62.Класифікація довгострокових (необоротних) активів для цілей обліку, рахунки для обліку.

Довгострокові – це такі активи , які : 1)мають строк служби більше одного року; 2)придбані для використання в господарській діяльності (в бізнесі); 3)не призначені для реалізації (в останньому випадку – вони відносяться до складських запасів). До довгострокових активів належать : основні засоби, земля, нематеріальні активи , природні ресурси, довгострокові фінансові вкладення тощо. Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками : 1)класифікаційні групи за ознакою матеріальності – матеріальні довгострокові активи (основні засоби, земля, природні ресурси); нематеріальні довгострокові активи (права користування майновою та інтелектуальною власністю); 2)класифікаційні групи за ознакою “підлягає амортизації” – довгострокові активи , які амортизуються (основні засоби, природні ресурси, нематеріальні активи) ; довгострокові активи , які не амортизуються (земля); 3)класифікаційні групи за ознакою процесу відтворення – відтворювані довгострокові активи (основні засоби, земля, нематеріальні активи) ; невідтворювані довгострокові активи (природні ресурси). Кожний вид довгострокових активів може у свою чергу підрозділятися за складом та за функціональним призначенням. В зарубіжній практиці облік “ Основних засобів” ведеться до кожної класифікаційної групи основних засобів: “ Устаткування”, Транспортні засоби” , “Будівлі” , “Споруди” тощо.

70.Суть та склад короткострокових зобов'язань, їх оцінка і порядок відображення в балансі.

Зобов’язання - це заборгованість підприємства іншим підприємствам , організаціям та особам, яка виникає внаслідок здійснення фірмою різних угод. Заборгованість передбачає сплату в майбутньому грошима, товарами або іншими послугами. Заборгованість зветься ще пасивами підприємства (кредиторська заборгованість). Це залучені засоби , які формують частину активів. Короткострокові зобов’язання (або кредиторська заборгованість) включає в себе борги, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу незалежно від його тривалості.

Кредиторська заборгованість (зобов’язання) оцінюються сумою грошей , необхідних для сплати боргу , або вартістю товарів і послуг , які необхідно надати для погашення боргу. Для більшості зобов’язань сума боргу відома , крім тих випадків , коли вона має бути розрахована (н-д, зобов’язання щодо гарантійного обслуговування запасними частинами). Залежно від порядку визначення сум заборгованості всі зобов’язання поділяються на : Фактичні зобов’язання включають у себе заборгованість по рахунках постачальників , виданих векселях, дивідендах до сплати , податку з продажу, акцизних зборах , нарахованій зарплаті, по одержаних авансах, по поточній частині довгострокових зобов’язань. Характерною рисою фактичних зобов’язань є знання фактичної суми заборгованості. Фактичні зобов’язання виникають на основі , договору, контракту або законодавства.

1)     Оціночні - це такі зобов’язання , точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати. До них належать : заборгованість по податку на прибутки, на майно , гарантійні зобов’язання , заборгованість по оплаті відпусток. Сюди можуть бути віднесені так звані умовні зобов’язання (н-д, зобов’язання по судовому позиву до фірми) тощо. Якщо умовні зобов’язання обґрунтовані ( доведено їх можливість) , а також обґрунтована ( оцінена) їх сума , то вони повинні відображатися в обліку. Коли ж обгрунтована тільки їх можливість , але сума не відома , про них зазначають тільки в “Пояснювальній записці до фінансового звіту”.

2)     умовні.

77.Види зобов'яз по з\пл, система рахунків для обліку з\п і розрахунків по ній.

Заборгованість по зарплаті і пов’язаних з нею додаткових пільгах робітникам та службовцям є значною частиною короткострокової заборгованості (зобов’язань). В зарубіжних країнах застосовують ( практикують) оплату праці почасову і відрядну. За заробітною платою пов’язані три види зобов’язань (заборгованості) : 1)заборгованість по виплаті зарплати; 2)заборгованість по податках , що утримуються із заробітної плати; 3)заборгованість по інших утриманнях із заробітної плати. Нарахована персоналові підприємства зарплата включається у витрати підприємства. Витрати обліковуються на рахунку елементів витрат “Витрати по оплаті праці”. Цей рахунок поділяється на субрахунки за видами витрат (зарплата базова, оплачувана відпустка, премії, додаткові винагороди, витрати на соціальне страхування (за видами) тощо). В США виділяють також витрати на зарплату адміністративно – управлінського персоналу і витрати на оплату праці робітників та службовців. Для обліку заборгованості і розрахунків з робітниками та службовцями використовують рахунок “Розрахунки з персоналом” або просто “Персонал”. В США цей рахунок називають “Заробітна плата до сплати”. Розрізняють валову зарплату , тобто всю нараховану, і чисту зарплату – суми , які належить сплатити персоналові після всіх можливих утримань.