Деятели

Августин Блаженний (раннє християнство). Він проповідував необхідність праці для всіх Фізичну працю Августин уважав такою ж почесною, як і працю розумову.

АЛЛЕ М. – нова французька школа неолібералізму, “У пошуках економічної дисципліни”, “Економіка і процент”, “Податок на капітал і грошова реформа”, “Загальна теорія надлишків”, категорія “економіка ринків”, “теорема еквівалентності”.

АНТОНОВИЧ А. – питання цінності називає основним в політ. економії, визначав цінність з погляду виробництва, за основу своєї теорії цінності бере теорію трьох факторів виробництва Сея.(Україна).

Арістотель «Політика» і «Нікомахова етика» - міркування з ек. питань. Він створив проект «найліпшої д-ви». Соц основою такої д-ви мають бути громадяни, які володіють власністю. Провідною галуззю економіки Аристотель також уважав землеробство. Основою в-ва має бути рабська праця. Він розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживних вартостей (природне, істинне багатство) і багатство як накопичення грошей. Виникнення грошей — необхідність, зумовлена розвитком торгівлі. Показав перехід від форми Т—Т до форми Т—Г—Т, а від неї до Г—Т—Г. Останню форму торгівлі, де гроші функціонують як капітал, він гостро засуджував, як і лихварство.

АРОН Р. – концепція індустріального суспільства визначає його як таке у якому є велике вир-во, він також виділяє два типи індустріального суспільства: капіталістичне і радянське, ставить за мету зблизити капіталістичну та соціалістичну системи, критикує капіталізм.(Інституціоналізм).

Б’ЮКЕНЕН М. – один з основоположників теорії суспільного вибору, він трактує політику як обмін, робить висновок про політичну нерівність.(Інституціоналізм).

Бакунін Виступив з критикою капіталізму. Він засуджує апологетику капіталізму в буржуазній літературі й підкреслює його зв’язок з попередніми експлуататорськими способами виробництва.

Бастіа, Фредерік (фр кл п.е) Теорія «економічної гармонії». Гармонія соціального світу позначається на всіх явищах економічного життя: на обміні, вартості, цінності, конкуренції, розподілі, виробництві і споживанні. Закон розподілу суспільного продукту між капіталом та працею. Закон: про визначальну роль споживача щодо виробника. Абсолютизація принципів вільної конкуренції та вільної дії економічних законів

Бем-Баверк (австрійська школа граничної корисності) «Основи теорії цінності господарських благ» «Капітал і прибуток» Дав ширший варіант
нової теорії, доповнивши її, зокрема, суб’єктивістською концепцією

– ліквідація монополії зовнішньої торгівлі, регулювання її економічними засобами, скасування ввізного мита на особливо необхідні сільському гос-ву промислових товарів.

Конфуцій (Кун-цзи) «Бесіди й міркування» Його вчення захищало архаїчні стосунки, вічний та незмінний порядок, сувору соціальну ієрархію, управління на засаді неухильного дотримання ритуалів. Ним було запропоновано своєрідну соціально-економічну програму для правителів( правитель мав дотримуватися економії у витратах та дбати про людей.)

КОССОВСЬКИЙ М. - ”Цінність і ціна”. Вважав що для вирішення питання про цінність потрібно користуватись діалектичним методом, джерелом цінності він називав працю, прихильник теорії трудової цінності, прихильник теорії розподілу Кері й Бастіа.(Україна).

КОУЗ Р. – “Природа фірми”. Розробив категорію “трансакційних витрат”, опрацьовував теорію прав власності, показав можливість трансформації зовнішніх ефектів у внутрішні витрати учасників ринкової угоди без втручання держави.(Інституціоналізм).

Ксенофонт (поч. кризи рабовл сусп) «Домострой». Х-ка рабовл г-ва. Осн. проблема пошук шляхів подолання притаманних такому г-ву недоліків. Він був прихильником нат. г-ва, як більш стійкого й надійного. С/г-во це найважливіша галузь ек-ки, а до ремесла він ставився досить зневажливо. Одним із перших зрозумів важливість поділу праці, визнавши потребу в спеціалізації виробників на виготовленні певних предметів. Постановка питання про подвійне використання блага — як споживної цінності та як мінової.

Курно, Антуан Огюстен (математичний напрямок в економічній теорії) «Дослідження математичних принципів у теорії багатства». Він аналізував економіку на мікрорівні, не цікавлячись економікою країни в цілому.

Лавров— один з провідних ідеологів народництва, філософ, соціолог, економіст, математик. «Історичні листи»

Лассаль, Фердинанд (нім соціалізм) Ідея утворення робітничих асоціацій

ЛАФФЕР А. – нова класична школа, теорія “економіки пропозиції, “Крива Лаффера”

ЛЕвитський м.в. – (ліберал) критикує капіталізм, прихильник дрібного напівнатурального виробництва і розробляв проекти їхнього розвитку, прихильник створення кооперацій, артілей, с/г виставок.(Україна)

Леонтьєв – (Рад екон) звів у одне ціле фрагменти таблиці міжгалузевих взаємозв’язків і побудував міжгалузевий баланс. На підставі своєї таблиці „витрати – випуск” розрахував технологічні коефіцієнти і замінив кожний рядок таблиці відповідним рівнянням.

Лі Куй (Школа легістів) Він склав «Зведення» усіх наявних до нього законів, котре стало основою законодавства Створив учення про найповніше використання сил землі, утіливши в ньому ідеї д-вного регулювання хлібного ринку. Держава мусить регулювати ціни на зерно, закуповуючи його у врожайні роки і продаючи за твердими цінами з державних комор у роки стихійних лих та голоду.

ліндаль е. - стокгольмська школа пол. економії,

Ліст, Фрідріх (нім. Нац. п.е)«Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз» Головний предмет досліджень економічної теорії Ліст бачить у визначенні ролі держави в конкретній історичній ситуації Теорія Ліста — це меркантилізм XIX століття, проповідь політики національної відокремленості в перехідний до вищої стадії період розвитку.

ЛУКАС Р. – нова класична школа, теорія раціональних очікувань

Мак-Куллох, Джон Рамсей (кл. п.е) «Основи політичної економії» (1825). Захищає слабкі сторони рікардіанської доктрини. Він обстоював тезу про неможливість криз надвиробництва, теорію реалізації, кількісну теорію грошей, теорію ренти.

Мальту, Томас Роберт (кл. п.е)«Нарис про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства» Теорія народонаселення (суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість споживацьких благ відповідає кількості населення). Державна чи приватна благодійницька допомога стає на заваді саморегулюванню, тобто природноекономічному обмеженню зростання населення. Визнав існування проблеми циклічності розвитку. Відкрив закон ефективного попиту, спираючись на визнання обмеженості ресурсів у суспільстві та їх спадну віддачу. Передбачав можливість криз надвиробництва.

МАРШАЛ А. – неокласик, “Принципи політичної економії”

Маршалл, Альфред (кембриджська школа неокл напрям). «Принципи політичної економії» Створив синтетичну теорію, яка поєднала елементи трудової теорії вартості і «теорії граничної корисності».

Мен Томас (мануфактурний меркантилізм(анг)) автор теорії торгового балансу. «Скарб Англії у зовнішній торгівлі або баланс зовнішньої торгівлі» - він заперечує монетаризм і обґрунтовує теорію торгового балансу. Єдиним розумним засобом збільшення кількості грошей у країні є сприятливий торговий баланс. Мен вирішував проблему залучення максимальної кількості грошей, що прямо залежить від стану зовнішньої торгівлі.

Менгер (австрійська школа граничної корисності) «Основи політичної економії» «Дослідження про методи соціальних наук і політичної економії зокрема» розвинув ідею про «граничну корисність» у головну теорію суб’єктивно-психологічної школи.

Мен-цзи Висунув концепцію поділу китайського суспільства на керуючих та керованих. Визнавалися природними відносини панування й підпорядкування.

Міль, Джеймс (радикалізм кл. п.е) «Історія Британської Індії» «Елементи політичної економії»Популяризує вчення Рікардо.

Міль, Джон Стюарт (послідовник кл п.е). «Принципи політичної економії» Теорія вартості поєднується із суб’єктивною теорією обміну. Засновник теорій економічного зростання, попиту та пропозиції, теорії корисності.

МІТЧЕЛ У.К. – творець нового емпіричного напряму в інституціоналізмі, критикує класиків, критикував теорії циклів, характеризував цикли, як послідовну зміну піднесень і спадів вир-ва, застосовує технологічний підхід до аналізу закономірностей суспільного розвитку.(Інституціоналізм).

Монкретьєн де Ваттевіль, Антуан (мануфактурний меркантилізм (фр)) «Трактат з політичної економії» Вперше вжито термін «політична економія». Для могутності держави необхідне золото, а найнадійнішим способом його придбання є зовнішня торгівля. Засуджує французьку політику забезпечення свободи торгівлі купцям з інших країн.

Муравйов Варіант аграрної реформи поміркованого характеру був розроблений у його «Конституції”

МЮЛЛЕР-АРМАК А. – неоліберал, ідея “соціально-ринкової” економіки.

мюрдаль г. - стокгольмська школа пол. економії

НАВРОЦЬКИЙ В. – розкриває процес еволюції земельної власності, виступав проти австрійської податкової системи, виступав захисником інтересів селянства, прихильник трудової теорії вартості.

ОЙКЕН В. – фрейнбурзька (німецька) школа неолібералізму, “Критичні нотатки з проблеми грошей в Німеччині”, “Міжнародна валютна проблема”, “Теоретичні дослідження капіталу”, “Основні принципи національної економії”, “Основні принципи економічної політики”, поняття “ідеального типу господарства”, “політика порядків”, теорія “соціально-ринкового господарства.

ОРЖЕНЦЬКИЙ Р. – “Корисність і ціна. Політико-економічний нарис” присвячує популяризації ідей австрійської школи. Запроваджує такі категорії, як “об’єктивна суспільна цінність”, “споживні” та “продуктивні блага”.

ОСАДЧИЙ Т.І. – визнає неминучість капіталізму, але називає цей процес небажаним, поліпшити становище селянства він сподівався підвищенням культури землеробства, виступає за необхідність зміцнення натурального господарства.(Україна)

Оуен, Роберт (анг соц утопізм) «Про формування людського характеру» «Зауваження про вплив промислової системи» Виступав за створення нового суспільства за допомогою просвітительства й законодавства. Проект „трудових грошей” та „справедливого обміну”

ПАВЛИК М. – “Матеріали до ревізії програми українсько-руської радикальної партії”, критикує капіталізм, прихильник соціалізму, виступав за колективну власність.(Україна)

Парето, Вільфредо (математична школа) італійський економіст і соціаліст. Головна ідея, яку він пропагував, полягала у створенні економічної теорії, «очищеної» від понять цінності й корисності.

Перікл(класичний рабовл період) практично ліквідував майновий ценз, увів плату за д-вну й військову службу, запровадив громадські роботи.

перру ф. – концепція індикативного планування, франція

Пестель автор „Руської правди ” – програмного документа декабристів. Аграрний проект Пестеля, незважаючи на певний утопізм, був безумовно прогресивним у плані соціально-економічних перетворень. Пестель приділяє увагу і проблемам розвитку промисловості.

Петті, Уільям (основоположник класичної політичної економії)«Слово мудрим» «Політична арифметика» «Різне про гроші» Багатство - сума рухомого й нерухомого майна. Засновником трудової теорії вартості. ЗП - ціна праці. Рента це різниця між вартістю сільськогосподарських продуктів і витратами виробництва

Пігу, Артур (кембріджська школа) Автор концепції економіки добробуту. Його концепція розглядає соціальний добробут як суму добробуту окремих індивідів.

ПІХНО Д.І. – послідовник Бунге та прихильник теорії попиту і пропозиції, розвивав ідеї психологічної школи (Україна).

Платон (поч. кризи рабовл суп) «Держава» та «Закони» присвячено проблемам держави. У праці «Держава» Концепція ідеальної д-ви(д-ва це, по суті, дві д-ви: д-ва багатих і д-ва бідних.) Платон поділяв усе вільне населення в ідеальній державі на три стани: філософів, воїнів, та землеробів, ремісників і торговців, тобто всіх тих, хто займається господарською діяльністю. Раби не належать до жодного стану: вони є тільки знаряддям праці, яке здатне говорити. Категорія в-сті в його теорії відсутня.

Подолинський с.а. – “Парова машина”, “Про бідність”. Революціонер, прихильник капіталізму, виступає проти приватної власності, дав нове природничо-наукове визначення праці.(Україна)

Прудон, П’єр Жозеф (дрібнобуржуазний соціалізм) —«Що таке власність» «Система економічних суперечностей або Філософія злиденності». Економічна програма Прудона. Створення обмінного банку — «Народного банку».

Рікардо, Давид (кл. п.е) «Основи політичної економії та оподаткування». Ідеолог промислової буржуазії. Фактором зростання багатства є розподіл. Прибуток – це перевищення цінності над ЗП. Заклав підвалини модельного підходу до побудови економічної теорії.

робінсон д.в. – посткейнсіанство, “Економічна теорія недосконалої конкуренції”, теорія недосконалої конкуранції.

Родбертус-Ягецов, Карл Йоганн (нім соціалізм) «До пізнання нашого державно-економічного стану», «Соціальні листи до Кірхмана» Прихильник суто економічних форм боротьби, виступає проти політичних дій пролетаріату. Визнає необхідність ліквідації приватної власності, що забезпечить ліквідацію нетрудових доходів.

Рошер, Вільгельм (історична школа) «Система політичної економії» Засновник історичної школи.

РУСОВ О. – (ліберал) був прихильником приватного, а не общинного землеволодіння та землекористування; був противником марксизму.(Україна)

РЮЕФ Ж.Л. – французька школа неолібералізму

Самуельсон п. - неокейнсіанство, “Економікс”(1948), США

Сей, Жан Батист (фр кл п.е) «Трактат політичної економії, або Простий виклад способу, яким формуються, розподіляються та споживаються багатства» Прогресивна ідея свободи підприємництва й торгівлі. Політична економія знаменувала започаткування нового, неокласичного напрямку в розвитку економічної думки.

Сен-Сімон, Анрі Клод де Рубруа (утопічний соціалізм) «Про промислову систему», «Про стару і нову політичну систему», «Катехизис промисловців», «Нове християнство». Суспільство індустріалів. Завдяки асоціації приватна власність трансформується в колективну. Відкриття нової форми організації суспільства — асоціації, яку він називав Соціальною Гармонією. Первинною господарською одиницею асоціації, за Фур’є, є фаланга.

Сенсор, Нассау Вільям ()Обмежував предмет політичної економії як науки вивченням природи в-ва та розподілу багатства. «Політична економія» Розрізняє три властивості речей: вартість, корисність та обсяг пропозиції. Синтез теорій Рікардо, Мальтуса та Сея. Один із засновників теорій відносної та граничної корисності, попиту і пропозиції.

Сісмонді, Жан Шарль Леонар Сімонд де (критик ек ортодоксії)Він першим виступив проти канонів класичної політичної економії Заперечує класичне визначення предмета й методу політичної економії. Предметом політичної економії є матеріальний добробут людей. Попередник історичної школи. Теорія відтворення - теорія «третіх осіб»

скальковський А.О. – “Досвід статистичного опису Новоросійського краю”, не засуджував кріпацтва, був захисником великого землеволодіння.(Україна)

Скаруффі, Гаспар (ранній меркантелізм) «Роздуми про монету і справжню пропорційність між золотом і сріблом».Запропонував проект скликання загальноєвропейської конференції з метою налагодити грошовий обіг у міжнародному масштабі. Запропонував встановити єдину загальноєвропейську грошову систему, визнати золото та срібло валютними металами. Рекомендував ліквідувати національні бар’єри, що обмежують обіг; золото і срібло трактувалися як звичайні товари.

СЛУЦЬКИЙ Є. – значний внесок у розвиток математико-статистичних досліджень, розробив основи праксеології.(Україна).

Сміт, Адам Принципи: об’єктивної з-номірності природи дії об’єктивних з-нів природи «невидимої руки» і «природної свободи» людини. Теорія вартості. Цінність у нього має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає «цінністю у споживанні», друге — «цінністю в обміні». Основу цінності товару становить праця, уречевлена в товарах, які одержують з допомогою обміну на даний товар. Прибуток має трудове походження. Започаткував систематизований виклад політичної економії. »

СРАФФА П. – посткейнсіанство, “Виробництво товарів за допомогою товарів”(1960),

Стаффорд (Ранній меркантилізм(анг)) «Стислий виклад деяких скарг наших співвітчизників». Причина подорожчання товарів: поява неповноцінної монети, її псування королями. Гроші є тільки засобом обігу.

СТЕПАНОВ Т.Ф. – “Записки про політичну економію”. Захоплювався працями Смітта та Рікардо, критикував феодально-кріпосницьку систему.(Україна)

СТОЛЯРОВ М. – сформулював функцію суспільної корисності, намагався довести слушність економічної формули Тугана-Барановського про пропорційність граничної корисності господарських благ.(Україна).

СТРУКОВ Д.М. – “Досвід викладення найголовніших умову спішного с/г”, “Про поземельне володіння і користування”. Буржуазний ліберал. Критикує поміщицьке землеволодіння (пропонує його реструктуризацію), виступає проти общинного землеволодіння, виступає за розвиток капітал. відносин.(Україна).

Сюнь-цзи У своєму вченні він виходив з «лихої природи» людини. Тільки практична д-сть породжує доброчесність. Висловив ідею про необхідність поділу праці. Основними принципами ек. п-ки д-ви мають бути: економія у витратах, забезпечення достатку народові, необхідність збереження надлишків.

ТЕРЛЕЦЬКИЙ О. – представник революційно-демократичної течії, критикує капіталізм, прихильник соціалізму, “Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах”.(Україна)

ТОФФЛЕР Д. – представник футурології, стоїть на позиціях соціального песимізму, категорії техніки та технології є визначальними у конструюванні схеми розвитку людства, проголошує крах індустріалізму і народження “нової цивілізації”.(Інституціоналізм).

ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ М.І. – першовідкривач сучасної інвестиційної теорії циклів, підкреслює анархічний характер капіталістичного вир-ва, критикував німецьку та австрійську класичні школи, спочатку був прихильником Маркса, але згодом критикує його трудову теорію вартості, значний внесок у розробку таких проблем як: теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму.(Україна).

Тургенєв Критикує феодалізм і виступає прихильником свободи в усіх її проявах: свободи особи, свободи господарської діяльності.

Тюнен, Йоган фон (маржиналізм) один із перших сформулював закони граничного аналізу «Ізольована держава» Розкрив механізм формування рівня земельної ренти залежно від якості землі та її віддаленості від ринків збуту сільськогосподарської продукції.

Тюрго (фізіократи). «Роздуми про створення й розподіл багатства» аналізує капіталістичні відносини, знімаючи з них феодальні нашарування. Цінність зв’язана з корисністю речі, її здатністю задовольняти потреби. Він розрізняє цінність і ціну. Ціна від попиту і пропозиції. Первісне нагромадження капіталу є лише результатом ощадливості. Прибуток самостійний вид доходу.

ФРАНКО І. – “Земельна власність у Галичині”, “Панщина та її скасування в 1848 році в Галичині”, засуджує приватну власність, був послідовником марксистської політ. економії, був прихильником соціалізму.(Україна)

ФРІДМЕН М. – американський неолібералізм, “”Нариси позитивної теорії”, “Кількісна теорія грошей”, “Теорія функції споживання”, “Програма монетарної стабілізації”, “Теоретичні основи аналізу кредитно-грошової системи”, “Гроші й економічний розвиток”, “Безробіття проти інфляції? Оцінка кривої Філліпса”, “Теорія цін”, “Нариси позитивної економіки”, “Вільні вибирати”, “Особистий погляд”, кількісна теорія грошей, “грошове правило”, концепція “об’єктивного, природного безробіття”, теорія адаптивних оікувань

ХАЙЄК Ф. – лондонська школа неолібералізму, “Ціни і виробництво”, “Грошова теорія і економічний цикл”, “Дорога до рабства”, “Індивідуалізм і суспільний лад”, “Прибуток, процент та інвестиції”, “Конституція свободи”, “Закон, законодавство та свобода”, “Роздержавлення та свобода”, ідея спонтанного порядку, теорія ділового циклу.

хансен е. – неокейнсіанство, ”Економічні цикли та національний дохід”, концепція акселератора, (США)

харріс с. – кейнсіанство, США

харрод р. - неокейнсіанство, стаття “Нарис теорії економічної динаміки”( 1939), “До динамічної економічної науки”(1948), США

хікс д. - неокейнсіанство, , США

Хутрі, Ральф Джорж (кембріджська школа), «Добра й погана торгівля» «Капітал і зайнятість» я

ЧЕМБЕРЛІН Дж. – посткейнсіанство, “Теорія монополістичної конкуренції: реорієнтація теорії вартості”, “Теорія монополістичної конкуренції.”

ЧЕРВІНСЬКИЙ П.А. – (ліберал) був прихильником марксизму, у розвитку суспільства він виділяє чотири типи народного господарства: патріархальне, рабське, кріпосне, товарне. Витупає проти капіталізму, мріяв про новий тип народного господарства, основою якого буде община, яка використовуватиме сучасну техніку, але зберігатиме натуральне вир-во.(Україна)

Чернишевський Представник революційно-демократичного руху. Критика кріпацтва, обгрунтування необхідності його знищення грунтувались у Чернишевського на глибокому аналізі суті кріпосницької системи як примусової праці.

ШЛІКЕВИЧ О. – (ліберал) приділяв увагу аналізу становища поміщицького та селянського господарства.(Україна).

ШУМПЕТЕР М. – теорія ефективної конкуренції, “Суть і основний зміст теооретичної політекономії”, “Історія економічного аналізу”, “Теорія економічного розвитку”, “Капіталізм, соціалізм і демократія”