БАЗОВІ ФУНКЦІЇ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ 

Базовими є названі вище основні функції, реалізація яких у пов-ному або частковому їх наборі, залежно від характеру та ступеня пі-знання проблеми, дає змогу п вирішити

8.1. Формулювання й аналіз проблеми Ця функція передбачає чітке й достатньо повне з'ясування сут-ності й характеру проблеми в усіх можливих аспектах і практично не підлягає формалізації. Успіх у цій справі визначається майстерністю, досвідом і загальною компетентністю фахівців, наявністю в них спе-ціальних знань, а також розумінням ними загальної методології й во-лодінням конкретними методами системного аналізу. Тим часом ця перша базова функція має велике, і навіть вирішальне, значення. Від п ycniniHOi та правильної реалізації залежить успіх усієї подальшої ро-боти

Особливу увагу слід приділяти чіткості, повноті, коректності й системності формулювання проблеми. Сама ця процедура може стати предметом самостійного дослідження. На жаль, про слушність фор¬мулювання проблеми ми зможемо дізнатися, лише коли п розв'язування наближатиметься до завершення або буде повністю за-вершене і почнеться практичне апробування результату. При цьому наші апріорні й апостеріорні точки зору можуть істотно розрізнятися. У зв'язку з цим навіть невеличка, на перший погляд, неточність у фо-рмулюванні проблеми й недопрацювання в п анал1з1 можуть зробити непридатними результати подальшої роботи великого колективу до¬слі дників

Водночас забезпечити необхідну повноту й точність виконання всього комплексу питань, що входять до складу початкової базової функції, не так легко та просто. Адже саме на цьому першому кроці системний аналіз виступає у своєму найбільш складному методологі-чному аспекті повною мірою, тобто як засіб реалізації системного 144  підходу. На наступних етапах системне наповнення аналізу різко спа-дає і врешті практично зовсім зникає, поступаючись місцем звичай-ним розрахункам

Слід зазначити, що в тих випадках, коли нам відомі всі умови, причини й фактори проблемної ситуації, інакше кажучи, усього того, що нам може дати аналіз проблеми, — здійснювати останній немає не-обхідності, а варто відразу переходити до другого та третього етапів системного аналізу. Проте такі випадки є винятками, а не правилом. KpiM того, апріорі нам не повною мірою відомо все те, що може дати дослідження проблеми. У зв'язку з цим найкраще проводити його в ycix випадках (інша справа, в якому обсязі). Специфічні особливості формулювання тієї або іншої проблеми та п подальшого аналізу за-лежать від масштабності проблеми, місця й часу п виникнення в сис¬темі

Питання. У чому, на Ваш погляд, полягає особлива важливість nepinoi' базової функції? Поясніть

Наукові досягнення в галузі вивчення засобів (правил) виявлен-ня та формулювання проблем як творчих процесів мислення людини мають дуже загальний характер. Якихось наукових методів, що дають змогу відповісти на питання, як виявити й визначити проблему в пев-ній конкретній реальній ситуації, не існує

Проведений діагностичний аналіз об'єкта дослідження дає мож-ливість сформулювати наявні проблеми. Зазвичай їх буває чимало. Ба-гато з них є взаємозалежними і, відповідно, потребують комплексного вирішення. Усі проблеми можна розподілити на дві групи: за станом і розвитком виробництва (їх доцільно дослідити

більш спеціально); за станом і розвитком управління

KpiM того, проблеми поділяють на головні та другорядні, зага-льні й часткові, термінові та нетермінові

На кожну проблему створюється спеціальна "картка проблеми" з усіма необхідними даними про неї. Потім узагальнюються результа-ти аналізу виявлених проблем, визначається взаємозв'язок останніх, зовнішні та внутрішні причини виникнення, чинники, що перешко-джають їх вирішенню. Для наочності цей матеріал рекомендується подати у вигляді схеми взаємозв'язку проблем і таблиці чинників, які впливають на їх розв'язання, із кількісними оцінками ступеня цього впливу. Крім того, бажано здійснити чіткий опис проаналізован 145  проблемної ситуації, що має бути повним, точним, стислим і мати по можливості аналітичний характер. У ньому необхідно дати відповіді на такі питання: сутність проблеми; виникнення й розвиток проблемної ситуації (місце і час); основні чинники й умови виникнення цієї ситуації (за яких

умов і чому вона виникла); актуальність і терміновість вирішення проблеми; ступінь повноти й достов1рност1 шформацп з проблеми

Питання. Які питання має бути поставлено під час опису про¬блем, виявлених при діагностичному обстеженні об'єкта? Наявність повної й достовірної інформації дає змогу чітко сфо-рмулювати сутність проблеми та комплекс умов, що п характеризу-ють. Надалі ця інформація слугуватиме вихідною базою для форму-лювання цілей, критеріїв, моделей, альтернативних варіантів розв'язання проблеми з урахуванням обмежень тощо. У разі невизна-ченості або неповноти інформації потрібно насамперед з'ясувати мо-жливість п уточнения та поповнення. У багатьох випадках важко уто-чнити або поповнити наявні дані через надмірно великі витрати часу, грошей, енергії та інших ресурсів, що не виправдовуються одержува-ним від уточнення інформації ефектом або є неприпустимими з по-гляду забезпеченості ресурсами. У таких випадках проблемну ситуа-цію описують наближено і, можливо, недостовірно шляхом форму-вання так званих гіпотетичних ситуацій на основі експертних оцінок

Формування множини альтернативних гіпотетичних ситуацій зменшує невизначеність, оскільки дає змогу створити повний перелік згаданих ситуацій, аналізованих як випадкові явища з визначеними ймовірностями їх виникнення

У процесі аналізу проблемної поточної ситуації необхідно з'ясувати закономірності розвитку організаційної структури та функ-цій реального об'єкта (системи), а також показники, що характеризу-ють властивості даної системи, які безпосередньо стосуються аналізо-ваної проблеми

Таким чином, формулювання проблеми є результатом глибокого дослідження (обстеження) об'єкта, яке здійснюється як багатокроко-вий (у міру заглиблення в реальні умови функціонування об'єкта й відповідної зміни уявлення дослідника про проблему) процес. Згадане обстеження системи завжди має бути діагностичним, тобто його ре- 146  зультатом повинні бути постановка діагнозу й визначення ймовірнос-тей та умов появи відхилень системи від бажаного стану

Питання. Чому процес діагностичного дослідження об'єкта, формулювання й аналізу проблеми має бути багатокроковим? Щодо наукового обґрунтування формулювання проблеми та по-дальшого п анал1зу може бути запропоновано лише загальні рекомен-дації, що дають можливість одержати деякі орієнтири логіки мислен-ня. Загальна схема дій може бути такою

1.         З'ясовується наявність і здійснюється формулювання пробле¬

ми, зокрема: визначаються виходи об'єкта та їх кшьюст значення; оцінюються технологічно досяжні бажані величини виходів

за даних реальних умов роботи об'єкта при ідеальній системі

управління; з'ясовується різниця між дійсними та бажаними величинами

виходів; якщо ця різниця є істотною й перешкоджає досягненню цілі,

то формулюється проблема недосконалості структури і/або

функціонування об'єкта

2.         Виконується аналіз структури об'єкта й змісту проблеми, зок¬

рема: установлюється контроль за елементами об'єкта; здійснюється оцінювання елементів із позицій ступеня їх

впливу на виходи об'єкта; проводиться впорядкування елементів за ступенем їх впливу

на щ виходи; виділяється група елементів, що справляють основний нега-

тивний вплив на виходи об'єкта; подальший аналіз функціо-

нування цих елементів дає змогу уточнити зміст проблеми

Дослідження проблеми може виконуватися з використанням ме-тодів і прийомів структурно-функціонального, функціонально-вартісного, економічного й інших видів аналізу

І, нарешті, на цьому ж першому кроці системного аналізу необ-хідно хоча б приблизно оцінити можливість вирішення проблеми, щоб не витрачати даремно час на подальше дослідження, якщо про¬блема здається явно нерозв'язною

147  8.2. Побудова та структуризація системи для вирішення проблеми Саме з цієї базової функції починається другий етап системного аналізу

Побудова системи — один із найважливіших кроків у загальній схемі проведення системного аналізу, пов'язаний зі створенням (прое-ктуванням) системи для вирішення проблеми, що розглядається. Ус-nix усіх подальших кроків залежить від того, наскільки адекватним завданню буде розподіл наявних елементів між системою та навко¬лишнім середовищем, а також між компонентами системи. Елементи, що відбираються до складу системи, визначаються саме особливістю розв'язуваної проблеми: той самий елемент для одного завдання треба включати до системи, для іншого - залишати поза нею. Правильність побудови системи та п навколишнього середовища залежить в основ¬ному від того, наскільки правильно дослідник розрізняє істотні та не-суттєві зв'язки системи й відокремлює внутрішні (технологічні) зв'яз-ки від зовнішніх

При побудові системи на основі системного підходу необхідно дотримуватися двох найважливіших принципів

1. Принцип ієрархії — система будується з урахуванням відомої супідрядності елементів п iepapxi4H0i структури. При цьому ієрар-xinm вщношення визначаються функціональними зв'язками елемен-тів. Щоб запобігти надмірній складності ієрархічної структури, вико-ристовують системно-інтегруючий підхід, при якому різні види дія-льності, спрямовані на досягнення єдиних конкретних цілей, інтегру-ються у блоках (підсистемах)

2) Принцип найменшої взаємодії, який означає, що виділена си¬стема в стійкому стані може функціонувати як незалежна, автономна. Взаємодії системи з навколишнім середовищем не мають порушувати п внутр1шн1х технологічних зв'язків. Цей принцип є основним і при декомпозиції системи на підсистеми, коли виділення кожної підсис-теми передбачає п м1шмальну взаємодію з навколишнім середови-щем

Дотримання принципу мінімізації зовнішньої взаємодії та збе-реження на цій основі відносної автономності є критерієм поділу су-купного набору елементів на систему й навколишнє середовище. Тоб-то питання про те, бути чи не бути тому чи іншому елементу в складі системи, можна вирішити доказом від протилежного: якщо, припус-тимо, елемент не буде включено до системи, то чи буде це істотно 148  впливати на особливості п функціонування, зумовлювані розв'язува-ним завданням? Якщо так, то елемент включають до складу системи, якщо ні - до навколишнього середовища

Питання. Назвіть основні принципи, якими слід керуватися при побудові системи. Поясніть

Тепер кілька слів про структуризацію системи. Декомпозиція (структуризація) системи передбачає п розподш на компоненти та з'ясування зв'язків між ними за певною ознакою, що випливає з особ-ливостей розв'язуваної задачі. Декомпозиція здійснюється так, щоб сукупність функцій, виконуваних компонентами, забезпечувала вико-нання усіх функцій системи в цілому і, крім того, щоб збереглася вла-стивість емерджентності як системи, так і п окремих підсистем. Де-композиція потрібна для того, щоб спростити аналіз системи, поділи-вши п на більш прості компоненти, яю е або більш дослідженими, або такими, що можна досить легко дослідити. Декомпозиція дає можли-вість виявляти найбільш і найменш істотні з погляду проблеми, що вирішується, компоненти та зв'язки системи, досліджувати внутрішні механізми п поведінки

Питання. Чим, у першу чергу, слід керуватися при декомпозиції системи? Поясніть