TЕМА 7. Міжнародні розрахунки і платіжний баланс
Поняття міжнародних розрахунків. Форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика.
Платіжний баланс, його структура і методологія складання. Платіжний баланс України, стан, структура, динаміка.
Міжнародні розрахунки та їх основні форми.
Міжнародні розрахунки – це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин.
Суб’єкти: імпортери, експортери, банки.
“Лоро” – іноземні кореспондентські рахунки в банку.
“Ностро” рахунки банку в іноземному банку.
В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів.
Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:
умови зовнішньоторговельних контрактів;
валютне законодавство;
особливості банківської практики;
міжнародні правила та звичаї тощо.
Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних угод (контрактів).
Зовнішньоекономічна угода (контракт) – це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
До валютно-фінансових умов, які мають бути передбачені в угоді (контракті), належать такі:
Ціна та загальна вартість угоди (контракту). У цьому розділі контракту визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт, наданих послуг) згідно з угодою (контрактом) та валюта платежів.
Умови платежів. Цей розділ контракту визначає спосіб, порядок та терміни фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються: умови банківського переказу до (авансовий платіж) та (або) після відвантаження товару чи умови документарного акредитиву або інкасо (з гарантією); умови гарантії, якщо вона є, або коли вона необхідна (вид гарантії – “на вимогу” й “умовна”, умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контракту без зміни гарантій).
Правильність визначення валютно-фінансових умов при укладанні зовнішньоекономічної угоди – запорука ефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Нині немає єдиного, закріпленого багатосторонньою угодою, універсального механізму валютних розрахунків між країнами. Тільки в межах окремих економічних і фінансових угрупувань країн можуть існувати певною мірою єдині механізми розрахунків. У сучасній системі світогосподарських зв’язків розрахунки за торгівельними та неторговельними операціями регулюються основними принципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також зведеннями постанов Міжнародної торгівельної палати (Париж).
Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:
безпосередній (повний розрахунок) – повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця;
розрахунок у кредит (з розстроченням) – надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).
Типи міжнародних розрахунків.
1. Національною валютою:
торгові, кредитні і платіжні угоди між країнами;
напряму.
2. Міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро):
торгові, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угрупувань країн.
3. Клірингові розрахунки:
міжнародні платіжні угоди клірингового типу – угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань..
4. Золото:
використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота.
Види міжнародних розрахунків залежать від:
1. Специфіки суб’єкта:
між конкретними контрагентами;
між банками;
між банком і контрагентом;
між державою і банком;
між державами.
2. Взаємодії суб’єктів:
напряму;
через посередників.
3. Від об’єкту:
торговельні операції;
інвестиційні операції;
некомерційні операції.
4. Умови розрахунків:
готівкові;
з наданням кредиту.
Форми міжнародних розрахунків (у напрямку спаду вигідності для експортера):
100%-ний аванс або авансові платежі (передоплата). Рідкісне явище у нормальних міжнародних валютних розрахунках. В Україні – в експортних – післяплата, при імпорті – передоплата.
Авансова оплата
Імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру. Використовується тільки у випадку незадовільного кредитного стану імпортера чи при наявності складнощів в отриманні експортером грошових коштів, необхідних для виробництва замовлених імпортером товарів. Але при будь-якому випадку кінцеві розрахунки будуть залежати від перевірки всіх документів банком – імпортера.
Акредитив – угода, в якій банк зобов’язується на прохання клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару-експортеру), на користь якого відкрито акредитив, чи оплатити акцепт трати, яку виставив бенефіціар, чи негоціацію (купівлю документів), виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов.
Акредитив за формою буває:
грошовий (виплачуються у зазначеній валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред’являються, за курсом на день платежу) – це іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами;
товарний (документарний) - передбачає, що покупець дає доручення банку, який обслуговує, відкрити такий товарний акредитив, де вказується найменування товару та документи, які необхідно пред’явити для отримання платежу.
В розрахунках по документарному акредитиву беруть участь:
імпортер (наказодавець), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитиву;
банк імпортера (банк-емітент), який відкриває акредитив;
банк, що авізує, перевіряє дійсність акредитиву і повідомляє експортера про відкриття на його користь акредитиву та передає йому текст акредитиву;
бенефіціар–експортер, на користь якого відкривається акредитив;
рамбурсний банк, якщо між банком експортера та банком імпортера відсутні кореспондентські зв’язки;
перевізник та експедитор.
ОПИС СХЕМИ АКРЕДИТИВу (А).
Укладання угоди між експортером та імпортером.
Заява на відкриття А.
Відкриття А банком–емітентом і направлення А бенефіціару через авізуючий банк.
Авізування (повідомлення) бенефіціару про відкриття А на його користь.
Відвантаження товару.
Оформлення і надання бенефіціаром в банк комплексу документів для отримання платежу по А.
Пересилка банком, що авізує, документів банку-емітенту.
Перевірка банком-емітентом отриманих документів та їх оплата.
Видача банком-емітентом документів, що оплачені, наказодавцю А.
Зарахування авізуючим банком коштів бенефіціару.
АКРЕДИТИВ для імпортера:
Висока комісія;
Застосовується банківський кредит;
Імобілізація та розпилення його капіталу – відкриття акредитиву до отримання і реалізації товарів.
АКРЕДИТИВ для експортера:
Існує зобов’язання банку оплатити;
Надійність розрахунків і гарантія своєчасної оплати товарів, тому що це здійснює банк;
Швидкість отримання платежу;
4. Отримання дозволу імпортера на переказ валюти в країну експортера при виставлені акредитиву в іноземній валюті.
1. Контракт
6.
Документи 6. Транспортні
документи
 |
|
|||
Авізуючий банк
6. Документи
 |
7. Платіж
|
Рух грошей та документів при акредитивній операції.
Види акредитивів різноманітні і поділяються:
1. З точки зору можливості зміни або анулювання акредитива банком-емітентом:
безвідзивний
відзивний
2. З т. з. додаткових зобов’язань іншого банку по акредитиву :
підтверджений
непідтверджений
3. З т. з. можливості поновлення акредитива:
роловерні (револьверні, поновлені)
4. З т. з. можливості використання акредитивом другим бенефіціаром (непосредственним поставщиком товара):
переказні (трансферабельні)
5. З т. з. існування валютного покриття :
покритий
непокритий
6. З т. з. можливостей реалізації акредитиву:
акредитиви з оплатою проти документів;
акцептні акредитиви, які передбачають акцепт тратт банком –емітентом при умові виконання усіх вимог акредитива;
акредитиви з відстрочкою платежу;
акредитиви з негоціацією документів.
1. Відзивний акредитив - у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом навіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Відзивний акредитив не створює ніякого правового платіжного зобов’язання банка. Тільки тоді, коли банк-емітент або банк-кореспондент здійснили платіж по документам, відзив акредитиву залишається без юридичної сили. Отже, відзивний акредитив звичайно не надає бенефіціару достатнього забезпечення.
Безвідзивний акредитив — дає бенефіціару високу ступінь впевненості, що його поставки або послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитиву, який у випадку коли пред’явлені всі пред’явлені документи і дотримані всі його умови, складає тверде зобов’язання платежу банка-емітента. Для зміни або анулювання умов акредитиві при безвідзивному акредитиві потрібна згода як бенефіціара, так і відповідних банків.
2. Безвідзивний непідтверджений акредитив — Банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитиву. У цьому випадку він не бере ніякого зобов’язання платежу і, таким чином, не зобов’язаний його здійснювати на основі документів, що пред’явлені бенефіціаром
Безвідзивний підтверджений акредитив — якщо банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив, то цим самим він зобов’язується здійснити платіж по документам, що відповідають акредитиву і що подані вчасно.
3. Револьверний акредитив — якщо покупець віддає розпорядження поставити замовлений товар певними частинами через певні проміжки часу (договір про поставку партіями), то здійснення платежів може виконуватися за допомогою револьверного акредитиву, який, відповідно, покриває вартість часткових поставок.
Розрахунки з використанням револьверних акредитивів можуть здійснюватися на кумулятивній або некумулятивній основі:
Кумулятивний варіант означає, що суми невикористаних або не повністю використаних часток можуть бути додані до тих часток, що залишилися;
При некумулятивному варіанті, навпаки, термін використання своєчасно не запитаних часткових сум зникає.
Певною перевагою револьверних акредитивів є те, що необхідно кожен раз відкривати (поновлювати) новий акредитив, крім того, маємо економію на канцелярських та інших витратах.
4. Переказний (трансферабельний) акредитив — надає бенефіціару право давати вказівки банку, проводити оплату, акцепт або покупку тратт (документів), передати акредитив повністю або частинами одному або декільком третім особам (іншим бенефіціарам). Інші бенефіціари не мають права подальшого перекладу трансферабельного акредитиву. Акредитив може бути переказним тільки у тому випадку, якщо в ньому вказано банком-емітентом, що він є “трансферабельним”. Терміни “дробовий”, “що переуступається”, “що передається” не повинні застосовуватися.
5. Покриті — акредитиви, при відкритті яких банк-емітент заздалегідь надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитиву на термін дії зобов’язань банка-емітента з умовою можливості їх використання для виплат по акредитиву. Покриття може надаватися кількома відомими способами:
кредитування сумою акредитиву кореспондентського рахунку виконуючого банку в банку-емітенті або іншому банку;
надання виконуючому банку права списати всю суму акредитиву з рахунку банка-емітента в момент отримання акредитива на виконання;
відкриття банком-емітентом страхових депозитів або депозитів у виконуючому банку.
Використання покриття призводить до фактичного заморожування коштів імпортера на період від відкриття акредитиву до виплати коштів по ньому.
6. Акредитив з оплатою проти документів — найбільш широко застосовується. Розрахунки з бенефіціаром здійснюються безпосередньо після пред’явлення передбачених документів і тратт (коли це потрібно), якщо дотримані умови акредитиву. При цьому відповідно враховується час, необхідний для перевірки документів банком. Для виконання розрахунку банк-платник (виконуючий) повинен мати доступ до коштів, що призначені для платежу по акредитиву.
Акредитив з акцептом тратт — бенефіціар може вимагати, щоб після виконання умов по акредитиву тратта, яку він виставив на покупця, була повернена йому банком-емітентом, що відкрив акредитив, або банком-кореспондентом, забезпечена акцептом. Замість платежу виконується акцепт тратти (переказаного векселя). Акцептовану тратту бенефіціар може передати своєму банку або для платежу в день настання строку, або, якщо він хоче відразу розпоряджатися грошима, для дисконтування.
Акредитив з відстрочкою платежу — бенефіціар отримує платіж не при подачі документів, а в більш пізній термін, що передбачено в акредитиві (без виписки експортером векселів). При подачі документів згідно акредитиву бенефіціар отримує письмову згоду уповноваженого банку здійснити платіж у день настання відповідного строку оплати. Таким чином, імпортер вступає у володіння документами (і тим самим товарами або послугами), до того як він буде дебетований по продажній або покупній ціні.
Акредитиви, що виконуються шляхом негоціації тратт — товарний акредитив, виставлений банком-емітентом в його національній валюті й адресований безпосередньо бенефіціару акредитиву.
Негоціація тратт — купівля-продаж векселів або інших цінних паперів, що мають попит на ринку.
Інкасо — банківська операція, завдяки якій банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені на його адресу товари та послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера в банку.
В інкасовій формі розрахунків беруть участь:
доручитель – клієнт, який доручає інкасову операцію своєму банку;
банк-ремітент, якому доручитель доручає операцію з інкасування;
інкасуючий банк, який отримує валютні кошти;
банк, який представляє документи імпортеру-платнику;
імпортер-платник.
Схема розрахунків по документарному інкасо.
Імпортер 1
Експортер
(той, хто платить) 1а
5
2
4 7
Банк імпортера Банк, який представляє Банк
експортера
чи інкасуючий банк 3 чи банк-ремітент
6
1. Експортер заключає контракт з імпортером про продажу товарів на умовах розрахунків по документарному інкасо і відправляє йому товар (1а).
2. Експортер відправляє своєму банку інкасове доручення та комерційні документи.
3. Банк експортера пересилає інкасове доручення і комерційні документи банку, який представляє (чи банку імпортера).
4. Банк, який представляє, надає ці документи імпортеру.
5. Імпортер оплачує документи банку, який інкасує (чи своєму банку)
6. Банк, який інкасує, переказує платіж банку-ремітенту (чи банку експортера).
7. Банк-ремітент зараховує переказну суму на рахунок експортера.
Переваги:
для імпортера — немає необхідності завчасно відволікати кошти зі свого обігу;
для експортер — зберігає юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером.
Недоліки для експортера:
ризик, пов’язаний з відмовою від платежу;
значний проміжок часу між надходженням валюти по інкасо і відвантаженням товару.
Додаткові умови для запобігання недоліків інкасо:
імпортер оплачує проти телеграми банку експортера про прийом чи відсилку на інкасо товарних документів (телеграфне інкасо);
за дорученням імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, при цьому приймає на себе зобов’язання перед експортером оплатити суму інкасо за умовами неплатежу імпортером. Аваль (гарантія платежу) – вексельне поручительство;
експортер використовує банківський кредит для покриття імобілізованих ресурсів.
4. Відкритий банківський рахунок
Продаж на кредитних умовах, узгоджених між експортером та імпортером. Форма не вигідна для експортера, але дуже вигідна для імпортера. Імпортер отримує можливість не тільки одержати товар, але й здійснити його продаж до надання оплати) - метод платежу, за яким продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання (ніякого документарного підтвердження, використовується тільки з філіями та іншими підрозділами)
5. Банківський переказ – це розпорядження, що пересилається (як правило, електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи.
При здійсненні переказу банк продає клієнту іноземну валюту за національну. (СВІФТ – система електронних переказів)
Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. В цьому випадку інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцеві вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачу платежу).
6. Розрахунки з використанням векселів і чеків
Банківський вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Банківський вексель буває :
простий;
переказний.
Комерційна тратта (переказний комерційний вексель) – містить письмовий наказ векселядержателя (трассанта), адресований платнику (трассату), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін.
Документарний переказний вексель для інкасування – експортер після здійснення перевезення товарів імпортеру, пред’являє вексель і документи у свій банк. Банк передає їх банку імпортера для інкасації. Експортер отримує гарантії, що він отримає оплату до того, як документи будуть передані імпортеру. А імпортер отримує гарантії, що всі документи будуть у належному стані.
Банківський чек — письмовий наказ банка-власника авуарів за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування визначеної суми з його поточного рахунку власнику чека. Експортери отримавши такий чек продають його своїм банкам.
Грошовий документ встановленої форми, який має безумовний наказ власника рахунку в кредитній установі про виплату його держателя вказаної суми.
Банк звичайно виписує чеки в тій іноземній валюті, яку має за кордоном на рахунках у банках-кореспондентах.
7. Консигнація – означає, що експортер транспортує свої товари імпортеру, але при цьому зберігає право власності на ці товари до тих пір, поки імпортер не продасть їх та не розрахується з експортером (консигнатором). Він настільки невигідний для продавця, що рідко застосовується в міжнародній торгівлі, як у випадку з відкритим рахунком; продаж товару з використанням консигнації головним чином має місце при його відправці закордонним відділенням експортера.
Ризики, що виникають при міжнародних платежах.
1. Вартість місцевої валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валютами (особливо, коли курси обміну піддаються впливові ринкових сил).
2. Ризик відсутності конвертованості: неможливість власника валюти даної країни конвертувати її у валюту іншої країни, внаслідок обмеження, накладеного урядом.
3. Ризик невиконання зобов’язання, або несплати (більш імовірний, оскільки порушення судового позову проти боржника, який порушив зобов’язання, в іншій країні потребує більше коштів і часу, а успіх менш імовірний, ніж у випадку з місцевим боржником).
ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС
Економічний зміст платіжного балансу та методологія складання.
Платіжний баланс (balance of payments) — це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.
Платіжний баланс – це агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу.
Платіжний баланс – статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу. (Киреев, с.127, МВФ, 1993, с.21)
За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період.
Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу.
Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.
З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.
В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони – дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті.
Кредит – це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту).
Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов’язань) (пов’язані з витратами іноземної валюти).
Таблиця 7.1.
Прибуткові (+) та витратні (-) статті балансу міжнародних рахунків
|
Прибуткові статті (+) (Джерела грошових коштів) |
Витратні статті (-) (Способи використання грошових коштів) |
|
Експорт товарів та послуг |
Імпорт товарів та послуг |
|
Приток капіталу |
Вивіз капіталу |
|
Приватні та державні дари із-за кордону |
Дари за кордон |
|
Транспортні послуги, що надані нерезидентам |
Використання транспорту інших держав |
|
Витрати іноземних туристів в даній країні |
Витрати на туризм за рубежем |
|
Військові витрати інших держав |
Військові витрати за кордоном |
|
Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону |
Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам |
|
Продаж активів даної країни нерезидентам |
Придбання іноземних активів (наприклад, акцій, облігації та нерухомості) |
|
Депозити нерезидентів в депозитних установах даної країни |
Депозити в іноземних депозитних установах |
|
Продаж золота нерезидентам |
Придбання золота за кордоном |
|
Продаж національної валюти нерезидентам |
Купівля іноземної валюти |
Способи використання інформації платіжного балансу:
По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).
По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.
По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.
Структура платіжного балансу:
Торговельний баланс
Баланс послуг та некомерційних платежів
Баланс руху капіталів і кредитів
Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту.
Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної політики.
Баланс послуг та некомерційних платежів включає:
платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;
за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;
за методикою МВФ показують односторонні перекази :
державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.
Три перелічені вище групи операцій – послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази – називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).
Баланс руху капіталів і кредитів – виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.
За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:
міжнародний рух підприємницького капіталу;
міжнародний рух позикового капіталу.
Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:
Вивіз капіталу:
Прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами.
Придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій.
Придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.
Приток капіталу :
Прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.
Придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.
Придбання нерезидентами депозитів банків країни.
Міжнародний рух позикового капіталу включає:
Довго- і середньострокові операції – це державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.
Короткострокові операції - включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.
Помилки і пропуски – включає дані як статистичних похибок так і неврахованих операцій. Показники різко зростають в кризових ситуаціях.
Операції з ліквідними валютними активами – заключна стаття платіжного балансу, відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.
Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ:
А. Поточні операції
Товари
Послуги
Доходи від інвестицій
Інші послуги та доходи
Приватні односторонні перекази
Офіційні односторонні перекази
В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
Прямі інвестиції
Портфельні інвестиції
Інший довгостроковий капітал
Підсумок А+В відповідає концепції базисного балансу в США
С. Короткостроковий капітал
D. Помилки та пропуски
Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США
Е. Компенсуючі статті
Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).
F. Надзвичайне фінансування
G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.
Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США
Н. Підсумкова зміна резервів
СДР (СПЗ)
Резервна позиція в МВФ
Інші вимоги
Кредити МВФ
Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту – “Керівництво з платіжного балансу”, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р. Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами-членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країна вносити свої корективи.
Фактори, що впливають на стан платіжного балансу.
Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
Циклічні коливання економіки.
Зростання закордонних державних витрат, пов’язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.
Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
Зміни в міжнародній торгівлі.
Вплив валютно-фінансових факторів.
Негативний вплив інфляції.
Торгівельно-політична дискримінація певних країн.
Надзвичайні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи.
Економічні фактори, що впливають на платіжний баланс держави
Таблиця 7.2.
Характеристика економічних факторів
|
Економічні фактори |
Спосіб впливу |
|
Темп інфляції |
В результаті надмірного підвищення цін товари та послуги, що виробляються в середині в країні, стають надмірно дорогими для покупців – нерезидентів. В силу цього підвищення скорочується рівень експорту. Одночасно із-за підвищення рівня цін імпортні товари стають все більш принадливими для покупців в порівнянні з товарами, що виробляються в цій країні. Це сприяє збільшенню обсягу імпортних операцій. |
|
Реальний ріст ВВП |
Високі темпи росту ВВП ведуть до збільшення обсягів імпорту товарів та послуг, Ця тенденція пояснюється тим, що високі темпи росту ВВП означають, що підвищується рівень прибутків в середині країни, частина яких може бути використана на імпорт. Низькі темпи росту ВВП, навпаки, приведуть до зниження рівня імпорту товарів та послуг. |
|
Процентні ставки |
Рівні процентних ставок впливають на потоки капіталу, що вливаються в ринок облігацій і використовуються для інвестицій в грошовий ринок. Якщо в країні підвищуються процентні ставки, то можна чекати збільшення притоку капіталу для інвестицій в облігації з високою прибутковістю та в інші інструменти грошового ринку. І навпаки, якщо процентні ставки знижуються, то можна чекати відтоку капіталу, тому що фінансові центри інших країн стають більш принадливими для інвесторів. |
|
Валютний курс “спот” |
Валютний курс “спот” впливає на : Відносну вартість імпортних товарів в порівнянні з вартістю товарів, що вироблені в середині в країні. На відносну вартість експортних товарів в порівнянні з товарами інших країн (в країнах – імпортерах). Високий курс іноземної валюти перешкоджає проведенню імпортних операцій та сприяє проведенню експортних операцій. І навпаки, низький курс іноземної валюти створює сприятливі умови для імпорту та перешкоджає експорту. |
Процес правки платіжного балансу
Платіжний баланс будь-якої країни підлягає процесу безперервної правки. Необхідність цієї правки пояснюється впливом різних економічних факторів на платіжний баланс.
Платіжний баланс України
До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни.
Спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 17 вересня 1993 р. на Національний банк України було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. Поява Концепції побудови банківської та грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу (далі - Концепція) була зумовлена загальнодержавною потребою незалежної України у визначенні її місця в світовому співтоваристві, розвитку банківської та фінансової систем, а також у зв’язку з покладенням на Національний банк відповідальності за формування платіжного балансу держави.
Дану Концепцію було затверджено постановою Правління Національного банку України №101 від 20.05.1994 р.
Як зазначено у Концепції, розробка і складання платіжного балансу базуються на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. За формою складання платіжний баланс України визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу.
Інформаційну базу платіжного балансу (як і в світовій практиці) становлять такі джерела:
дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами);
інформація про пересування товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля);
статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів, та одержувачів іноземних інвестицій тощо).
МВФ отримує платіжний баланс України з 1994 р. З квітня 1996 р. розпочато видання щоквартальника “Платіжний баланс України”, в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан.
Уперше сторінку України з показниками грошово-кредитної статистики (починаючи з грудня 1992 р.) і статистики платіжного балансу (починаючи з 1 кварталу 1994 р.) було надруковано у липневому випуску збірника МВФ - “Міжнародна фінансова статистика” (“International Finansсial Statistics” — публікується англійською мовою і виходить щомісячно з січня 1948 р. – основне статистичне видання Міжнародного валютного фонду). Україна стала шостою серед країн-членів МВФ (які входили до складу СРСР) – після Латвії, Литви, Естонії, Молдови та Росії, котрі представлені у зазначеному збірнику.
Національний банк України складає платіжний баланс, який базується на основі м/н операційній системі звітності (ITRS-international transaction reporting system), яка була розроблена у січні 1993 р. Операції звітуються у початковій валюті, накопичуються та кодуються у відповідності з ВРМ5 стандартною класифікацією.
Сучасний стан і динаміку платіжного балансу України можна подивитися за Інтернет-адресою Національного банку України.
Глосарій
Авансова оплата — імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру.
Акредитив – угода, де банк зобов’язується за проханням клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару-експортеру), на користь якого відкрито акредитив, чи оплатити акцепт трати, яку виставив бенефіціар. Чи негоціацію (купівлю) документів. Виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов.
Банківський вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Банківський переказ – це розпорядження, що пересилається (як правило, електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи.
Банківський чек – письмовий наказ банку – володаря авуарів за кордоном своєму банку – кореспонденту про перерахування визначеної суми з його поточного рахунку власнику чека.
Відкритий банківський рахунок — метод платежу, за яким продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання (ніякого документарного підтвердження, використовується тільки з філіями та іншими підрозділами).
Документарний переказний вексель для інкасування — експортер після здійснення перевезення товарів імпортеру, пред’являє вексель і документи у свій банк. Банк передає їх банку – імпортера для інкасації. Експортер отримує гарантії, що він отримає оплату до того, як документи будуть передані імпортеру. А імпортер отримує гарантії, що всі документи будуть у належному стані.
Зовнішньоекономічна угода (контракт) – це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Інкасо — банківська операція, завдяки якій банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені в його адрес товари і послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера в банку.
Комерційна тратта (переказний комерційний вексель) — містить письмовий наказ векселядержателя (трассанта), адресований платнику (трассату), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний строк.
Консигнація – означає, що експортер транспортує свої товари імпортеру, але при цьому зберігає право власності на ці товари до тих пір поки імпортер не продасть їх та не розрахується з експортером ( консигнатором).
Міжнародні розрахунки – це система організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин.
Платіжний баланс (balance of payments) – це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.
Питання для самоконтролю
Дайте визначення категорії “міжнародні розрахункові операції”.
Які основні форми міжнародних розрахунків?
Зробить опис здійснення акредитивної форми розрахунків.
Назвіть переваги та недоліки застосування акредитивної форми розрахунків для експортера та імпортера?
Дайте схему інкасової форму розрахунків.
Назвіть ризики, що виникають при здійсненні міжнародних розрахунків.
Дайте визначення платіжного балансу. Який його економічний зміст?
Яка структура платіжного балансу?
Дайте визначення активу або дефіциту торговельного балансу?
Які основні складові балансу послуг?
Яка структура балансу руху капіталів і кредитів?
12. Охарактеризуйте операції з ліквідними валютними активами.
13. Яка сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ?
14. Перелічіть основні фактори, які впливають на платіжний баланс.
ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
Організаційні засади міжнародних розрахунків.
Форми міжнародних розрахунків.
Платіжні умови зовнішньоекономічних угод.
Економічна сутність платіжного балансу.
Структура платіжного балансу.
Класифікація платіжного балансу за методикою МВФ.
Фактори, що впливають на стан платіжного балансу.
Платіжний баланс України. Сучасний стан.
література
Основна
Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2002. — с. 223-233.
Внешнеторговые сделки/ Составитель И.С.Гринько – Сумы: Фирма “Реал”, 1994. — с. 96.
Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч.II. Международная макроекономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование. Учебное пособие для вузов. — М.: Междунар. Отношения, 2000. — с. 126-151.
Международные валютно-кредитны и финансовые отношения: Учебник / Под. ред Л.Н.Красавиной. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2000. – с. 211-228, 122-154.
Рязанова Н.С.Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2001. — с. 94-105.
Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг.ред. А.А. Мазаракі. – К.: Київ.нац.торг.-екон. ун-т, 2000. — с. 67-93.
Додаткова
Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. Учеб. пособие. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. – с. 157-178.
Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини : Підручник. – 2-ге вид., перероб. й доп. – К.: Т-во “ Знання “ , КОО, 1999. – 305 с.
Долгов С.О. Единая валюта стран Европейского союза - евро: проблемы и перспективы // Деньги и кредит, 1998. -№7. - с.29-45.
Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини:Навч.посібн.для студентів економічних спеціальностей. Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”,1999 -с.166-186.
Кругман П.Р., Обстфельд М. Международная экономика: Теория и политика. Учебник для вузов: Пер. с англ. - М.: Экономический ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997. – с. 334-633.
Кузнецова Н.В. Перспективи створення валютної системи / Фінанси України, 1997. - №12. - с. 59-63.
Миклашевская Н. Валютный курс./ МЭ и МО, 1998. - № 2. - с. 52-66.
Миклашевская Н. Платежный баланс./ МЭ и МО, 1998.- № 1. - с. 66-80.
Михайлов Д.М. Международные расчеты и гарантии. - М.: ФБК - ПРЕСС, 1998.
Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / За ред. А.С. Філіпенка. - К.: Либідь, 1997.
Міжнародні економічні відносини: Сучас. міжнарод. економ. відносини: Підручник для студентів екон. вузів і фак. /А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, С.Я. Боринець/, - К.: Либідь, 1992. - с. 15-162.
Овчиников Г.П. Международная економика: Учеб.пособие – спб: из-во Михайлова В.А. ” Полиус ”, 1998, с. 11-39, 69-259.
Пискулов Д.Ю. Теория и практика валютного дилинга // Foreing Exchange and Money Market Operations: Прикладное пособие. – 3-е изд., испр. и доп. – М.:ДИАГРАММА 1998. –256с.
Світова економіка: Підручник /А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирко та ін.- К.: Либідь, 2000.