Аналітична справка

Огляд пакету документів як теоретичного характеру (концептуальна заява адміністрації Б. Клінтона «Стратегія національної безпеки на нове століття», жовтень 1998 р.), так і практичного спрямування (аналітичні матеріали щодо підсумків роботи українсько-американської міждержавної комісії, результатів зустрічей представників України та США на міжвідомчих рівнях тощо) надають можливості зробити певні узагальнення щодо місця України в системі національних інтересів США та перспектив українсько-американських відносин на найближчу перспективу.

— З огляду на «Стратегію національної безпеки на нове століття» Україна продовжує посідати помітне місце серед країн колишнього Радянського Союзу як району, що підпадає під систему національних інтересів США.

Україна згадується в ознайомчому документі з урахуванням усіх трьох головних напрямів зовнішньополітичної стратегії США — зміцнення безпеки країни; сприяння збереженню економічного процвітання Америки; сприяння утвердженню демократії за кордоном. Роль України визнається у зв’язку з такими життєво важливими інтересами США як нерозповсюдження зброї масового знищення, практичне роззброєння, задіяність у вирішенні глобальних проблем, партнерство з НАТО тощо.

Такий підхід може передбачати сприйняття України як важливого стратегічного партнера США та обумовити подальше поширення та поглиблення українсько-американських відносин як на політичному, так і економічному рівнях.

Водночас не можна перебільшувати значення України в системі національних інтересів Сполучених Штатів у порівнянні з іншими країнами колишнього Радянського Союзу і, передусім, Росією в системі політичних, економічних чи військових зв’язків. З іншого боку, поряд з новими незалежними державами (ННД) як регіону особливої уваги з боку США, не менш важливе значення у згаданому документі приділяється країнам Латинської Америки чи країнам азіатсько-тихоокеанського регіону.

Звертає на себе увагу й загально підтверджена в «Стратегії національної безпеки на нове століття» лінія на збереження глобалістських (гегемоністських) тенденцій зовнішньополітичного курсу США. Заява про готовність діяти самотужки (в тому числі силовими методами) доля забезпечення найбільш вигідного для США розвитку подій в світі підтверджує пріоритет прагматичної спрямованості зовнішньої політики Сполучених Штатів, що обумовлюється не тільки і не стільки політичними заявами, скільки вигідністю для інтересів США тих чи інших орієнтирів у відповідності до конкретно-історичної ситуації.

— Огляд аналітичних матеріалів, які стосуються практичної реалізації ураїнсько-американського стратегічного партнерства, надає можливості стверджувати про достатньо переконливі перспективи ураїнсько-американських відносин.

Щодо американської сторони, то визнання наявності перспектив пов’язується із певними зрушеннями в сфері ринкових перетворень в Україні, ствердженні в українському суспільстві засад демократії та правової держави. Показовим є те, що загальна оцінка американською стороною економічних реформ в Україні після фінансової кризи серпня–вересня 1998 р. суттєво не змінилась у порівнянні з тією, що надавалась у попередні до кризи часи.

Понад з цим, існує і визнання проблем українсько-американських економічних зв’язків як з боку американської, так і з боку української сторони. Якщо для американців — це, головним чином, незавершеність економічних реформ в Україні, то для представників українських урядових і підприємницьких кіл — певна стриманість американської адміністрації в підтримці існуючих економічних проектів щодо України («Харківська ініціатива»), обмеження терміну надання Україні режиму найбільшого сприяння у сфері торгівлі, продовження антидемпінгових дій щодо товарів, походження з України тощо.

Досить помітною, з огляду на позицію українських дипломатичних кіл, є і позиція США по відношенню до ствердження українського проекту транспортування каспійської нафти…

Зазначення не може сприйматися як свідчення можливості суттєвого поглиблення в найближчі часи українсько-американського співробітництва і, передусім. в економічній сфері.

— Загалом, на сьогоднішній день рівень політичної риторики щодо стратегічного партнерства України і США перевищує рівень економічної взаємодії між ними.

Останнє можна пов’язувати не тільки і існуючими економічними проблемами (незавершеність економічних проблем в Україні), але й недостатністю політичних мотивів зацікавленості США в американсько-українському співробітництві.

 

---