Тема 2. Організація обліку капіталу і цільового фінансування.

Питання теми.

1. Облік власного капіталу.
2. Бухгалтерський облік цільового фінансування та цільових надходжень.

Інформаційні матеріали теми “Організація обліку капіталу і цільового фінансування.”

1. Облік власного капіталу.

Без капіталу неможливо почати бізнес, адже навіть найменше підприємство вимагає певної суми, щоби зареєструвати його в органах виконавчої влади, відкрити рахунок в банку, виготовити печатку і штампи, придбати необоротні та оборотні активи, найняти робочу силу тощо. Для цього треба авансувати гроші, які використовуються на різні платежі, а частина вноситься на поточний рахунок в банку.

При створенні підприємства інвестується капітал у придбання майна (матеріальних цінностей, основних засобів, необоротних і нематеріальних активів) та фінансові ресурси, які в сукупності становлять статутний капітал. Крім нього в процесі діяльності підприємства нагромаджується інший капітал. У сукупності сума різних капіталів має назву власного капіталу.

Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів, постачальників, позичальників, що підприємство є кредитоспроможним і йому можна довіряти, мати з ним ділові й партнерські стосунки.

Після утворення підприємства власний капітал може поповню­ватися за рахунок внесення засновниками грошей та іншого майна, а також за рахунок отриманого у процесі операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності прибутку, який залишається у його розпорядженні.

До власного капіталу належать:

- статутний капітал;

- пайовий капітал (у кооперативних організаціях);

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

-вилучений капітал;

-неоплачений капітал;

-нерозподілений прибуток (непокриті збитки при поганій роботі).

До власного капіталу прирівнюється забезпечення таких витрат і платежів, які створюються за рахунок коштів підприємства і служать гарантією покриття деяких витрат підприємства:

- забезпечення виплат персоналу (створення резерву);

- інші забезпечення (гарантійний ремонт тощо);

- цільове фінансування.

Серед названих видів капіталу найважливіше місце належить статутному. На державних підприємствах, статутний капітал включає державні кошти, виділені у постійне розпорядження і для використання у вигляді основних і оборотних коштів, вихо­дячи з масштабів діяльності підприємства. На підприємствах недержавної форми власності статутний капітал формується із внесків засновників.

При створенні нового підприємства затверджується його статут, в якому зазначається розмір виділених грошей, основних і оборотних коштів із детальним їх описом, звідки цей капітал і отримав назву статутного.

Статутний капітал не повинен змінюватися у процесі госпо­дарської діяльності (збільшуватися або зменшуватися) після державної реєстрації. Сальдо рахунка 40 «Статутний капітал» повинно відповідати розміру статутного капіталу, відображеному в установчих документах і статуті підприємства, незалежно від форми власності. Зменшення чи збільшення статутного капіталу можливе лише після внесення змін до установчих документів та перереєстрації статуту підприємства.

Формування статутного капіталу на державному підприємстві оформляється записом:

Дт 31 «Рахунки в банках» (на суму виділених грошових коштів);

Дт 30 «Каса» (на суму готівки);

Дт 20 «Виробничі запаси» (на закріплені матеріальні цінності);

Дт 10 «Основні засоби» (на виділені підприємству основні засоби) та інші рахунки;

Кт 46 «Неоплачений капітал».

Одночасно на загальну суму виділених коштів утворюється статутний капітал:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал».

При ліквідації підприємств з різних причин (в тому числі через банкрутство) складається запис на списання статутного капіталу:

Дт 40 «Статутний капітал»;

Кт 46 «Неоплачений капітал».

Погашення боргів при ліквідації підприємства відображається записами в дебет рахунка 46 «Неоплачений капітал» із кредита 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 20 «Виробничі запаси» тощо.

На недержавних підприємствах статутний капітал складається з коштів, внесених засновниками (учасниками). Він фіксує не тільки внесок кожного учасника у формування загального майна, а й регулює відносини власності підприємства (розподіл майна при виході учасника зі складу засновників, отриманих дивідендів, прибутку). Частка засновника дає право на участь в управлінні та визначенні кількості голосів.

Формування статутного капіталу за рахунок вкладів засновни­ків є обов'язковою умовою при реєстрації установчих документів.

Сума статутного капіталу залишається незмінною, а додаткові внески реєструються як додатковий капітал. Ця обставина має принципове значення при банкрутстві підприємства, оскільки учасники відповідають лише в частині коштів, зареєстрованих у статутному капіталі, а внески коштів до додаткового чи резервного капіталу не беруться до уваги.

Внесення змін до статутного капіталу пов'язане з перереєстра­цією установчих документів.

Вкладами у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю чи акціонерного товариства можуть бути гроші, будівлі, машини, устаткування, інвентар, худоба, цінні папери, права користування землею, водою, надрами, нематеріальні активи та ін. Статутний капітал акціонерного товариства ділиться на певну кількість акцій, які викуповуються акціонерами.

Товариства з обмеженою відповідальністю відповідають перед боржниками в межах зареєстрованого статутного капіталу, а акціонерні товариства - у межах належних їм акцій.

Статутний капітал на приватному підприємстві формується з майна, яке доцільно оформити актом інвентаризації і на його основі відобразити наявність майна на рахунках бухгалтерського обліку:

Дт 30 «Каса»;

Дт 31 «Рахунки в банках»;

Дт 20 «Виробничі запаси»;

Дт 10 «Основні засоби»;

Кт 46 «Статутний капітал».

На внесене майно складається запис на суму затвердженого статутного капіталу:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал».

Формування статутного капі­талу у товариствах з обмеженою відповідальністю враховує особ­ливості цієї форми власності.

Законом про господарські товариства передбачено, що статут реєструється у випадку, коли на день реєстрації підприємства кожним учасником внесено не менше 30% їх вкладу грошима чи будь-яким майном, а решта повинна бути внесена протягом року.

На суму зареєстрованого статутного капіталу складається запис:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал».

В аналітичному обліку до рахунків 40 і 46 відкриваються особові рахунки для кожного засновника на суму, яку належить внести до статутного капіталу. При внесенні грошей чи майна засновниками в бухгалтерії складається запис:

Дт 30 «Каса» (внески грошима);

Дт 31 «Розрахунковий рахунок» (зарахування внесків через банк);

Дт 20 «Виробничі запаси» (внески матеріальними цінностями);

Дт 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (внески МШП):

Дт 10 «Основні засоби» (внески будинками, машинами, спору­дами тощо);

Кт 46 «Неоплачений капітал».

Загальна сума статутного капіталу повинна складати не менше 100 розмірів мінімальної оплати праці (у 2003 р. мінімальна оплата праці становить 18 5 грн.).

Акціонерні товариства створюються юридичними і фізичними особами шляхом об'єднання їх майна для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Акціонерне товариство створюється на підставі ЗУ «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ. Відповідно до цього закону товариство створюється і діє на еонові установчого договору і статуту. Установчі договори повинні містити відомості про вид товариства, предмет і метод його діяльності, склад засновників і учасників, найменування і місце знаходження, розмір та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків і збитків, склад і компетенцію органів товариства, порядок внесення змін і доповнень до установчих документів, порядок ліквідації та реорганізації товариства.

У статуті необхідно наводити статтю 37 закону, якою передба­чено обов'язкове зазначення видів емітованих акцій, їх номінальної вартості, співвідношення окремих видів акцій, кількості акцій, що купуються засновниками, наслідків невиконання зобов'язань при викупі акцій, та статтю 57 про розмір часток кожного з учасників; розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Товариство може вносити зміни до статуту в установленому порядку, відкривати дочірні підприємства і представництва.

Вклади до статутного фонду можуть бути у вигляді грошей, необоротних та оборотних коштів.

Акціонерним називається товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену вартість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном підприємства.

Акціонери відповідають за зобов'язання товариства тільки в межах належних їм акцій (при ліквідації підприємства акції повністю втрачають свою номінальну, а тим більше ринкову вартість). Акціонери, які не повністю оплатили акції, відповідають за зобов'язання товариства тільки у межах несплаченої суми, якщо це передбачено статутом.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний капітал товариства, який не повинен бути меншим суми 1250-ти мінімальних заробітних плат на момент створення акціонерного товариства .

Існує два види акціонерних товариств:

- відкриті (ВАТ);

- закриті (ЗАТ).

Різниця між ними полягає в тому, що акції відкритого товариства можуть розподілятися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах, а в закритих вони розподіляються між засновниками і не можуть продаватися і купуватися.

Законом передбачено можливість реорганізації закритого товариства у відкрите з перереєстрацією статуту. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлен­ня про свій намір, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію. Товариство має право випуску облігацій та інших цінних паперів.

Акції купуються фізичними чи юридичними особами при створенні товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковій емісії - з товариством. При цьому засновники зобов'язані викупити акції на суму, не меншу 25% статутного фонду і в строк, не менший двох років.

Решта акцій продається шляхом відкритої підписки на них. Організовують підписку засновники з публікацією повідомлення про наступну відкриту підписку із зазначенням таких реквізитів:

- фірмове найменування ВАТ;

- предмет, цілі та строки діяльності;

- склад засновників;

- місце проведення (початок і кінець підписки);

- дата проведення установчих зборів;

- розмір статутного фонду;

- номінальна кількість акцій, їх види;

- переваги та пільги засновників;

- склад майна, що вноситься засновником у натуральній формі;

- банківські реквізити, на які вносяться початкові внески;

- інші відомості щодо акціонерного капіталу.

Строк відкритої підписки не повинен перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підпису­ються, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж акцій з конкретним визначенням їх вартості.

Якщо протягом терміну підписки не продано 60% акцій, товариство вважається не заснованим, передплатникам акцій повертаються кошти не пізніше ніж через 30 днів. Якщо підписка перевищує розмір статутного капіталу, то зайві передплатники, починаючи з кінця списку, виключаються.

До дня скликання установчих зборів, акціонери повинні внести не менше 30% номінальної вартості акцій. У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, останні повинні внести до дня скликання зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Викупити у акціонерів оплачені ними акції можна за рахунок сум, що перевищують статутний капітал, який є незмінним. Викуп здійсниться для наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання у строк не більший одного року. Розподіл прибутку, голосування і визначення кворуму загальних зборів акціонерів проводиться без урахування викуплених акцій.

Акціонер повинен погасити свою заборгованість за акції протя­гом року, якщо після цього він не погасить свою заборгованість за акції і 10% за час прострочки від суми платежу, при несплаті протягом 3-ох місяців після встановленого строку платежу, товариство має право реалізувати ці акції іншим акціонерам.

Установчі збори товариства скликаються у строк, зазначений у повідомлені, але не пізніше ніж 2 місяці з моменту закінчення підписки на акції. При пропущенні цього строку акціонер має право вимагати повернення сплаченої ним частки вартості акцій.

Для визнання установчих зборів правочинними потрібна присутність осіб, яким належить більше 60% акцій.

Якщо збори не відбулися через відсутність кворуму, то повторно їх треба скликати протягом двох тижнів. Якщо ж повторно не буде кворуму, то вважається, що акціонерне товариство не відбулося.

Треба, щоби за рішення зборів про створення товариства проголосувало 3/4 присутніх осіб. Ця норма діє також при обранні ради товариства, виконавчих і контролюючих органів та наданні пільг засновникам, створенні дочірніх підприємств, філій і представництв. В інших випадках достатньо простої більшості голосів (за принципом одна акція - один голос).

Установчі збори правочинні вирішувати такі питання:

- створення акціонерного товариства і затвердження статуту;

- прийняття або відхилення пропозиції щодо збільшення статутного капіталу у зв'язку з перевищенням підписки на акції;

- зменшення статутного капіталу у зв'язку з непокритою підпискою акцій;

- обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), вико­навчого та контролюючого органів;

- схвалення угод товариства, укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

- визначення пільг, що надаються засновникам;

- інші питання відповідно до статуту.

Збільшення суми статутного капіталу здійснюється шляхом випуску нових акцій, якщо раніше випущені акції реалізовані за вартістю не нижчою від номінальної.

Збільшення капіталу відбувається шляхом нової емісії (випуску), обміну облігацій на акції, збільшення номінальної вартості акцій. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше як на 1/2 може бути здійснено за рішенням правління за умови, якщо таке передбачено статутом. Підписка на додатково випущені акції здійснюється, в першу чергу, через зареєстрованих акціонерів.

Зміни статуту, пов'язані зі збільшенням суми статутного капіталу, повинні реєструватися у тих органах, які затвердили статут товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Зменшення суми статутного капіталу відбувається в тому ж порядку, що і збільшення. Воно проводиться шляхом зменшення номінальної вартості акції або викупу частини акцій з метою їх анулювання. Не подані на анулювання акції вважаються недійсними після 6-ти місяців з дня повідомлення всіх акціонерів про викуп акцій передбаченим у статуті способом. Власникам акцій відшкодовуються втрати, пов'язані зі зменшенням статут­ного капіталу.

У повідомленні про скликання загальних зборів для вирішення питання про зміну розміру статутного капіталу повинні наво­дитися такі дані:

-мотиви, спосіб та мінімальний розмір збільшення (зменшення) капіталу;

-проект змін до статуту в частині затвердженого капіталу;

- кількість акцій, які випускаються додатково чи анулюються, та їх вартість;

- відомості про нову номінальну вартість акції;

- права акціонерів при випуску чи анулюванні акцій;

- дата початку і закінчення підписки на акції, що випускаються або вилучаються;

- порядок відшкодування акціонерам збитків, пов'язаних зі зменшен­ням статутного капіталу.

Вищим органом акціонерного товариства є збори, у яких мають право брати участь усі акціонери. Збори вирішують такі питання:

- визначення видів діяльності, планів та затвердження звітів;

- внесення змін до статуту;

- обрання членів ради товариства (спостережної ради);

- обрання членів правління та ревізійної комісії;

- затвердження річного звіту, порядку розподілу прибутку;

- створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, їх

статутів;

- рішення про майнову відповідальність посадових осіб;

- затвердження правил та процедур, організаційної структури,

внутрішніх товариств;

- питання придбання акцій членами товариства;

- визначення умов оплати праці посадових осіб;

- затвердження договорів, що перевищують ліміт, зазначений у статуті;

- інші питання.

Загальні збори правочинні, якщо в них бере участь більше 60% голосів. Рішення приймаються простою більшістю голосів, за винятком таких питань, як зміна статуту, прийняття рішення про припинення діяльності, створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв, коли необхіднонабрати більше 3/4 голосів.

Про проведення загальних зборів власники іменних акцій повідомляються письмово і персонально. Повідомлення про загальні збори оголошується не менше як за 45 днів до їх скликання; вони проводяться лише за вказаним порядком денним.

Як правило, збори скликаються один раз на рік, якщо інше не передбачене статутом, а позачергові збори скликаються у разі неплатоспроможності або цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому. Акціонери, які володіють 20% голосів, мають право вимагати скликання зборів у будь-який час і з будь-якої причини. Якщо протягом 20-ти днів правління не виконає вказаних вимог, то ініціатори самі скликають збори.

Виконавчим органом товариства є правління, яке вирішує всі питання діяльності, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і спостережної ради.

Роботою правління керує голова, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Голова правління здійснює функції керівництва без довіреності. Робота правління оформляється протоколом засідань правління. Книга протоколів повинна у будь-який час надаватися акціонерам, а на їх вимогу видаватися засвідчені витяги з протоколів.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю здійснює ревізійна комісія, яка обирається з числа акціонерів. Перевірки здійснюються на вимогу загальних зборів, з власної ініціативи, на вимогу акціонерів, які володіють більше 10% голосів. Без виснов­ків ревізійної комісії загальні збори не мають права затвердити річний баланс. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати проведення загальних зборів, коли існує загроза суттєвим інтересам това­риства або виявлені зловживання, вчинені службовими особами.

Знання наведених правових основ діяльності акціонерних товариств необхідні бухгалтеру для належної організації обліку та вирішення проблем, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю і функціонуванням підприємства. Крім цього треба знати Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затверджене наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.09.1996 р. № 210, остання редакція якого прийнята 09.02.2001 р. № 18. Положенням про випуск акцій та облігацій, затвердженим Комісією з цінних паперів і фондового ринку, передбачено такі пункти:

- документи для реєстрації цінних паперів;

- терміни та порядок проведення реєстрації цінних паперів:

- перелік причин, через які може бути відмовлено у реєстрації цінних паперів.

Господарські операції з формування статутного капіталу в акціонерних товариствах оформляються записами:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал».

Внесення коштів акціонерами в оплату за придбані акції:

Дт 10 «Основні засоби» (внесено основні засоби як внесок):

Дт 14 «Довгострокові фінансові інститути» (внесено облігації);

Дт 151 «Капітальне будівництво» (внесено об'єкт незавершеного

будівництва);

Дт 20 «Виробничі запаси» (внесено матеріальні ресурси);

Дт 31 «Рахунки в банках» (внесені через банк гроші);

Дт 425 «Інший додатковий капітал» (обмін акцій на облігації);

Кт 46 «Неоплачений капітал».

У випадках, коли прийнято рішення зменшити статутний капітал способом зменшення номінальної вартості акцій:

Дт 40 «Статутний капітал»;

Кт 472 «Розрахунки за іншими виплатами» (виплата різниці у вартості акцій акціонерам).

У випадках, коли акції викуплені в акціонерів з метою їх анулювання за ціною номіналу, вищою чи нижчою від номіналу:

Дт 451 «Вилучені акції»;

Кт 30 «Каса»;

Кт 31 «Рахунки в банках».

На суму анульованих акцій на їх номінальну вартість:

Дт 40 «Статутний капітал»;

Кт 451 «Вилучені акції».

На суму, що перевищує номінальну вартість:

Дт 421 «Емісійний доход»;

Кт 451 «Вилучені акції».

При збільшенні статутного капіталу за рішенням зборів акціонерів складається запис:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал».

Внесення акціонерами коштів на збільшення статутного капіталу:

Дт 30 «Каса»;

Дт 31 «Рахунки в банках»;

Дт 20 «Виробничі запаси»;

Кт 46 «Неоплачений капітал».

Нерідко до статутного капіталу вносять кошти зарубіжні інвестори. Облік надходження прямих іноземних інвестицій у формі інших монетарних активів відображається так:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал» (за курсом НБУ на день надходження).

На дату балансу розраховується курсова різниця за еквіва­лентами коштів, виражених в іноземній валюті:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 744 «Доход від неопераційної курсової різниці».

або

Дт 974 «Втрати від неопераційної курсової різниці»;

Кт 46 «Неоплачений капітал».

Оприбутковано високоліквідну фінансову інвестицію від інозем­ного інвестора як внесок до статутного капіталу:

Дт 351 «Еквіваленти грошових коштів»;

Кт 46 «Неоплачений капітал». Фінансові іноземні інвестиції відображаються записами:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал» (на суму інвестицій на дату балансу за курсом НБУ). Курсова різниця з немонетарних активів відображається на дату балансу:

Дт 352 «Інші поточні фінансові інвестиції»;

Кт 46 «Неоплачений капітал».

При акціонуванні приватизованого підприємства статутний капітал формується на підставі акта оцінки вартості майна. Розмір статутного капіталу відповідає купівельній вартості майна. На суму капіталу проводиться підписка на акції і складається запис:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал».

При продажу на аукціоні чи за конкурсом у випадку, коли підприємство реєструється як окрема юридична одиниця, ціна за нього може перевищувати його початкову вартість. На фактичну вартість придбаного підприємства складається запис:

Дт 46 «Неоплачений капітал»;

Кт 40 «Статутний капітал».

На суму гудвілу складається запис:

Дт 126 «Гудвіл»;

Кт 46 «Неоплачений капітал».

На решту суми оголошується підписка на акції.

Наприкінці треба відзначити, що рахунок 40 «Статутний капітал» є надзвичайно закритим, який не кореспондує з рахун­ками бухгалтерського обліку, крім рахунків 4-го класу - з 41 по 46 і рахунка 67 «Розрахунки з учасниками»; який не належить до рахунків капіталу. Такий порядок обумовлений тим, що статутний капітал не повинен змінюватися, за винятком випадків, передбачених законом з обов'язковою перереєстрацією статуту підприємства. Це стосується господарюючих суб'єктів усіх форм власності (державної, колективної, приватної).

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться в журналі 7 (кредит рахунка 40), аналітичний облік - за видами капіталу у розрізі засновників, учасників, акціонерів та за іншими ознаками, для чого ведеться оборотна відомість із такими графами:

порядковий номер, дата і номер документа про внесення майна чи грошей, найменування майна, сума внесена до статутного капіталу, сума видана, нарахування дивідендів, видача дивідендів, сальдо на кінець періоду. Таку відомість бухгалтер розробляє самостійно, а її кредитове сальдо переносить у журнал 7.

Облік пайового капіталу

Пайовий капітал утворюється за рахунок пайових внесків спілок, кооперативних підприємств і організацій. Члени кооперативу чи спілки - це фізичні та юридичні особи, котрі формують юридичну особу - підприємство. Пайовий капітал формується у споживчій кооперації, колективних сільськогосподарських підпри­ємствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках, виробничих кооперативах промисловості, будівництва та інших сферах господарської діяльності.

Кооперативні організації і підприємства утворюються й орга­нізовують свою роботу на основі ЗУ «Про кооперацію», відповідно до якого члени кооперативу не відповідають своїм майном за справи кооперативу; джерелами пайового капіталу є обов'язкові та додат­кові пайові внески членів кооперативу як грошима, так і майном.

Розмір пайового капіталу визначається загальними зборами пайовиків. При вибутті з членів кооперативу обов'язково поверта­ються пайові внески. При розподілі прибутку щорічно, за рішен­ням зборів пайовиків, повинні нараховуватися дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю за згодою власників.

У кооперативах можливі два види реєстрованого капіталу -статутний і пайовий. Пайовий капітал, на відміну від статутного, може утворюватися безпосередньо за рахунок майна членів коопе­ративу, а також використовуватися на передбачувані статутом цілі.

Синтетичний облік ведеться у журналі 7 (за кредитом рахунка 41 «Пайовий капітал»), аналітичний - у відомості за видами капіталу (види майна, надходження внесків членів кооперативу) та у розрізі колективних та індивідуальних членів. Оборотна відомість повинна відображати дані розрахунків кожного члена кооперативу за пайовими внесками, дивідендами та їх отриманням, сальдо заборгованості на початок та кінець періоду.