Тема 6: Послуги в діяльності комерційних банків

Спектр банківських послуг постійно розширюється і вдосконалюється. Із найвагоміших послуг банків є грошові розрахунки. Вони здійснюються як готівкою так і у безготівковій формі.

Готівкові розрахунки використовуються, в основному, в процесі взаємовідносин підприємств, організацій з населенням, обслуговують рух його грошових доходів та видатків.

В розрахунках між підприємствами та іншими юридичними особами більшість господарських платежів здійснюється шляхом безготівкових перерахувань коштів.

Організація безготівкових розрахунків повинна сприяти процесу відтворення, відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з вимог - забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги і тим самим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

Організаторами та основними виконавцями розрахункових операцій виступають банки. Технічне забезпечення та комп’ютерна техніка банківських установ України настільки потужні, що в банківській системі електронних платежів надходження коштів від платника до одержувача можливе через 15-20 хвилин.

Касові послуги комерційних банків полягають в тому, що комерційні банки приймають від них готівкові кошти та зараховують їх на відповідні рахунки, видають з кас банку готівкові гроші клієнтам за їх вимогою на відповідні цілі.

Банки здійснюють касові операції по обслуговуванню клієнтів на основі єдиних правил, які визначають порядок прийому, видачі, упаковки, зберігання та обліку готівки.

Комерційні банки надають своїм клієнтам цілий ряд платних послуг кредитного характеру, серед них такі як лізинг та факторинг.

Зміст лізингової послуги заключається в наступному: за проханням клієнта банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку та інше) і укладає з клієнтом угоду про оренду, в якій визначається, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати та періодичність її сплати.

Лізинг - оренда на тривалий строк предметів тривалого користування.

Факторинг - одна з нетрадиційних банківських послуг і являє собою придбання банком у клієнта права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов’язані з поставкою товарів або наданням послуг.

Посередницькі послуги банків в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення від клієнта. Особливої уваги заслуговують посередницькі операції комерційних банків по здійсненню емісії, розміщенню та організації вторинного обігу цінних паперів клієнтів. Посередницькі послуги - це послуги, в здійснені яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем.

Комерційні банки надають своїм клієнтам послуги консультаційного характеру.

Банківські послуги по торгівлі валютою мають своєю ціллю: надання валюти клієнтам для забезпечення їх платежів та підтримання ліквідності у валюті. Крім торгівлі валютою, комерційні банки займаються посередництвом у валютних операціях.

Трастові послуги - це вид діяльності банків по управлінню майном, що за домовленістю з клієнтом (юридичними і приватними особами) передається банку. Управління майном пов’язане з використанням операцій по обліку, збереженню цінностей, розміщенню грошових коштів, фінансовому аналізу тощо. Приватним особам банки надають декілька видів послуг: розпорядження успадкуванням, управління персональнимитрастами, опікунство та збереження майна, агентські функції.

Агентські послуги - це послуги, які банк здійснює за уповноваженням клієнта і включають: страхування майна, інвестиційні та комерційні операції за дорученням власника, оплату рахунків, податків та інше.

Агентські послуги дещо відрізняються від трастових тим, що клієнт не втрачає повноважень власника, а лише уповноважує банк на проведення операцій від своєї особи.

Страхові послуги банків пов’язані з тим, що банки мають спеціально обладнані приміщення. Вони надаються в двох формах: забезпечення клієнтів сейфами для зберігання цінностей, зберігання цінностей в стальній камері. При першій формі послуг банк здає в оренду сейф для зберігання цінностей, цінних паперів без показу їх банку. При другій формі банк приймає цінності від клієнта згідно з переліком, що обумовлений угодою, для зберігання в стальній камері.

Тема 7: Обслуговування зовнішньоекономічних зв’язків комерційними банками

Зовнішньоекономічна діяльність резидентів України регулюється Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91р. №959 - XII.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України.

Національний банк України:

здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України;

представляє інтереси України в відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та укладає відповідні міжбанківські угоди;

регулює курс національної валюти України відносно грошових одиниць інших держав;

здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, проводить операції з централізованими валютними ресурсами;

виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України.

Комерційні банки обслуговують клієнтів при купівлі-продажу іноземної валюти, здійснюють міжнародні розрахунки та фінансування експортно-імпортних угод. Ці послуги являються головними формами участі в зовнішньоекономічних операціях.

Валюта - термін, який має два значення:

грошова одиниця країни - національна валюта;

грошові одиниці іноземних держав, які використовуються в міжнародних розрахунках - іноземна валюта.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки виключно на міжбанківському валютному ринку України.

Уповноважені банки - це будь-які комерційні банки, офіційно зареєстровані на території України, що мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, а також здійснюють валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Ці банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ мають право:

від свого імені купувати і продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням та за рахунок резидентів і нерезидентів;

мають право від свого імені за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

В основі валютної політики і здійснення валютних операцій лежить вибір режиму валютних курсів, який відповідає економічному стану держави та її зовнішньоекономічним відносинам.

Валютний курс як ціна грошової одиниці даної держави, який виражений у грошовій одиниці іншої держави, залежить від багатьох курсоутворюючих факторів, що виявляють себе через попит і пропозицію даної валюти на ринку. Крім того, валютний курс залежить від стану платіжного балансу, вартості кредиту, масштабів міграції капіталів, обсягів валютних операцій комерційних банків, темпів економічного зростання.

На сьогоднішній день Україна використовує систему керованих плаваючих валютних курсів. На даний етап стану економіки України вибір керованого плаваючого курсу дає змогу до певної міри поєднати позитивні риси плаваючого та фіксованого курсів.

Головним інструментом формування ефективного валютного курсу є валютні інтервенції, які здійснює НБУ на міжбанківському валютному ринку за рахунок валютних резервів.

Комерційні банки здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів-учасників зовнішньоекономічної діяльності в трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо, акредитив. Вибір конкретної форми визначається за погодженням сторін і фіксується в розділі “Умови платежу” контракту.

Форми міжнародних розрахунків відрізняються за часткою участі комерційних банків у їх проведенні. Мінімальна частка участі банків при банківському переказі. Банківський переказ - операція банку з виконання доручення клієнта по переведенню грошей в інший закордонний банк для виконання його грошових зобов’язань.

Більш значна частка участі банків в рахунках по інкасо. Інкасо – це банківська операція по стягненню грошових коштів з платника на користь одержувача на підставі письмового доручення останнього з наданням відповідних документів.

Максимальна частка участі банків в рахунках при акредитиві.

Акредитив - розрахунковий документ, що являє собою доручення одного банку іншому провести оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари або надані послуги за рахунок заздалегідь визначених джерел коштів.

Доля акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно скромніша у порівнянні з банківським переказом та інкасо, однак саме документарний акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, тобто максимально відповідає інтересам експертів.

Тимчасовий порядок кредитування в іноземній валюті

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” та враховуючи ситуацію на грошово-кредитному ринку України правління Нацбанку постановою від 20 листопада 1998 р. №489 встановило тимчасовий порядок кредитування в іноземній валюті. Такий порядок кредитування в іноземній валюті встановлено на термін до 31 грудня 2000 року.

Комерційні банки можуть надавати кредити в іноземній валюті резидентам-експортерам для забезпечення діяльності, пов’язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Погашення таких кредитів здійснюється згідно з умовами кредитних договорів за рахунок надходжень в іноземній валюті від експорту товарів, робіт і послуг. Ці кредити надаються за рахунок кредитних ресурсів банків в іноземній валюті. Правління Нацбанку України, використовує ці нагромадження в іноземній валюті(вклади населення, залишки коштів на рахунках в іноземній валюті) як кредитні ресурси економіки. Банки резиденти і нерезиденти можуть кредитувати в інвалюті українських суб’єктів господарювання.

Порядок залучення іноземних кредитів під надання гарантій урядом України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року №414. Гарантії Кабінету Міністрів чи іншими банками надаються для забезпечення зобов’язань юридичних осіб-резидентів щодо погашення іноземних кредитів, що залучаються для фінансування проектів пріоритетних напрямів розвитку економіки України.

Іноземні кредити залучаються у формі:

кредитів (кредитних ліній), наданих Україні іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками відповідно до міжнародних договорів України;

міжбанківських кредитних ліній, оформлених за рішенням Кабінету Міністрів України, Державним експортно-імпортним банком та іншими банками-агентами з іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями;

кредитів у іноземній валюті, що надаються юридичним особам-резидентам міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банками, фірмами і організаціями.