралійський долар. Якщо ви хочете купити 1 млн. австралійських доларів, то це буде коштувати 760 090 доларів США.

Приклад 2.1.

Торгова фірма має 20 000 доларів США, на які хоче закупити товар Франції. На день заключення контракту котирування валюти було: долар США/французький франк - 5,1330. Продавши 20 000 доларів, фірма получила 102 660 франків (20 000 ?5,1330).

Приклад 2.2.1

Український турист міняє 200 американських доларів (USD) на французькі франки (FRF) за курсом USD/FRF - 5,1330.

1 FRF = 1 / 5,1330 =0,1948

200 USD / 0,1948 = 1026,6 FRF або 5,1330 ? 200 = 1026,6 FRF.

Приклад 2.2.2

Міняється 200 USD на англійські фунти стерлінгів (GBP) за курсом GBP/USD - 0,6461.

GBP = 1/0,6461 = 1,5477 USD.

200 USD / 1,5477 = 129,22 GBP або 200 ?0,6461 = 129,22 GBP.

Приклад 2.3

Українська фірма, реалізувавши товар в Італії і отримавши за нього 30 млн. лір, хоче перевести їх у долари США. Котирування валюти на день обміну долар USD/ITL - 1615,3.

В результаті обміну фірма одержить:

30000000 / 1615,3 = 18 572,1 USD.

Ціна продажу і купівлі валюти - це не одне і теж саме. У різноманітних засобах інформації, що публікують котирування валют, можна знайти розмір касових курсів, тобто курси попиту і пропозиції.

Попит - це курс, по якому банк купує основу квоти. Наприклад, американський долар/німецька марка - 1,4878 - 1,4888, тобто банк купує долари США за німецькі марки за курсом 1,4878, а продає за курсом 1,4888.

Пропозиція - це курс, по якому банк продає основу квоти. Наприклад, USD/JPY - 102,68 - 102,78, тобто банк продає американські долари за ієни за курсом 102,78. Або GBP/USD - 1,5477 - 1,5487, тобто банк продає “телеграф” за курсом 1,5487. Загальне правило для квоти виражено співвідношенням - основа/валюта. У випадку, якщо:

а) банк купує основу квоти - зліва - курс попиту (USD/DM - банк отримав долари, а віддав німецькі марки).

б) банк продає основу квоти - справа - курс пропозиції (USD/DM - віддає долари, одержує марки).

Приклад 2.4

Українська фірма, отримавши на сплату за товар 150000 німецьких марок, конвертує їх у долари США. Банківська ціна USD/DM - 1,5750/1,5760.

В результаті угоди фірма одержить:

150000 / 1,5760 = 95177,66 USD.

Приклад 2.5

Правління українсько-британського спільного підприємства видало розпорядження своєму банку в Лондоні про оплату зі свого рахунку вартості устаткування, придбаного в США на суму

350 000 доларів. На день платежу ціна банку GBP/USD - 1,5477 / 1,5487.

Банк буде обмінювати фунти на долари за курсом продажу - 1,5487 і спише з рахунку компанії:

GBP

Банківська квота називається подвійним курсом. Різниця між курсом попиту і курсом пропозиції називається спредом. Розмір спреда змінюється в залежності від умов ринку, від котирування валют і розмірів угоди. Банківська різниця може розглядатися як плата за послуги. За рахунок розходження в курсах попиту і пропозиції банк має можливість покрити видатки по укладанню угод, врахувати можливий ризик, пов’язаний із валютними операціями, і одержати свою частку прибутку. Звичайно сама маленька різниця, рівна п’яти дес’ятитисячним (наприклад, 1,4225 - 1,4230), забезпечує найменший кредитний ризик при угодах до 10 мільйонів при покупці доларів США на ієни, німецькі марки й англійські фунти (“телеграф”).

Угоди на дуже велику або, навпаки, маленьку суму будуть впливати в сторону збільшення спреда. Викликано це тим, що угоди на велику суму втягують банк у більший ризик, тому для банку буде сутужніше покривати видатки по угодах із притягненням незначних сум. Для валют, що не мають широкого обігу, спред завжди збільшений.

2.3. Курс “спот”. Контракт на умовах “спот”. Дата валютування.

Валютні операції по продажі або покупці валюти можуть бути угодами “спот” або форвардними угодами. Угода “спот” - це контракт на покупку або продаж визначеної суми валюти в даний час по поточному курсі продавця на біржі. Даний курс іменується “спот” курсом, а угоди “спот” - угодами “із негайним валютуванням”.

Валютні операції з негайним валютуванням традиційно потребують повідомлення за два банківських дні до укладання угоди. У випадку, якщо у визначений день укладена угода “спот”, продаж валют відбудеться лише двома днями пізніше. Дату розрахунків за договором називають “датою валютування” тому що це день, коли валюта в належній сумі доставляється на (банківські) рахунки партнерів по угоді. Цей проміжок часу потрібно для необхідних робіт із паперами і підготування переводу грошей.

В робочі дні не включають суботи, неділі або свята в обох країнах, чиї валюти використовуються. Розрахунок по угоді “спот”, укладеної у вівторок, наприклад, буде проведений у четвер того ж тижня, а по угоді, укладеній в п’ятницю, - у вівторок наступного тижня.

Таким чином, можна зробити висновок, що курси “спот” - це поточні ціни покупки і продажу по “спот” угоді у валюті.

Курси “спот” обчислюються як вираження вартості однієї фіксованої грошової одиниці проти вартості одиниць інших валют.

Наприклад: 1 ф.ст. = 1.6250 $ або 1 $ = 142.50 ієн.

Курси закриття в Лондоні - це курси попиту і пропозиції на кожну валюту (банківські ціни продажу і покупки).

Існує два “спот” курси для валюти: курс попиту і курс пропозиції (банківські ціни продажу і купівлі). Коли банк і клієнт здійснюють операцію, вони є протилежними сторонами угоди. Якщо компанія конвертує надходження від продажу в Японії шляхом продажу ієн за стерлінги, банк буде тоді купувати ієни за стерлінги. Таким чином, банком котируються два валютних курси:

- курс, по якому клієнт може купити одну валюту в обмін на іншу (курс попиту);

- курс, по якому клієнт може продати одну валюту в обмін на іншу (курс пропозиції).

Умови “попиту” і “пропозиції” можуть бути приблизно рівні і їх дуже легко попутати. Це дуже помітно при міжбанківських угодах, що проводяться в основному при операціях з американськими доларами. Курс попиту - це курс, при якому банк бажає заплатити, щоб купити долари (і продати недоларову валюту), і курс пропозиції - це курс, по якому банк буде пропонувати продажу доларів (і купувати недоларову валюту).

Банк завжди буде купувати і продавати валюту по найбільш сприятливому з цих двох курсів для нього. Різниця між двома курсами відома як спред.

При розрахунку валютних курсів використовуються чотири десяткових розряди, або частки одиниці валюти в залежності від того, як котирується валюта. Валютний курс долар/фунт стерлінгів, наприклад, береться як 0,0001 частина долара (0,01 цента). Ці останні цифри називаються пунктами. Наприклад, якщо курс долар/фунт стерлінгів змінився від 1,9545 $ до 1,9555 $, курс піднявся (з ослабленням долара щодо стерлінга) на 10 пунктів.

Робітники, що займаються валютними операціями у великих обсягах, між собою звичайно використовують тільки пункти як одиницю виміру, припускаючи при цьому, що кожний знає основні цифри валютного курсу. Наприклад, якщо курс долара США/бельгійський франк буде дорівнювати 36,325/36,355, 36,3 називалося б “цифрою” або “великою цифрою”, а міжбанківські дилери використовували б пункти 25-55 у своїх розмовах.

2.4. Перехресні курси.

У міжнародній торгівлі і фінансових операціях широке застосування мають так названі перехресні валютні курси. Їх також називають крос-курси.

Хоча банки оперують із небанківськими замовниками будь-якою конвертованою валютою, наприклад, німецькими марками і фунтами стерлінгів, німецькими марками і ієнами, швейцарськими і французькими франками і так далі, внутрішній банківський ринок звичайно котирує валюту в доларах США. Таким чином, виключаєтся проблема котирування індивідуальних курсів між валютами. Валютний курс для будь-яких недоларових валют тоді обчислюється відповідно їхньому курсу в обмін на долар, щоб одержати крос-курс. Наприклад, курс обміну швейцарського франка на французький франк може бути отриманий із курсів обміну швейцарського франка на долар і долара на французький франк.

Крос-курс або перехресний курс - це курс обміну двох валют без участі найбільш поширених валют - долара США, німецької марки або японської ієни. Наприклад, курс обміну між французьким франком і канадським доларом або курс обміну між англійським фунтом і бельгійським франком здійснюється за допомогою крос-курсу.

Більшість внутрішньобанківских валютних операцій не використовують крос-курси. Банк, що бажає купити німецькі марки і продати бельгійські франки, повинний продати бельгійські франки за долари і купити німецькі марки за долари. Деякі найголовніші крос-курси, проте, усе більш і більш використовуються банками на додаток до доларових курсів. До такого відносяться крос-курси між фунтом стерлінгів і німецькою маркою, німецькою маркою і ієною і німецькою маркою і швейцарським франком.

Перехресні курси можуть бути легко обчислені через курс долара США для будь-якої валюти, тому що долар США є не тільки основною резервною валютою, але і валютою в більшості валютних операцій. У випадках використання крос-курсу застосовується правило: зліва - основа квоти, справа - валюта квоти.

Методи розрахунку крос-курсів приведені в наступних прикладах, проте спочатку не будемо враховувати різницю між курсами попиту і пропозиції.

Приклад 2.6.

Український імпортер повинний заплатити своєму постачальнику з Гонконгу 300 тис. гонконгських доларів (GD). Український банк, що обслуговує імпортера, купить у нього гривні і зарахує на його рахунок долари США, а потім продасть долари США в Гонконгу за місцеву валюту (GD) і заплатить ними постачальнику.

У цій угоді використовуються два курси:

USD/UAH - 4500 і USD/GD - 7,7595.

Отже, 4500 UAH - 7,7595 GD,

звідси 1 UAH = GD.

Для оплати цієї угоди український імпортер зобов’язаний перераху-вати в банк

=176470588,2 UAH

Приклад 2.7

Українська експортно-імпортна компанія поставила свій товар у Францію на суму 1685 тис. французьких франків і одночасно закупила партію товару в Англії, за який повинна заплатити 200 тис. англійських фунтів. В цей час французький франк і англійський фунт котирувалися за курсом: USD/FRF - 5,1330; GBP/USD - 1,5477.

Підрахунок у цьому випадку буде трохи відрізнятися від попереднього через відмінність у методі котирування англійського фунта:

GBP = 1,5477 USD; 1 USD = 5,1330 FRF;

GBP= FRF.

Тому банківська квота складає GBP/FRF 7,9443.

Для оплати товару необхідно перерахувати в англійський банк

43 * 200 000 = 1588860 FRF.

Частина суми , що залишилася , від продажу товару у Франції

1685,0 - 1588,86 = 96,14 тис. FRF може бути конвертована в іншу валюту.

Приклад 2.8

Українська компанія має в складі своїх активів 450 тис. австралійських доларів, і їх необхідно поміняти на англійські фунти. Курси валют на момент угоди:

BP/ USD - 1,5477; AUD/USD - 0,7609.

Отже, 1 USD = = 0,6461 GBP і 1 USD = = 1,3142 AUD

тому 0,6461 GBP = 1,3142 AUD;

GBP = AUD,

тобто банківська квота буде

AUD-2,0341.

При цьому курсі українська компанія при обміні отримає

GBP

На основі розглянутих прикладів сформулюємо такі правила для розрахунку перехресного курсу.

1. Якщо долар США є основою квоти для обох валют, то необхідно розділити один курс долара на інший (приклад 2.6).

2. Якщо долар США є основою квоти тільки для однієї з валют, то необхідно перемножити курси доларів США (приклад 2.7).

3. Якщо долар США є валютою квоти для обох валют, то необхідно поділити курси доларів США один на одного (приклад 2.8).

На практиці валютні операції відбуваються на основі двох курсів - попиту і пропозиції. Це ускладнює методику розрахунку крос-курсів; роздивимося її на прикладах.

Приклад 2.9

Український бізнесмен після закінчення ділової поїздки в Англію вирішив повернутися в Україну через Німеччину, для чого прийшов у банк, щоб поміняти англійську валюту , що залишилася (200 фунтів) на німецькі марки. У цей день курси валют були такі:

D/DМ - 1,4878 - 1,4888; GBP/USD - 1,5477 - 1,5478.

Банки торгують валютою по найбільш вигідному для себе курсу, тому банк зробить обмін англійських фунтів на німецькі марки за схемою:

GBP/USD => USD/DМ ,

Тобто купить у клієнта фунти за курсом 1,5477 і продасть німецькі марки по ціні 1,4888. Щоб підрахувати перехресний курс, необхідно перемножити ці два курси, тому що долар США є основою квоти тільки для однієї з валют (німецької марки):

1,5477* 1,4888=2,3042.

Тобто банк буде обмінювати 1 фунт стерлінгів за 2,3042 німецькі марки. Український бізнесмен одержить за свої 200 фунтів 60,84 нім. марки (200 *2,3042).

Приклад 2.10

Японська фірма продає партію радіотоварів фран-цузькій фірмі й одержує оплату у французьких франках. Визначити курс, встановлений японським банком для вітчизняної (японської) фірми при перекладі французьких франків в ієни.

При укладанні угоди валюти котирувалися за курсом:

USD/JPY - 102,68 - 102,78; USD/FRF. - 5,133 - 5,134.

Банк купує французькі франки (продає долари США) і продає ієни (купує долари США), тобто угода відбувається за курсами:

USD/FRF - 5,1340 і USD/FRF - 102,68.

Отже, перехресний курс дорівнює

=20,0 JPY, тобто 1 FRF = 20,0 JPY.

Складність у визначенні перехресних курсів полягає в тому, що курс двох валют може бути визначений по-різному в залежності від того, хто визначає квоту. Наприклад, перехресний курс FRF/DМ буде залежати від того, чи визначається він у Франції або в Німеччині. У Парижі квота дорівнює кількості французьких франков за 100 німецьких марок, наприклад, 413,39 FRF. В той же час у Берліні вона буде дорівнювати кількості німецьких марок за 100 французьких франків, наприклад, 29,17 DM. Курси за участю англійського фунта завжди котируються як кількість іноземної валюти за одиницю фунтів стерлінгів.

2.5 Види угод з іноземною валютою. Форвардні валютні

контракти. Премії і знижки

Валютні операції в момен оплати підрозділяються на касові і попередні. У свою чергу касові операції включають два види: а) угоди, у яких куплена валюта повинна бути передана покупцю в день укладання угоди або наступного дня; б) угоди-“спот”, що виконаються по цінах поточного дня за умови обміну валютою учасниками угоди на наступний робочий день із дня укладення угоди. Курс, використовуваний у касових операціях, називається касовим курсом.

Попередні (термінові) валютні операції ? це угоди, що передбачають покупку однієї валюти за другу за курсом, зафіксованим в момент заключення угоди.

Термін платежу встановлюється за згодою сторін і, як правило, коливається від 1 тижня до 5 років. Попередні угоди називаються терміновими або форвардними угодами, а курс валюти, обговорений у форвардному контракті, називається форвардним курсом. Проста термінова валютна операція, що передбачає платежі за курсом форварда у терміни, строго визначені сторонами угоди, називається аутрайтом.

Попередні угоди переслідують три основні цілі:

а) страхування від можливих втрат (хедживання), пов’язаних із змі-ною курсу валют;

б) спекуляція на продажі валюти;

в) арбітраж - покупка і продаж цінних паперів і валюти на різноманітних ринках із метою одержання прибутку.

При розгляді сутності форвардних угод необхідно усвідомити взаємозв’язок між касовим і форвардним курсами.

Теоретично в термінових угодах форвардні і касові курси повинні збігатися. Проте на практиці це трапляється рідко. Відбувається це через те, що процентні банківські ставки різні в різних країнах, а також залежать від виду валюти. В результаті прибутки від доларових внесків в американських банках будуть відрізнятися від прибутків, одержуваних у банках країн Європи та Азії.

Аутрайт підраховується шляхом узгодження касового курсу з маржою (маржа - розмір, що виражає різницю між двома визначеними показниками), що у цьому випадку називають форвардними або зведеними (обмінними курсами). Форвардні залежать від різниці між згаданим розміром виплати по угоді і прибутком по даному конкретному депозиті у визначеній валюті. Ця різниця називається процентною диференціацією. Пояснимо це на такому прикладі. Припустимо, що касовий і форвардний курси долара США і ієни були однакові USD/JPY - 102,68. Процентна банківська ставка на долари складала 10% річних, а на японську ієну - 5%. У цьому випадку японські інвестори віддадуть перевагу купівлі доларів США, тому що при перерахуванні їх у банк, вони одержать більший прибуток. При необхідності інвестор поміняв би долари США на ієни і одержав більшу кількість ієн, ніж коли б він вклав гроші в японський банк.

При здійсненні угоди “форвард” укладається угода про купівлю або продаж в теперішній час, але сама ця операція може здійснюватись потім, тобто в даний час фіксується валютний курс для обміну валютами в майбутньому. Угоди “форвард” відомі також як форвардні валютні контракти (або форвардні контракти).

Форвардний валютний контракт, це закріплена шляхом контракту угода між двома сторонами (банк і небанківський клієнт або між банками). Уклавши контракт, клієнт не може ні відмовитися від нього, ні змінити його умови, не маючи згоди на те банка-контрагента.

Кожний форвардний контракт включає три основних елемента (перші два є також характеристиками “спот” угод):

це угода, що має форму зобов’язання на купівлю або продаж визначеної кількості валюти або її обмін на іншу; валютний курс фіксується в момент заключення контракту;

цей курс не буде збігатися з курсом по “спот” угоді (за винятком рідкісних випадків);

виконання контракту (постачання валюти) здійснюється в узгоджений час у майбутньому, тобто у визначену дату або між двома визначеними датами, в залежності від умов контракту.

Для “спот” угоди датою валютування є два робочих дні з моменту заключення угоди.

Для форвардної угоди дата валютування буде визначатися терміном форвардного контракту і датою валютування на умовах “спот”. Існує виняток. Коли дата валютування по “спот” контракту припадає на останній робочий день поточного місяця, то датою валютування по форвардному контракті може бути останній робочий день відповідного місяця.

Форвардні курси можуть бути вище або нижче, чим курси “спот”, але вони рідко збігаються з ними.

Форвардні курси це не прогноз зміни “спот” курсів, вони не відбивають ринкове чекання “спот” курсів у майбутньому. Швидке розходження між форвардним валютним курсом і “спот” курсом відбиває різницю процентних ставок між двома валютами.

Важливо відзначити два моменти: чи буде форвардний курс вище або нижче “спот” курсу і залежить від того, яка валюта приносить більший відсоток при вкладенні її в банк (інвестуванні); розходження між форвардним і “спот” курсом залежить від розміру різниці річних відсотків, одержуваних по двох валютах і від терміну форвардного контракту. Розходження між “спот” і форвардним курсами буде рости при збільшенні терміну форвардного контракту.

При розгляді форвардних курсів звичайно обчислюється премія або знижка стосовно “спот” курсу. Премія або знижка це сума, на якій форвард-ний курс відрізняється від “спот” курсу.

Якщо форвардний курс валюти має премію стосовно “спот” курсу, то форвардний курс має більший розмір чим “спот”. Це означає, що форвардний курс нижче, чим “спот” курс. Наприклад, якщо курс долар / фунт стерлінгів по угоді “спот” дорівнює 1,7000$, а по тримісячному контракті форвард 1,6850$, розмір форвардного курсу долара проти фунта стерлінгів буде більший, ніж розмір “спот” курсу, отже, існує премія тримісячного форвардного контракту в 1,5 цента (0. 015 $).

Якщо форвардний курс валюти має знижку (дисконт) стосовно “спот” курсу, розмір форвардного курсу буде менше, чим “спот” курсу, то форвардний курс буде вище, чим “спот” курс. Наприклад, якщо “спот” курс долар/фунт стерлінгів складає 1,8000$, а курс по шестимісячному форвард-ному контракті “дешевше” і складає 1,8480$, то в долара є знижка по шестимісячному форвардному контракті в 4,80 цента проти фунта стерлінгів.

Премії і знижки підраховуються у фінансовій пресі. Премія відраховується з “спот” курсу для одержання форвардного курсу. Знижка додається до “спот” курсу для одержання форвардного курсу.

Приклад 2.11

Японський інвестор, маючи вільну суму в

500 тис. ієн, конвертував її в долари за курсом USD/JPY - 102,68. Касовий і місячний форвардний курси збігаються. Отримані після конвертації долари інвестор помістив в австралійський банк на один місяць під 10% річних. Визначити:

а) суму, отриману інвестором у доларах і ієнах через місяць;

6) суму, яку б інвестор одержав, якби він відразу помістив свій капітал у японський банк під 5% річних.

1) cума, отримана в доларах після конвертації:

500 000 / 102,68 = 4869,5.

2) cума, отримана в доларах через місяць в австралійському банку:

S = 4869,5 = 4910,08.

3) cума, отримана після конвертації доларів у ієни:

4910,08* 102,68 = 504 167,0.

4) cума, що була б отримана в японському банку:

S=500000 = 502 083,0.

Задачі

2.1 Дана інформація про валютні курси “спот” і “форвард”на фунт стерлінгів:

Курс “спот” Одномісячний курс “форвард” Тримісячний курс “форвард”

США

(долар) 1,5200-1,5210 0,32-0,27

цента премії 0,89-0,84

премії

Канада

(долар) 1,8630-1,8640 0,32-0,20

цента премії 0,90-0,80

премії

Нідерланди

(гульден) 3,451/4-3,461/4 23/8-17/8

цента премії 63/4-61/4

премії

Бельгія

(франк) 62,20-62,30 10-20

цента дисконту 45-55

дисконту

Данія

(крона) 12,01-12,02 41/4-55/8

ере дисконту 183/8-193/4

дисконт

Німеччина

(німецька

марка) 3,06-3,07 2,0-1,5

пфенінга премії 5,5-5,0

премії

Ви повинні визначити ціну придбання або вартість продажу у фунтах стерлінгів для клієнта, що бажає:

а) купити 14000 доларів США по одномісячному форвардному контракті у своєму банку;

б) купити 25000 канадських доларів за курсом “спот”;

в) купити 75000 бельгійських франків по тримісячному форвардному контракті;

г) продати 28000 гульденів по одномісячному форвардному контракті;

д) продати 20000 датських крон по тримісячному форвардному контракті;

е) продати 6000 німецьких марок по одномесячному форвардному контракті.

2.2 Курс обміну “USD/GBP.” складає:

Курс “спот” 1,4820 USD - 1,4830 USD

Одномісячний курс “форвард” 0,55 - 0,53 цента премії

Які одномісячні курси “форвард” на продаж і купівлю?

2.3. Розрахуйте тримісячний курс “форвард” стосовно долара США по кожній із таких валют:

Курс “спот” Тримісячний курс “форвард”

Німеччина 1,5370-1,5385 1,48-1,44 цента премії

Португалія 256,75-259,45 350-950 центів

дисконту

Італія 2255-2260 8-12 лір дисконту

ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Задача 1

Банк видав кредит 22 лютого в розмірі 37 млн.грн. Термін повернення кредиту 23 травня. Процентна ставка встановлена 45% річних. Рік не високосний. Розрахувати нарощену суму боргу, що підлягає поверненню, трьома методами (використовуючи “англійську”, “французьку”, “німецьку” практики). Врахувати, що на прохання клієнта, банк продовжив термін дії кредитного договору до 7 липня, але процентну ставку з кредиту збільшив до 50% річних.

Задача 2.

Банк пропонує вкладникам такі умови по терміновому річному депозиті: перший квартал процентна ставка 30% річних, у другому кварталі ставка зростає на 7%, а в кожному останньому кварталі ще на 4%. Відсотки нараховуються тільки на початково внесену суму. Визначити нарощену за десять місяців суму, якщо вкладник помістив у банк на цих умовах 70 тис.грн. на початку лютого поточного року.

Задача 3.

Вкладник помістив у банк 150 тис.грн. Яка буде нарощена за чотири місяці сума внеску, якщо за перший місяць нараховуються відсотки в розмірі 60% річних, а кожний наступний місяць процентна ставка зростає на 3% з одночасною капіталізацією процентного прибутку?

Задача 4.

Фірма звернулася в банк за кредитом у сумі 1,7 млн.грн. на термін 120 днів (ДО=360 днів). Відповідно до кредитного договору банк дасть кредит із виплатою відсотків (85% річних) із суми наданого кредиту при його видачі. Визначити суму отриманого кредиту і суму, що підлягає сплаті після закінчення терміну кредиту.

Задача 5.

3 березня відкритий ощадний рахунок у сумі 30 тис.грн. під процентну ставку 40%; 10 травня на рахунок було додатково внесено

7 тис.грн., а 30 серпня - ще 20 тис.грн.; 25 жовтня з рахунку була знята сума 15 тис.грн.; 20 грудня рахунок був закритий. Визначити загальну суму, отриману вкладником при закритті рахунку.

Задача 6.

Різниця між капіталом, розміщеним в банку на 90 днів під 30% річних і сумою отриманих відсотків складає 2,35 млн.грн. Визначити розмір капіталу, розміщеного в банку, і суму процентних платежів. Зробити перевірку розрахунків.

Задача 7.

У банк був розміщений капітал під 40% річних. Після закінчення 120 днів його розмір склав 2,79 млн.грн. Визначити розмір розміщеного в банк капіталу і суму нарахованих відсотків. Зробити перевірку розрахунків.

Задача 8.

Банк надав клієнту кредит на три місяці з 10.06 по 10.09 під заставу трьохсот акцій, курсова вартість яких у день видачі кредиту (10.06) 10 тис. грн. за акцію. Сума кредиту складає 60% курсової вартості застави; кредит видається під 15% річних; за обслуговування боргу банк стягує 1,0% від номінальної суми кредиту. Визначити розмір кредиту, отриманого клієнтом банку за умови, що банк, щоб знизити ризик, стягнув процентний платіж і плату за обслуговування боргу наперед.

Задача 9.

Власник векселя номінальною вартістю 20 тис.грн. і терміном обороту 1 рік пред’явив його банку-емитенту для врахування за

40 днів до дати погашення. Банк врахував його по ставці 80%. Визначити дисконтований розмір і розмір дисконту.

Задача 10.

Вексель номінальною вартістю 400 тис. грн. був зарахо-ваний у банку за 60 днів до терміну погашення по дисконтній ставці 12%. Визначити дисконтований розмір векселя і прибуток отриманий банком.

Задача 11.

Боргове зобов'язання в сумі 700 тис. грн. повинно бути погашене через 40 днів з відсотками (110% річних). Власник зобов'язання врахував його в банку за 10 днів не пізніше терміну по дисконтній ставці 130%. Розрахувати отриману після урахування суму і розмір дисконту, отриманого банком.

Задача 12.

Японський інвестор, маючі вільну суму в 500 тис. ієн, конвертував її в долари за курсом USD/JPY - 102,68. Курс “спот” і місячний форвардний курси збігаються. Отримані після конвертації долари інвестор помістив в австралійський банк на один місяць під 10% річних. Визначити:

а) суму, отриману інвестором у доларах і ієнах через місяць;

б) суму, яку б інвестор одержав, якби він відразу помістив свій капітал у японський банк під 5% річних.

Задача 13.

Банк видав кредит 22 лютого в розмірі 6 млн.грн. Термін повернення кредиту 23 травня. Процентна ставка встановлена 35% річних. Рік не високосний. Розрахувати нарощену суму боргу, що підлягає поверненню, трьома методами (використовуючи “англійську”, “французьку”, “німецьку” практики). Врахувати, що на прохання клієнта, банк продовжив термін дії кредитного договору до 17 липня, але процентну ставку по кредиту збільшив до 40% річних.

Задача 14.

Банк пропонує вкладникам такі умови по терміновому річному депозиті: перший квартал процентна ставка 30% річних, у другому кварталі ставка зростає на 6%, а в кожному наступному кварталі ще на 5%. Відсотки нараховуються тільки на попередньо внесену суму внеску. Визначити нарощену за десять місяців суму, якщо вкладник помістив у банк на цих умовах 95 тис. грн. на початку лютого поточного року.

Задача 15.

Вкладник помістив у банк 740 тис. грн. Яка буде нарощена за чотири місяці сума внеску, якщо за перший місяць нараховуються відсотки в розмірі 60% річних, а кожний наступний місяць процентна ставка зростає на 3% з одночасною капіталізацією процентного прибутку?

Задача 16.

Фірма звернулася в банк за кредитом у сумі 3,8 млн. грн. на термін 120 днів (ДО=360 днів). Відповідно до кредитного договору банк дасть кредит із виплатою відсотків (45% річних) із суми наданого кредиту при його видачі. Визначити суму отриманого кредиту і суму, що підлягає сплаті після закінчення терміну кредиту.

Задача 17.

3 березня відкритий ощадний рахунок у сумі 30 тис. грн. під процентну ставку 40%; 10 травня на рахунок було додатково внесено

7 тис. грн., а 30 серпня - ще 20 тис. грн.; 25 жовтня з рахунку була знята сума 15 тис. грн.; 20 грудня рахунок був закритий. Визначити загальну суму, отриману вкладником при закритті рахунку.

Задача 26.

Різниця між капіталом, розміщеним в банку на 65 днів під 40% річних, і сумою отриманих відсотків складає 6,45 млн.грн. Визначити розмір капіталу, розміщеного в банку, і суму процентних платежів. Зробити перевірку розрахунків.

Задача 27.

У банк був покладен капітал під 40% річних. Після закінчення 90 днів його розмір склав 4,78 млн.грн. Визначити розмір розміщеного в банку капіталу і суму нарахованих відсотків. Зробити перевірку розрахунків.

Задача 28.

Банк видав клієнту кредит на три місяці з 15.08 по 15.11 під заставу трьохсот акцій, курсова вартість яких у день видачі кредиту (15.08) 8 тис.грн. за акцію. Сума кредиту складає 70% курсової вартості застави; кредит видається під 20% річних; за обслуговування боргу банк стягує 1,0% від номінальної суми кредиту. Визначити розмір кредиту, отриманого клієнтом банку за умови, що банк, щоб знизити ризик, стягнув процентний платіж і плату за обслуговування боргу попередньо.

Задача 29

Власник векселя номінальною вартістю 45 тис. грн. і терміном обороту 1 рік пред'явив його банку-емитенту для врахування за 30 днів до дати погашення. Банк врахував його по ставці 75%. Визначити дисконтовий розмір і розмір дисконту.

Задача 30.

Вексель номінальною вартістю 520 тис.грн. був зарахо-ваний у банку за 90 днів до терміну погашення по дисконтній ставці 12%. Визначити дисконтований розмір векселя і прибуток отриманий банком.

Задача 31.

Боргове зобов'язання в сумі 320 тис.грн. повинно бути погашене через 60 днів з відсотками (90% річних). Власник зобов'язання врахував його в банку за 15 днів до настання терміну по дисконтній ставці 120%. Розрахувати отриману після врахування суму і розмір дисконту, отриманого банком.

Задача 32.

Німецький інвестор, маючи вільну суму в 500 тис.DM, конвертував її в долари за курсом USD/DM - 1,4878 - 1,4888. Курс “спот” і місячний форвардний курси збігаються. Отримані після конвертації долари інвестор помістив в австрійський банк на один місяць під 10% річних. Визначити:

а) суму, отриману інвестором у доларах і марках через місяць;

б) суму, яку б інвестор одержав, якби він відразу помістив свій капітал у німецький банк під 5% річних.

ЛІТЕРАТУРА

Андросов А.М. Бухгалтерский учет и отчетность в банке. — М.: АО Менатеп, 1994.

Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1998.

Банковские операции: Учебное пособие / Под ред. О.И.Лавру-шина - М.: Инфра - М, 1996.

Банковское дело: Справочное пособие / Под ред. В.И. Бабичевой.- М.: Инфра - М, 1994.

Банковское дело: Учебник / Под ред. Колосникова В.Й. - М.: Финансы и статистика, 1995.

Банківське право: Навчальний посібник / М.П.Кучерявенко. - Харьків, 1999.

Березина М.П., Крупнов Ю.С. Межбанковские расчеты. - М.: Высшая школа, 1994.

Бухгалтерский учет и отчетность в коммерческом банке /Под ред. С.И. Кумок - М., Финансы и статистика, 1994.

Горіна С.О., Тараканова Л.О. Бухгалтерский учет в банке. - М.: Финансы и статистика, 1994.

Завгородній А.Г., Вознюк Ч.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник.- Львів: Політехніка, 1996.

Ивченко И.С., Новак И.Н. Модели обслуживания консолидованого корреспондентского счета в СЕП НБУ. Компьютеры + Программы // Банковские технологии, 1996. - № 2.

Лисенков Ю.М. и др. Вексельное обращение, - К.: Задруга, 1996.

Лисенков Ю.М. Операции банков с векселями. - К.: Задруга, 1995.

Маркова О.М. и др. Коммерческие банки и их операции. Учебное пособие. – М.: ЮНИТИ, 1995.

Мороз А.Н. Основы банковского дела. - К.:Лібра, 1994.

Панова Г.С. Банковское обслуживание частных лиц. - М.: ДИС, 1994.

Попович М.В. Проблеми економічної злочинності. - К.: Вища школа, 1995.

Тараканова Л.А. Бухгалтерский учет в банке. - М.: Финансы и статистика, 1994.

Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 1999.

Управління валютними ризиками: Навч. посібник. / В.А.Ющенко, В.І.Міщенко - К.:Лібра, 1998.

1 2 3 Наверх ↑