Традиційні системи контролю витрат
(у тому числі аналіз відхилень) сфокусовані в основному на змінні витрати і мало допомагають при вирішенні проблем, пов'язаних з постійними накладними витратами. У кінці 1980-х рр. американські економісти Купер і Каплан розробили новий підхід, який дає змогу більш точно калькулювати собівартість продукції. Зони назвали його обліком витрат на основі видів діяльності (activity-based-costing, АВС); в інших літературних джерелах його ще називають системою обліку витрат за функціями. Автори системи стверджують, що облік витрат на підставі видів діяльності може контролювати накладні витрати шляхом виділення першопричин тих чи інших витрат. Управління витратами на основі видів діяльності передбачає, що будь-яка діяльність, яка потребує витрачання ресурсів, породжує витрати, і собівартість продукції визначається операціями, які необхідні для її створення: розробкою, проектуванням, виробництвом, маркетингом, доставкою і сервісним обслуговуванням. Зрозумівши всі операції, які утворюють те чи інше виробництво, можна управляти витратами.
Облік витрат за функціями підкреслює необхідність більш повного розуміння поведінки накладних витрат, а тому розглядає причини виникнення накладних витрат і їх зв'язок з продукцією. Система обліку витрат на підставі діяльності включає такі стадії:
1. Визначає основні види діяльності в межах організації.
2.Створює для кожного основного виду діяльності центри витрат - групування витрат.
3.Для кожного виду діяльності визначає носіїв витрат.
4.Відносить на продукт витрати на кожен вид діяльності, виходячи із потреб даного продукту в кожному виді діяльності (використовуючи як показник потреби носія витрат).
Всі операції поділяються на чотири групи: операції на рівні одного виробу, операції на рівні партії виробів; операції на рівні певного виду продукції; операції на рівні підприємства.
Отже, ця система управління витратами передбачає спочатку групування накладних витрат за основними видами діяльності, а потім розподіл їх між видами продукції, виходячи з того, які види діяльності необхідні для виробництва цього продукту.
Система обліку витрат за функціями викликає значний інтерес не тільки тому, що забезпечує основу для більш точного розрахунку виробничих витрат, а й тому, що створює механізм для управління накладними витратами. Накопичення та надання інформації про важливі види діяльності в межах компанії дає змогу краще розуміти і більш ефективно управляти витратами. Таким чином, найбільший потенціал, яким володіє система обліку витрат за функціями, лежить у сфері виробничого обліку.
Дуже широко в сучасній літературі описано метод АВС (Activity-Based CostingЗа цим методом діяльність підприємства розглядається як процеси або робочі операції. Сума витрат підприємства впродовж періоду або витрат на певний вид продукції визначається на основі витрат на здійснення сукупності відповідних процесів і операцій. Застосування цього методу передбачає виокремлення видів діяльності й операцій за ними, розширення наявної системи бухгалтерського обліку, додаткове навчання персоналу.
Перевагами методу АВС є підвищення обґрунтованості віднесення накладних витрат на конкретний продукт; точніше калькулювання собівартості; забезпечення взаємозв'язку отримуваної інформації з процесом формування витрат.
Недоліками є те, що він потребує суттєвих змін у системі бухгалтерського обліку й удосконалення систем інформаційної підтримки, що зумовлює зростання витрат на управління [2].
Етапи застосування АВС-підходу:
1. Визначення основних видів діяльності промислового підприємства.
2. Створення для кожного виду діяль
ності центру (групування) витрат.
3. Визначення для кожного виду діяль
ності носія витрат.
4. Віднесення
на продукт витрат на всі
пов'язані з ним види діяльності.
Одним з напрямів застосування АВС-ме-тоду є формування на підприємстві системи бюджетів, при цьому діє АВС-модель визначення обсягу та вартості робіт, а також потреб у ресурсах.